Зміст

<< Головна УГКЦ

  Собор:
 IV-a сесія
 Канонічні основи
 Статут Собору
 Попередні сесії

Rambler's Top100


Помилка в тексті?
Виділіть мишкою та натисніть Ctrl+Enter!

   В розділі...
<<< Єпархії
 Доповідь о. Володимира Ковбича.ЧСВВ
• Висновки
  

КУРИТИБСЬКА ЄПАРХІЯ
(Бразилія)

ІСУС ХРИСТОС -- ДЖЕРЕЛО
ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ



Прудентополіс, 5-го жовтня 2001-го року.



Доповідь о. Володимира Ковбича.ЧСВВ
на Соборчику Єпархії Св. Івана Христителя,
який відбувся в Прудентополі,
дня 23-го серпня 2001-го року.

І. ІСУС ХРИСТОС - ДЖЕРЕЛО ЖИТТЯ

 
  Ісус Христос прийшов на землю, приймив нашу природу, став як один із нас у всьому, крім гріха; увійшов в історію людства, щоб показати нам дорогу спасіння, щоб подати нам правдиве життя. Він сам сказав: "Я -дорога, правда і життя (Йо 14,6); я прийшов, щоб мали життя - щоб достоту мали" (Йо 10,10).
 
  Христос об'явив Пресвяту Трійцю: він об'явив свого Отця і його волю та й сам чинив його волю; він, сповнивши свою туземну місію, повертаючись до свого Отця, заснував Церкву і вислав Святого Духа, який діє і провадить нею у місії продовжати діло свого заснувателя, діло спасіння.
 
  Пресвята Трійця, отже, е джерелом нашого життя, бо як навчає Св. Іриней, з другого століття, Бог Отець діє "своїми обома руками", тобто діє через Христа і через Святого Духа.
 
  Згідно з Євангеліею і листами Йоана Богослова, те життя приходить до нас як Любов у Христі Ісусі: любов, яка не переминає, бо вона правдива, Божа, вічна. "Хто визнає, що Ісус - Син Божий, Бог у тому перебуває, і він у Бозі. Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має. Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому" (1 Йо 4,15-16). В біблійній літературі, перебувати в Божій любові означає прямо жити з Богом, мати спілку з Богом, мешкати з Богом. Христос бажає того життя усім і запрошує до тієї любови: "Як мене Отець полюбив, так я вас полюбив. Перебувайте у моїй любові" (Йо 15,9).
 
  Згідно з Євангеліями синоптиків - Матея, Марка і Луки -, (сус Христос дає життя через своє Царство. Він прийшов на землю заснувати те Царство, якого проповідував, особливо в притчах, об'являв своєю присутністю, прощенням гріхів, оздоровленнями, чудесами. Ісус проповідував не себе самого, але Царство, яке походить від Отця Небесного. "Царство Боже близько" повторяв Він. У Євангеліях висказ "Царство Боже" знаходиться 122 рази, а 90 разів на устах Ісуса. Те Царство є таке важне в ділі спасіння, що Він поставив як одне з перших прошень молитви, якої навчив Апостолам: "Хай прийде твоє царство" (Мт 6,10).
 
  Царство Боже означає діло спасіння здійснене Отцем через Ісуса у Святому Дусі, в двох вимірах: в вічності і в теперішності історії; це ж є дійсність майбутня і дійсність уже прусутня між нами. "Царство моє не від світу цього" (Йо 18,36). То є те царство, про яке допоминався розіп'ятий злочинець, який покаявся: “Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство" (Лк 23,42).
 
  Для нас, сьогодні, цікавить розуміти Царство Боже як дійсність, яка вже е жива між нами, але яка має ще здійснюватися, з нею маємо співпрацювати. Ісус наказує своїм учням, щоб шукали "перше Царство Боже та його справедливости" (Мт 6,33). І якраз нашим старанням про здійснення того Христового Царства, через Церкву, яка є на послузі Царства, приходить ряд різних застанов і постанов, які в практиці принесуть нам оцікуваного, церковного, духовного, морального і суспільного відродження.

II. ВІДРОДЖЕННЯ ДУХОВНЕ-МОРАЛЬНЕ

 
  Відродити означає наново родити, привернути життя для якоїсь істоти, яка цілком або частинно стратила життя. В духовному значенні, це е відновити життя, скріпити життя, закорінити в джерелі життя, яке для нас віруючих є Пресвята Трійця, Ісус Христос і його Царство. Власне, Христове Царство коли втілюється в Церкві і в людській історії викликає правдиву духовну і моральну революцію, тобто широку і глибоку зміну в усіх вимірах людського життя.
 
  Зараз, щоб могти належати до того Цартсва, Христос вимагає покаяння, навернення: "Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію" (Мр 1,15). Згідно з навчанням Св. Апостола Павла, навернення - це позбутися старої людини і одягнутися в нову людину (Еф 4,22-24; Кл 3,9-10); це скинути стару одежу і одягнутися в нову, Христову одежу: "всі бо ви, що в Христа христилися, у Христа одягнулися" (Гл 3,27). Він ще каже, що навернення має бути в першій мірі внутрішнє, і тому треба старатися про очищення - "обрізання серця" (Рм 2,29), про зміну ментальности, розуму: "/ не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале" (Рм 12,2).
 
  Ще є інші вимоги, щоб належати до Цартсва Божого і його здійснювати в конкретному християнському житті. Ті, що дійсно приймають Царство Боже і його справедливість і йому підлягають, вони приймають Божу волю і так перетворюють своє життя, стають працівниками і синами Царства: "нехай буде воля твоя як на небі так і на землі" (Мт 6,10). Сини Царства сіють "добре зерно" євангельської благовісті (Мт 13,38).
 
  Те Царство треба приймати покірно і щиро, як дитина: "Якщо ви не навернетеся і не станете як діти, не ввійдете в Небесне Царство" (Мт 18,3). Але також його треба здобувати "силою", відважно, бадьорно, охоче, з переконанням (Мт 11,12). Задля Царства Христос радить своїм учням вирікатися усього, щоб цілковито і свобідно служити в ньому (Мт 19,16-30). Задля Царства треба бути готовим перетерпіти усякого рода терпіння і переслідування (Мт 5,10).
 
  Як подає нам Ісусова нагірна проповідь, працювати для Божого Царства - це любити євангельською любов'ю, чинити добро, в простоті, в тихості, в терпінні, в старанні про справедливість, в чистоті серця, в милосерді, в переслідуваннях. Ті, що живуть таким проектом життя будуть блаженними, тобто благословенними і обдарованими Божою благодаттю (Мт 5,1-12).
 
  Можемо заключити, що буде правдиве відродження в народі і в суспільстві, тоді коли християни, члени Містичного Тіла Христового, тобто Церкви, як Божий народ зібраний у Христі, будуть здійснювати Євангелію Царства в своєму приватному, сімейному, церковному, фаховому і громадському житті.
 
  Але як, конкретно, можемо це зреалізувати? Яких засобів треба нам уживати, щоб Царство Боже було дійсністю між нами?

III. ЗАСОБИ ВІДРОДЖЕННЯ

 
  Тут можна подати багато речей, але обмежимося лише до двох точок.
 
  1. Оживлення Св. Літургії
 
  Особливо через Св. Літургію Церква сповняє свою місію продовження Христової місії - діла спасіння, реалізування його Царства на землі. Вона це робить навчанням (Мт 28,18-20) і свідоцтвом (Ді 1,8). Треба, отже, у першій мірі подбати про пережиття, про життєву експерієнцію на підставі Євангелії, про єдність, згоду і любов між особами, чи то між священиками й посвятними, чи то між мирянами, чи то між групами, інституціями, згромадженнями. Коли ж покажеться, що існує правдиве свідоцтво, наше навчання в проповідях, місіях, катехизаціях принесе багато добрих плодів і також літургійна жертва буде повніша і більше жива.
 
  Треба так служити Службу Божу, щоб вона дійсно була джерелом християнського життя, яке має бути понад усе євхаристійним життям. Тому треба звернути увагу на проповіди, щоб були підхожі й приготовані; на текст і на різні гести і символи, щоб були зрозумілі, особливо для молоді і дітей.
 
  Те саме можна накреслити про життя згідно зі Святими Тайнами. Можемо говорити, наприклад, про життя згідно з Хрищенням, Миропомазанням. Наше духовне і моральне відродження має походити в першій мірі від тих джерел. Щоб осягнути задовільне відродження в народі, конечно треба настоювати на послідовність, зв'язкість між літургійним, молитовним життям і конкретним, щоденним, фаховим життям. Те у що ми віруємо, молимося і проповідуємо, те ставимо в наше конкретне життя, втілюємо в життя.
 
  2. Окреме душпастирське піклування сім'ї
 
  Багато інституцій сьогодні знаходиться в трудностях, у кризі, бо дуже поширився егоїзм та індівідуалізм. І навіть християнам важко згуртуватися, зібратися довкола якогось спільного ідеалу, плану, проекту. Нинішнє споживацьке суспільство виключно б'є на матеріалістичні цінності, приємність". Очевидно, така ідеологія, з великою нищівною силою, сильно впливає на сім'ю, не переочуючи ширші суспільні проблеми, як безробіття й насильство, які родяться з радикальної капіталістичної економічної світової системи.
 
  Сім'я сьогодні в великій мірі стратила вплив на виховання дітей. Тому кілька десяток років сім'я мала 70% впливу на своїх членів; а решта 30% залишалося для Церкви, школи і засобів суспільного повідомлення. Сьогодні ті засоби самі осягають 70% впливу на виховання дітей, а решта 30% лишається для родини, Церкви й школи.
 
  Крім того, наші сім'ї переживають окремі суспільні трудності, як асиміляція і т. п.
 
  Маючи перед собою ті й інші проблеми, треба подбати про відповіднішу душпастирську працю над нашими сім'ями.
 
  Де б ми не були, в усіх наших пасторальних діях, завжди треба пам'ятати, що ми є покликані до Царства Божого, і то не тільки, щоб до нього належати, але й щоб ревно і з любов'ю працювати для його найбільшого розбудовання. Ми ж бо є робітниками Царства Христового через його Церкву.

Помилка в тексті? Виділіть мишкою та натисніть Ctrl+Enter!
© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC