Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Ел.пошта press@ugcc.org.ua

© Українська Греко-Католицька Церква, 2008


Rambler's Top100


Помилка в тексті?
Виділіть мишкою та натисніть Ctrl+Enter!

   В розділі...
    <<< Назад
• Склад і територія
• Єпархії та єпископи
 Біографії єпископів
• Комісії УГКЦ
• Монаші чини
• Релігійні видавництва
• Благодійні заклади
• Освітні заклади
• Морський апостолят
• Військове капеланство
• Патріарший Собор - головна сторінка
• Інтернет-ресурси УГКЦ
  

Біографії єпископів

  • Блаженніший Любомир Гузар, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, Глава УГКЦ
  • Владика Діонісій Ляхович, ЧСВВ, Єпископ-помічник Верховного Архиєпископа, Керівник Патріаршої адміністрації
  • Владика Гліб Лончина, Студійський Устав, Єпископ-помічник Верховного Архиєпископа, Апостольський Візитатор для українців греко-католиків Італії, Іспанії і Ірландії
  • Владика Богдан Дзюрах, ЧНІ, Єпископ-помічник Київської архиєпархії, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ
  • Владика Василій Медвіт, ЧСВВ, Єпископ-помічник
  • Владика Ігор Возьняк, ЧНІ, Архиєпископ Львівський
  • Владика Юліян Ґбур, Єпарх Стрийський
  • Владика Юліан Вороновський, Студійський Устав, Єпарх Самбірсько-Дрогобицький
  • Владика Ярослав Приріз, ЧНІ, Єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії
  • Владика Василь Семенюк, Єпарх Тернопільсько-Зборівський
  • Владика Михаїл Колтун, ЧНІ, Єпарх Сокальський
  • Владика Володимир Війтишин, Єпарх Івано-Франківський
  • Владика Софрон Мудрий, ЧСВВ, Єпископ-емерит
  • Владика Софрон Дмитерко, ЧСВВ, Єпископ-емерит
  • Владика Микола Сімкайло, Єпарх Коломийсько-Чернівецький
  • о. Дмитро Григорак, ЧСВВ, Апостольський Адміністратор Бучацької єпархії
  • Владика Степан Меньок, ЧНІ, Екзарх Донецько-Харківський
  • Владика Василь Івасюк, Екзарх Одесько-Кримський
  • Владика Йосафат Олег Говера, Екзарх Луцький
  • Владика Мілан Шашік, Апостольський Адміністратор Мукачівський (ГКЦ)
  • Владика Іван Семедій, Єпископ-емерит
  • Владика Іван Мартиняк, Митрополит Перемишльсько-Варшавський
  • Владика Володимир Ющак, ЧСВВ, Єпарх Вроцлавсько-Ґданський
  • Владика Михаїл Гринчишин, ЧНІ, Апостольський Екзарх для українців Франції, країн Бенілюксу та Швейцарії
  • Владика Петро Крик, Апостольський Екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії
  • Владика Михаїл Кучмяк, ЧНІ, Єпископ-емерит
  • Владика Лаврентій Гуцуляк, ЧСВВ, Митрополит Вінніпезький
  • Владика Михаїл Бздель, ЧНІ, Єпископ-емерит
  • Владика Степан Хміляр, Єпарх Торонтонський
  • Владика Браєн Байда, ЧНІ, Єпарх Саскатунський
  • Владика Михаїл Вівчар, ЧНІ, Єпископ-емерит
  • Владика Кен Новаківський, Єпарх Нью-Вестмінстерський
  • Владика Северіян Якимишин, ЧСВВ, Єпископ-емерит
  • Владика Давид Мотюк, Єпарх Едмонтонський
  • Владика Стефан Сорока, Митрополит Філадельфійський
  • Владика Іван Бура, Єпископ-помічник Філадельфійський
  • Владика Стефан Сулик, Єпископ-емерит
  • Владика Володимир Паска, DD, JCD, Єпископ-емерит
  • Владика Павло Патрикій Хомницький, Єпарх Стемфордський
  • Владика Василь Лостен, Єпископ-емерит
  • Владика Роберт Москаль, Єпарх Пармський
  • Владика Річард Стефан Семінак, Єпарх Чиказький
  • Владика Інокентій Лотоцький, Єпископ-емерит
  • Владика Володимир Ковбич, ЧСВВ, Єпарх Куритибський
  • Владика Мирон Мазур, ЧСВВ, Єпископ-помічник Куритибської єпархії
  • Владика Даниїл Козлинський, Єпископ-помічник Куритибської єпархії
  • Владика Єфрем Кривий, ЧСВВ, Єпископ-емерит
  • Владика Михаїл Микицей, Єпарх для українців католиків в Аргентині
  • Владика Андрій Сапеляк, Єпископ-емерит
  • Владика Петро Стасюк, Єпарх для українців-католиків в Австралії, Новій Зеландії та Океанії

    Блаженніший Любомир Гузар
    Глава УГКЦ

    Єпископ Любомир Гузар народився 26 лютого 1933 року в м. Львові. Тут закінчив народну школу та перший клас гімназії.
    У 1944 році сім'я змушена була покинути Україну. Спочатку зупинилися в Австрії. У м. Зальцбурзі Владика продовжив навчання в українській гімназії.
    У 1949 році родина Гузарів переїхала до США. Середню освіту Владика Любомир закінчив у Малій Духовній Семінарії у Стемфорді (штат Коннектикут). Потім студіював філософію в Колегії Святого Василія, де в 1954 році одержав ступінь бакалавра.
    Богословські студії відбув у Вашингтонському Католицькому університеті в Америці.
    У 1958 році як питомець Великої Духовної Семінарії Святого Йосафата одержав ліценціят богословія. 30 березня цього ж року Владика Амврозій Сенишин висвятив Любомира Гузара на священика для праці в Стемфордській єпархії.
    У 1958-1959 роках працює вчителем і префектом в Стемфордській Духовній Семінарії Святого Василія, а також служить у Кергонксоні (штат Нью-Йорк) як душпастир оселі "Союзівка" Українського Народного Союзу та виховної оселі Спілки Української Молоді Америки в Елленвілі (штат Нью-Йорк).
    З 1965 року є настоятелем парохії Пресвятої Трійці в Кергонксоні.
    У Фордгамському університеті Нью-Йорка продовжував навчання, вивчаючи філософію. У 1967 році здобув ступінь магістра.
    В 1969 році переїхав до Риму для продовженим богословських студій, які завершив доктором богословія в 1972 році.
    У 1972 році Владика Любомир вступає до монастиря Святого Теодора (монахів студійського уставу) в Гроттаферрата (Італія).
    У 1973-1984 роках Владика викладає в Папському Місійному Університеті "Урбаніана" в Римі, виконує різні доручення Патріярха Йосифа.
    2 квітня 1977 року в монастирі Студійського Уставу в Кастель-Гандольфо поблизу Рима був висвячений Патріярхом Йосифом Сліпим на єпископа.
    У 1978 році Патріярх Йосиф призначає Єпископа Гузара архимандритом монастиря Святого Теодора, а також відповідальним за монастирі студійського уставу за межами України.
    З 1984 до 1991 року є протосинкелом Львівської Архиєпархії в Римі.
    У 1993 році разом зі всією спільнотою з Гроттаферрата повернувся на рідну землю.
    У 1993-94 роках служив духівником у Львівській Духовній Семінарії Святого Духа.
    У 1995 році спільнота осіла в своєму монастирі Святого Теодора Студита в с. Колодіївка на Тернопільщині.
    У листопаді 1996 року Владика Любомир призначений Єпископом Помічником Глави Української Греко-Католицької Церкви.
    26 січня 2001 р. на надзвичайному Синоді єпископів вибраний Верховним Архиєпископом УГКЦ.
    21 лютого призначений папою Іваном-Павлом ІІ кардиналом Католицької Церкви.
    21 серпня 2005 року проголошено перенесення осідку Глави УГКЦ зі Львова до Києва.

    На початок 


    Владика Діонісій Ляхович, ЧСВВ
    Єпископ-помічник Верховного Архиєпископа, Керівник Патріаршої адміністрації

    Владика Діонісій Ляхович народився 2 липня 1946 році в Помбасі, провінція Ітайополіс, штат Святої Катерини, єпархія Святого Івана Хрестителя в Куритибі (Бразилія). Середню освіту і початкову духовну підготовку отримав у Духовній семінарії Отців Василіян у Куритибі. Продовжував підготовку до священства у вищих католицьких навчальних закладах Бразилії та Рима, має ліценціат з теології.

    30 березня 1970 року склав вічні обіти. 8 грудня 1972 року був рукопокладений на священика.

    В подальшому виконував різноманітну душпастирську працю, викладав філософію і теологію в навчальних закладах Отців Василіян у Бразилії.

    У 1991 році приїхав в Україну для заснування Філософської семінарії Отців Василіян у Жовкві. У 1994 році - ректор Василіянського інституту в Золочеві, викладач Києво-Могилянської академії та Львівської духовної семінарії Святого Духа. З 1996 до 2004 роки - протоархімандрит Чину Святого Василія Великого.

    Опублікував в Україні низку статей релігійної тематики та два підручника для семінаристів.

    21 грудня 2005 року номінований Куріальним Єпископом Верховного Архієпископа Києво-Галицького. 26 лютого 2006 року в Прудентополісі у храмі Святого свщмч. Йосафата відбулася єпископська хіротонія. Головним святителем був Блаженніший Любомир, а співсвятителями – Високопреосвященний Владика Стефан (Сорока), Митрополит Філадельфійський, та Преосвященний Владика Єфрем (Кривий), Єпарх Куритибський.

    На початок 


    Владика Гліб Лончина, Студійський Устав
    Єпископ-помічник Верховного Архиєпископа, Апостольський Візитатор для українців греко-католиків Італії, Іспанії і Ірландії

    Народився 23 лютого 1954 року у містечку Стюбенвіл, Огайо (США), в українській родині.

    Середню освіту здобув у Детройті у початковій та середній парафіяльних школах Непорочного Зачаття, якою керували Отці Василіяни та Сестри Василіянки. Одночасно навчався у Школі українознавства та Українському музичному інституті.

    Богословську освіту здобував у Римі при Університеті Урбаніяна. Докторат з літургіки захистив у Папському східному інституті.

    Постригся у ченці в монастирі Святого Теодора Студита в Ґроттаферрата (Італія), у якому й прийняв схиму 19 грудня 1976 року. Священиче рукопокладення отримав від Патріарха Йосифа Сліпого 3 липня 1977 року у тому ж монастирі. Кілька років душпастирював у парафії Святого Миколая у Пассейку, Нью Джерзі (США). У 1985-1990 рр. був префектом студентів у Колегії Святої Софії в Римі.

    У 1994 році переїхав зі своєю монашою спільнотою в Україну. Був духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа. У цьому навчальному закладі, у Львівській богословській академії, Інституті вищої релігійної культури, а також на катехитичних курсах викладав літургіку та біблійні науки.

    У 1997-2001 рр. – крайовий капелан спільноти „Віра і Світло” в Україні.

    У 2000 -2002 рр. працював як аташе в Апостольській Нунціатурі в Києві.

    11 січня 2002 року іменований Єпископом Української Греко-Католицької Церкви з титулом місцевого єпископського престолу Барети біля Ефезу. Архиєрейську хіротонію отримав в Архикатедральному соборі Святого Юра 27 лютого 2002 р. (головний святитель – Блаженніший Любомир, співсвятителі – Митрополит Стефан (Сорока) та Єпископ Юліян (Вороновський)). Призначений Єпископом- помічником Патріаршої курії Верховного Архиєпископа, Керівником Курії Києво-Галицької Митрополії .

    1 березня 2002 року Блаженніший Любомир іменував Преосвященного Владику Гліба Сенатором Українського католицького університету. З 25 червня 2002 року по 2 червня 2007 Владика Гліб був Головою сенату.

    З 22 березня 2002 року по 8 червня 2004 року – Голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.

    У 2002-2007 рр. – Голова Наглядової ради „Карітас України”.

    14 січня 2003 року декретом Святішого Отця Івана Павла ІІ іменований Апостольським Візитатором для українців греко-католиків Італії.

    З 25 березня 2003 по 9 травня 2006 року був Апокрисарієм-Прокуратором Української Греко-Католицької Церкви при Римській апостольській столиці.

    1 липня 2003 року декретом Блаженнішого Любомира призначений Постулятором справи беатифікації і канонізації Слуги Божого Андрея Шептицького.

    4 березня 2004 року декретом Святішого Отця Івана Павла ІІ іменований Апостольським Візитатором для українців греко-католиків Іспанії та Ірландії.

    16 червня 2006 року декретом Блаженнішого Любомира Владика Гліб призначений Керівником адміністрації „Релігійного управління Києво-Галицької Митрополії Української Греко-Католицької Церкви”. 28 вересня 2006 року – керівником Відділу церковних комісій та Уповноваженим для монаших справ Патріаршої курії Української Греко-Католицької Церкви.

    На початок 


    Владика Богдан Дзюрах, ЧНІ
    Єпископ-помічник Київської архиєпархії, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ

    Народився 20 березня 1967 року у селі Гірське Миколаївського району Львівської області. Після закінчення у 1984 році середньої школи навчався у Львівському ПТУ харчової промисловості.

    З 1985 до 1987 рік служив у війську.

    У 1990 році вступив до Духовної семінарії у Дрогобичі. Згодом вивчав теологію у вищих духовних навчальних закладах Європи: у Варшаві, Страсбурзі, Інсбруці та Римі. Здобув ступінь доктора теології.

    17 березня 1991 року був рукопокладений на священика. 19 серпня 1995 року склав вічні обіти у Львівській провінції Чину Найсвятішого Ізбавителя (ЧНІ).

    У подальшому виконував різноманітну душпастирську працю, займався педагогічною та викладацькою діяльністю в Україні та поза її межами. Під час свого перебування у Львові входив до складу Ради Центру духовної допомоги особам з особливими потребами, був координатором душпастирської опіки ув'язнених, допомагав священикам Реабілітаційного центру «Джерело» для дітей, хворих на церебральний параліч, надавав душпастирську опіку жіночим згромадженням, провадив реколекції тощо.

    21 грудня 2005 року проголошений Єпископом-помічником Києво-Вишгородської архієпархії. Архієрейська хіротонія відбулася 15 лютого 2006 року в Архікатедральному соборі Святого Юра у Львові. Святителі - Блаженніший Любомир, Високопреосвященний Владика Ігор Возьняк та Преосвященний Владика Юліян Вороновський.

    У 2006 році обраний Секретарем Синоду Єпископів УГКЦ.

    На початок 


    Владика Василій Медвіт, ЧСВВ
    Єпископ-помічник

    Владика Василій Медвіт народився 23 липня 1949 р. у Перемишлі.

    До Василіянського Чину вступив 26 грудня 1978 р.

    Теологічну освіту здобув у Римі.

    31 травня 1984 р. рукоположений у священство Святішим Отцем Іваном Павлом II.

    Упродовж 1984-1986 рр. працював у Колегії св. Йосафата в Римі на посаді віце-ректора. Повернувшись до Польщі, у 1986-1989 pp. був душпастирем українських парохій Бань Мазурських і Круклянок.

    4 січня 1989 р. призначений протоігуменом Василіянської провінції Покрови Пресвятої Богородиці у Польщі.

    12 липня 1994 р. у Львові в Архикатедральному Соборі св. Юра відбулася хіротонія. Єпископські свячення отримав із рук Блаженнішого Мирослава Івана Кардинала Любачівського.

    У 1997 р. Синод Єпископів УГКЦ призначив його екзархом Києво-Вишгородського екзархату з осідком у Києві.

    У 2001-2005 роках - Секретар Синоду Єпископів УГКЦ.

    На початок 


    Владика Ігор Возьняк, ЧНІ
    Архиєпископ Львівський

    Владика Ігор Возьняк народився в 3 серпня 1952 р. у с. Липиці Миколаївського району Львівської області в сім’ї вчителя.

    У 1959-1969 рр. навчався в середній школі, а після її закінчення здобував у Дрогобичі технічну освіту. Відтак був скерований на роботу в м. Нікополь Дніпропетровської області, де працював короткий час на заводі.

    У 1970-1972 рр. служив у лавах Радянської армії на території Казахстану.

    1973 року вступив до монастиря Чину Найсвятішого Ізбавителя; 1974 р. розпочав новіціят, в 1975 р. склав перші обіти. У цьому ж році в підпільній семінарії у Львові почав вивчати філософію та богослов’я. На пропозицію настоятеля в 1977 р. переїхав у Вінницю і там продовжував навчання, яке закінчив у 1980 р.

    Тайну Священства прийняв у листопаді 1980 р., а вічні обіти склав 2 липня 1981 р. Працював при римо-католицькій Церкві, що давало можливість нелегально допомагати місцевому священикові удяляти вірним різні тайни, зокрема сповідати. З 1989 р. провадив душпастирську діяльність у катедральному соборі м. Тернополя.

    З 1990 по 1996 рік був Протоігуменом ЧНІ. З 1996 р. душпастирював у Вінниці. У 1997 р. декретом Протоігумена призначений учителем новиків у Львівській провінції Отців Редемптористів. Водночас продовжував душпастирську діяльність, особливу увагу приділяючи проповідництву та реколекціям для монахів, монахинь і мирян.

    У 2001 р. навчався на курсах форматорів (вихователів ченців) у Римі, після закінчення яких у серпні був призначений помічником вихователя ораторів-семінаристів у Польщу в семінарії Отців Редемптористів.

    17 лютого 2002 року в Архікатедральному соборі Святого Юра відбулася єпископська хіротонія Владики Ігоря Возьняка. За рішенням Синоду Єпископів та благословенням Святішого Отця, після хіротонії Владика Ігор став Єпископом-помічником Львівської архієпархії.

    Згідно із рішенням Синоду Єпископів УГКЦ, який проходив 5-12 жовтня 2004 року, Владика Ігор був обраний Архієпископом Львівської архієпархії. 10 листопада 2005 року в Архікатедральному соборі Святого Юра відбувся чин введення на престол нового Архієпископа Львівського.

    На початок 


    Владика Юліян Ґбур
    Єпарх Стрийський

    Народився 4 грудня 1942 року у с. Брижава, біля Перемишля (Польща). У 1947 році разом з батьками під час операції "Вісла" був переселений на Північ Польщі. Середню освіту здобув у Місійній семінарії в Нисі. Філософію і богословія студіював у Вищій духовній семінарії монашого чину.
    Рукоположений на священика 21 червня 1970 року архиєпископом Адамом Кардиналом Козловецьким, місіонером у Замбії.

    Протягом 1964-65 рр. - військова служба. Після закінчення богослов'я працює парохом греко-католицької парохії у Кракові (1970-1973 pр.). Із 10 липня 1973 року парох українських парохій у Гурово-Ілавецькому та Острому Барді (Польща). Парохією в Острому Барді опікується до 1983 року. Через рік додатково переходить на парохію в П'єнєнжно, працюючи парохом до 1993 року. У 1982-1991 рр. виконує обовя'зки декана Ольштинського деканату.

    Декретом Примаса Польщі Стефана Кардинала Вишинського від 11 червня 1983 року призначений візитатором для греко-католиків у Польщі та консультантом Примаса у справах управління Українською Греко-Католицькою Церквою.

    26 квітня 1991 року призначений протосинкелом Перемишльської єпархії.

    7 липня 1994 року в Архикатедральному Соборі св. Юра у Львові відбулася хіротонія Владики Юліяна. Хіротонію провів Блаженніший Мирослав Іван Кардинал Любачівський.

    У липні 1994 року призначення протосинкелом Львівської Архиєпархії.

    У 1995 році Синод єпископів УГКЦ обрав Секретарем Патріаршого Собору УГКЦ. Доручено підготувати і провести Першу сесію Патріаршого Собору УГКЦ.

    У жовтні 1996 року обрано Секретарем Синоду Єпископів УГКЦ.

    Від 18 листопада 2000 року - єпархіальний єпископ Стрийської єпархії.

    Під час Синоду у 2001 році склав обов’язки Секретаря Синоду Єпископів УГКЦ.

    На початок 


    Владика Юліан Вороновський, Студійський Устав
    Єпарх Самбірсько-Дрогобицький

    Народився 5 травня 1936 р. у с. Гумниська Бузького р-ну Львівської області. Після закінчення середньої школи у 1956 р. вступив до Поліграфічного Інституту у Львові, який закінчив 1961 р. за спеціальністю інженер-технолог поліграфічного виробництва. Упродовж п'ятнадцяти років працював на різних посадах: від рядового інженера до начальника відділу Проектно-Конструкторського Інституту у Львові. У 1975 р. звільнений з роботи з огляду на релігійні переконання.

    У 1958 р. вступив до монастиря Студійського Уставу. Працюючи на державній роботі, одночасно навчався у підпільній Духовній семінарії у Львові.

    27 жовтня 1968 р. отримав єрейські свячення з рук єпископа Василія Величковського. Був ігуменом монастиря Студійського Уставу.

    30 вересня 1986 року отримав єпископські свячення з рук Владики Володимира Стернюка. Призначений єпископом-помічником місцеблюстителя Львівської Архиєпархії. У 1991 р. призначений Архимандритом монастиря Студійського Уставу і ректором Львівської духовної семінарії Святого Духа.

    У 1993 р. призначений адміністратором Самбірсько - Дрогобицької єпархїї, а з 1994 р. - Єпарх Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

    На початок 


    Владика Ярослав Приріз, ЧНІ
    Єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії

    Народився 30 березня 1963 року в с. Ластівка на Львівщині. У 1970 році пішов до першого класу, а закінчив навчання в 1981 році, отримавши диплом про середню технічну освіту.

    З 1981 до 1983 року служив у армії. З 1983 року працював механіком на Дрогобицькому долотному заводі в технічному відділі і одночасно навчався в підпільній духовній семінарії УГКЦ в місті Львові, яку очолював Архієпископ Володимир Стернюк.

    13 грудня 1987 року прийняв дияконські свячення, а 4 грудня 1988 року в місті Львові був висвячений на священика (святитель Преосвященний Владика Михаїл Сабрига, ЧНІ).

    У 1989 році Архієпископ Володимир Стернюк доручив о. Ярославу відродити й організувати парафії УГКЦ в Старосамбірському районі Львівської області. Відновив і обслуговував громади УГКЦ в місті Хирові, в селах Тернава, П'ятниця, Поляна, Сливниця, Стар'ява, Сушиця, Лопушниця, Терло та інші. У 1990 році Владика Юліан Вороновський перевів о. Ярослава до міста Дрогобича для служіння в храмі Пресвятої Трійці.

    У 1991 році Блаженніший Патріарх Мирослав Іван Любачівський скерував до Рима на вищі богословські студії в Папському східному інституті. Навчаючись, водночас виконував обов'язки префекта студентів Українського католицького університету в Римі.

    У 1992 році вступив до Чину Отців Редемптористів, 1993 року розпочав новіціят, а в 1994 році склав обіти у Львівській провінції ЧНІ. Продовжив вищі богословські студії у Папському східному інституті в Римі. У 1996 році здобув ступінь ліценціата. Відтак був допущений до третього циклу вищих богословських студій. У 1997 році закінчив навчання з відзнакою і здобув право писати докторську дисертацію.

    У 1997 році за дорученням настоятелів Львівської провінції ЧНІ та Генерального уряду в Римі організував Вищий духовний інститут ім. бл. свнщм М. Чарнецького в м. Львові; у згаданому закладі був префектом студентів та викладачем східного богослов'я. У 1999 році Генеральний уряд призначив його членом генерального секретаріату формації при Генеральній управі ЧНІ в Римі терміном на 6 років, а в 2005 році цей термін було продовжено. У 2001 році був призначений ректором Вищого духовного інституту та ігуменом монастиря Святого Альфонса. У червні 2005 року був призначений протосинкелом Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

    2 березня 2006 року іменований Єпископом-помічником Самбірсько-Дрогобицьким. 29 квітня 2006 року у Дрогобичі, в Катедральному соборі Пресвятої Трійці Самбірсько-Дрогобицької єпархії, відбулася архієрейська хіротонія. Головним святителем був Блаженніший Любомир, а співсвятителями Преосвященний Владика Юліян Вороновський та Преосвященний Владика Михаїл Сабрига.

    На початок 


    Владика Василь Семенюк
    Єпарх Тернопільсько-Зборівський

    Народився 2 липня 1949 року в с. Дора (біля м. Яремче на Івано-Франківщині) в сім’ї Марії та Петра Семенюків.

    З 1969 до 1974 роки навчався у підпільній духовній семінарії. Пізніше доповнив освіту у Люблінському католицькому університеті (Польща). У 1997 році отримав вчений ступінь магістра морального богослов’я. Паралельно навчався у Хустському лісотехнікумі, працював диспетчером газового управління в м. Яремче.

    22 грудня 1974 року Владика Володимир Стернюк висвятив його на священика. У 1975 році о. Василь був призначений „опікуном” зруйнованої більшовиками Зарваниці (Тернопільщина). У тому самому році з благословення Високопреосвященного Владики Володимира Стернюка став ректором підпільної духовної семінарії.

    У 1989 році о. Василя Семенюка та ще одинадцятьох священиків скерували на Тернопільщину для легалізації УГКЦ. У 1990 році призначений ректором Тернопільської вищої духовної семінарії імені Патріарха Йосифа Сліпого; у 1993 році – протосинкелом Тернопільської єпархії. З благословення Правлячого Архієрея Тернопільської єпархії відбудовує Марійський духовний центр у Зарваниці.

    10 лютого 2004 року Святіший Отець Іван Павло ІІ ухвалив рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви і призначив всесвітлішого о. Василя Семенюка Єпископом-помічником Тернопільсько-Зборівської єпархії, уділяючи йому титулярний престол Кастра Северіана.

    3 квітня 2004 року в Катедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці в Тернополі відбулася архієрейська хіротонія Преосвященного Владики Василя Семенюка, Єпископа-помічника Тернопільсько-Зборівського. Головним святителем був Блаженніший Любомир, а співсвятителями - Преосвященний Владика Михаїл Сабрига, Єпарх Тернопільсько-Зборівський, та Преосвященний Владика Гліб Лончина, Апостольський візитатор для українців греко-католиків Італії, Прокуратор Верховного Архієпископа в Римі.

    На початок 


    Владика Михаїл Колтун, ЧНІ
    Єпарх Сокальський

    Народився 28 березня 1949 р. у с. Полоничі Львівської області у сім'ї Павла та Станіслави з роду Крет. У 1963 р. закінчив восьмирічну школу та вступив до Львівського технікуму промислової автоматики.

    Упродовж 1969 - 1972 рр. - військова служба у морській армії у Мурманській області.

    Протягом 1972 - 1989 рр. працював на Львівському заводі залізобетонних виробів майстром контрольно - вимірювальних приладів, енергетиком.

    У 1974 р. вступив до монастиря оо. Редемптористів у Львові.

    Із 1975 до 1981 рр. навчався у підпільній семінарії оо. Редемптористів.

    8 листопада 1981 р. склав вічні монаші обіти.

    13 грудня 1981 р. отримав єрейські свячення з рук єпископа Володимира Стернюка. Із 1989 р. служив на парафії Вознесіння Господнього у Львові.

    19 вересня 1993 р. отримав єпископські свячення з рук Блаженнішого Мирослава Івана Кардинала Любачівського у співслужінні Владики Софрона Дмитерка і Владики Филимона Курчаби. Призначений єпархіальним єпископом Зборівської єпархії.

    Із 1996 до 1997 рр. додатково виконує обов'язки екзарха Києво - Вишгородського.

    Із 1997 р. - уповноважений від єпископату УГКЦ у справах капеланства і духовної опіки військовослужбовців усіх родів військ України.

    Із 17 жовтня 2000 р. виконує служіння єпархіального єпископа у новоствореній Сокальській єпархії.

    На початок 


    Владика Володимир Війтишин
    Єпарх Івано-Франківський

    Владика Володимир Війтишин народився 9 листопада 1959 року в селі Демидівка Вінницької області. Після закінчення середньої школи навчався у підпільній семінарії, яке змушений був перервати на час служби в армії (1978-1980 роки). У 1982 році закінчив навчання.

    26 травня 1982 року отримав ієрейські свячення (святитель Владика Павло Василик). У часи підпілля здійснював душпастирську діяльність у багатьох місцевостях Тернопільської та Івано-Франківської областей.

    4 серпня 1987 року, з ініціативи та під проводом Владики Павла Василика, разом з декількома священиками та мирянами підписав Заяву про вихід УГКЦ з підпілля. Цей документ було передано Святішому Отцеві Іванові Павлові ІІ та Президентові СССР Михайлові Горбачову. 16 травня 1989 року, напередодні з’їзду народних депутатів СРСР, був членом делегації до Москви за легалізацію підпільної УГКЦ (у делегацію також входили єпископи Филимон Курчаба, Павло Василик, Софрон Дмитерко, отці Григорій Сімкайло та Ігор Возьняк).

    Після виходу Української Греко-Католицької Церкви з підпілля, продовжив вивчати богослов’я: спочатку навчався в Івано-Франківському богословсько-катехитичному інституті, відтак у Люблінському католицькому університеті, де в 2002 році отримав ліценціат з пасторальної теології.

    14 травня 1999 року Блаженнішим Мирославом Іваном Кардиналом Любачівським був відзначений високою церковною нагородою – мітрою.

    З 1990 року, – парох і декан Тлумача, з 1997 року, – економ Коломийсько-Чернівецької єпархії. Протягом цього часу був також судовим вікарієм та членом Колегії консультантів.

    13 травня 2003 року Папа Іван Павло ІІ номінував о. мітр. Володимира Війтишина Єпископом-коад’ютором Коломийсько-Чернівецької єпархії. Чин Архієрейської хіротонії 15 червня 2003 року здійснив Глава УГКЦ Блаженніший Любомир Кардинал Гузар. Співсвятителями були Владики Павло Василик та Софрон Мудрий.

    2 червня 2005 року Святіший Отець Венедикт XVI поблагословив рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви і призначив Владику Володимира (Війтишина) Єпархом Івано-Франківським. Введення на престол відбулося 12 липня 2005 року.

    На початок 


    Владика Софрон Мудрий, ЧСВВ
    Єпископ-емерит

    Народився 27 листопада 1923 р. у м. Золочеві. Батько - Григорій Мудрий, мати - Варвара Павлишин; має шістьох сестер і одного брата. Початкову і середню освіту здобув у Золочеві. У 1946-1949 рр. Учився на електроінженерії в Авзбургу, Німеччина. У грудні 1950 р. виїхав до США, де вступив до Монастиря Чину Святого Василія Великого, в якому пройшов новіціат.

    14 січня 1955 р. склав довічні чернечі обіти.

    Чотири роки вивчав богослов'я в Григоріянському університеті у Римі, здобув ступінь магістра богослов'я у 1959 р.

    25 грудня 1958 р. отримав єрейські свячення із рук архиєпископа Івана Бучка.

    Продовжував навчання, студіюючи римське і канонічне право у Лятеранському університеті.

    У 1966-1969 рр. у Папському Інституті Східних Церков здобув ступінь магістра канонічного права Східних Церков. Захистив докторську працю.

    Упродовж 1960-1974 рр. - віце - ректор Української Папської Колегії св. Йосафата в Римі.

    Із 1965 до 1994 рр. - постійний працівник української секції Ватиканського радіо.

    1974-1994 рр. - ректор Української Папської Колегії св. Йосафата.

    У жовтні 1994 р. призначений ректором Івано-Франківського Теологічно- Катехитичного Інстититу.

    6 листопада 1995 р. призначений протосинкелом Івано-Франківської єпархії.

    2 березня 1996 р. отримав папське призначення єпископа - коад'ютора Івано-Франківської єпархії.

    Єпископська хіротонія відбулася 12 травня 1996 р. в м. Івано-Франківську.

    Від 22 грудня 1997 р. - єпарх Івано-Франківської єпархії.

    2 червня 2005 року Святіший Отець Венедикт XVI, згідно із кан. 210 Кодексу Канонів Східних Церков, прийняв зречення з уряду Єпарха Івано-Франківського Преосвященного Владики Софрона (Мудрого).

    На початок 


    Владика Софрон Дмитерко, ЧСВВ
    Єпископ-емерит

    Народився 1 червня 1917 р. у с. Бичківці на Тернопільщині. Батько, Михайло Дмитерко, служив священиком спочатку у Бичківцях, а потім у с. Мишків Заліщицького деканату.

    Закінчив Станіславівську гімназію. У 1932 р. вступив до монастиря Чину Святого Василія Великого.

    Навчався у Кристинополі (нині - Червоноград) та Лаврові. Після окупації вчиться у семінарії в Оломоуці (Чехія), після закінчення якої вступив до Карлового Університету.

    Отримав священичі свячення 14 травня 1942 р. у Празі з рук єпископа Миколи Дудаша. Душпастирював у Львові, Гошеві та Бучачі.

    Упродовж 1944 - 1954 рр. Перебував під арештом за антирадянську діяльність. Після звільнення підпільно душпастирював у Коломиї, Долині, Яремчі та інших містах.

    30 листопада 1968 р. прийняв єпископські свячення з рук єпископа Івана Слезюка. Призначений єпископом-коад'ютором Івано - Франківської єпархії.

    У 1973 - 1975 рр. удруге позбавлений волі, працює на примусових роботах на Луганщині.

    В ув'язненні підпільно служив єпархіальним єпископом Івано - Франківської єпархії.

    Після відродження УГКЦ у 1991 р. і до 1997 р. єпархіальний єпископ Івано-Франківської єпархії.

    На початок 


    Владика Микола Сімкайло
    Єпарх Коломийсько-Чернівецький

    Народився 21 листопада 1952 року в м. Караганді, де відбували заслання його батьки за участь в УПА. У 1963 році батьки повернулися в Україну, і Владика Микола вступив до Підпечарської восьмирічної школи, яку закінчив в 1967 році.

    У 1967-1969 роках навчався в Угорницькій середній школі. Відтак вступив до Івано-Франківського технічного училища № 1, після закінчення якого здобув фах слюсаря-ремонтника промислового обладнання (до жодного вищого навчального закладу як „син націоналістів” не міг поступити).

    Родина Сімкайлів була близько знайомою з Єпископом підпільної УГКЦ Павлом (Василиком), який часто відправляв Богослужіння в їхній хаті. Бачачи ревність у духовному житті Миколи та Григорія (молодший брат), Владика Павло ознайомив їх зі становищем УГКЦ і запропонував стати священиками. З того часу, до і після виконання військового обов'язку, брати почали наполегливо студіювати богословські науки в підпільній духовній семінарії.

    15 травня 1974 року в с. Підпечари під час Божественної Літургії Владика Павло (Василик) уділив Миколі дияконські і священичі свячення. У той момент розпочався тернистий шлях підпільного священика: переважно вночі їздив по станицях УГКЦ Івано-Франківської, Тернопільської та Львівської областей, несучи людям Боже Слово, відправляючи Святі Літургії, уділяючи Святі Тайни.

    У серпні 1987 року о. Микола разом з групою українського духовенства, монахів і мирян, на чолі з Владиками Павлом (Василиком) і Софроном (Дмитерком) оголосив, що виходить з підпілля. Він був членом делегації, яка виборювала права УГКЦ в Москві, а також ланцюгового голодування, що тривало з 19 травня до 24 листопада 1989 року.

    1 жовтня 1989 року в Івано-Франківську відбулася 50-тисячна демонстрація вірних і прихильників УГКЦ, під час якої о. Микола відслужив Панахиду і виголосив проповідь на могилі Січових Стрільців, за що був заарештований на 15 діб.

    28 січня 1990 року після Служби Божої перед закритим Катедральним собором Святого Воскресіння Голова облвиконкому урочисто передав ключі від храму єпископам УГКЦ. 20 лютого 1990 року Грамотою Владики Софрона (Дмитерка) о. Микола був призначений парохом цього храму і деканом Івано-Франківського деканату, а також директором благодійної організації „Карітас”.

    Для поглиблення теологічних знань упродовж 1991-1995 років закінчив Теологічно-катехитичний духовний інститут.

    Нагороджений нагрудним хрестом з прикрасами, митрою, грамотою і медаллю Вселенського Архієрея Івана Павла II „Почесний Хрест за Церкву та Вселенського Архієрея”, почесними грамотами та відзнаками.

    2 червня 2005 року номінований Єпархом Коломийсько-Чернівецьким УГКЦ.

    12 липня 2005 року на свято Святих первоверховних апостолів Петра і Павла в Катедральному соборі Воскресіння Господнього в м. Івано-Франківську відбулася архієрейська хіротонія Преосвященного Владики Миколи (Сімкайла), а наступного дня в м. Коломиї - введення на престол.

    На початок 


    о. Дмитро Григорак, ЧСВВ
    Апостольський Адміністратор Бучацької єпархії

    Народився 1 січня 1956 року в м. Івано-Франківську в сім'ї Дмитра і Анни з роду Припхан. У 1963-1973 рр. здобув повну середню освіту в м. Івано-Франківську. В 1973 році поступив в Івано-Франківський інститут нафти і газу, який закінчив в 1978 році, отримавши диплом інженера-механіка. Працював на різних заводах м. Івано-Франківська інженером-конструктором.

    14 жовтня 1989 року офіційно вступив до чину св. Василія Великого. 7 січня 1990 року відбулись облечення в монастирській церкві в м. Золочеві. Перший «легальний» новіціят проходив в Гошеві і Крехові в 1990-1991 рр.

    З 1991 по 1996 рр. – навчався в семінарії оо.Василіян, а також закінчив Івано-Франківський теологічно-катехитичний духовний інститут.

    Дияконські свячення отримав 21 вересня 1992 року, а священичі – 25 жовтня того ж року (святитель Владика Софрон Дмитерко).

    З 1992 по 1998 роки – служіння у монастирі і на парафії Христа Царя в м. Івано-Франківську. Виконував обов'язки економа і духівника сестер-мироносиць, був настоятелем монастиря ЧСВВ в с. Погоня Тисминецького району. Започаткував капеланське служіння в Івано-Франківській в'язниці, був духівником молодіжної молитовної групи. Також був направлений на місійну працю на Волинь, обслуговував парафії у Володимир-Волинську, Луцьку та інші.

    Згодом призначений ігуменом монастиря і парохом храму св. Василія Великого у м. Луцьку. Започаткував будівництво комплексу приміщень монастиря і церкви.

    28 липня 2007 року Папа Венедикт XVI призначив о. Дмитра Апостольським Адміністратором Бучацької єпархії.

    На початок 


    Владика Степан Меньок, ЧНІ
    Екзарх Донецько-Харківський

    Владика Степан Меньок народився 19 вересня 1949 р. в с. Наконечне Яворівського району Львівської області.

    У 1966 р. закінчив Яворівську середню загальноосвітню школу №2. З 1966 р. до 1968 р. навчався у Львівському технічному училищі №1, яке було відкрите на базі середньої школи, і отримав диплом з відзнакою.

    У 1969-1971 рр. служив у Радянській армії.

    1974 року був прийнятий до монастиря згромадження Отців Редемптористів Львівської провінції. Перші обіти склав у 1975 р., а вічні — 8 жовтня 1981 р.

    З 1975 р. до 1984 р. навчався в семінарії Отців Редемптористів; закінчив курс філософсько-богословських наук.

    8 липня 1984 р. був рукоположений на священика Владикою Володимиром Стернюком. Спершу душпастирював у м. Белзі, відтак у 1987- 1990 рр. був парохом церкви Успіння Пресвятої Богородиці в с. Кам’янобрід Яворівського району Львівської області.

    У 1990 р. призначений ігуменом монастиря св. Альфонса. Водночас виконував обов’язки ректора семінарії Отців Редемтористів, яка розмістилася в цьому монастирі. 1991 року був прийнятий на посаду викладача філософії у Львівську духовну семінарію Святого Духа. Крім того, виконував обов’язки провінційного економа і вікарія.

    3 серпня 1994 р., згідно з розпорядженням Блаженнішого Мирослава Івана Кардинала Любачівського, був призначений на посаду ректора Львівської духовної семінарії Святого Духа, де викладав богослов’я, сектознавство. На прохання Протоігумена Львівської провінції Чину Найсвятішого Ізбавителя і відповідно до розпорядження Єпископа-Помічника Львівського Любомира Гузара 13 липня 1998 року був звільнений з цієї посади.

    У вересні 1998 р. провінційним урядом ЧНІ призначений ігуменом і водночас ректором Вищого духовного інституту ім. Блаженного Миколая Чарнецького.

    15 лютого 2002 р. в Архикатедральному соборі Святого Юра був висвячений на єпископа з титулярним престолом Акарассо в Ликії (головний святитель - Блаженніший Любомир, співсвятителі - Владика Михаїл Гринчишин і Владика Михаїл Колтун) і призначений на служіння Екзархом Донецько-Харківським. 12 травня 2002 р. був введений на престол Донецько-Харківського екзархату.

    На початок 


    Владика Василь Івасюк
    Екзарх Одесько-Кримський

    Преосвященний Владика Василь Івасюк народився 21 січня 1960 року в селі Дора поблизу Яремчі.

    Закінчивши середню школу, поступив до Інституту меліорації в Рівному. Тоді ж відвідував підпільну духовну семінарію. Відтак продовжив вивчати теологію у Вищій духовній семінарії в Тернополі, а потім – в Папському Григоріанському університеті в Римі, де у 2003 році отримав ліценціат з догматичного богослов’я.

    Рукоположений на священика 16 серпня 1989 року.

    Спочатку працював у підпіллі в Тернопольській та Івано-Франківській областях. У грудні 1989 року став парохом у Старому Місті та Підгайцях; у серпні 1990 року – парохом і деканом в Бережанах.

    У 1993 році був призначений канцлером Зборівської єпархії, а наступного року – вікарієм тієї ж єпархії та настоятелем церкви Преображення Господнього у Зборові.

    1 червня 1996 року призначений протосинкелом Зборівської єпархії. Після повернення з Риму став протосинкелом Сокальської єпархії.

    28 липня 2003 року Святіший Отець Іван Павло ІІ ухвалив призначення всечеснішого отця Василя Івасюка першим Екзархом Одесько-Кримським. 28 вересня 2003 року, в 15-ту неділю після Зіслання Святого Духа, відбулася архієрейська хіротонія. Головним святителем був Блаженніший Любомир Кардинал Гузар, а співсвятителями – Правлячий Архієрей Самбірсько-Дрогобицької єпархії Преосвященний Юліян Вороновський та Правлячий Архієрей Сокальської єпархії Преосвященний Михаїл Колтун.

    На початок 


    Владика Йосафат Олег Говера
    Екзарх Луцький

    Народився 12 вересня 1967 року в місті Івано-Франківську. Після закінчення середньої школи навчався у підпільній духовній семінарії. 30 травня 1990 року був рукопокладений на священика і призначений настоятелем парафії Святих Володимира і Ольги смт Велика Березовиця.

    З 1996 до 1999 року навчався у Люблінському католицькому університеті. Після цього був віце-ректором Вищої духовної семінарії імені Йосифа Сліпого. Упродовж 2004-2007 року навчався у Папському Східному інституті у Римі (Італія), де здобув ліценціат з пасторальної теології. Відтак о. Йосафат Говера виконував обов'язки ректора духовної семінарії імені Йосифа Сліпого.

    15 січня 2008 року у Ватикані було повідомлено про те, що Святіший Отець Венедикт XVI поблагословив рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви про заснування нового архиєпископського екзархату у Луцьку та про призначення о. Йосафата Олега Говери його першим екзархом, уділяючи йому титулярний престол Цезаріани.

    Архиєрейська хіротонія відбулася у понеділок, 7 квітня 2008 року, у день празника Благовіщення Пресвятої Богородиці, у Катедральному соборі Непорочного Зачаття м. Тернополя. У суботу, 12 квітня 2008 року, у храмі Різдва Пресвятої Богородиці м. Луцька, який відтепер став катедральним собором, відбулася інтронізація (введення на престол).

    На початок 


    Владика Мілан Шашік
    Апостольський Адміністратор Мукачівський (ГКЦ)

    Преосвященний Владика Мілан Шашік народився 17 вересня 1952 року в Лехоті, Словаччина. Після закінчення початкової та середньої школи, в 1971-1976 роках був слухачем курсів філософії і теології у Вищій семінарії в Братіславі.

    31 липня 1971 року вступив до Місійної Конгрегації Отців Лазаристів. 27 вересня 1973 року склав вічні обіти.

    6 червня 1976 року був рукоположений на священика. В подальшому виконував різноманітну душпастирську працю, спочатку був капеланом, потім - парохом. За дозволом Святого Престолу, о. Мілан Шашік служив у двох обрядах: греко-католицькому і латинському.

    З 1990 по 1992 рік навчався в Папському Інституті Духовності “Teresianum” в Римі, де отримав ступінь маґістра.

    З 5 жовтня 1992 року по 7 липня 1998 року працював в Апостольській Нунціатурі в Україні. Потім протягом одного року був Директором Новіціату в Конгрегації Отців Лазаристів у Словаччині. У серпні 2000 року повернувся в Україну і став парохом в Перечині, Закарпаття.

    12 листопада 2002 року Святіший Отець Іван Павло II призначив о. Мілана Апостольським Адміністратором ad nutum Sanctae Sedis (до відкликання) Мукачівської єпархії Греко-Католицької Церкви.

    6 січня 2003 року отримав єпископські свячення.

    Окрім рідної, словацької мови, володіє українською, італійською, чеською, російською та польською мовами.

    На початок 


    Владика Іван Семедій
    Єпископ-емерит

    Народився 26 червня 1921 р. у с. Мала Копаня Виноградівського району Закарпатської області.

    У 1942 р. у м. Хусті на Закарпатті закінчив гімназію. Того ж року вступив до Ужгородської богословської академії. Восени 1944 р. став добровольцем Чехословацької визвольної армії. Демобілізований за наказом для продовження навчання в Богословській академії, яку закінчив у 1947 р.

    6 липня 1947 р. отримав священичі свячення (святитель - Владика Теодор Ромжа). Призначений префектом і викладачем Ужгородської богословської академії, одночасно виконував функції нотаріуса єпархіального управління.

    Від лютого 1949 р., після ліквідації Української Греко-Католицької Церкви, аж до 1987 р. працював на державних підприємствах.

    24 серпня 1978 р. у с. Оноківці біля Ужгорода отримав єпископські свячення з рук єпископа Олександра Хіри.

    У січні 1979 р. призначений єпархіальним єпископом Мукачівської єпархії.

    21 січня 1991 р. отримав папське підтвердження повноважень єпархіального єпископа.

    На початок 


     

Владика Іван Мартиняк
Митрополит Перемишльсько-Варшавський

Народився 20 червня 1939 p. у Спасі (Західна Україна). Вивчав філософію і теологію у Теологічній академії у Варшаві.

29 червня 1964 p. отримав священичі свячення з рук Митрополита Вроцлавського Болєслава Комінка. У 1972 р. після розподілу Вроцлавської архиєпархії переїжджає до Гожівської єпархії і душпастирює в греко-католицьких парохіях.

Після завершення навчання у Теологічній академії у Варшаві захистив 1968 p. диплом ліценціата з теології.

Із 1975 p. душпастирював у Легниці і пасторальних центрах Модлі, Замениці і Любліна. У 1977 p. обраний членом Капітули єпархії у Перемишлі.

16 вересня 1989 р. у Ченстохові відбувається хіротонія, яку очолює Блаженніший Мирослав Іван Кардинал Любачівський.

20 липня 1989 p. призначений єпископом-помічником Примаса Польщі у справах українців греко-католиків у Польщі.

16 січня 1991 р. призначений єпархіальним єпископом Перемишльської єпархії.

24 травня 1996 р. Апостольський Престол підносить Перемишльську єпархію до гідності Перемишльсько-Варшавської Митрополії, а єпарха іменує Архиєпископом і Митрополитом Перемишльсько-Варшавським.

На початок 


 

Владика Володимир Ющак, ЧСВВ
Єпарх Вроцлавсько-Ґданський

Народився 19 липня 1957 p. в Лігниці (Польща).

Закінчив початкову школу в 1972 p. у с. Росохата і того ж року розпочав навчання в Українському ліцеї в Лігниці.

31 серпня 1976 p. вступив до Василіянського Чину, з яким запізнався ще під час навчання в початковій школі. Філософсько-богословські студії у Варшавській Вищій духовній семінарії закінчив у 1983 p.

Довічні монаші обіти склав 1 травня 1983 p.

Священичі свячення отримав 28 травня 1983 p. із рук Митрополита Вроцлавського Генрика Кардинала Гульбіновича.

Після свячень працював душпастирем у заснованій в грудні 1982 p. o. Юліяном Гбуром парафії в Бартошицях та в діючій від 1957 p. парафії в Асунах (Ольштинщина). Від 1985 p. о. Володимир додатково прийняв обслугу парафії в с. Остре Бардо.

У 1984 p. розпочав студії в Академії католицької теології у Варшаві на факультеті церковного права, а в 1990 p. здобув ступінь ліценціату.

Із 1989 p. виконував обов'язки магістра новіціяту та префекта василіянських братів-студентів.

У 1993 p. переведений до монастиря отців василіян у Венгожеві, одночасно виконуючи обов'язки пароха та отця-декана Ольштинського деканату.

У 1994 p. переймає обов'язки протоігумена василіянської Провінції у Польщі, одночасно виконує також обов'язки пароха у Варшаві.

24 квітня 1999 p., за рішенням Святішого Отця Івана Павла II, призначений єпископом Вроцлавсько-Гданської єпархії Української Греко-Католицької Церкви у Польщі. Єпископська хіротонія відбулася 19 червня 1999 р. у Вроцлаві. Головним святителем був Митрополит Перемишльсько-Варшавський Іван Мартиняк.

На початок 


 

Владика Михаїл Гринчишин, ЧНІ
Апостольський Екзарх для українців Франції, країн Бенілюксу та Швейцарії

Народився 18 лютого 1929 р. у Б'юкенені, Канада.

28 липня 1946 р. склав монаші обіти в Чині Отців Редемптористів у Йорктоні.

Єрейські свяченя отримав із рук єпископа Максима Германюка 25 травня 1952 р. у Торонто.

Душпастирювави у Нью-Йорку, Вінніпезі та Саскатуні.

У 1955 р. захистив докторську працю у Папському Орієнтальному Інстититуті в Римі. Деякий час викладав у семінаріях Канади.

Із 1970 р. - постулятор у беатифікаційному процесі митрополита Андрея Шептицького.

Упродовж 1972 - 1981 рр. - протоігумен оо. Редемптористів Канади і США.

27 листопада 1982 р. призначений екзархом для українців Франції.

На початок 


 

Владика Петро Крик
Апостольський Екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії

Народився 25 квітня 1945 року в селі Кобильниця Волоська Яворівського повіту. Його батьки Григорій та Анна Фещин - хлібороби. У рідному селі, на жаль, судилося йому прожити лише два роки, а весною 1947 року всі вони разом з рідними та односельчанами опинилися на території колишньої Східної Прусії в селі Гарш, що у Венгожевському повіті. Тоді внаслідок зловмисних дій польської комуністичної влади стосовно українського народу і проведення цілеспрямованої акції переселення, долю майбутнього владики розділило біля 150 тис. українців.

Навчання у початковій школі почав владика Петро в селі Гарш, яке завершив в селі Крузи, що у повіті Біскупєц. Згодом продовжував навчання в загальноосвітньому Ліцеї в Гіжицьку. Після завершення і цього етапу навчання в 1964 році, поступив у духовну семінарію "Хосіянум" в Ольштині. У 1965 році, за умов переслідування Католицької Церкви у Польщі, будучи семінаристом, попав на військову службу та пройшов процес особливого "обстеження" спецслужбами.

Після військової служби повернувся у семінарію, яку закінчив в 1971 році і став священиком. Спочатку довелося йому душпастирювати серед українців, що проживали на західно-північних землях теперішньої Польщі, це Щецин та Колобжег. А відтак з 1979 року став душпастирем для українців в містах Вроцлав, Жмігруд та Познань, де працював до 2000 року. Також тривалий час виконував обов'язки декана і врешті протосинкела.

19 грудня 2000 року був покликаний на єпископський престіл для українців католиків в Німеччині і Скандинавії. Поставлення і введення на той же престіл відбулося 3 лютого 2001 року у соборі Покрова Пресвятої Богородиці в Мюнхені.

На початок 


 

Михаїл Кучмяк, ЧНІ
Єпископ-емерит


Народився 5 лютого 1923 р. в Обертині на Івано-Франківщині. Початкову і середню освіту здобув в Обертині та Коломиї, учителював.

Після закінчення війни їде студіювати до Риму. У 1947 році вступає до монастиря оо. Редемтористів і після новіціату виїжджає на навчання до Канади. У жовтні 1948 р. склав вічні обіти в Конгрегації отців редемптористів.

13 травня 1956 р. висвячений у сан священика єпископом Ісидором Борецьким.

8 березня 1988 р. призначений єпископом-помічником у Філадельфії.

27 квітня 1988 р. отримав єпископські свячення з рук Митрополита Архиєпископа Стефана Сулика.

10 жовтня 1989 р. став Апостольським екзархом у Великобританії.

У 2002 р. із благословення Святішого Отця Івана Павла ІІ пішов на заслужений відпочинок, передавши екзарший престол Владиці Павлові Хомницькому.
 

На початок 


 

Владика Лаврентій Гуцуляк, ЧСВВ
Митрополит Вінніпезький

Владика Лаврентій Данило Гуцуляк ЧСВВ, народився 25 січня 1951 року у Верноні (Британська Колумбія, Канада). Навчався у початковій і середній школах у Верноні, відтак – у Колегії Святого Володимира Отців Редемптористів у Робліні (Манітоба).

1969 року вступив до Чину Отців Василіян українського обряду в Оттаві, а новіціят закінчив у монастирі Святого Йосафата у Ґлен Кові, Нью-Йорку (1971-1972рр.). Таїнство Священства прийняв 28 серпня 1977 року.

У 1974 році захистив бакалавреат з філософських наук в Оттавському університеті та продовжував вивчати богослов'я в Університеті Святого Ансельма у Римі. Вивчав літургіку в Папському східному інституті в Римі і 1985 року захистив докторську працю на тему: “Свята Літургія Івана Золотоустого у Київській Митрополії під час з'єднання з Римом (1596-1839)" (науковий керівник – відомий єзуїт о. Роберт Тафт). Видавши свою працю 1990 року в серії видань Отців Василіян „Записки ЧСВВ”, o. Лаврентій отримав науковий ступінь доктора (у Папському східному інституті).

Проживши одинадцять років у Римі, навесні 1986 року повернувся до Канади і був призначений парохом української католицької парафії Святих Апостолів Петра і Павла у Монтері (Альберта) (1986-1996рр.). У вересні 1996 року призначений ігуменом монастиря Святих Апостолів Петра і Павла в Мондері і магістром новиків. Водночас обіймав посаду директора музею Отців Василіян. Від 1992 року викладає курси візантійської Літургії у Богословській колегії в Нюмені (околиці Едмонтона).

Єпископська хіротонія о. Лаврентія відбулася 3 квітня 1997 року, а введення на престол Української католицької єпархії Едмонтона та Альберти – 6 квітня 1997 року в Катедральному храмі Святого священномученика Йосафата в Едмонтоні.

9 січня 2006 року у Ватикані було повідомлено про те, що Святіший Отець Венедикт XVI поблагословив рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви і призначив Владику Лаврентія (Гуцуляка), ЧСВВ, Митрополитом Вінніпезьким, Архієпископом Вінніпезької архієпархії (Канада). Введення на престол Вінніпезької архієпархії відбулося 11 лютого 2006 року.

На початок 


 

Владика Михаїл Бздель, ЧНІ
Єпископ-емерит

Теодор Бздель і його дружина, Євдокія (з роду Василик), емігрувавши з України, поселилися у містечку Вішарт, Саскачеван, де 21 липня 1930 року народився їх син Михайло. Він був одинадцятим з чотирнадцятьох дітей в родині. Після закінчення початкової освіти продовжував навчання у коледжі Святого Володимира у Робліні, Манітоба, який закінчив на весні 1947 року. Коледж Святого Володимира був заснований та керований Отцями Редемптористами, які, звичайно, мали вплив на духовний розвиток молодого Михайла Бзделя.

8 вересня 1947 року вступив до Новіціяту Отців Редемптористів і 23 вересня прийняв облечини. Через рік склав тимчасові обіти і розпочав свій богословський та філософський вишкіл у семінарії Святої Марії в Вотерфорд-Медоувейл, Онтаріо. Довічні обіти склав 19 серпня 1952 року. Через півтора року, 13 лютого 1954 року, у церкві Пресвятої Євхаристії (Торонто), Преосвященний Владика Ізидор Борецький, Єпарх Торонтський та всієї Східної Канади, уділив йому піддияконські свячення. Через два дні, 15 лютого 1954 року, був висвячений на диякона Єпископом Ізидором у каплиці семінарії Святої Марії в Медоувейл, Онтаріо.

На Різдво Івана Хрестителя, 7 липня 1954 року, диякон Михайло отримав ієрейські свячення, які уділив Єпископ Андрей Роборецький у церкві Святої Марії у Йорктоні, Саскачеван. Через рік він став сотрудником у Йорктоні та околицях.

У вівторок, 29 березня 1992 року, Апостольська Столиця номінувала отця Михайла Бзделя, ЧНІ, Архієпископом Вінніпезьким для українців-католиків у Канаді. 9 березня 1993 року відбулася інтронізація Високопреосвященного Владики Михайла Бзделя на Вінніпезький Митрополичий престіл.

9 січня 2006 року у Ватикані було повідомлено про те, що Святіший Отець Венедикт XVI поблагословив рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви і згідно із кан. 210 Кодексу Канонів Східних Церков, прийняв зречення з уряду Високопреосвященного Архієпископа Михаїла (Бзделя), Митрополита Вінніпезького.

На початок 


 

Владика Степан Хміляр
Єпарх Торонтонський

Владика Степан Хміляр народився 24 травня 1945 року в м. Лямонт (Альберта, Канада). Навчався в Оттавському Університеті (1966-1968), захистивши бакалаврат з філософії. Відтак захистив бакалаврат з богослов'я при Університеті Святого Павла в Оттаві (1968 -1972).

Як член чернечого Чину Святого Василія Великого 11 червня 1972 року був висвячений на священика (святитель владика Ніль Саварин, ЧСВВ). Душпастирював у різних парафіях: 1972-1973 - парох Української католицької парафії в Чіпман (Борщів, Альберта); 1973-1975 - сотрудник парафії Святого Василія Великого в Едмонтоні (Альберта); 1975-1978 - парох парафії Святого Івана Хрестителя в Оттаві (Онтаріо); 1978-1982 - сотрудник парафії Святого Василія Великого в Едмонтоні (Альберта); 1982-1984 - парох парафії Покрови Пресвятої Богородиці у Ванкувері (Британська Колумбія); 1984-1988 - парох парафії Преображення ГНІХ у Денвері (Колорадо,США); 1988-1990 - сотрудник парафії Святого Миколая в Баффало (Нью-Йорк, США); 1990-2000 - парох парафії Святого Миколая в Гамільтоні (Онтаріо); 2000 - парох парафії Успіння Пресвятої Богородиці в Міссісага (Онтаріо).

Обіймав посади канцлера єпархії, був членом Пресвітерської ради та членом Ради консульторів Торонтонської єпархії. Крім того, працював при Трибуналі подружжя в Оттаві та при українському Трибуналі подружжя в Едмонтоні. Упродовж п'яти років служив як духівник у новіціяті Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Більше ніж десять років був директором українських католицьких літніх таборів в Оттаві, Едмонтоні та в Британській Колумбії.

Вибраний на єпископа Торонтонської єпархії Синодом Єпископів Української Греко-Католицької Церкви в липні 2001 р. на місце Єпископа-емерита Корнелія Пасічного. Отримав благословення Святішого Отця Івана Павла ІІ та проголошений Єпископом 3 травня 2003 р. Архиєрейська хіротонія відбулася 23 липня 2003 в церкві Успіння Пресвятої Богородиці в м. Міссісага (Онтаріо).

На початок 


 

Владика Браєн Байда, ЧНІ
Єпарх Саскатунський

Народився 21 серпня 1961 року у Саскатуні (провінція Саскачеван, Канада). Початкову освіту здобув у католицьких школах Саскатуну. У 1975-1979 роках навчався у Колегії св. Володимира у Роблині (провінція Манітоба). У 1979-1982 роках навчався у Домі Спасителя в Торонто, де проходив підготовчі студії перед поступленням до новіціяту Чину Найсвятішого Ізбавителя (ЧНІ). У тому часі студіював філософію в Колегії св. Михаїла, де здобув ступінь бакалавра.

У 1982-1983 роках проходив новіціят в Окономовоці (штат Вісконсін, США). 31 липня 1983 року склав перші монаші обіти, а 13 вересня 1986 року – вічні обіти.

У 1983-1987 роках знову навчався у Колегії св. Михаїла, де здобув магістерку з богослов'я.

30 травня 1987 року прийняв священичі свячення (святитель Владика Василь (Філевич), Єпарх Саскатунський).

У 1987-1990 роках був духівником у Колегії св. Володимира у Робліні і одночасно відвідував курси з педагогіки при Університеті Манітоби у Вінніпезі, де у 1991 році отримав ступінь бакалавра. Своє навчання продовжив в Інституті ім. Митрополита Андрея Шептицького в Оттаві, де отримав ступінь бакалавра східних студій. У 1990 році призначений соцієм і професором у Колегії св. Володимира. У 1993-1994 роках – директор цієї колегії.

У 1994-1997 роках був настоятелем і директором Дому Спасителя у Торонто, де підготовляв кандидатів до чернечого життя.

У 1997-1999 роках – сотрудник у парафії Святих апостолів Петра і Павла в Саскатуні. У 1999 році був настоятелем дому для бідних і опущених людей. У 2000-2002 роках – сотрудник у парафії Матері Божої Неустанної Помочі в Йорктоні. З 2002 року – ігумен і парох у Йорктоні.

Про нього говорять, що він є ревним і відданим душпастирем, добрим проповідником, легко спілкується як з молоддю, так і з старшими, як з багатими, так і з бідними.

2 травня 2008 року у Ватикані було повідомлено про його призначення Єпархом Саскатунським. Єпископська хіротонія відбулася 27 червня 2008 року в Катедральному соборі святого Юрія в м. Саскатун. Головним святителем був Високопреосвященніший Архиєпископ Лаврентій (Гуцуляк), Митрополит Вінніпезький, а співсвятителями – Владика Михаїл (Вівчар), Єпископ-емерит Саскатунської єпархії, та Владика Кен (Новаківський), Єпарх Нью-Вестмінстерський.

На початок 


 

Владика Михаїл Вівчар, ЧНІ
Єпископ-емерит

Народився 9 травня 1932 р. у Комарно (Манітоба, Канада).

Вічні обіти як монах-редемпторист склав 27-го вересня 1956 р.

Єрейські свячення отримав 28 червня 1959 р. у Вінніпезі, Канада.

Єпископські свячення отримав 28 вересня 1993 р. у Чикаго, США.

Працював у Колегії св. Володимира - Нижча Семінарія, Роблін, Манітоба: учитель, префект, директор. Душпастирював у Вінніпезі, Саскатуні.

Надзвичайний Сповідник Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії у Вінніпезі і Сестер св. Йосифа у Саскатуні.

Із 1993 р. - єпархіальний єпископ єпархії св. отця Миколая в Чикаго. 25 березня 2003 року Святіший Отець Іван Павло ІІ номінував єпископом Української Католицької єпархії Святого Миколая в Чікаго (США) монсіньора Річарда Семінака, а Владику Михаїла відкликав від обов'язків адміністратора цієї єпархії.

Із листопада 2000 року - єпархіальний єпископ Саскатунської єпархії.

2 травня 2008 року, згідно із кан. 210 Кодексу Канонів Східних Церков, прийнято його зречення з уряду Єпарха Саскатунського.

На початок 


 

Владика Кен Новаківський
Єпарх Нью-Вестмінстерський

Народився 16 травня 1958 року в Північному Бетелфорді, що в канадському штаті Саскатчеван. Походить із родини канадських українців. Початкову освіту, у тому числі гімназіальну, здобув у Північному Бетелфорді. 1977 рік – студії мас-медіа і публічних зв'язків у коледжі Ґрент-Мек'ювен.

1978–1980 роки – займався публічними зв'язками і менеджментом на трьох різних підприємствах. 1980–1982 роки – відбував духовну формацію в отців-редемптористів у Торонті та навчався на філософсько-богословському відділенні Коледжу св. Михаїла (Університет Торонта), де в 1984 році здобув ступінь бакалавра. 1986–1990 роки – навчання в Семінарії св. Йосафата в Римі (бакалаврат із богослов'я в "Анджелікум").

1989 року в Саскатуні рукоположений на священика (святитель Владика Василь (Філевич), Єпарх Саскатунський.

1989-1991 – завідувач канцелярії та директор Еміграційного б'юра при Верховному Архиєпископстві в Римі.

1990 рік – студії з канонічного права в Східному інституті в Римі.

1991-1995 – віце-канцлер Львівської архиєпархії та відповідальний за курію. 1991-1992 – віце-ректор Семінарії Святого Духа (Рудно–Львів). 1992-2001 – представник Верховного Архиєпископа при адміністрації лікарні ім. Митрополита Андрея Шептицького у Львові. 1994-2001 – президент «Карітас України». 1997-2001 – директор Б'юра харитативних та соціальних програм Львівської архиєпархії. 2001 – голова прес-служби Католицьких Церков в Україні з підготовки візиту Святішого Отця Івана Павла ІІ в Україну. З листопада 2001 року – ректор Української католицької семінарії Святого Духа в Оттаві (Канада). 2002 – акредитований зв'язковий прес-б'юра Ватикану для світового з'їзду молоді в Торонті та речник прес-б'юра УГКЦ в Канаді. 2003 – консультор Єпископської Конференції Канади у справах катехизації дорослих.

1 червня 2007 року було повідомлення про призначення о. Кенета, Єпархом Нью-Вестмінстерським. 24 липня 2007 року у церкві Святої Марії відбулася архиєрейська хіротонія. Головним святителем був Високопреосвященний Архиєпископ Лаврентій (Гуцуляк), Митрополит Вінніпезький та всієї Канади.

На початок 


 

Владика Северіян Якимишин, ЧСВВ
Єпископ-емерит

Владика Северіян Якимишин народився 22 квітня 1930 року в Плейн Лейк, Альберта.

16 березня 1945 року вступив до новіціяту Отців Василіян Св. Йосафата в Мундаре, Альберта. Вибрав монаше ім'я - Северіян. 21 листопада 1946 року склав перші обіти в Мундаре, а довічні - 1 січня 1953 року в Римі.

У Римі 19 травня 1955 року на празник Вознесіння Господнього Владика Іван Бучко уділив диякону Северіяну ієрейські свячення.

У 1958 році захистив докторат з богослов'я у Григоріанському Університеті.

Пасторальна праця: парох церкви Преображення Господнього в Мундаре, Альберта (1958-1961); парох церкви Святого Йоана Хрестителя в Боршеві та церкви Покрови Пресвятої Богородиці в Кракові, Альберта (1964-1969); сотрудник церкви Святого Йоана Хрестителя в Оттаві і служив для спільнот українців греко-католиків в Кінгстоні та Смітфолсі, Онтаріо (1969-1976).

Служіння в Чині Святого Василія Великого: помічник магістра новіціяту та наставник у Василіянському вишкільному домі в Мундаре (1958 -1961); директор василіянського видавництва в Торонто та консультор Канадської провінції (1961-1964); відповідальний за покликання, наставник та магістр новіціяту у Василіянському вишкільному домі в Мундаре (1964 -1969); магістр новіціяту в Оттаві (1969-1976); викладав у Університеті Святого Павла (1971-1972); настоятель монастиря Святого Йосафата в Оттаві (1973-1976); директор Літургійного товариства Святого Василія (1964 -1976); директор видавництва Отців Василіян у Торонто та радник у Канадській провінції (1976-1979); головний економ, настоятель та економ у вишкільному домі та Генеральної курії в Римі (1979-1995); Генеральний консультор (1982-1988 та 1992-1995); протягом перебування у Римі сім разів відвідував Україну, допомагаючи відновлювати та реконструювати василіянські монастирі.

Крім того був духівником для новичок у Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Анкастері, Онтаріо (1962-1964), керував духовними реколекціями для священиків, монашества, семінаристів та вірних в Канаді, США, Бразилії, Австралії, Франції, Німеччині, Італії, Польщі та Україні. З доручення Апостольської Столиці двічі відвідував спільноти українських греко-католиків в Англії.

5 січня 1995 року вибраний на єпископа і 23 січня 1995 року Апостольська Столиця проголосила єпископське призначення Северіяна Якимишина до Нью-Вестмінстерської єпархії для греко-католиків в Британській Колумбії, Юконі та Північно-Західних територіях. 25 березня 1995 року, на свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, у Ванкувері, Канада, відбулася його хіротонія та інтронізація.

1 червня 2007 року, згідно з кан. 210 Кодексу Канонів Східних Церков, прийнято зречення з уряду.

На початок 


 

Владика Давид Мотюк
Єпарх Едмонтонський

Владика Давид Мотюк народився 13 січня 1962 р. м. Верґевіль (Алберта, Канада) в родині Івана та Ольги Мотюків.

У 1980 р., після закінчення школи, був прийнятий на навчання за програмою бакалавра в Університет Альберта в Едмонтоні, а в 1982 р. переведений на навчання за комп’ютерною програмою, де здобував спеціальність у сфері бізнесу. З 1984 до 1987 р. навчався в Університеті св. Павла в Оттаві, де захистив бакалаврат з богослов’я, а в наступному році у цьому ж закладі освіти захистив бакалаврат з Канонічного права.

21 серпня 1988 р. був рукопокладений на ієрея Владикою Димитрієм Ґрещуком.

У 1989 р. захистив ліцензіат з Канонічного права в Університеті Святого Павла в Римі та здобув ступінь магістра Канонічного права в Університеті Святого Павла в Оттаві.

З 1989 по 1993 р. був адміністратором парафій Святого Духа в Дарлінгу, Святого Петра і Павла в Дрейтон Велі та Святого Духа в Едісоні. В цей час обіймав посади канцлера і судового вікарія Едмонтонської єпархії, а також був членом Колегії радників (до 1996). Протягом 1993 — 1996 рр. — помічник судового вікарія, економ Едмонтонської єпархії. З 1994 р. до 1996 р. — сотрудник Катедрального храму Святого Йосафата в Едмонтоні.

У 1996 р. захистив докторат з Канонічного права у Папському східному інституті в Римі та викладав богослов’я і Канонічне право в Університеті Святого Павла і в Інституті Митрополита Андрея Шептицького в Оттаві. В цьому ж році став ректором Семінарії Святого Духа в Оттаві.

З 1997 р. до 2002 р. — радник Єпископської комісії з Канонічного права і міжобрядових справ Конференції Католицьких Єпископів Канади. Протягом 1998 р. — працював суддею Канадського апеляційного трибуналу, у 2002 р. — канонічним радником.

У 2002 р. був призначений парохом церкви Святої Софії у Шервуд Парку.

11 червня 2002 р. у Катедральному храмі Святого Василія Великого в Едмонтоні іменований Єпископом Української Греко-Католицької Церкви з титулом місцевого єпископського престолу Матари в Нумібії і призначений Єпископом-Помічником Архиєпископа Вінніпезького для українців (головний святитель — Блаженніший Любомир, співсвятителі — Митрополит Михаїл Бздель та Владика Лаврентій Гуцуляк).

25 січня 2007 року призначений Правлячим єпископом Едмонтонської єпархії для греко-католиків (Канада).

На початок 


 

Владика Стефан Сорока
Митрополит Філадельфійський

Народився 13 листопада 1951 р. у Вінніпезі (Канада) у родині українських емігрантів. Навчався в університеті Манітоби та у Католицькому Університеті Америки у Вашингтоні. Магістр богослов'я.

У травні 1985 р. захистив докторську працю з соціології.

Семінарійну освіту здобув в Українській Католицькій Семінарії св. Йосафата у Вашингтоні.

Священичі свячення отримав з рук Архиєпископа Максима Германюка 13 червня 1982р. у Вінніпезі.

Упродовж 1984 - 1993 рр. працював суддею Митрополичого подружнього трибуналу.

Із 1994 р. до 1996 р. - канцлер, а з 1996 р. до 1998 р. - економ Вінніпезької архиєпархії.

Єпископські свячення отримав 13 червня 1996 р. у Вінніпезі з рук Архиєпископа Михаїла Бзделя у співслужінні Владики Корнелія Пасічного та Владики Володимира Паски. Призначений єпископом-помічником Вінніпезької архиєпархії та протосинкелом Вінніпезької архиєпархії.

У лютому 2001 р. Чин введення Владики Стефана Сороки на Митрополичий престол Філадельфії здійснив Блаженніший Любомир Кардинал Гузар.

На початок 


 

Владика Іван Бура
Єпископ-помічник Філадельфійський

Народився 12 червня 1944 року у Вегелєбені, Німеччина, в родині Григорія та Марії Бурів. Емігрувавши до США, члени родини стали парафіянами української католицької церкви Святих Петра й Павла в м. Джерсі. Після закінчення початкової середньої школи 1959 року вступив до Малої семінарії Святого Василія у Стемфорді. Упродовж 1965-1970 років вивчав богослов'я у Вашингтоні в Українській католицькій семінарії Святого Йосафата та Католицькому університеті Америки, де отримав ступені бакалавра гуманітарних наук та бакалавра богослов'я.

Висвячений на священика 14 лютого 1971 року Митрополитом Амбросієм Сенишиним в Катедральному храмі Непорочного Зачаття у Філадельфії. Служив у цьому храмі у 1971 році.

З 1971 до 1972 викладав релігію в Малій семінарії Святого Василія у Стемфорді, а 1972 до 1975 року - українську мову. Був також віце-ректором цього навчального закладу.

Інші призначення: 1975 - 1976 - адміністратор церкви Святого Йосафата у Трентоні, 1976 - 1980 - адміністратор церкви Святого Миколая в Маханої (і в 1983 році), 1976 - 1987 - адміністратор церкви Святого Михаїла в Шенандові. Упродовж 1987 - 1997 років обіймав посаду ректора Української католицької семінарії Святого Йосафата в Вашингтоні. З 1997 до 2002 року був парохом церкви Святого Духа у Честері і церкви Святого Миколая в Мілвілі. У 2001 році призначений парохом церкви Святого Миколая в Вільмінгтоні.

12 червня 1991 року Святіший Отець Іван Павло ІІ іменував його своїм Капеланом.

3 січня 2006 року Конгрегація для Східних Церков Апостольської Столиці повідомила, що Святіший Отець Венедикт XVI поблагословив рішення Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви і призначив монсеньйора Івана Буру Єпископом-помічником Митрополита Філадельфійського для українців. Архієрейська хіротонія Преосвященного Владики Івана відбулася 21 лютого 2006 року в Українському католицькому соборі Непорочного Зачаття у Філадельфії (США). Головним святителем був Блаженніший Любомир, а співсвятителями - Високопреосвященний Архієпископ Стефан (Сорока), Митрополит Філадельфійський, та Преосвященний Владика Михаїл (Кучм'як), Єпископ-емерит.

На початок 


 

Владика Стефан Сулик
Єпископ-емерит

Народився 2 жовтня 1924 р. у селі Бальниці (Лемківщина).

Закінчив школу в Самборі у 1944 p. Родина емігрувала в зв'язку з II світовою війною. До 1948 р. навчався в українській Католицькій семінарії св. Духа в Німеччині. У 1948 р. емігрував до США. Навчався в Католицькому університеті Америки у Вашингтоні. Здобув ступінь ліценціата богослов'я у 1952 р.

Рукоположений на священика архиєпископом Константином Богачевським 14 червня 1952 p. у Філадельфії. Протягом трьох років душпастирював в Омазі (штат Небраска). Згодом працював у парафіях св. Духа в Брукліні (Нью-Йорк), св. Миколая в Майнерсвілі (Пенсільванія) та Пресвятої Тройці в Йонгставні.

Із квітня 1955 р. виконував обов'язки секретаря архиєпископської канцелярії.

31 травня 1958 р. іменований папським капеланом.

Із 5 жовтня 1961 року душпастирював на парафії св. Миколая у Філадельфії. Деякий час виконував обов'язки Голови церковного єпархіального суду і був єпархіальним радником.

29 грудня 1980 р. призначений на Архиєпископа і Митрополита Філадельфійського, а 29 грудня 1980 р. висвячений Верховним Архиєпископом Йосифом Кардиналом Сліпим.

Член Конференції єпископів США, голова Міжобрядової комісії Конференції.

У листопаді 2000 р. із благословення Святішого Отця Івана Павла ІІ пішов на заслужений відпочинок, передавши Митрополичий Престол Митрополитові Стефанові Сороці.
 

На початок 


 

Владика Володимир Паска, DD, JCD
Єпископ-емерит

Народився 29 листопада 1923 року в Елізабет (Нью Джерсі). У 1936 році вступив до підготовчої семінарії Святого Василія у Стемфорді (Коннектікут), яку закінчив у 1940 pоці, відтак – в колегіальній семінарії Святого Чарлза (1940-1941), в колегіальній семінарії Святого Василія у Стемфорді (1941-1944), де отримав ступінь бакалавра філософських наук. 1944-1947 – вивчав богослов’я в Католицькому університеті Америки у Вашингтоні.

2 травня 1947 року в катедральному соборі Непорочного Зачаття у Філадельфії отримав Святе Таїнство Священства (святитель - Митрополит Філадельфійський Костянтин Богачевський).

1947-1951 – викладав англійську мову і літературу у Стемфордській семінарії Святого Василія. Водночас навчався у Фордгемському університеті (Нью-Йорк) „Мистецтва і наук”, де отримав ступінь магістра зі середньовічної літератури.

У 1948 році призначений сотрудником парафії Святого Духа у Брукліні (Нью-Йорк); 1951-1952 – парох церкви Святого Духа у Честері (Пеннсильванія); 1952-1955 - парох церкви Святого Володимира в Елізабет (Нью Джерсі). Водночас (1953-1955) був членом архиєпархіальної Адміністративної Ради Філадельфії.

1955-1958 – виконуючи парафіяльні обов'язки, викладав англійську мову і літературу в семінарії Святого Василія. 1958-1961 – виконував обов’язки економа у новоствореній єпархії Стемфорду і водночас був парохом церкви Святого Володимира у Гемстеді (Нью Йорк). 1961-1971 – канцлер і генеральний вікарій новоствореної єпархії Святого Миколая в Чикаго.

1971-1975 – вивчав канонічне право в Католицькому університеті Америки у Вашингтоні і отримав ступінь доктора. В той час виконував також обов'язки директора покликань Митрополії.

1975-1984 – викладав канонічне право в католицькому університеті Америки. У 1979 році був призначений ректором Української католицької семінарії Святого Йосафата у Вашингтоні, на цій посаді перебував до 1984 року. У 1980 році призначений судовим вікарієм архиєпархіального Трибуналу. 1975-1977 – виконував обов’язки консультора Комісії ревізії Кодексу східного права.

1984-1992 – парох церкви Святого Михаїла у Черрі Гілл (Нью Джерсі).

Рукопокладений на єпископа 19 березня 1992 року, призначений Єпископом-помічником для Філадельфійської архиєпархії. З того самого року виконував обов’язки генерального і судового вікарія.

Відповідно до Кодексу Канонів Східних Церков, на 75-му році життя Владика Володимир склав повноваження і з 29 листопада 2001 року як єпископ-емерит продовжує працювати судовим вікарієм і перебуває в архиєпархіальному осідку.


 

 

На початок 


 

Владика Павло Патрикій Хомницький
Єпарх Стемфордський

Владика Павло Патрикій Хомницький народився 19 травня 1954 р. в м. Ванкувер (Британська Колумбія, Канада).

Закінчив середню школу у Ванкувері і вчився в Університеті Британської Колумбії, захистивши бакалаврат за спеціальністю „Комерційна діяльність“. Відтак кілька років працював бухгалтером.

13 листопада 1982 р. вступив до новіціяту Василіянського Чину свмч Йосафата у Ґленкові (поблизу Нью-Йорка). Вічні обіти склав 1 січня 1988 р. у Римі. Був рукопокладений на ієрея Владикою Ієронімом Химієм, ЧСВВ, 1 жовтня 1988 р. у церкві Покрови Богородиці у Ванкувері.

Вивчав філософію в Університеті св. Ансельма в Римі і богослов’я в Григоріанському університеті в Римі, захистивши у 1990 р. бакалаврат з богослов’я.

З 1990 р. по 1991 р. був сотрудником церкви Святих Петра і Павла в Мондері (Альберта); 1991-1992 рр. — парох в околицях Лямонт, Стар-Пено, Скаро; 1992-1994 рр. — сотрудник церкви Святого Василія Великого в Едмонтоні; 1994-1999 рр. — парох церкви Богородиці у Ванкувері; 1997-2000 рр. — настоятель монастиря Петра і Павла та парох церкви Святих Петра і Павла в Мондері; 2000-2002 рр. — настоятель монастиря Святого Василія Великого в Едмонтоні; 2001-2002 рр. — парох церкви Святого Василія в Едмонтоні.

11 червня 2002 р. у Катедральному храмі Святого Василія Великого в Едмонтоні іменований Єпископом Української Греко-Католицької Церкви з титулом місцевого єпископського престолу Буффади і призначений Апостольським екзархом для українців-католиків у Великобританії (головний святитель — Блаженніший Любомир, співсвятителі — Митрополит Михаїл Бздель та Владика Лаврентій Гуцуляк).

16 червня 2002 р. у Великобританії відбулося введення Владики Павла Патрикія на екзарший престол.

3 січня 2006 року призначений Єпархом Стемфордським (США). Введений на престол Стемфордської єпархії УГКЦ 20 лютого 2006 року. Владика Павло став наступником Владики Василя (Лостена), який від 7 грудня 1977 року був Єпархом Стемфордським і, відповідно до кан. 210 Кодексу Канонів Східних Церков, досягнувши певного віку, подав Святішому Отцеві Венедиктові XVI, Папі Римському, зречення з уряду.

На початок 


 

Владика Василь Лостен
Єпископ-емерит

Народився 11-го травня 1930 р. у Чесапіку, Меріленд (США).

Син Івана і Юлії (з дому Петришин) Лостен (у сім'ї було восьмеро дітей).

Початкову освіту здобув у парафіяльній школі Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії в Елктоні, Меріленд. Середню освіту - у підготовчій школі при Семінарії св. Василія Великого в Стемфорді, Коннектікут. Вищу освіту здобув у Семінарії св. Василія Великого у Стемфорді (бакалавр філософії) та в Католицькому Університеті Америки, Вашингтон (ліценціат богослов'я).

Рукоположений на священика єпископом Константином Богачевським у Філадельфії 10 червня 1957 р.

Душпастирював упродовж 1962-1971 рр. - особистий секретар митрополита філадельфійського Амврозія Сенишина. Згодом призначений архиєпархіальним економом.

25 травня 1971 p. прийняв архиєрейські свячення у Філядельфії.

Призначений єпископом - помічником архиєпархії УГКЦ у Філядельфії.

Із червня 1976 р. до грудня 1977 p. виконував обов'язки апостольського адміністратора Філадельфійської митрополії.

20 жовтня 1977 р. призначений єпархіальним єпископом Стемфордської єпархії.

Із 1992 р. - активний учасник Київської Студійної Групи з питань екуменізму.

Із 1995 р. член Папської Ради єдності християн.

Член Конференції Єпископів США. За фінансового сприяння Владики Василя Лостена і з нагоди Тисячоліття Хрещення Руси-України відкрито каплицю святої княгині Ольги у базиліці святого Петра в Римі.

Відповідно до кан. 210 Кодексу Канонів Східних Церков, досягнувши певного віку, подав Святішому Отцеві Венедиктові XVI, Папі Римському, зречення з уряду, яке було прийняте 3 січня 2006 року.

На початок 


 

Владика Роберт Москаль
Єпарх Пармський

Владика Роберт Москаль народився 24 жовтня 1937 року у місті Карнегі (Пенсільванія, США). Три роки навчався у Вашингтонській початковій школі у місті Карнегі, відтак - ще три роки — у початковій школі в Шауні (у східному Карнегі) і два роки в середній школі у Кларк Юніорі. 1951 року вступив до Малої семінарії Святого Василія Великого у м. Стемфорді (Коннектикут). 1955 року вступив до Великої семінарії у Стемфорді і через 4 роки здобув науковий ступінь бакалавра філософії. 1963 року захистив ліцензіат з богослов’я при Католицькому університеті та семінарії Святого Йосафата у Вашингтоні.

3 червня 1961 року – склав перші обіти та отримав піддияконські свячення (святитель - Архієпископ Йосиф Шмондюк); 14 квітня 1962 року – дияконські свячення (святитель - Владика Амбросій Сенишин, ЧСВВ); 25 березня 1963 року – ієрейські свячення (святитель - Владика Амбросій Сенишин, ЧСВВ) у Катедральному храмі Непорочного Зачаття у м. Філадельфії (Пенсільванія).

Після свячень обіймав посаду секретаря в канцелярії Архієпископа Філадельфійського водночас творив парафію у м. Варингтоні (Пенсільванія). Водночас навчався у Філадельфійській музичні академії та консерваторії. Крім того, працював суддею в архієпархіальному трибуналі, а пізніше - редактором архиєпархіального тижневика „Шлях”. У 1964 році став членом Ради директорів корпорації „Вознесіння” (завдання організації - забезпечити житлом людей похилого віку). Багато років був її секретарем-скарбником, а пізніше - президентом. У 1967 році призначений віце-канцлером Філадельфійської архієпархії.

1972 –1974 - парох церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці у Мелроуз Парку (район Філадельфії). 1974 року Святіший Отець Павло VI найменував його папським капеланом (з титулом отець прелат); крім того, був призначений єпархіальним радником, а також канцлером архиєпархії і ректором катедри Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці.

У 1977 році обраний президентом Асоціації українців-католиків в Америці “Провидіння” на чотири роки.

3 серпня 1981 року Святіший Отець Іван Павло II та Синод Єпископів УГКЦ, на якому головував Блаженніший Патріарх Йосиф Кардинал Сліпий, номінували о. прелата Роберта Москаля єпископом. Єпископська хіротонія відбулася 13 жовтня 1981 року в Кафедральному храмі Непорочного Зачаття у Філадельфії. 3 грудня 1983 року Папа створив нову єпархію Святого Йосафата у м. Пармі (Огайо) та призначив Владику Роберта її першим єпархом. Введення на престол відбулося 29 лютого 1984 року.

На початок 


 

Владика Річард Стефан Семінак
Єпарх Чиказький

Владика Річард Стефан Семінак народився 3 березня 1942 року в Філадельфії, Пеннсильванія. Після закінчення початкової школи продовжував навчання у гімназії, де вирішив стати священиком. У 1958 році зарахований до Стемфордської малої духовної семінарії Святого Василія, Коннектікут. Богословську освіту здобув у Вищій духовній семінарії Святого Йосафата у Вашингтоні, одержавши ступінь магістра богослов’я.

25 травня 1967 року висвячений на священика. У 1968-69 роках навчався у Римі, де здобув ступінь бакалавра Східного канонічного права. У 1969 році повернувся до Сполучених Штатів Америки для душпастирської праці. Упродовж наступних років і дотепер здійснював служіння у різних парафіях. 1967-1969 - сотрудник Катедрального собору Непорочного Зачаття, Філадельфія; 1969-1971 - сотрудник церкви Святого Духа, Честер, Пеннсильванія; 1971-1972 - сотрудник церкви Пресвятої Трійці, Янґстаун, Огайо; 1972-1973 - парох церкви Стрітення, Ленсдейл, Пеннсильванія; 1973-1977 - парох церкви Святої Анни, Воррингтон, Пеннсильванія. 1978-1982 - капелан Провінційного дому Сестер Василіянок, Філадельфія; капелан академії Святого Василія, Філадельфія, і Манор Колегії, Дженкінтаун, Пеннсильванія; 1982-1984 - парох церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці, Маямі, Флорида; з 1984 року парох церкви Пресвятої Трійці, Карнеґі, Пеннсильванія.

Виконував також інші додаткові обов’язки на єпархіальному рівні: був єпархіальним директором Катехитичної комісії та Комісії екзаменаторів для молодшого духовенства, членом Ради комітету пенсійного фонду для священиків, єпархіальний консультор, протопресвітер Південного деканату, регіональний духівник Союзу українських католиків тощо.

4 жовтня 1984 року отримав титул папського капелана.

25 березня 2003 року Святіший Отець Іван Павло ІІ номінував монсіньора Річарда Семінака єпископом Української Католицької єпархії Святого Миколая в Чікаго.

На початок 


 

Владика Інокентій Лотоцький
Єпископ-емерит

Народився 3 листопада 1915 року в Старих Петликівцях, нині Бучацького району Тернопільської області. Після закінчення народної школи в рідному селі перейшов до гімназії отців Василіян у Бучачі, яку закінчив 1932 року. Того ж року вступив на новіціат отців Василіян у Крехові, де прийняв чернече ім'я Інокентій, а по його закінченні, 1934 р., склав там перші обіти й виїхав на гуманістичні студії до Лаврова біля Старого Самбора. У 1936—1937 роках студіював у Добромилі риторику, а в 1937—1939 рр. — у Кристинополі (нині Червоноград) філософію. Урочисті довічні обіти склав 8 серпня 1937 р. в Добромилі.

24 листопада 1940 р. в Оломоуці, в Чехословаччині, отримав ієрейські свячення (святитель Владика Павло Ґойдич, ЧСВВ). Із січня 1941 р. відбуває вищі студії у Відні, які закінчує докторатом з теології.

До листопада 1946 року о. Лотоцький вів душпастирську працю серед українців у Бельгії, а при кінці того року виїхав до США і працював як маґістр новіціату та ігумен до 1951 р. в Давсон, Філадельфія. У 1951—1953 рр. був протоігуменом американської провінції Василіянського Чину з осідком у Нью-Йорку, а після того, до 1958 р. був там же парохом української церкви св. Юра. Коли в 1958 році відкрили новіціат у Ґленкові, перейшов туди на маґістра. У січні 1960 р. став ігуменом василіянського монастиря у Чикаго, а від листопада 1961 р. — також парохом церкви св. Миколая. З 1 серпня 1962 р. його переведено на становище ігумена і пароха церкви Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці в Гемтремку.

22 грудня 1980 року Папа Римський Іван Павло II номінував о. Лотоцького єпархіальним єпископом Чиказької єпархії святого Миколая УГКЦ. Єпископська хіротонія відбулася 1 березня 1981 року в Римі. Головний святитель – Патріарх Йосиф (Сліпий).

2 липня 1993 року Папа Іван Павло II прийняв зречення Владики Інокентія з уряду єпарха Чиказького у зв'язку з віком і на його місце номінував Владику Михаїла (Вівчара).

На початок 


 

Владика Володимир Ковбич, ЧСВВ
Єпарх Куритибський

Владика Володимир Ковбич народився 27 березня 1953 року в селі Мандаґуасу (Парана, Бразилія). Протягом 1966-1970 років навчався в Малій семінарії Отців Василіян в Прудентополісі (Парана). 28 січня 1971 року вступив до новіціяту Отців Василіян в Іваї. 11 лютого 1973 року склав тимчасові обіти. Від 1976 до 1978 року вивчав філософію в Василіянському навчальному центрі в Куритибі (Батель). 16 серпня 1978 року склав вічні обіти у Василіянському монастирі. Від 1978 до 1981 року вивчав богослов’я в Папському коледжі Святого Ансельма в Римі. 12 квітня 1981 року в Римі висвячений на диякона (святитель Архієпископ Мирослав Марусин). 6 грудня 1981 року отримав ієрейські свячення (святитель Владика Єфрем Кривий).

Душпастирська і освітянська діяльність:

1982-1983 – сотрудник парафії Іваї;
1983-1988 – сотрудник парафії в Прудентополісі; вчитель і духовний наставник в Малій семінарії в Прудентополісі;
1989-1990 – викладач у єпархіальній семінарії;
1990-1991 – парох в Сан Паоло;
1991-1996 – директор єпархіального Апостольства молитви, викладач у єпархіальній семінарії, а з 1992 року – керівник Василіянського навчального центру в Куритибі; від 1993 року - викладач богослов’я в Католицькому богословському інституті в Куритибі;
1993 рік – отримав диплом ліценціата з морального богослов’я в Університеті Сан Павло;
1996-2000 – сотрудник парафії в Понта Гросса, консультор в провінційній курії Отців Василіян;
З 2000 року душпастирював на парафіях в Антоніо Олінто, Кампіні, Сантосі Андраде, Міко Магро і Сао Йоано.

У 2000 році отримав докторський ступінь з морального богослов’я в Папському університеті в Ріо-де-Жанейро.

10 грудня 2003 року Святіший Отець Іван Павло ІІ призначив Владику Володимира Ковбича (ЧСВВ) Єпископом-коад’ютором Української католицької єпархії Святого Івана Хрестителя в Куритибі (Бразилія).

21 березеня 2004 року в Катедральному соборі Святого Івана Хрестителя в Куритибі відбулася архієрейська хіротонія. Святитель - Блаженніший Любомир Кардинал Гузар, Глава УГКЦ.

13 грудня 2006 року Святіший Отець Венедикт XVI призначив Владику Володимира Єпархом Куритибським. Інтронізація відбулася 7 лютого 2007 року у катедральному храмі Святого Івана Хрестителя у Куритибі.

На початок 


 

Владика Мирон Мазур, ЧСВВ
Єпископ-помічник Куритибської єпархії

Владика Мирон Мазур народився 5 лютого 1962 року у м. Прудентополісі (штат Парана, Бразилія). Закінчив Малу семінарію Отців Василіян у Прудентополісі, після чого 7 лютого 1979 року вступив до Василіянського чину. 10 лютого 1981 року, після закінчення новіціяту, склав свої перші обіти в Чині.

Шкільне навчання та університетські філософські студії закінчив у Семінарії Святого Василія у Бастелі (Куритиба). У 1986 році його скерували на навчання до Риму, до Папської колегії Святого Ансельма, де у 1989 році він одержав ступінь бакалавра богослов'я, а в 1992 році в Салезіянському Інституті (Салезіянумі) – ступінь лінцеціята педагогіки.

1 січня 1988 року у Римі склав урочисті вічні обіти і відтак у Прудентополісі отримав священичі свячення (святитель Владики Єфрем Кривий, ЧСВВ).

Отець Мирон виконував різні душпастирські завдання, а також займав посади професора, настоятеля та ректора у Василіянських інститутах Прудентополіса та Куритиби. Він також був настоятелем Головної семінарії Святого Василія. У липні 2004 року о. Мирона призначили протоігуменом Отців Василіян у Бразилії.

21 грудня 2005 року Папа Венедикт XVI іменував отця Мирона Мазура єпископом-помічником Української Католицької Єпархії св. Івана Хрестителя в Куритибі (Бразилія), титулярним єпископом Сімітту. 26 лютого 2006 року в Прудентополісі у храмі Святого свщмч. Йосафата відбулася єпископська хіротонія. Головний святитель Блаженніший Любомир, а співсвятителі – Високопреосвященний Владика Стефан (Сорока), Митрополит Філадельфійський, та Преосвященний Владика Єфрем (Кривий), Єпарх Куритибський.

На початок 


 

Владика Даниїл Козлинський
Єпископ-помічник Куритибської єпархії

Народився 16 лютого 1952 року в колонії Алто Параізо, Бом Сусессо, Парана. Хрещений і миропомазаний, як теж і першу сповідь і св. Причастя прийняв у церкві Покрови в Параізо.

У 1965 році вступив до Малої єпархіальної семінарії св. свщмч. Йосафата у Маллет, Парана. У 1966 році перейшов до римо-католицької с емінарії св. Йосифа у Понта Ґроссі, Парана. Тут закінчив гімназійні навчання і частину класичного ліцею, а завершив студії в Духовній семінарії Отців Василіян у Куритибі.

У 1972 році виїхав до Рима, де студіював і завершив курс філософії в університеті Урбаніанум. Відтак, після року богословських студій, повернувся до Бразилії (1976).

У 1977 році продовжує і завершує теологічне навчання в семінарії Отців Кларитіян у Куритибі; здобувши ступінь ліценціату з богослов'я.

Піддияконські свячення отримав 9 листопада 1979 року в кафедральному соборі Святого Івана Христителя в Куритибі, дияконські – 21 листопада 1979 року в церкві Пресолодкого Серця Ісусового в Маллет, священичі – 10 лютого 1980 року в церкві Покрови на Алто Параізо, Бом Сусессо, Парана. Святителем у кожному із ступенів був Преосвященний Владика Єфрем (Кривий), тодішній Єпарх Куритибський.

У 1980 році номінований тимчасовим сотрудником кафедральної парафії і наглядачем Великої єпархіальної семінарії св. свщмч. Йосафата в Куритибі. 30 серпня 1980 року стає настоятелем парафії Святого Йосифа Обручника в Дорізоні, Маллет.

1 вересня 1983 року призначений парохом парафії Пресолодкого Серця Ісусового в Маллет і ректором Малої єпархіальної семінарії св. свщмч. Йосафата у Маллет.

10 листопада 1986 року стає парохом катедральної парафії Святого Івана Христителя у Куритибі, а 6 січня 1993 року – ректором Великої семінарії св. свщмч. Йосафата в Куритибі. Водночас стає головою Єпархіальної катехитичної комісії і членом Єпархіальної пресвітерської ради.

Грамотою від дня 14 лютого 2000 року призначений настоятелем парафії Святого Йосифа Обручника в К антаґало, Парана. У січні 2004 року виїжджає до Рима і вступає на навчання до університету Отців Салезіян (Салезіанум), де студіює і спеціалізується на факультеті катехитики. Там пише докторську працю.

20 червня 2007 року призначений єпископом-помічником Куритибської єпархії. Архиєрейська хіротонія відбулася 16 вересня 2007 року в церкві Пресвятого Серця Ісусового в містечку Маллет. Головним святителем з благословення Блаженнішого Любомира був Високопреосвященний Архиєпископ Лаврентій (Гуцуляк), ЧСВВ, Митрополит Вінніпезький, а співсвятителями – Владика Володимир (Ковбич), ЧСВВ, Єпарх Куритибський, та Владика Єфрем (Кривий), ЧСВВ, Єпископ-емерит Куритибської єпархії.

На початок 


 

Владика Єфрем Кривий, ЧСВВ
Єпископ-емерит

Владика Єфрем Кривий народився 12 грудня 1928 року в колонії Салтіньо (українська вулиця), Іваї, Парана (Бразилія). Початкову школу закінчив у рідному Салтіньо. В 1940 році вступив до Малої семінарії Святого Йосифа (Отців Василіян) у Прудентополісі (Парана). У січні 1943 року вступив до новіціяту Отців Василіян у Прудентополісі. У 1945 році переїжджає на Ірасему, де здобув гуманітарну і філософську освіту. Наприкінці 1948 року розпочав богословські студії в Григоріянському університеті в Римі, здобув ступінь бакалавра та ліценціята.

1 січня 1950 року склав довічні обіти в Римі в церкві Святих Сергія і Вакха. Піддияконські свячення отримав 4 березня 1951 року в Колегії Святого Священномученика Йосафата в Римі (святитель Преосвященний Владика Іван Бучко). Дияконські свячення отримав 25 березня 1951 року в Римі, а ієрейські свячення — 12 листопада 1951 року в церкві Святих Сергія і Вакха в Римі (святитель Преосвященний Владика Іван Бучко).

Від серпня 1952 до 1955 року – помічник в церкві Святого Священномученика Йосафата в Прудентополісі; віце-ректор і професор Малої семінарії Святого Йосифа.

1955-1959 роки – ректор і професор тієї самої Малої семінарії.

1959-1969 роки – ігумен обителі і парафії Святого Священномученика Йосафата в Прудентополісі.

1961 року – магістер новіціяту Сестер Служебниць і Катехиток Серця Ісусового.

1965 року – обраний консультором бразилійської провінції Святого Йосифа.

1969 року – брав участь у Генеральній капітулі Отців Василіян у Римі. Того самого року призначений ігуменом Студійної обителі Отців Василіян у Куритибі.

1970 року – обраний протоігуменом провінції Святого Йосифа Отців Василіян у Бразилії.

29 листопада 1971 року – номінований Єпископом-Помічником Владики Йосифа Мартинця з правом наступництва.

13 лютого 1972 року Святіший Отець Павло VI в базилиці Святого Петра в Римі уділив йому єпископські свячення. В березні повертається до Бразилії і розпочинає своє пастирське служіння разом із Владикою Йосифом Мартинцем.

У травні 1978 року – у зв’язку з тим, що Владика Йосиф склав повноваження, перебирає керівництво єпархією.

13 грудня 2006 року Святіший Отець Венедикт XVI, згідно 210 кан. § 1 Кодексу Канонів Східних Церков, потвердив зречення Владики Єфрема з уряду Єпарха Куритибського.

На початок 


 

Владика Михаїл Микицей
Єпарх для українців католиків в Аргентині

Владика Михаїл Микицей народився 17 жовтня 1934 року в селі Горохолина, Станіславівського повіту (сьогодні Івано-Франківської області) у родині Марії з Мартинюків та Василя Микицея, в якій було шестеро дітей: Олена, Михайло, Іван, Наталка, Марія і Ярослав. Сім'я Микицеїв емігрувала в 1938 році до Парагваю, поселившись у Колонія Фрам. У 1945 році ціла родина переїхала до Аргентини і посилилася у місцевості Авеллянеда на передмісті столиці Буенос Айрес.

1 березня 1948 року молодий Михаїл вступає до Семінарії Отців Оріоністів, де закінчує, в 1957 році, середню освіту й осягає диплом учителя народної школи та продовжує свої студії філософії. Між 1953-1954 рр. закінчує новіціят у Клайполе, недалеко м. Буенос Айрес, та 12 лютого 1954 року складає свої монаші обіти.

У 1959 році настоятелі Конгрегації відсилають молодого монаха Михайла до Рима для закінчення теологічних студій. Там же, вступає до Папського лятеранського університету, де став ліценціатом з теології в 1963 році.

У цьому ж році отримав піддияконські свячення (святитель Владика Іван Бучко), а у 1962 році з Владикою Андрієм Сапеляком – тоді ще Апостольським Візитатором для українців католиків в Аргентині – був висвячений на диякона. 21 квітня 1963 року отримав єрейські свячення в Малій українській семінарії в Римі (святитель Блаженніший Патріярх Йосиф Сліпий).

У 1963 році повертається до Аргентини й оселюється знову в Пресіденція Роке Саенз Пеня, в Інституті Дон Оріоне, де працює як учитель, а 16 березня 1965 року стає директором тої Народної школи аж до 1984 року. Від того часу, на прохання Владики Сапеляка, протягом двадцяти років також виконує свою пастирську діяльність опікуючись українськими вірними, що живуть у провінціях Чако й Формоза, на півночі Аргентини.

У 1979 році Владика Андрій Сапеляк номінує отця Михаїла Микицея Радником Української католицької єпархії в Аргентині.

23 червня 1990 року Святіший Отець Іван Павло ІІ номінує отця Микицея Єпископом-помічником для Української католицької єпархії в Аргентині. 14 жовтня 1990 року в соборі Покрова Пресвятої Богородиці в місті Буенос Айрес отримав єпископські свячення (святителі Владика Андрій Сапеляк і Владика Єфрем Кривий (з Бразилії)). Відтак Владика Михаїл перебирає опіку над Вікаріятом єпархії на півночі Аргентини, з осідком у місті Посадас - столиці провінції Місіонес.

20 січня 1998 року після резиґнації Владики Андрія Сапеляка, Святіший Отець Іван Павло ІІ номінує Владику Микицея Апостольським адміністратором Української католицької єпархії в Аргентині.

20 квітня 1999 року Святіший Отець номінує Владику Михаїла Микицея Єпархом для українців католиків в Аргентині.

В Аргентинській єпископській конференції Владика Михаїл Микицей є членом Комісії для Церков східного обряду.

На початок 


 

Владика Андрій Сапеляк
Єпископ-емерит

Владика Андрій Сапеляк народився 13 грудня 1918 року у с. Ришкова Воля Ярославського повіту на Перемишлянщині. Після закінчення Перемиської гімназії вступив до згромадження Отців Салезіян. Вишу освіту здобув у Салезіянському університеті в Італії (м. Торіно), факультет канонічного права.

1951 року організував у Франції Українську малу семінарію і був її першим ректором. 1961 року о. Андрія іменовано першим єпископом українських вірних у Аргентині, де він трудився 36 років. Спочатку Владика Андрій був іменований Апостольським Візитатором для українців католиків в Аргентині, а після створення єпархії - Апостольським адміністратором Української католицької єпархії в Аргентині.

У 1997 році Владика Андрій повернувся в Україну. На 80-у році життя їде з пасторальною місією у м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області.

Владика Андрій Сапеляк відомий як діяч Вселенської Церкви: член комісії Східних Церков на II Ватиканському Соборі (1962 – 1966). Владика автор праць: «Українці в Аргентині» (Буенос-Айрес, 1963), «Українська церква на II Ватиканському Соборі» (Рим, 1967), «Отець Степан Вапрович» (Рим, 1970), «Отець Іван Сенишин» (Львів, 1997), «Київська церква на Слов'янському Сході» (Львів, 1999), численних статей у аргентинських іспаномовних журналах та публікацій катехитично-літургійного змісту.

На початок 


 

Владика Петро Стасюк, ЧНІ
Єпарх для українців-католиків в Австралії, Новій Зеландії та Океанії

Владика Петро Стасюк народився в Робліні (Манітоба) 16 липня 1943 року в фермерській родині. Після навчання в школі (9 класів, записався до колегії Святого Володимира (малої семінарії Отців Редемптористів, яку завершив 1960 року. Того самого року вступив до новіціяту Отців Редемптористів. 28 серпня 1962 року склав перші обіти, а 28 серпня 1965 року вічні обіти.

Богословську освіту здобув в університеті Святого Павла, де в 1967 році одержав дипломи B.T.H. і S.T.B. Крім того, він вивчав французьку та українську мови в універстеті ім. Тараса Шевченка в Оттаві (Канада) і в Турсі (Франція).

Ієрейські свячення отримав 2 липня 1967 року в церкві Святого Йосифа у Вінніпезі (Манітоба), святитель – митрополит Максим Германюк.

1967 – 1975 рр. – сотрудник парафії Святого Спасителя в Робліні (Манітоба). Водночас виконував обов’язки префекта та учителя в колегії Святого Володимира.

1975 – 1978 рр. – сотрудник парафії Найсвятішого Серця в Ітуні (Саскатун).

1978 – 1981 рр. – парох парафії Святої Євхаристії в Торонто.

1981 – 1993 рр. – обіймав посаду директора колегії Святого Володимира та служив там.

9 березня 1993 року отримав архієрейську хіротонію (святитель – митрополит Максим Германюк) і 2 травня 1993 року інтронізований в катедрі Святих Верховних Апостолів Петра і Павла.

Владика Петро Стасюк заснував рух Молодь Христові в Австралії і є членом екуменічного комітету і секретарем іміграційного комітету в Єпископському комітеті Австралії.

На початок 


 

Інформація Департаменту інформації УГКЦ
Посилання обов'язкове

Помилка в тексті? Виділіть мишкою та натисніть Ctrl+Enter!
© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC