Зміст

<< Головна УГКЦ

  Собор:
 IV-a сесія
 Канонічні основи
 Статут Собору
 Попередні сесії
   В розділі...
<<< Єпархії
• Відпоручництво Верховного Архиєпископа Блаженнішого Любомира
• М.Димид - А що після візиту Єпископа Риму в Україну?
• М.Димид - Життя з Христом і в Христі
 Богословський вступ на відкриття Собору (М. Димид)
• Слово з приводу проголошення Статутів Єпархії
• М.Димид Проповідь в катедрі св. Петра і Павла в Мельбурні
• Торжественна Архиєрейська вечірня
• Ісус Христос у Святій Тройці, с. Марія Моравська, СНДМ
• Статути Єпархії (в форматі PDF)
   Богословський вступ на відкриття Собору (М. Димид)

herb ЄПАРХІАЛЬНИЙ СОБОР
УКРАЇНЦІВ-КАТОЛИКІВ
У АВСТРАЛІЇ, НОВІЙ ЗЕЛАНДІЇ ТА ОКЕАНІЇ

1-3 лютого 2002 р. Б.
Мельбурн



Вступне Слово (Богословський вступ)
на відкриття Собору Єпархії
святих Петра і Павла в Мельборні,
патріаршого відпорпоручника,
митрофорного протопресвітера
Михайла Димида

1 лютого 2002 року БожогоM

  Преосвященний Архиєрею, Всесвітліші і всечесніші ієреї, преподобні черниці, дорогі брати і сестри в Христі!

  Коли ми збираємося на Собор, то ми мусимо перше зрозуміти, що ми робимо і чи ми хочемо цього чи ні.

  Собор — це на самперед, відзеркалення відносин між Богом — Отцем, Сином і Духом Святим у Пресвятій Трійці. Інший літургійний образ ми можемо побачити у події Зіслання Святого Духа. Ще одна картина, яка ніколи не зійде з наших сердець є Пресвята Родина у Назареті. Багато в нас ікон Божого життя. Це — Слово (Iсус Христос) воплотилося в Назареті і прийняло Хрещення в ріці Йордан для нашого піднесення до Собору Пресвятої Трійці. Від того часу, ми разом з Трійцею і в Трійці!

  Чи кожний з нас може в тому процесі взяти участь?

  Це очевидно риторичне питання, бо ж ми знаємо, що ми це можемо через Хрещення і Миропомазання — Тайнах, в яких ми отримали Божу Ласку і Силу розуму. Ми лише тоді не можемо бути правдивими партнерами в Церкві, коли цю Благодать (Ласку) ми тратимо через гріхи, в яких ми вікидаємо Божу Любов, Боже Першенство у нашому житті.

  Якщо отже наше серце і душа так само чисті, як тоді коли ми, після режулярної Сповіді, (або раз на рік на Великдень) ідемо до Причастя, то в такому разі ми можемо участвувати у Соборі Пресвятої Трійці і переносити Його ікону посеред нас, тобто, серед Церкви, серед Єпархії, серед парафії, серед родини, серед громади.

  Так що перша умова успіху Собору є Божа Ласка в нашому серці, як про це вчить Церква. Ми це випрошуємо в Пресвятої Богородиці підчас благодарення (молитва подяки після св. Причастя), коли молимося: “Ти, милостивого Бога милосердна Мати, помилуй мене і дай мені говіння і сокрушення в серці моєму, покору в думках моїх і визволення з полону помислів моїх”.

  Апостоли, які зібралися у Єрусалимі в день П’ятдисятниці були відкриті до Благодаті. Тоді зійшли на них вогнені язики і вони стали наповнені Духом. Це їм дало мудрість і відвагу йти проповідувати різними язиками.

  Як нам це нині робити?

  Смиренність нам вказує на це, що Він — Господь, а ми — сотворіння, а теж, що через наш особистий гріх ми немало спричинилися до зла, що треба шукати колоду в своєму оці. Око саме легко відкине (природним процесом) тріску, яку ми бачимо в сусіда. Ісус Христос чекає, щоб ми Йому дарували як добрі, так і погані сторінки нашого особистого і суспільного життя.

  Таким чином, розпізнавання, аналіз, іспит сумління нашої християнської громади відбудеться без оскаржань, в любові, в смиреності, пам’ятаючи, що лише в такому дусі треба нам розпізнавти знаки часу даруючи їх Ісусові Христові. Це особливо треба зробити, бо якраз Він за це помер на хресті, бо бачив і знав кожного з нас — членів Української Католицької Церкви в Австралії, Новій Зеляндії і Океанії.

  Проповідь різними мовами означає відновлений ужиток віри і розуму, щоб через Благодать відроджувати і міняти себе, свої родини, нашу Церкву, не людськими методами, а Божими.

  Це є найтяжчий момент нашого Собору, щоб просвічені Духом через отриману Ласку, ми ішли, і своїм прикладом доказували, що дійсно усе відновлюється тільки у Христі.

  Шановні Деле_ати Собору, від імені Патріярха Любомира, дуже прошу кожного з вас, любіть на самперед Господа і Його Церкву і це доказуйте своїм прикладом у родині і суспільстві, щоб було видно, що ви християни, що ви перевторюєте суспільство зі середини, як дріжді тісто!

  Це поважний до Вас заклик, бо покищо картина не дуже світла.

  Виглядає, що світ і сили загибелі, через свої звичаї і закони, опановують дотепер християнські родини і суспільста.

  В наших громадах, останніми десятиліттями, увійшли такі страшні слова, як крадіж, аборт, СНІД, розлучення, наркотики, проституція, збочення, ненависть, погрози і багато інших. Нові способи думання заполонили наші уми, як наприклад: егоїстичне відношення до часу (час є мій, я його не ділю з іншими, не дарую Христові), секуляризація вартостей (найважміша цінність – це остаточно гроші), приватне життя представляється, як негація родини чи суспільства). Навіть, якщо ми самі ще не піддалися цим монстрам, то ми їм в багатьох випадках віддали у жертву своїх дітей — дозволили їм нехтувати своїми вартостями, культурою і релігією.

  Така картина сувора. Нам треба собі це усвідомити. Не для розпачі, а для того щоби шукати спасіння в єдимому місці, де воно знаходиться, довкруги Престолу, довкруги Жертви Божого Народу соборно зібраного разом з Отцем, Сином і Духом в Пресвятій Трійці.

  Чи ми готові на таке, дорогі Деле_ати?

  Тропар до преподобного і богоносного отця нашого Євтимія Великого (якого вже зараз літургічний день) нам співає: “Веселися, неплідна пустине, щиро радій ти, що ніколи не родила, бо муж духовних бажань виростив тобі дітей, насадив їх побожністю і викормив стриманістю в досконалості чеснот, його молитвами, Христе Боже, утихомир життя наше”.

  Оскільки “неможливе в людей можливе є в Бога”, ідім вперед разом, під проводом нашого Господа Ісуса Христа, а це запорука уже тут на землі розпочати жити у Царстві Божім.

  Відкриймо до Господа серце, душу і розум, бо маємо для цього взір, якою є наша Покровителька і Матір Церкви, Пресвята Богородиця. Нехай вона навчить нас, що це означає бути в Господі.

  Що це, на кінець, Собор, для нас людей сотворених Богом, висловив св. Андрей Критський у своєму Великому Каноні: “Христову подобу наслідуй, душе, твоїм життям у світі, посеред людей”. Ось суть душевного і розумового відновлення, до якого взявся ввесь Божий Народ Української Греко Католицької Церкви но цілому світові, через свої єпархіяльні і патріярший Собор.

  Молімся до Собору Новомучеників Народ Української Греко Католицької Церкви, щоб за посередництвом цих наших братів, сестер і батьків, яких піднесено до лику святих, “кожний з нас немов музичний інструмент відограв свою ролю у великому оркестрі людства” (Жан Ваньє, Бути людиною), так просто і смиренно, як вони це зуміли зробити.

© Розробка та розміщення - TRC, 2001