Зміст

<< Головна УГКЦ

  Собор:
 IV-a сесія
 Канонічні основи
 Статут Собору
 Попередні сесії
   В розділі...
• Минулі століття
 • “Діяння” Кобринського Собору. 1626 р.
 • Послання Київського митрополита Антонія -1647р.
 • Запрошення протопресвітерові – 1740р.
 • Пастирський лист-запрошення Лева Шептицького до протопресвітерів на Єпархіальний Собор Львівської єпархії 1760 р.
 • Пастирський лист про скликання Єпархіального Собору Київської єпархії в Радомишлі. 1776 р.
• I-а сесія
 • Послання
 • Звіти Єпархій
• II-а сесія
 • Привітання
 • 2. Доповідь Владики Гузара
 • 3. Доповідь о. Б.Панчака
  4. Доповідь п. П.Диркач
 • Мирянські організації - мета і завдання
 • Формація і духовність мирян
 • Мирянські організації
 • Привітання Апостольського нунція
 • Сім’я яку творять миряни
 • Євангелізація в сім’ї
 • Роль мирян у Христовій церкві
 • Наша мирянська ційсність у Бразилії
 • Співвідношення духовенства і мирян в церкві
 • Проповідь Владики Софрона Мудрого
• III-я сесія
 • Програма Собору
 • Соборові доповіді
 • Безперервна молитва монашества
 • Соборова молитва
 • Суспільні дороговкази віруючого
 • Післясоборові статті
 • Фотогалерея
 • Ікона Новомучеників
 • Єпархіальні Собори
 • Передсоборові  дослідження
 • Делегати Собору
   4. Доповідь п. П.Диркач

МАТЕРІАЛИ
II СЕСІЇ
ПАТРІАРШОГО СОБОРУ
УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
«РОЛЬ І МІСЦЕ МИРЯН В ЦЕРКВІ»

«ПІЗНАЙ САМОГО СЕБЕ!»

Львів
23-30 серпня 1998 р.Б.

Вітальне слово Правлячого Архиєрея Коломийсько-Чернівецької єпархії Кир Павла Василика

  Всесвітліший отче мітрате Генеральний Вікаріє, Всесвітліші отці мітрати і декани, Всечесніші отці, преподобні ченці і черниці, вельмидостойні гості, дорогі брати і сестри, шановні учасники і делегати Собору Коломийсько-Чернівецької єпархії!

  Мир Вам і благодать у Господі нашім Ісусі Христі! В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

  Сердечно вітаю Вас відкриваючи перший Собор в історії новоутвореної Коломийсько-Чернівецької єпархії.

  Наш Собор має на меті більш глибше впізнати працю душпастиря на теренах єпархії, яка охоплює частину Івано-Франківської області, - Гуцульщину і всю Буковину. Ширше розкрити можливості душпастирювання і віднайти шляхи духовного відродження мирян, що мешкають на цих землях. Вказати дороги найбільш придатні і найбільш успішні для духовного апостольства згідно з вимогами II Ватиканського Собору і нашого часу, а також вказати на різного роду небезпеки, які можуть бути шкідливими для християнської спільноти.

  Сутність священичого, пастирського служіння полягає в тому, щоб пасти стадо Церкви Божої, яку Господь здобув Своєю кров'ю через смерть на хресті. Перед тим, як доручити пасти Своє стадо, Ісус Христос запитує апостола Петра: "Чи ти любиш Мене?" Це запитання свідчить, що пасти стадо "Господнє може тільки той, хто має велику силу любові до Бога. Святіший Отець Іван Павло II під час візиту в Україну, сказав такі слова: "Постійною турботою духовенства хай буде _рунтовне євангельське й церковне виховання мирян........ щоб таким чином, відповісти на суспільні і духовні заклики сьогодення".

  Обов'язок пастиря - лікувати душевні недуги пастви. Праця не є легкою, оскільки хвороби такого роду приховані від людського ока: "бо хто з людей знає, що в людині, крім духу людського, який живе в ній?" (ІКор.1,11). Навіть коли недуга очевидна, при лікуванні її трапляються нові труднощі. Адже поблажливість до духовної хвороби духовних дітей може сприяти розвиткові гріха, а застосування ліків без належної помірності теж може не дати бажаного результату. Тому священик, душпастир має всебічно досліджувати душевний стан людини, пам'ятаючи, що піклування про неї є виявом любові.

  Священикові треба мати велику розсудливість і досвід, знати життя не гірше від тих, що живуть у світі, не піддаватися гніву, не шукати земної слави. Його діяльність, наміри і прагнення повинні бути спрямовані до слави Божої, а поблажливість має поєднуватися з необхідною вимогливістю.

  Пастиреві треба пильно стежити і за власними моральними якостями, прагнути до їх удосконалення, виробляти в собі ті чесноти, про які згадує апостол Павло: тверезість, непорочність, безкорисливість, учительство. Святий Іван Золотоустий говорить: "Необхідно, щоб священик, пильнуючи, вів подвижницьке життя і щоб воно було дзеркалом для народу".

  Отже ціль нашого Собору спрямована на виконання цього великого душпастирського покликання і служіння його Христовій Церкві.

  Поручаючи Вас любові і милосердю Христовому, прошу Спасителя нашого, щоб благословив учасників і делегатів Собору щирою працею і Святою Мудрістю з Неба у вирішенні цих важливих питань сьогодення!

  Ласка Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога, і Отця, і спільність Святого Духа, нехай буде з усіми Вами! Амінь.



Узагальнення обговорень теми «Церква і світ»
у дискусійних групах
1. Українська Греко-Католицька Церква, як християнська потуга, недостатньо проявляє себе у державному житті. Тому пропонуємо духовенству і мирянам активізувати свою присутність в усіх державних і громадських структурах. Зокрема Церква повинна:
- бути активнішою під час проведення різних громадських заходів;
- захищати свій авторитет від різних антицерковних інсинуацій;
- бути вільною від політичних пристрастей;
- докладати зусиль для примирення політичних лідерів, сприяти консолідації націанально-демократичних політичних сил;
- бути не поза політикою, а над політикою, щоб у такий спосіб впливати на примирення лідерів політичних сил;
- в церковних навчальних закладах впровадити курс «Політоло-гія»;
- виховувати громадян у повазі до закону держави, в дусі гід-ності, толерантності і терпимості до співгромадян;
- реагувати на кожний факт відхилення від законодавства, по-рушення прав окремої людини і груп людей, національних меншин чи соціальне незахищених груп;
- реагувати на негативні прояви в житті суспільства: невчасну виплату заробітньої платні, хабарництво, порушення законів, негативну ситуацію в соціальних закладах (лікарнях, пологових будинках, похоронних установах тощо);
- бути дієвою складовою духовності у державі.
2. Мирянам і духовенству потрібно звернути увагу на III том творів митрополита Андрея Шептицького «Церква і соціальні пи-тання», в яких є чимало фундаментальних питань, які й сьогодні не втратили актуальності.
3. В основу екуменічного діалогу з православними братами необхідно закласти християнську любов, толерантність, доброзичливість і братерське взаємотрактування. Однак це не означає, що наша Церква та її мирянство не повинні ставити перед владою питання про повернення у повному обсязі конфіскованого майна УГКЦ. У вирішенні цієї проблеми повинні взяти участь і наші миряни, оскільки тут є широке поле діяльності для юристів, істориків, народ-них депутатів, активістів мирянського руху.
4. Для зміцнення позицій нашої Церкви і забезпечення її май-бутнього, велике значення має нівеляція діяльності сучасних сект. Для цього в наукових і навчально-освітніх закладах Церкви потріб-но створити осередки наукових груп, які б досліджували обстави-ни виникнення, специфіку та динаміку діяльності сучасних релі-гійних сект з метою виявлення їхньої прихованої антихристиян-ської сутності. При кафедрах філософії Богословської академії та духовних семінарій вести дослідження світоглядних течій Сходу, які нині заполонили нашу Батьківщину, а також інших антихрис-тиянських вчень. Щоб ці заходи стали більш результативними, по-трібно розробити програму перекладів з іноземних мов найцікаві-ших монографій і книг з проблематики сучасного сектанства.
5. Прийняти «Звернення» до Комісії з питань духовності й культури Верховної Ради України, до Президента, з настійною вимогою урелігійнення всього навчального і виховного процесу в державі, зокрема вимагати впровадження таких предметів як «Християнська антропологія», «Християнська педагогіка і психологія», «Біоетика», а також налагодити реальний вплив на підбір кадрів у педагогічні колективи.
6. Разом із державними й науково-педагогічними структурами, Церква повинна опрацьовувати комплексну програму опіки над сиротинцями, іншими установами соціального захисту, а також:
- випрацювати методику запобігання дитячого жебрацтва, яке стало організованим бізнесом;
- створити мережу католицьких дошкільних дитячих закладів та католицьких дитячих будинків, які б мали парохіяльний або інші статуси;
- впроваджувати у різні соціальні групи християнські цінності;
- постійно проводити акцію-протест у засобах масової інформації проти поширення порнографії, насильства, проституції та інших аморальних фактів життя.
7. Церковна ієрархія і духовенство повинні допомагати мирянам ідентифікувати себе в суспільстві, відстоювати зайняті позиції, їх зміцнювати та поширювати.
8. Духовенство повинно більш активно популяризувати перевагу бути особистістю, зберігати гідність, християнські засади, не зважати на агресивність оточуючого середовища, якщо таке має місце, а також допомагати людям, особливо з неблагонадійних сімей, знайти дорогу до Бога.
9. Поширити працю душпастиря і мирян у середовищі ризику: лікарнях, сиротинцях, в'язницях.
10. Впровадити для семінаристів старших курсів спеціалізацію душпастирської праці в різних суспільних середовищах, серед різних соціальних та інтелектуальних груп.
11. Сприяти створенню християнського телеканалу, окремих радіо-телепрограм, а також місцевих та всеукраїнського рівня радіостанцій;
12. Для поширення віри застосовувати рекламу, продукувати доступні для сприйняття відеокліпи, календарі, листівки-"метелики" та краще поширювати інформацію про свої духовні "скарби".
13. Створити допомогові фонди для журналістів, що спеціалізу-ються на релігійній тематиці, та посприяти, щоб журналісти об'єдналися у професійні спілки.
14. Дбати про вирішення екологічних проблем у двох напрямках: впливати на чинники, які погіршують екологічний стан у природі, та готувати для цієї праці мирян.
15. Необхідно взяти до уваги особливості апостоляту на Сході, зокрема створювати для молоді зі Сходу якнайбільше можливос-тей участі у молодіжних християнських заходах.
16. Спільними зусиллями єпархіальних управлінь та мирян по-трібно вирішувати проблему капеланства та духовної опіки у Збройних Силах України, виправних, лікувальних, навчальних та культурних закладах і установах, літніх таборах для молоді тощо.
17. До капеланського служіння потрібно залучати як спеціально підготовлених і призначених для цієї мети душпастирів, так і місцевих парохіяльних священиків.
18. Активізувати роботу Інституції капеланства у навчальних закладах і з цією метою вимагати від обласних державних адмініс-трацій створити комісії з питань атестації викладачів ВУЗІВ, зокре-ма гуманітарних дисциплін, щоби бачити їх науковий доробок, прак-тичні християнські та життєві позиції.
19. Доручити Патріаршому управлінню знайти кошти для ви-дання, принаймні 5000 тиражем, матеріалів міжнародної постійнодіючої наукової конференції «Церква і соціальні проблеми».

© Розробка та розміщення - TRC, 2001