Зміст

<< Головна УГКЦ

  Собор:
 IV-a сесія
 Канонічні основи
 Статут Собору
 Попередні сесії
   В розділі...
    <<< Назад
• Привітання
• 2. Доповідь Владики Гузара
• 3. Доповідь о. Б.Панчака
• 4. Доповідь п. П.Диркач
• Мирянські організації - мета і завдання
• Формація і духовність мирян
 Мирянські організації
• Привітання Апостольського нунція
• Сім’я яку творять миряни
• Євангелізація в сім’ї
• Роль мирян у Христовій церкві
• Наша мирянська ційсність у Бразилії
• Співвідношення духовенства і мирян в церкві
• Проповідь Владики Софрона Мудрого
   Мирянські організації

Матеріали
III-го Архиєпархіального Собору
Львівської Архиєпархії
Української Греко-Католицької Церкви
“Ісус Христос – джерело відродження українського народу”

Львів-Рудно
Львівська Архиєпархіальна Семінарія Святого Духа
26-30 грудня 2001 р.Б.


Іларіон Кіналь:

«МИРЯНСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ
УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ.
РОЗВИТОК У ГРОМАДІ»

Вельмишановні Владики, Священники, Брати і Сестри!

Діткну я на майбутнє мирянських організацій в трьох конкрет-них пропозиціях, збудованих на різних крепостях публічних і при-ватних організацій, які є розділені канонами з погляду громадської єдності і розвитку.

Ми, католики, є громада, яка розвивається в Христі, на відміну від протестантів, які полягають на індивідуальному розумінні Свя-тої Біблії. Ми потверджуємо, що поза Церквою нема спасіння, ми ідемо до Бога громадою після тої традиції, що нам передана від От-ців Церкви. На відміну від православних, які шанують тільки перші сім Вселенських Соборів, ми не тільки продовжуємо, але розвиваємо церковну традицію: чи в церковному Соборі, чи через мирян, чи, навіть, через малих дітей як в Люрді, Фатімі, Грушеві та Уневі. Духовно і Церква розвиває мирян, і миряни - Церкву. А через наше спільне діяння ми допомагаємо світові удосконалюватися морально і знайомитися з любов'ю, і з вічно новою наукою Христа.

По-перше. Канонічний аспект. Після канону 573 в Кодексі ка-нонів Східних Церков є два роди мирянських організацій: ці, що є або формально апробовані, або початі власними Церквами, є за-гально відомі серед публічних організацій. Всі інші, навіть схвалені Церквою, є приватні організації.

По-друге, церковні власті мають завдання опікуватися всіма організаціями мирян, щоб вони не були в розбіжності з церковною наукою, але канон 574 дозволяє тільки публічним організаціям про-водити акції, які є пов'язані з церковним проводом, а особливо наука релігії і громадські відправи. Отже, три думки про проблеми і перспективи нашої Церкви.

Перша. Розвиток церковної громади через членство в одній публичній організації. Сучасне життя лишає всім замало часу, але Цер-ква є релігійна громада. Ї треба мирянам зійтися не тільки на не-дільну Службу Божу, потрібно обговорити справи парохії, навчи-тися більше про віру, молитися і почувати себе членами не тільки своєї парохії, але всієї Української Греко-Католицької Церкви.

Я пропоную мати одну публічну організацію, до якої повинні належати всі українські греко-католицькі миряни і активно працю-вати, навіть осібно, як вони не є в парохіях. І ця організація має займатися їхньою духовною освітою, щоб створити правдиву між-народну українську католицьку громаду. Голова цієї організації та-кож повинен мати спільні контакти і навіть зустрічі.

Друга. Роль приватних організацій в розвитку мирян. Від тих загальних мирянських організацій всі менші групи будуть постійно розвиватися. Історія Католицької Церкви знає багато славних в суспільстві навіть монаших Орденів, що почалися як малі нефор-мальні групи. Згадаймо францісканів і нинішній «Опус Дей». Христос сказав: "Де два або три - там Я буду з вами". В малих групах люди. чуються більш свобідно і проявляють свої творчі сили. Таких приватних груп потрібно Церкві не боятися, але підтримувати, бо від них часто виникають нові ідеї християнського життя, які Укра-їнська Церква може подарувати Вселенській Католицькій Церкві.

Третя. Це брак комунікації та відчуття громадської єдності на рівні парохії. Церква в Україні має дволикі матеріальні потреби. Але про ці проблеми не проголошують багато Церков в діаспорі. А діаспорні Церкви самі мають проблеми зі зменшенням членів, бо діти не хочуть бути інакші, як пересічні, католики не бачать корис-ті в тому. Знаємо, що люди живіше відчувають потребу конкретної людини, ніж потребу усієї громади.

Отже, я пропоную, щоб кожна парохія в Україні або також в інших колишніх державах соціалістичного табору встановила зв'я-зок з певною парохією західної діаспори. Нехай вони спілкуються, а особливо парохіяльні комітети і організації. Діаспора тоді буде краще розуміти свою віру і може зацікавить молодих та діяльних до цієї праці. А наші люди в Україні пізнали би той західний світ, в який Україна тепер поволі входить. І щоб вони нарешті всі дійсно чулися членами одної Української Греко-Католицької Церкви.


Узагальнення обговорень теми
«Організація мирянських спільнот і рухів»
у дискусійних групах

1. Ефективними і сучасними організаційними формами мирянської діяльності в Церкві, які доцільно поширювати, є мирянські Ради при парохіях та єпархіях. Водночас, вони є важливим факто-ром відновлення давньої традиції соборноправності у Київській Церкві. На жаль, у багатьох місцях не створено парохіяльних Рад (у тому числі душпастирських парохіяльних Рад), або занедбано діяльність раніше створених. Часто у таких Радах права мирян обмежуються, більше йде мова лише про обов'язки мирян, а майже й згадки нема про їхні права у Церкві. Священики, здебільшого, зап-рошують світських осіб виконувати суто технічну працю. Тому се-ред духовенства потрібно формувати ставлення до мирян, як до співпрацівників у "Божому винограднику".

2. На підставі документів Собору потрібно опрацювати «Прог-раму участі мирян у житті Церкви», яка б віддзеркалила не лише практичні, але й концептуальні бачення завдань і місця мирян в Церкві, тобто своєрідний «Кодекс» прав та обов'язків мирян.

3. Існує потреба створення Комісії у справах мирян при Патрі-аршому управлінні. Обов'язки такої комісії полягали б у тому, щоб координувати діяльність всіх мирянських організацій УГКЦ та за-безпечувати постійний і ефективний зв'язок між ієрархією та мирянськими структурами.

4. Мирянський рух бере свій початок на парохіяльному рівні і може організовуватися за віковим, професійним чи іншим принципом, але, водночас, не повинен відмежовувати себе від решти вірних та суспільства. Суспільна наука Церкви проголошує, що настав час перейти від знання про віру - до служіння вірі. Тому діяльність мирянських структур повинна полягати у служінні на благо всього суспільства.

5. Найкращий досвід у діяльності мирянських організацій треба популяризувати в усіх єпархіях. Корисно було б видавати спеціаль-ні релігійні буклети та листівки для поширення такого досвіду се-ред духовенства та загалу вірних.

6. Священики повинні знаходити у парохіях освічених мирян, які можуть бути лідерами, і проводити з ними систематичні занят-тя. Духовенство, разом із організованим мирянством, може зроби-ти більше корисних справ, ніж самотужки.

7. З огляду на нагальну потребу навчити священиків залучати мирян у парохіяльне життя, в семінаріях та інших церковних нав-чальних закладах потрібно запровадити курс «Організація мирян-ських структур».

8. Основним завданням у діяльності мирянських організацій мають стати не організаційні, фінансові, матеріальні чи просвіт-ницькі справи, але, і передусім, плекання й поглиблення молитов-ного і літургійного життя, знання і розуміння Божого Слова, поши-рення прикладу зразкового християнського життя і братньої любо-ві. Треба виховувати такого мирянина, який іде до Церкви з туги за Богом, а не з обов'язку. Тому так важливо, щоб кожна мирянська організація мала чітко визначену провідну лінію діяльності чи харизму духовного характеру.

9. Ідеал сучасного мирянина полягає у самовихованні християн-ських чеснот для щоденного подвигу християнського життя, а пе-редусім - чесноти стриманості та розважливості. Доцільно дослі-джувати та представляли як приклад для наслідування, а навіть й піднести до лику святих, тих мирян, які є взірцем святості та под-вижництва у нашій Церкві.

10. Мирянські організації повинні виховувати в наших вірних глибоку пошану до авторитету владик і духовенства, розуміння важ-ливості та високої гідності їхнього служіння для Церкви і народу.

11. Дуже важливе значення в апостольській праці мирян відіг-рають сучасні засоби масової інформації, які повинні мати якнай-краще і найефективніше застосування. Водночас також потрібно:

- активізувати заходи з питань релігійного навчання мирян;

- створити на єпархіальному рівні курси для організаторів ми-рянських структур;

12. Мирянські організації, як і духовний провід Церкви, повин-ні надавати реальну матеріальну й духовну підтримку та публічно задекларувати свою позицію щодо захисту людської гідності, на-самперед безпритульних дітей в Україні, а також - численних на-ших співвітчизників, які потрапили в тенети гріха алкоголізму, роз-пусти, наркоманії. Наші миряни на Заході повинні прийти з допо-могою тисячам жінок з України, які стали жертвами так званого "білого рабства" чи сексіндустрії. Церква в Україні повинна застерігати мирян проти такого ганебного явища.

© Розробка та розміщення - TRC, 2001