Зміст

<< Головна УГКЦ

  Собор:
 IV-a сесія
 Канонічні основи
 Статут Собору
 Попередні сесії
   В розділі...
<<< Єпархії
• Відпоручництво Верховного Архиєпископа Блаженнішого Любомира
• М.Димид - А що після візиту Єпископа Риму в Україну?
• М.Димид - Життя з Христом і в Христі
• Богословський вступ на відкриття Собору (М. Димид)
• Слово з приводу проголошення Статутів Єпархії
• М.Димид Проповідь в катедрі св. Петра і Павла в Мельбурні
• Торжественна Архиєрейська вечірня
 Ісус Христос у Святій Тройці, с. Марія Моравська, СНДМ
• Статути Єпархії (в форматі PDF)
   Ісус Христос у Святій Тройці, с. Марія Моравська, СНДМ

herb ЄПАРХІАЛЬНИЙ СОБОР
УКРАЇНЦІВ-КАТОЛИКІВ
У АВСТРАЛІЇ, НОВІЙ ЗЕЛАНДІЇ ТА ОКЕАНІЇ

1-3 лютого 2002 р. Б.
Мельбурн



English version

Сестра Марія Моравська, СНДМ

Ісус Христос у Святій Тройці
Богословський вимір соціяльного життя
як відображення догмату про Святу Тройцю

Вступ

  Ісус об’являє нам Бога у трьох особах. Пресвята Тройця є виявом досконалого спілкування любові. Бог є спільнотою. Коли Ісус став людиною, Він не перестав бути Богом. Він і надалі продовжує брати повну участь в любовному спілкуванні з Отцем і Святим Духом. Якщо б одна особа Пресвятої Тройці перестала б існувати, то Бог перестав би бути Богом. Але Бог не може перестати існувати. Тому Ісус не перестав бути Богом, коли став людиною. Він міг бути досконалою людиною тому, що Він жив повнотою любові.

  У цій доповіді я хочу коротко розглянути нашу участь у житті Пресвятої Тройці так, як нас навчив та об’явив нам Ісус. Будучи глибоко вкоріненим у спілкуванні любові, Він міг перемогти усе зло. Навіть смерть не могла перешкодити Його любові. Він спас нас, бувши вірним Богові, через Своє життя, смерть та воскресіння. Він повернув нам справжній Божий образ, бувши вірним своїй ідентичності. Він повернув нам нашу свободу, щоб і ми могли вибрати спілкування любові з Богом та одні з одними.

Пресвята Тройця і наша обмежена людскість

  Будь-яке спілкування нелегко зрозуміти, а спілкування Пресвятої Тройці- є незбагненне. Бога не треба розуміти, Його треба любити. Ми хочемо зрозуміти Бога, але наші поняття про Нього є обмежені. Бути людиною – значить, бути обмеженою. В цьому немає нічого негативного, це тільки свідчить про нашу правдиву ідентичність. Прийняття себе такими, якими ми є, приносить нам радість і визволення. Намагаючись бути понад себе, ми тратимо самих себе. Але Бог посилає нам чудесне об’явлення – Добру Новину. Цією Доброю Новиною є Ісус. Ісус – наш Спаситель! Він постійно нас спасає! Він хоче звільнити нас з наших терпінь, злиднів та від найменших турбот. Він хоче, щоб ми були у спілкуванні з Богом. Але процес зросту є болючим тому, що ми постійно боремося з нашим внутрішнім та зовнішнім світом. Та терпіння обминути неможливо.

  Як християни, ми знаємо, що є один Бог в трьох особах: Бог Отець, Бог Син та Бог Дух Святий. Мабуть, нашою найпершою молитвою в дитинстві був знак святого хреста. Нас вчили складати три пальці разом, коли ми хрестимось, та тричі хреститися на честь триєдиного Бога. Ми також прославляємо Пресвяту Тройцю у всіх наших богослуженнях, а особливо наша Божественна Літургія найкраще відображає Боже життя. Через різноманітну символіку ми зображаємо Пресвяту Тройцю в релігійному мистецтві, щоб виявити до Неї свою пошану. З того моменту, коли ми були охрещені в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, ми повинні були б духовно зростати у спілкуванні з Пресвятою Тройцею.

  Перед нами стоїть питання: Чи ми свідомі нашого спілкування з Пресвятою Тройцею? Є люди, які прикладають зусилля, щоб пізнати Пресвяту Тройцю. Вони розвивають свої відносини з Богом через молитву, читання та студіювання Святого Письма. Та ті, які йдуть дорогою духовного зросту, починають розуміти, що те, що вони пізнали, є тільки краплиною безмежної Божої мудрості. Хоч ця дорога часами є темною та незрозумілою, але ті, що є вірні та витривалі, відчувають мир та радість. Рівночасно, вони переживають свій особистий біль та терпіння зовнішнього світу. Деякі люди запитують: Чому ті, які мають добрі відносини з Богом, терплять? Наше спілкування з Богом не є як наркотик, який приносить нам задоволення, але це шлях нашого зросту. Якраз цей зріст є болючим. Деколи ми дуже сильно відчуваємо Бога, а деколи ми переживаємо Його присутність у лагідний спосіб. Для того, щоб ми могли зростати у Божій любові, нам потрібно іти слідами Ісуса та жити Його навчаннями. “Коли хто хоче йти за Мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за Мною” (Лк. 9, 23).

  Ми часто чуємо, як важко жити в сьогоднішньому світі Христовою наукою, бо мало хто підтримує християнські засади. Це правда. Деякі історичні моменти створили нам більш відповідне середовище для зросту та розвитку цілої людини, але ще не було такого періоду як модерна ера, яка дала нам різні можливості. Одною з найбільших характеристик модерного світу є персональний розвиток особи та віднайдення своєї ідентичності. Це добре, але не тоді, коли вся увага є звернена тільки на себе. Егоцентризм став найбільшою соціальною проблемою сучасного суспільства. Плід нашого особистого зросту – любов, яка зроджує милосердну людину. Така людина творить єдність у сім’ї, плекає дружбу та мир з ближніми. Усе зло є спрямоване, щоб роз’єднати спільноти любові. Які причини нашого хаосу та роз’єднання?

  Ми переживаємо різні проблеми. Вони можуть стати для нас знаряддям, яке допоможе зрозуміти, що життя навколо нас неначе здичіло і може розбудити нас, щоб ми його направили. Проблема полягає в тому, що ми не даємо дихати нашому серцю і тому ми засліплені на ласку спасіння. Ми думаємо, що розв’язкою є контролювати себе та інших. Ми думаємо, що ми все знаємо, все розуміємо. На початку цієї доповіді ми сказали, що Пресвяту Тройцю не можна збагнути, бо Бог у Своїй сутності є незбагненний. Коли ми намагаємось зрозуміти те, що є незрозумілим, то ми знижуємо це до наших стандартів. Деякі правди ми не можемо змінити. Наприклад, хто з нас може зрозуміти любов? Є тільки один спосіб – любити. А щоб любити – потрібна покора. Сам Бог є покірним. Ісус, бувши покірним, показав нам приклад до наслідування.

Дар бути вірним собі

  Св. Павло у своїм листі до Филип’ян (2:6-11) пише про покору Ісуса. Ісус безмежно любить нас, Він є повнота любови, бо Він є Богом, але Він “не вважав за здобич Свою рівність із Богом”. Будучи Богом, Він прийняв людську подобу. В земному житті Він одночасно жив як людина і як Бог. Хоча ми є люди, часто ми не розуміємо , що означає бути людиною, тому ми прив’язуємося до самих себе. Маючи людську природу, ми також маємо у собі і божественність. Ми є створені на Божий образ і подобу. Ісус об’явив нам, що будучи Богом означає бути особою Пресвятої Тройці, де в трьох особах перебуває нероздільна любов. Через Його людську природу Ісус навчив нас, що одночасно і з нашим сотворінням, Бог впроваджує нас у спілкування з Ним через любов. Отець, Син, I Дух Святий є досконалою єдністю у любові і Бог бажає, щоб ми вільно перебували у повноті любови. Бог завжди мав намір, щоб через наше щоденне життя ми брали участь у житті Пресвятої Тройці.

  Якщо би ми могли правильно сприйняти нашу людську природу, то ми би краще вміли любити. Тільки тоді, коли ми думаємо і діємо без обмежень, тоді ми маємо конфлікт самі з собою. Щоб це краще зрозуміти, подивімся в Книгу Буття на оповідання про Адама і Еву в Едемському Саду. Вони мали внутрішнє спілкування з Богом, але в один час вони захопилися лише своєю особистістю. Вони хотіли більше чим мали і тим вони вчинили злочин проти самих себе. Якщо б Адам і Ева правильно прийняли свою людську природу, то вони були би добрі для себе і для нас усіх . Вони повинні були зростати у любові з Богом і поміж собою. Але вони згрішили любові. Бог, будучи Богом любови, загоїв їхню духовну рану – бажання бути більше ніж є. Бути кимось іншим на перший погляд не виглядає погано, але насправді це є помилково міняти свою ідентичність.

  Будучи особою Пресвятої Тройці, Ісус прийняв людську подобу. Якщо сам Бог прийняв людську природу, то бути людиною є великою цінністю.

Будучи суттю любови, Ісус показує нам дорогу

  Будучи людиною, Ісус зростав в мудрості і любові. Під час хрещення в Ріці Йордан, Ісус зрозумів, що Він є “Улюблений Син” і Свою місію на землі. І коли Ісус виходив з води, “ то побачив як небо розкрилось, і Духа, що як голуб сходив на Нього. І голос ізлинув з неба: “Ти єси Син мій любий, у тобі - моє уподобання” (Марко 1:10-11). Ісус ніколи не переставав бути Сином Божим і ніколи не переставав брати участь у любові Пресвятої Тройці. Але коли Ісус став безпомічною дитинкою у Вифлеємі, то Він зростав і вчився як звичайна людина. В Луки 2:52 читаємо:”Ісус же зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей”.

  Під час Ісусового хрещення об’являється Бог у трьох особах. Цю містерію називаємо Богоявленням. Ісус є улюбленим Сином Отця. Як друга особа Пресвятої Тройці, Ісус в глибокій покорі розпочинає свою публічну діяльність. Його завданням було – з’єднати небо і землю. Ісус почав відновляти нас, щоб і ми могли сприймати себе як улюблених Божих дочок і синів. Він почав навчати нас, яким великим є Боже прагнення, щоб ми сприйняли цю правду. Він почав лікувати нас, щоб ми могли допустити цю Божу любов до нашого серця.

  Ми деколи маємо страх допустити цю Божу любов до нашого нутра тому, що це вимагає життя у любові та протиставлення різним впливам і спокусам, які щодня атакують нас. Любов постійно запрошує нас, щоб ми вийшли поза нашу приємність та вигідність. Любов вимагає постійного вмирання нашого самолюбства і також вимагає подати руку людині, яка не є такою приємною. Розуміючи нашу людську природу, Ісус став нашим відкупленням.

Нема повернення назад

  Після хрещення Ісуса і Богоявлення, Святий Дух повів Його в пустиню, де Він постив 40 днів і ночей і був спокушуваний дияволом. Дивно, що після таких глибоких переживань на річці Йордан, Ісус зустрів таку жорстокість. Усвідомивши, що Він є Улюбленим Божим Сином, Він мав внутрішню силу протистояти дияволу і залишитися вправді собою. Основою нашого буття є прийняття себе, хто ми є насправді. Адам і Ева не прийняли себе як Божі сотворіння і улюблені діти Божі і тому не могли протистояти спокусі. Ісус прийняв себе і свою місію любові і тому Він переміг усі спокуси. В Ісусових спокусах ми бачимо свої щоденні спокуси, які постійно зустрічаємо.

  Після довгого посту Ісус зголоднів. Це дало дияволові добру нагоду, щоб атакувати Ісуса. Ми бачимо, що сатана не тільки спокушає Ісуса до їжi, aле непомітно атакує одну з основних людських характеристик – силу. Диявол сказав:”Якщо Ти Син Божий, скажи оцьому каменеві, щоб став хлібом” (Як.4,3). Диявол хотів, щоб Ісус вживав свою силу для себе. Це така сама спокуса, яку Адам і Ева досвідчили в раю. Спокушувані уживати свою силу і, з’ївши овоч з дерева, вони повірили, що будуть як Бог.

  На перший погляд, спокуса Ісуса виглядає розумною. Він є Сином Божим. Він має силу забезпечити свої потреби. Якщо б Ісус перемінив каміння на хліб, то це було б надужиття Його сили. Його місія на цьому світі була б закінчена. Він прийшов спасти не себе, а інших. Це є нормально мати людскі потреби, але нормально є і мати довір’я до Божого Провидіння.

Посідаючи самозрозуміння, Ісус справжнім внутрішнім авторитетом відповів сатані:” Написано, чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих” (Мт. 4,4).

  Якщо б Адам і Ева не взяли життя в свої руки, а довірились Божому Провидінню, то вони були б залишились щасливими людьми і жили б в глибокій злуці з Богом. Вони прийняли пропозицію змія тоді, коли Ісус відкинув її, і вияснив, що людина повинна слухати Бога і живитися Божим словом. "Споконвіку було Слово і з Богом було Слово, і Слово було – Бог” (Ів. 1,1). Чи сатана, батько брехні, знає, що він атакує Слово?

  Ісус підтверджує нашу людськість тим, що Він говорить дияволові. Людина є більшою від її бажань. Людина також є божественним сотворінням, яке може жити на землі в злуці з Богом. Вона повина не тільки годувати своє тіло, але й свою душу. Вона потребує спілкуавння з своїм Богом. Кожна людина є важлива для Бога. Божа любов була вилита на людськість через особу Ісуса Христа. В пустині Ісус вибирає бути неміччною людиною, покладаючись цілком на Боже Слово. Ми завжди маємо вибір поступати як Ісус або як Адам і Ева. Отже, перед нами стоїть запитання: коли ми переживаємо будь-яке терпіння – чи ми будемо вірні нашій людськості, що уповає на Бога, чи будемо намагатись спасти самих себе?

  Дивним є те, що після того, як Ісус спас нас своїм життям, смерттю і воскресінням, Бог не перестає безмежно нас любити і шанувати нашу свобідну волю. Бог дарує нам відкуплення через Ісуса Хреста, але ми завжди маємо oсобистий вибір. Як часто ми вибираємо те, що принижує нашу гідність. Світ, в якому ми живемо, постійно спокушає нас через нашу пожадливість. Ми постійно бажаємо все більше і більше матеріальних речей. Чому в нас соціальнi та особисті проблеми? Святе Письмо ясно нам каже, що корінням наших проблем є наші вибори. Фундаментальним вибором є прийняття нашої людськості. Нам потрібно прийняти правду, що ми є Божим скарбом. Бог постійно і глибоко любить нас нaвіть тоді, коли ми падаємо. Ми завжди можемо покликати Бога на допомогу тому, що Він нас любить. Ми беремо участь у Божій природі і тому ми є обдаровані великою внутрішньою силою. Ми можемо вибирати жити силою любові і Божого Слова.

  Коли подивимось на другу спокусу Ісуса ми чyємо, що диявол вживає ті самі слова, що і в першшій спокусі:”Якщо ти Син Божий…” Насправді він хотів, щоб Ісус засумнівався в собі: ”Коли ти Син Божий, кинься додолу, написано бо: Він ангелам своїм велітиме про тебе і вони візьмуть тебе на руки, щоб ти своєю ногою часом не спотикнувсь об камінь”. (Мт.4,6).

  Ісус був дуже виснажений. Можливо Він потребував підтримки? Диявол приходить допомагати Ісусові і говорить:”Ей, слухай, коли ти Син Божий, ти можеш змінити цю ситуацію, можеш скочити з висоти і, зрозуміло, що нічого тобі не станеться. Ти знаєш, що ти є Бог і маєш силу наказувати Ангелам, щоб вони тобі служили.” На перший погляд це звучить реально і правдиво. Ісус міг це зробити, якщо б хотів, але Ісус явно бачить оману диявола. Ісусові не потрібно нічого доказувати. Ісус знає, хто Він є навіть тоді, коли досвідчує людську неміч. Ісус протиставляється дияволові. “Не будеш спокушувати Господа Бога твого!” Ісус показує свою правдиву силу. Він став людиною, але залишився вірним своїй людській та Божественній природі. Це не так легко зрозуміти дияволові. До тепер дияволові вдавалось спокушувати всіх, але тут зовсім інша ситуація. Диявол не розуміє вірної любові, але він не здається і ставить перед Ісусом ще важче випробування.

  Диявол вдає, що посідає всі царства світу і їхню славу. Він каже, щоб Ісус встав на коліна і поклонився йому, тоді всі царства світу будуть Його. Одною з фундаментальних потреб людини є поклонятися Богу, але замість того, щоб признати цю потребу, люди часто змагаються за владу, намагаючись перемогти і посісти її. Вони прагнуть не поклонятися Богу, але щоб їм поклонялися. Вони поклоняються тому, що їм приносить задоволення. Ми не тільки зустрічаємо ці спокуси у якихось великих справах, але у непомітний спосіб диявол підсуває їх нам щодня. Чим тоді опановане наше життя? Кому ми поклоняємось? Чому наші церкви є напівпорожні, а спортивні арени – переповнені? Диявол вже не знав, які способи уживати , щоб звести Ісуса. А як сьогодні є з нами? Чи Диявол мусить тажко працювати, щоб звести нас? Було неможливо звести Ісуса, хоч Він і виглядав немічним. Ісус можливо, виглядав немічним, але він був повний внутрішньої сили і цією правдивою силою Він відігнав диявола.

 ”Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити” (Мт. 4,10).

  Після того, як Ісус проголосив ким Він насправді є, диявол залишив його, і ангели прийшли, щоб слугувати йому. Ісус є наш Спаситель! Він спасає нас від зла, будучи вірним до кінця. Ісус протиставляється матеріялізму, похотям, пожадливості фальшивих богів та всім людським задоволенням. Це наші основні спокуси. Ісус показує нам, що ми можемо перемогти їх, якщо будемо вірними собі. Коли ми намагаємось спасти самих себе, ми повертаємось до способів, які нищать нас, наприклад надужиття хімічних речовин та інших згубних звичок: маетріалізм, слава, сила, злочин, депресія і тд. Ми не маємо сили спасти себе, але ми маємо шанс вибрати Бога, як нашого Спасителя. Бути Богом – значить бути у спілкуванні любові. Між особами Пресвятої Тройці немає конкуренції, а існує повнота гармонійної любові. Бог хоче, щоб ми досвідчили цієї гармонійної любові. Ми є на дорозі спасіння. Наша дорога життя має різні освіди, але найважливішим є те, щоб ми зростали у сприйнятті нашої людськості не зважаючи на різні труднощі і проблеми, які ми зустрічаємо.

  Те, що Ісус пережив у пустині, навчає нас, що без Нього ми дуже легко падаємо у спокусу. Ми потребуємо Божого Живлення. Ісус цілковито віддав нам Себе, щоб ми спаслися. Чи на нашій дорозі життя Ісус йде з нами? Чи Слово Боже є нашою поживою? Чи ми покланяємося Богові в неділю через участь в Євхаристійному бенкеті у спільноті охрещених братів і сестер? Якщо ми не покланяємося Богу в неділю, тоді хто, або що є нашим новин богом? Кому ми покланяємось?

Закінчення

  Бог є повнота доброти і любові. Бог чекає. Бог ніколи не залишить нас. Молімось, щоб ми могли протистояти спокусам. Молімось про покору, щоб ми могли сприйняти свою людськість. Ми є створені, щоб бути розкішними і прекрасними сотворіннями, але не зважаючи, якими чудовими ми є, ми не є Богом! Хоч ми живемо божественним життям і зростаємо в Божих прикметах, але все ж таки ми є сотворіннями. Мета нашого життя – стати якнайкращими, ким ми можемо. Ми повинні стати якнайкращими синами і доньками Бога через спілкування любові з Пресвятою Тройцею та одні з одними.

  Щоб це осягнути, нам потрібно бути як одна Божа родина, співаючи: Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безмертний помилуй нас. Ми повинні дозволити Богові бути Богом і кормити нас. Якщо б ми могли цілим серцем увійти у Божественну Літургію і правдиво молитися, ми були б людьми радости і святкування і ми б постійно все більше і більше прагнули нашого Сотворителя.

  Ісус є джерело нашого відродження. Він прийшов, щоб ми мали життя. Пізнаваймо Його краще через читання Святого Євангелія. Він навчить нас правдивих цінностей життя. Ми є створені, щоб бачити обличчя іншого. Ми є створені, щоб нас любили і, щоб ми любили.

  Возлюбім один одного, щоб однодушно визнавати Отця і Сина і Святого Духа, Тройцю єдиносущну і нероздільну. (ст. 48).


s. Maria Moravska

Jesus Christ, The Revelation of the Holy Trinity
Theological dimension of social life as a reflection of
the doctrine about the Holy Trinity

Introduction:

  Jesus reveals to us God in three persons. The Holy Trinity is the expression of a perfect love relationship. God exists in relationship. When Jesus became human he never stopped being the Son of God. He continued to participate fully in love-relationship with the Father and the Spirit. If one of the persons of the Holy Trinity would discontinue to exist then God would not be God. Of course it is not possible for God to stop existing. That is why, when Jesus became human, he continued to be God. Because Jesus lived this profound unity of love, he was able to live his humanity to its fullness.

  In this paper I will briefly discuss our participation in the life of the Trinity as taught and revealed to us by Jesus. We shall see how Jesus, being rooted in this relationship of love, was able to overcome evil. He was able to love to the point of death. Jesus, through his faithful life, death and resurrection saved us. Being true to his identity he brought healing to our broken identity. He restored our human freedom in order that, we too, may be able to choose a love relationship with God and each other.

The Trinity and Human Struggle

  It is not easy to understand any relationship, but to understand fully God as relationship it is impossible. God is not to be understood but to be loved. There is nothing wrong with pursuing to understand God but at the same time it is important to realize that our grasp of God is limited. Being human is being limited. This is not a negative truth but it is recognition of our true identity. Accepting who we are brings great joy and freedom. If we try to be more than who we are, we loose ourselves. But the wonder of it all is the Good News. Jesus is the Good News. Jesus is our Saviour. He continues to save. He wants to haul us out of all misery, out of all trouble and even out of all of the most insignificant disorders. He wants us to be in relationship with God. The process of becoming is painful. In this life we struggle with an inner and outer world. Therefore suffering is inevitable.

  As Christians we are taught that there are three persons but only one God. We say that there is God the Father, God the Son and God the Holy Spirit, but the three persons are one God. Probably the first prayer we learned was the sign of the cross. We were taught as children, that when we make the sing of the cross to put three fingers together and cross ourselves three times in honor of the triune God. We do other things to reverence the Holy Trinity. For example many of our prayers praise and honor the Holy Trinity. The Divine Liturgy especially pulsates with Trinitarian life. We use various symbolic expressions in religious art to portray or to reverence the Trinity. Therefore from the very moment that we were baptized in the name of the Father and of the Son and of the Holy Spirit our spiritual growth was to be developing in relationship with the Holy Trinity.

  The question we need to ask ourselves is this. Are we aware of our relationship with the Holy Trinity? There are those who are fostering awareness of God as Trinity. They are developing this relationship with God through prayers, reading and studying the Bible. And those who enter on this path of spiritual growth realize how much there is and how little they know. Although the spiritual journey is obscure, those who pursue it do experience peace and joy. At the same time they experience their personal pain of growth and suffering from the outside world. There are those who wonder why people, who have good relationship with God, still suffer. Relationship with God is not a drug that makes us feel good, but it is a journey of becoming. Precisely, it is our becoming that hurts. There are times that “the God – experience” is very powerful or gently wonderful but no chemical substance can substitute such experiences. In order to grow in our relationship with God we need to embrace and follow Jesus’ teaching and his example, If any want to become my followers, let them deny themselves and take up their cross daily and follow me. (Lk. 9: 23)

  We often hear that it is difficult to live according to Jesus’ teaching today with so little support of Christian values. This is true. Some historical periods provided a better milieu for growth and development of the entire person, however no historical era had such an explosion of ways and means for bettering oneself. One of the greatest characteristics of modernity is personal development and becoming our own person. This is a good thing but not when it turns out to be a self-centred enterprise. Self-focus has become one of the greatest social disorders in the present society. The fruit of personal growth is love. Personal growth produces a compassionate being. A compassionate person creates unity in a family, fosters friendship and good will among neighbours. Any kind of evil aims at breaking up relationships. What are some of the causes that bring disorder or disunity in our relationships?

  All the disorders that we experience in our lives and around us could be a vehicle to make us realize that life has gone wild and that there must be a way to tame it. The problem is that we don’t give room for our heart to breathe and therefore we are blind to the way of salvation. We think that the solution is to control others and ourselves. We think we can know and grasp everything. At the beginning of this talk it was stated that the Holy Trinity is not to be understood. It is not possible to grasp God’s essence. When we try to understand what is not understandable we lower it to our standards. However, some realities are not possible to lower. For example, who can understand love? The only way to deal with love is to love. It takes a lot of humility to love. God is totally humble. Jesus walks the path of humility and shows us the way.

The Gift of Being True to Oneself

  St. Paul writes in a letter to Philippians (2:6-11) about Jesus’ humility. Jesus, a true lover of us, did not cling to his divinity or to his equality with God. He knew he was God. He also accepted his humanity. His life on this earth was fully human and fully divine. We are human beings but often we do not know what that means so we desperately cling to our distorted and blind selves. Being fully human being also means being divine. We are made in the image and likeness of God. Jesus revealed to us that being God means being a person of the Holy Trinity, sharing a complete relationship of love. Father, Son and Holy Spirit are a perfect oneness of love. Through his humanity, Jesus taught us that when we were created, God initiated a love relationship with us. God wanted us to enter freely into the circle of Trinitarian love. Our daily living was intended to participate in the life of the Holy Trinity.

  If we could accept our own humanity we could be much better lovers. As soon as we think and act as if we are limitless we begin trouble with ourselves. To illustrate this let us go to the book of Genesis and look at the story of Adam and Eve in the Garden of Eden. They had an intimate relationship with God; however at some point, they turned on themselves. They wanted more than they had. This was a crime against them selves. If Adam and Eve had simply accepted their humanity and not tried to be God, they would have been good to themselves and in turn to all of us. They were to grow in a love relationship with God and with each other. They sinned against love. God, being a God of love was able to heal their disease of wanting to be more then they were. Trying to be someone else does not sound like a terrible disease, but it is. It is wrong to change our human identity. As a person of the Holy Trinity, Jesus became human. If God takes on our humanity that means that being human is something very precious.

Jesus, Rooted in Love, Shows Us the Way

  As a human being Jesus, grew in wisdom and acceptance of love. At his baptism, at the River Jordan, Jesus understood better than ever before, that he was the Beloved Son and what his mission is. After Jesus came out of water, he saw the heavens open, the Spirit descended on him and he heard a voice from heaven, You are my Son, the Beloved; my favour rests on you (Mk. 1:11). Jesus never stopped being the Son of God. He never stopped participating in love as the person of the Holy Trinity. But once Jesus became that helpless baby in Bethlehem, he had to grow and learn as a human being. In Luke 2:53 we read, … Jesus increased in wisdom and in years, and in divine and human favour.

  At his baptism we see the great Theophany (manifestation of God as Trinity). Jesus is the beloved Son. He bowed in profound humility and as the second person of the Holy Trinity he began his public ministry. He was now on the journey to reunite heaven and earth. Jesus began to restore all of us to be able to accept that we are also beloved daughters and sons of God. He began to teach how much God desires that we would accept this truth. He began to heal us in order that we would be able to let love in.

  It is frightening to let love in, because then we have to be responsible to live love and to stand up to all kinds of influences and temptations that bombard us every day. Love is constantly beckoning us to move beyond pleasure and comfort. Love demands of me to constantly die to my self-centredness and reach to out to the one that does not seem to be so appealing today. Jesus understood this and began to redeem us with his own life.

There Is No Turning Back

  After Jesus’ baptism and the revelation of God, the Spirit drove Jesus into the wilderness where he remained fasting for forty days and he was tempted by the devil. After having had such a wonderful experience at the River Jordan it is rather strange that Jesus had to confront so much harshness. Having totally realized that he was the Beloved Son, he had the inner strength to stand up to the evil one and remain true to who he was. It is paramount to accept ourselves for who we are. Adam and Eve did not accept themselves as human beings and as beloved children of God, therefore they could not resist temptations. Jesus accepted himself and his mission of love; he conquered all temptations. When we look at Jesus’ temptations we may be able to see in them our temptations that we continuously encounter.

  After a long fast, Jesus was hungry. This was the best time for the devil to attack Jesus. We notice that Satan did not only tempt Jesus to eat, but very subtly he attacked one of the very basic human characteristic – power. The devil said, If you are the Son of God, command these stones to become loaves of bread. The devil wanted Jesus to use his power for himself. This temptation is like the one Eve and Adam experienced in Paradise. They were told to use their human power and eat the fruit so that they would be like God.

  At first glance, this first temptation that Jesus experienced seemed very reasonable. He is the Son of God. He has the power to provide for his own needs. If Jesus had changed stones into bread he would have abused his power. His job on earth would have been over. He came to save others and not himself. To have human needs are normal but it is also normal for human beings to trust in God who provides. Possessing self- understanding, Jesus with true inner authority spoke to Satan, It is written, one does not live by bread alone, but by every word that comes from the mouth of God. (Mt.4:4)

  If Adam and Eve had not taken their lives into their own hands and instead had trusted that God will provide, they would have remained happy human beings sharing a wonderful relationship with God. They accepted the serpent’s proposal, while Jesus rebuked the devil’s proposal and explained that

a human being needs to listen to God and needs to be fed by the power of the “Word”. In the beginning was the Word, and the Word was with God, and the Word was God. (Jn.1:1) Does Satan, the father of lies, know that he is attacking The “Word”?

  Jesus is also affirming our humanity by what he tells the devil. A person is much more than his/her desires. Humans are also divine beings who can live on this earth and be in union with God. They not only need to nourish their body but also their spirit. They need a relationship with their God. Each one is important to God. God’s love was lavished upon humanity through Jesus. In the wilderness Jesus chose to remain a weak human being, trusting in the word of God. We always have a choice to act like Jesus or to act like Adam and Eva did. Therefore the question before us when we face any suffering is; are we going to remain faithful to our humanity that needs to trust in God, or are we going to try to save ourselves?

  It is very amazing that even after Jesus saves us through his way of living and through his death and resurrection, God continues to love us so much and continues to respect our freedom. God grants us salvation through Jesus but we still have the personal choice as to which way to go. How often we choose things that make us less than who we are. In our society we are always tempted to satisfy our cravings. We want more and more material things. Why do we have social and personal disorders? The Bible teaches us clearly that the root of our disorders is the choices that we make. The fundamental choice that we need to make is accepting our own humanity. We need to accept that we are precious to God. We are deeply and constantly loved even when we fail. God loves us and we can call for help. We share in God’s divine nature and we are endowed with tremendous powers. We are able to choose to live by the power of love and by the word of God.

  When we look at the second temptation, we hear the devil using the same phrase as he used in the first temptation, “If you are the Son of God”, He really wanted Jesus to doubt himself.

If you are the Son of God
throw yourself down; for the scripture says:
He will put you in his angels’ charge,
and they will support you on their hands
in case you hurt your foot against a stone.

  Jesus was exhausted. Did he feel that his self-image needed picking up? The devil comes to help and tells Jesus… Hey if you are the Son of God you can change this situation by jumping down from this great height and of course you will not get hurt. After all you are God and you can command angels to serve you…. At first glance this may sound like reality and true. Jesus could do all this if he wanted to. Jesus sees clearly the devil’s deceit. Jesus does not need to prove anything. Jesus knows who he is even though he may have been experiencing human weakness. Jesus stands up to the evil one. You must not put the Lord your God to the test. Jesus shows his true power. He has become human but he is faithful to the truth – to his humanity and his divinity. This is not easy for the devil to understand. So far the devil was able to tempt everyone but here is a situation that is different. The devil does not understand faithful love. He does not give up and tries a little harder.

  The devil poses as if he owns all the kingdoms. He asks Jesus to fall down at his feet and worship him and all the kingdoms will be his. One of the basic human needs is to worship, but instead of acknowledging this need, so often humans tend to struggle for power by trying to conquer and posses. They strive to be worshiped rather than to worship. Or they worship what brings pleasure. We do this not only in grandiose ways but we also encounter such temptations daily in many subtle ways. What is taking over our lives? What are we worshipping? Why are our churches half empty and sport arenas overflowing? The devil seemed desperate to deceive Jesus. How is it with us today? Does the evil one have to work hard to deceive us? It was not possible to mislead this weak-looking man, Jesus. Jesus may have looked weak but he was full of inner strength and with true power he rebuked the devil.

Be off Satan!
For Scripture says:
You must worship the Lord your God,
and serve him alone.

  After Jesus proclaims who he truly is the devil leaves him and angels come to look after him. Jesus is the Saviour. He saves us from evil by being true to himself. Jesus stood up to materialism, to sensuality, to lust for power to false gods and to all human cravings. These are basic human temptations. Jesus shows us that we can overcome them if we are true to who we are. When we try to save

Ourselves, we turn to destructive ways, for example chemical substance abuse, other addictions, materialism, glory, power, crime, vegetating depression etc. We do not have the power to save ourselves but we have the power to choose God as our Saviour.

  Being God is living in a relationship of love. There is no competition between the persons of the Holy Trinity. There is only the circle of Love that flows in perfect harmony. God wants us to experience the harmony of love. We are on the journey of salvation. Our journey has various experiences, but what is important is to keep embracing our selves as human beings (beings that are limited and dependent on God) no matter what difficulties we encounter.

  Through Jesus’ experiences in the wilderness we learn that we do need Jesus because on our own we do succumb to temptations. We need to be nourished by God. Jesus gave himself so totally to us because God wants us to “make it”. Is Jesus waking with us on our life’s journey? Is the Word of God feeding us? Are we worshipping God on Sunday by participating in the Eucharistic banquet in the community of other baptized brothers and sisters? If we are not worshiping on Sunday then who or what is our new God? Whom are we worshipping?

Conclusion

  Our God is so wonderful and loving. God waits. God never gives up on us. Let’s pray for strength that we can stand up to temptations. Lets pray for humility to accept our humanity. We are created to be magnificent and splendid beings. As wonderful as we are, we are not God. We share in the divine life and participate in God’ energies but we are creatures. Our journey is to become the best we can. We are to become the best sons and daughters of God through a relationship of love with the Trinity and each other. To get there we need to stand united as a family of God and sing: Holy God, Holy Mighty One, Holy Immortal One have mercy on us. (Divine Liturgy P.31) We need to let God be God and nourish us. If we would enter into the Divine Liturgy with our whole heart and truly pray, we would be people of joy and celebration and we would be longing more and more for our Creator.

  Jesus is the source of our rebirth. He came that we may have life. Let’s discover him more and more through reading the Gospels. He will teach us true values. We are created to see the face of another. We are created to be loved and to love.

Let us love one another so that we may be of one mind in confessing. The Father, the Son, and the Hoy Spirit, the Trinity one in being and undivided. (Divine Liturgy p. 49)

© Розробка та розміщення - TRC, 2001