Зміст

<< Головна УГКЦ

  Собор:
 IV-a сесія
 Канонічні основи
 Статут Собору
 Попередні сесії
   В розділі...
    <<< Назад
• Привітання
• 2. Доповідь Владики Гузара
• 3. Доповідь о. Б.Панчака
• 4. Доповідь п. П.Диркач
• Мирянські організації - мета і завдання
• Формація і духовність мирян
• Мирянські організації
• Привітання Апостольського нунція
• Сім’я яку творять миряни
• Євангелізація в сім’ї
• Роль мирян у Христовій церкві
• Наша мирянська ційсність у Бразилії
• Співвідношення духовенства і мирян в церкві
 Проповідь Владики Софрона Мудрого
   Проповідь Владики Софрона Мудрого

Матеріали
III-го Архиєпархіального Собору
Львівської Архиєпархії
Української Греко-Католицької Церкви
“Ісус Христос – джерело відродження українського народу”

Львів-Рудно
Львівська Архиєпархіальна Семінарія Святого Духа
26-30 грудня 2001 р.Б.


Проповідь під час Літургії з нагоди успішного завершення
Собору Української Греко-Католицької Церкви
виголосив Владика Софрон Мудрий:

Дорогий і возлюблений у Господі український віруючий наро-де! Блаженніший, хоча відсутній, наш Первоієрарше, Преосвященніші Митрополити, Архиєпископи та Єпископи Української Като-лицької Церкви, як рівно ж представники ієрархії інших братніх Церков, Високоповажані й Дорогі Делегати другої Сесії Собору на-шої воскреслої із катакомб Української Греко-Католицької Церкви, які прибули у цей собор Св. Юра з усіх закутин світу, щоби засвід-чити свою вірність Триєдиному Богові, вірність Володимировому хрещенню, вірність єдиній святій соборній і апостольській Церкві й Верховному Престолові св. апостола Петра та кожночасним його наслідникам, вірність нашій дорогій Батьківщині - Україні.

Дорогі Брати і Сестри! Божа благодать зібрала нині нас в онов-леному храмі Св. Юра, над гробами великих провідників нашої Церкви, щоб занесли ми перед Престіл Всевишнього вселюдну молитву подяки за відбутий Собор нашої Церкви та молитву щиро-го перепрошення за всі збезчещення і богохульства, які відбували-ся у цьому храмі насильницькими руками комуністичної влади та не без участі деяких духовних й мирян нашої Церкви. Нехай Гос-подь буде милостивим для них усіх, а нас помилує і спасе своїм чоловіколюб'ям.

З поміччю Божою і святих мучеників, ісповідників нашої мно-гостраждальної Церкви, ми мали змогу впродовж тижня розважа-ти дуже важливу, під цю пору, тему - «Роль і місце мирян в Цер-кві». Кожного дня всі учасники Собору брали під увагу один ас-пект загальної теми, який підготовила почергово котрась із наших митрополій і єпархій. У першому аспекті - "Церква одна, і в ній є ми", який опрацювала Перемишльська митрополія, розглянуто по-няття, природу і роль мирян у первісній Церкві, а також в Церкві нашої Київської України-Русі. Другий аспект - "Церква і світ. Апос-толят і служіння мирян" - опрацювала Вінніпезька митрополія. Тре-тій аспект - "Організація життя мирянських спільнот і рухів" - під-готувала Філадельфійська митрополія. У ньому розглянули основи духовності мирян та їхнє покликання до святості, представили за-сади вишколу мирян, як віруючих Католицької Церкви, заторкну-ли канонічні підстави діяльності мирянських інституцій та органіізацій у нашій Католицькій Церкві. Четвертий аспект - "Сім'я та її завдання в ділянці християнізації народу" - підготувала митрополія України. І п'ятий, останній аспект - "Співпраця та співвідношення між ієрархією та мирянами" - спільно і грунтовно опрацювали єпар-хії Бразилії, Австралії та Аргентини. У ньому розглянули природу ієрархічного устрою Церкви з волі й установи самого Ісуса Христа, ж Засновника Церкви, а також другу й необхідну умову для взаєм-ного служіння - співпрацю мирян та ієрархії.

Ось, дорогі Брати і Сестри, ми згадали коротко про те, над чим застановлявся, під дією Святого Духа, і напрацьовував відповідні постанови наш цьогорічний Собор.

Але це ще не все. Це тільки початок справи. Бо - "на Бога упо-вай, але рук до праці прикладай", каже наше прислів'я. Проблему «Роль і місце мирян в Церкві» ми розглянули і усвідомили. На па-пері написано гарні резолюції та постанови. Їх передано до розгля-ду і схвалення Синоду Єпископів УГКЦ. А далі потрібно нам спіль-но - ієрархії і мирянам, з усім запалом та ревністю перших христи-ян-героїв братися до реалізації наших постанов. Їх багато, але між шми мусимо вибрати найосновніші, найбільш конечні й пріори-тетні, щоб не запізнитися в реалізації цієї життєво важливої мети для Христової Церкви і нашого народу, бо тільки Церква має по-кликання від Бога для здійснення такої місії.

Будуть вони іншими для нашої Церкви за кордоном, на поселеннях, а ще інші - у нашій знедоленій, обкраденій, економічно й духовно зруйнованій та релігійне поділеній Україні. Якщо нині ми, як Церква Христова, маємо що-небудь рятувати в першу чергу, то, передусім, треба рятувати основну клітину народу і Церкви, якою є сім'я. Нині в Україні родина і Свята Тайна Подружжя є найбільше зневажені, здесакровані атеїстичним матеріалізмом, знекровлені цивільними розлученнями, які благословляла та благословляє цивільна влада і, дуже часто, Православна Церква та різні секти. Сучасні родини в Україні, на загал, руйнує економічна нужда, ал-коголь, брак християнських засад і справжньої любові, легкодоступність державних розлучень. Тому стан народжуваності в Украї-ні нижчий нуля, а населення України зменшується кожного року на 400,000 осіб. Отже, якщо хочемо рятувати і Церкву, і народ Ук-раїни, в першу чергу рятуймо українську родину. Подаймо їй осно-ви християнської науки про закон Божий, про Божу установу сім'ї, про її призначення та мету, про одноцілісність і нерозривність християнського подружжя, про обов'язок народження й виховання здо-рового потомства.

На яких основах це зробимо? За якою мораллю і взором ряту-вати нам нині християнське подружжя та родину в Україні й на поселеннях, щоби і народ наш, і Церкву захистити від знищення, від сатанинської руїни.

Кожний з нас свідомий того, що майбутнє нації залежить від сім'ї. Вона є першою розвитку народу. Сім'я є носієм успадкова-них традицій, моральної сили і надії, якою вона живе та себе під-тримує і відновляє. Тому народ, який дозволяє занепадати своїм сім'ям, кидає на поталу й руїну джерело власної сили та свого май-буття. А тому усій нації та її Церкві так дуже залежить на здорово-му житті, на розквіті їхніх сімей.

Незаперечний факт, що в нинішній Україні родина знаходиться в небезпеці, яку становить, у великій мірі, матеріалізм, А це зна-чить, що все стремління більшості сімей звернене лише до земних речей і зиску. Саме безбожний, атеїстичний матеріалізм спричи-нив деградацію вартостей та ідеалу родинного життя. Але весь ко-рінь лиха не знаходиться тільки у соціально-матеріальних потре-бах людини. Що ж потрібно кожній людині, щоб захистити її перед впливами крайнього матеріалізму? Треба їй дати міцний фунда-мент животворної віри і основні знання про Божу установу Тайни Подружжя: про його біблійний, богословський, моральний та душ-пастирський аспект; про його апостолят та євангелізацію серед ще так безбожного світу.

І тільки релігійна основа, тільки сильний авторитет батьків та правдиво родинний клімат, зроблять наші сім'ї міцними, а тоді здо-ровим і сильним буде наш український народ та його Христова Церква, для якої ми живемо і трудимося. Наша католицька віра є несхитним фундаментом християнської родини. Чому? Бо лише вона, як Боже Слово і Боже Діло, є незмінна і вічно триваюча.

Вселенський II Ватиканський Собор особливо опрацював проб-лематику подружжя і родини в Душпастирській Конституції про Церкву в сучасному світі «Радість і надія» (ч. 48). Він ставить її на першому місці серед найбільш нагальних проблем нашої доби. Все-ленський Собор поширив перспективи християнського погляду на подружжя, а особливо зосередив свою увагу на питаннях реляції осіб, спільноти життя та подружньої любові. Собор окреслив по-дружжя як, передовсім, найбільш глибоку, інтимну спільноту жит-тя та любові, яку встановив Творець людини і внормував Своїми правами, що постають із створенням сім'ї. Подружній зв'язок ви-никає зі свідомого факту і добровільного акту двох осіб - чоловіка і жінки, як це встановив сам Господь. Собор прийняв чотири категорії для оцінки вартості подружжя, наче чотири наріжні камені, на яких основується сім'я: святість, любов, плідність і повага до життя.

Саме на ці головні елементи сімейного життя, ми - ієрархія, душпастирі та правдиво віруючі християни, повинні звернути пильну увагу, повинні виробити спеціальний план систематичної душпас-тирської праці, спеціальну катехизацію для всіх верств населення України, зокрема для знівечених розлученням сімей. Саме під цю пору, попри всі інші негаразди, це - найбільш болюча і роз'ятрена рана нашого народу в Україні.

Ось такі, чи подібні роздуми, дорогі Брати і Сестри, у 1010-ту річницю Хрещення України-Русі, у 1100-ту річницю заснування нашого славного княжого Галича, напередодні 2000-ої річниці ве-личного Ювілею народження Ісуса Христа - Спасителя світу, несі-мо зі собою з цього пропам'ятного Собору 1998 року, застановляю-чись постійно над питанням про «Роль і місце мирян у Церкві». Тепер щоденно молімось, щоб нашу працю і постанови Господь поблагословив, щоби чимшвидше вони дали цінний плід та допо-могли в освяченні нашої української родини й народу.

Дорогі Брати і Сестри! Друга подія, яку нині переживаємо, - це торжественний літургійний початок Синоду Єпископів Української Католицької Церкви, що його розпочнемо завтра у Крехівській василіянській обителі. Ми розглянемо історичні, літургійні, кано-нічні та екуменічні джерела ідентичності Київської Церкви з ме-тою напрацювати конкретні рішення і напрями для подальших за-ходів, розвитку і росту нашої Католицької Церкви в Україні.

У нинішній посткомуністичній Україні нам потрібно, в першу чергу, організованими силами ієрархії та вірних рішуче вимагати ЮРИДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ нашої Церкви, яку насильно ліквіду-вала совєтська влада. Теперішня демократична влада Української держави має правовий обов'язок сказати своє слово про цей на-сильницький акт несправедливості, заслань, каторг, мучеництва за віру і вірність Католицькій Церкві всієї ієрархії, майже всього ду-ховенства, також сотень тисяч мирян. Ми, як Католицька Церква і віруючі демократичної вільної України, маємо право вимагати від Парламенту та Президента України нового Закону, який визнає нашу Церкву як таку, що має право церковної власності, зокрема на свої храми, культові споруди та інше майно, яке нині викорис-товує держава або приватні особи.

Дорогі у Христі, молімось щиро до Господа, щоб наші постуляти справедливості чимшвидше здійснилися. Щоб Господь просвітив уми і пом'якшив серця відповідальних Провідників нашого народу, а також зкоротив терпіння мільйонів віруючих УГКЦ, які й досі, впродовж 7-ми років вільної України, відправляють Богослуження під церквами, недоступними для них у містах та селах. Молімось, щоб зростала толеранція і братня любов. А понад усе молімось, щоб Господь зберіг нас від релігійного фанатизму, міжконфесійної боротьби, яка найбільше загрожує стабільності держави, як це від-бувається вже десятками років в Ірландії. Наші спільні молитви до Всемогутнього Бога і Пречистої Богородиці - це запорука нашої духовної сили і перемоги правди тут, на землі.

Так нехай станеться! Так нехай буде! А ім'я Господнє нехай буде благословенне тепер і на віки! Амінь!

© Розробка та розміщення - TRC, 2001