Зміст

<< Головна УГКЦ

  Собор:
 IV-a сесія
 Канонічні основи
 Статут Собору
 Попередні сесії

Rambler's Top100


Помилка в тексті?
Виділіть мишкою та натисніть Ctrl+Enter!

   В розділі...
<<< Єпархії
• Доповідь о. Володимира Ковбича.ЧСВВ
 Висновки
  

КУРИТИБСЬКА ЄПАРХІЯ
(Бразилія)

ІСУС ХРИСТОС -- ДЖЕРЕЛО
ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ



Прудентополіс, 5-го жовтня 2001-го року.



відбутого в Прудентополісі -- Парана
дня 23-го серпня 2001-го року

На поручення Секретаріату Патріяршого Собору в Львові, глибоко вдумуючись у виклики 21-го Сторіччя і Третього Тисячоліття та наші тісно з тим пов'язані відповідальності. Єпархія Св. Івана Христителя в Бразилії відбула свій Соборчик, з численною участю мирян. Усіх учасників було 118.

  Під проводом Єпарха Єфрема В. Кривого, ЧСВВ, Соборчик, який почався о год. 8-ій відслуженням св. Літургії і вступною проповідю, в матірній церкві св. Йосафата в Прудентополісі - Парана, проходив в Українському Клюбі "XII Листопада", в трьох головних частинах: І. Виголошення головної теми, II. Підкреслення нинішніх викликів; III. Конкретні постанови.

І. ГОЛОВНА ТЕМА СОБОРЧИКА
 
  Беручи під увагу настоювання Папи Івана Павла II в своїм візиті в Україні на слова Ісуса Христа: "Я - дорога, правда і життя" (Йо 14,6), простудіовано тему "Ісус Христос - джерело відродження українського народу". Цю тему приготовив і предложив о. Володимир Ковбич, чсвв, в трьох головних точках: 1) в своєму біблійному і богословському значенні, 2) в напрямі відродження духовного та морального в приватному, сімейному, суспільному та церковному житті, 3) і подаючи особливо два конкретні засоби того відродження: 1) оживлення св. Літургії, 2) окреме душ пастирське піклування сім'єю.
 
  Тема Соборчика була також, у загальних рисах, наперед простудійована в поосібних парафіях, які відбули свої "парафіяльні соборчики".

II. НИНІШНІ ВИКЛИКИ
 
  В другій частині промовляли Оо. Парохи, Сестри з різних наших Згромаджень, катехитки світського Інституту Серця Ісусового, а особливо -миряни, представники з усіх парафій, які, на основі своїх студій, звернули свою журбу особливо на різні явища суспільного характеру, яких головні риси тут подається, як слідує:
 
  1. Проблеми, які сягають наших вірних, тобто, наші українські спільноти, на загал це ті самі, що їх сьогодні переживає суспільство взагалі.
 
  2. Суспільна проблематика найчастіше має своє джерело в браку освіти та професійної формації, у случаях розведених подруж, в алькоголізмі, в безробітті (по містах), в браку забезпечення здоров'я та економічної ситуації яка, на жаль, є незавидною в нашій країні.виховання дітей і молоді у своїй рідній Церкві, в рідному дусі та в рідному обряді. Це позначується особливо з вірними наших парафій уже третього, четвертого а то й п'ятого покоління, які е синами-дочками мішаних подруж. Скоро асимілюються.
 
  4. З браку свідомості ваги приналежності до своєї Церкви, обряду та з браку знання української мови, історіі і взагалі культури, завважується, що значне число студіюючої молоді учащає до латинських церков, а й до інших віровизнань. Це явище подибується здебільша по містах.
 
  5. Соборчик із занепокоєнням стверджує ще одну дійсність у нашій Єпархії, а саме, поважне число молоді, з різних причин, подається до більших міст, шукаючи заробітку й освіти і в той спосіб віддалюється від свого українського, обрядового-церковного і культурного середовища і втрачає свою ідентичність. Являється, отже, дуже важна актуальна потреба виховання і вишколу суспільно-культурно церковних лідерів.

III. ПОСТАНОВИ СОБОРЧИКА
 
  Для опрацювання постанов діяла назначена Преосв. Єпархом Комісія, яка, під його керівництвом і маючи на увазі основні елементи подані в повище згаданій доповіді і в зверненні Владики з нагоди Двотисячного Ювілею та трудності, завваги й проекти мирянських представників, подала наступні заключення та постанови:
 
  1. Необхідність одності за взором Пресв Трійці. Найкращим і найдосконалішим прикладом одності є одність Пресв. Трійці: три Особи Божі - один Бог. Для нашого розуму ця правда є недосяжною. Її всім серцем бажає Христос і ось так про неї висловлюється: "молюсь, щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі" (Йо 17,21). Ця непонятна небесна правда промовляє до нас і склонює до глибокої призадуми та постійної заохоти й старань до зберігання цієї одності - одності в Церкві, в священстві, в спільнотах посвяченого життя, в Єпархії, в парафії, в родині, одності всього Люду Божого. Вона оживлюється і здійснюється в св. Тайнах, а особливо в св. Літургії і в Пресв. Євхаристії, де ми лучимося в одно з самим божеством Ісуса Христа. Вона буде відхиляти нас від всякого роздору, непорозумінь, бунту, критик, спротивів, непослуху ітд. Противно, де вона панує, там мир, гармонія, вдоволення, братолюб'я, Боже благословення і гарні плоди та осяги нашої праці.
 
  Починаючи нове сторіччя, нове тисячоріччя, засвоюючи напрями Папи Івана Павла II (На початку нового тисячоріччя, чч. 43-45) і приймаючи загальну лінію душпастирської праці Конференції Єпископів Бразилії на наступні роки (Дивлячись у майбутнє: Бути Церквою -в новому тисячоріччі, ст. 57-78), Соборчик поручає усім, приватне чи спільно, простудіювати, виголошувати проповіді чи конференції та вводити в різні пасторальні служіння приклад спільного життя першої християнської громади, тобто дух Діяння Апостолів, який е дуже ясно накреслений в двох наступних стижках: "вони постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах" (Ді 2,42); "громада вірних мала одне серце й одну душу, і ні один не називав своїм щось з того, що кому належало, але все в них було спільне" (Ді 4,32). Взоруючись в цю первісну громаду християн, напевно зможемо будувати те Царство, якого бажає від нас Христос.
 
  2. Одність у св. вірі. За взором одності Пресв. Трійці невідлучно йде одність у св. вірі. Наш нарід прийняв її тому звиш 1000 років, її треба зберігати й захищати. Цей скарб належить цінити понад усе, ніколи і нізащо його не замінювати. "Будьте сильні вірою" (1Пт 5,9). "Чувайте, стійте в вірі, будьте мужні" (1Кр 16,13). "Без віри неможливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити" (Євр 11,6).
 
  3. Плекання любові до рідної Церкви. Плекання любові, прив'язання, приналежності і зберігання рідної Церкви, обряду та церковних і культурних її скарбів-звичаїв це один з найголовнішив обов'язків доброго й свідомого християнина східного обряду. Наша св. Церква опирається і є основана на скелі, якою є сам Христос. Ніякі зливи, тучі, ні потоки, ні вітри не повалили її і не повалять (Мт 7,25). Провід своєї Церкви Христос передав св. Апостолові Петрові і його наслідникам Папам Римським. В ній забезпечується наша віра. Будьмо лиш її вірними синами і доньками.
 
  Для більшого усвідомлення про історичні, культурні і релігійні цінності, їхнього плекання, і вияву одності та любові, Соборчик поручає, щоб надалі продовжався та й зміцнився зв'язок з Матірньою Церквою в Україні.
 
  4. Плекання і поглиблення літургійного життя, особливо участування в Службі Божій і Пресв. Євхаристії, яка з'єднює нас з божеством Сина Божого, заповнює в нас Боже життя і є постійним та правдивим кормом небесним на вічне життя. Притім, конечним є включити сумлінне збереження церковних і літургічних набоженств прийнятих з давен давних в нашій українській католицькій Церкві. Преважливим є пізнання і зберігання духовості нашого народу.
 
  5. Зберігання питоменної і релігійності української сім'ї. Автором родини є сам Бог. Сім'я повинна бути основною, упривільйованою і оживляючою точкою та центром всіх наших душпастирських діяльностей. Надзвичайно важливими є слова Папи Івана Павла II: "Церква і суспільність основуються на родині" (Ріо де Жанейро, 1997). І знову, первовзором істинної родини є Пресв. Трійця: одність, любов, вірність, нерозривність, гідність, святість. За, словами св. Івана Золотоустого, вона повинна бути Домашньою Церквою. Основана на правдивих християнских засадах і ведена згідно з Божими планами, вона е незаступимою в формації фізичній, гуманній, моральній, культурній, церковній і душевній кожної людини. Кожний батько-мати повинні бути "добрим пастирем" (Йо 10,11). Це величне післаництво належить підкреслювати, насвітлювати і настоювати у всьому нашому проповідництві. Батьки ж, свідомі своєї відповідальности, обов'язані вказувати своїм дітям на цінності духовні, релігійні, моральні і церковні та це все вщіплювати в їхні молоденькі серця. Глибока християнська сім'я є першою школою, євангелізацією-катехизацією і також колискою священичих і монаших покликань: є першою семінарією на взір назаретанської.
 
  6. Комісія Подружжя та Сім'ї. Взявши до серця важність сім'ї в суспільтві і в Церкві, створено на цьому Соборчику окрему Комісію Подружжя та Сім'ї, в такому складі:
 
  Голова - П-ство Армандо і Алтіва Терезіня Голошевські (_уарапуава), П-ство Петро й Отілія Тарасюк (_уарапуава), П-ство Іван і Селя Михалішин (Барра Боніта - Прудентополіс), П-ство Марко й Юлія Регіна Бертолді (Бокейрон - Куритиба), П-ство Антін і Марія Почапські (Абраншес - Куритиба), Катехитки С. Ісусового: Марія Магдалина Лозова (Прудентополіс) й Марія Апаресіда Панкевич (Куритиба), с. Даниїла _реськів, спдм і с. Олена Домбик, спдм.
 
  Поручено цій Комісії в найкоротшому часі накреслити напрями пасторальної праці в тому напрямі в нашій Єпархії, які мають бути апробовані конпетентною церковною владою.
 
  7. Комісія Пасторалі Здоров'я. До церковної суспільної акції, крім обговорення і створення Комісії Сім'ї, Соборчик вирішив включити ще дискусію про здоров'я і створити одну окрему Єпархіяльну Комісію, яка простудіює і виготовить відповідну програму пасторальної праці. Такі Комісії мають бути створені по парафіях і матимуть за ціль повчати про гігієну й здоров'я, харчування, рільництва й городництва, як теж, в міру можливостей, спрямовувати матеріальну допомогу біднішим і потребуючим українським родинам, вияснюючи їм докладно жахливі наслідки алькоголізму й наркотиків.
 
  В багатьох відтінках повище наведених явищ, які зустрічаємо серед наших вірних, учасники Соборчика вважають, щоб вони самі включалися і користали з уже існуючих державних структур того напрямку, вдаючись до місцевих префектур і її компетентних органів. Дуже вказаним, а то й конечним, є користування сучасними засобами повідомлення в здоровому християнському напрямі.
 
  До Єпархіяльної Комісії Здоров'я, стали обрані: о. Елевтерій Дмитрів, ЧСВВ, о. Теофіль Мелех, ЧСВВ, с. Маврикія Гайович, СПДМ і с. Роберта Баделюк, СПДМ, п. Степан Сенюк, п. Доріо Ілля Сава, п. Армандо Голошевський.
 
  8. Покликання священичі і до богопосвяченого життя.
 
  Вони є забезпеченням майбутності нашої Церкви, найкращим і найціннішим вицвітом Євангелії і св. Церкви, знаком і доказом Божої присутності в наших родинах і громадах. Одним з першорядних обов'язків всіх священиків і мирян є скеровувати пасторальну роботу в напрямі покликань до євангелького богопосвяченого життя. Це одна з найблагородніших цілей наших праць і змагань, журби і клопотання. Цей апостолят всі ми повинні виконувати ревною молитвою, проповідуванням і прикладом нашого власного життя. Вщіплювати в юнні серця ідеал зблища іти за Христом, вказувати на надприродні, вічні цінності, на пожертвування себе, їхнього спасіння. Самі ж священики і особи посвяченого життя, свідомі свого покликання і відповідальності, мають являтись щасливими, вдоволеними і зреалізованими у своїй посвяті.
 
  9. Зберігання прийнятих церковних звичаїв. Пригадується всім душпастирським працівникам нашої Єпархії про сумлінне зберігання, піддержування і поширювання наших церковних, релілійних, культурно-суспільних організацій, традицій і звичаїв, зокрема Набоженства до Матері Божої (майські богослуження) і до Серця Христового, в тому Товариство Апостольства Молитви, і також відвідування з йорданською водою й інші. Це все, взяте разом, відрізняє нас від інших східних спільнот у Церкві і оживляє та кріпить наше релігійне життя. Заразом, воно є живчиком і головною артерією духовості звиш сотки років у нашій Церкві в Бразилії.
 
  10. Комісія Постійної Катехизації і Християнської Освіти. Як було дотепер, треба й надалі присвятити окремої журби, печаливості і праці з молоддю та з дітворою через постійну солідну катехизу. "Майбутнє людства знаходиться в руках тих, які спроможні передати молодим поколінням основи життя і надії. Ця спадщина є в руках молоді і дітвори" (Радість і мир, ч. 31). Кормити їх солідним викладом і навчанням правд св. віри, здоровими засадами християнської моралі, прив'язанням і ціненням своєї Церкви та обряду, включенням їхнім до парафіяльного життя, приналеженням до церковних організацій. Цю працю належить здійснювати при нагодах окремих св. Літургій, катехизацій, реколекцій, з'їздів, прощ, конгресів ітп., а особливо Місій.
 
  11. Вишкіл церковних лідерів і пропозиція створення Єпархіяльного Суспільно-Пасторального Органу. Не менш важливим є вишколювання молодіжних лідерів. Але завжди в нашому рідному, церковному, релігійному і культурному дусі. Слід постійно піддержувати, помножувати, збагачувати та поглиблювати наші Спархіяльні Катехитичні Курси, які в нашій Єпархії вже є традицією та втішаються гарними плодами. Нехай наша молодь і дітвора безнастанно зростає "в літах, в мудрості і в ласці Божій" (Лк 2,52).
 
  Щоб корисніше могти відповісти на питання релігійно-суспільного і культурного характеру в нашій Єпархії, Соборчик пропонує створення Єпархіяльного Суспільно-Пасторального Органу, який своєчасно був би розгалужений по парафіях, метою якого було б вести працю орієнтацій ну, усвідомлюючу та повчальну у галузях загальної освіти, культури, українознавства, церковно-обрядового виховання та моральних цінностей.
 
  12. Як окремий внесок, Владика Сфрем з натиском предложив усім учасникам Собору, для загального освідомлення, необхідність і вже найвищий час з'організування Українсько-Бразилгйських Професіо-налістів. Цій пекучій справі треба вскорі присвятити особливішої вваги, старань і студій.й. нк зіниці ока належить посвятитись виховній і вишкільній формаційній праці у наших Семінаріях (Малих і Великих) як теж і Новіціятах СС. Наших Згромаджень і Катехиток, надаючи нашим вихованкам і виховуючи їх у рідному українському східному дусі, в любові і ціненні всього рідного. Вислід цієї преважливої праці залежить і є в руках зокрема наших Священиків, Сестер і Катехиток. Цієї відповідальності вони повинні завжди бути свідомі.
 
  Соборчик закрито о год. 18-ій словами Кир Єфрема, який подякував усім за присутність і участь та заохотив до дальшої ревної і щирої праці для добра Божого Народу в нашій рідній Церкві. Піснею "Під Твій Покров" і многолітствієм закінчено соборові засідання.

+ Єфрем В. Кривій, ЧСВВ
Єпарх

Філомена Процик
Секретар

Прудентополіс, 5-го жовтня 2001-го року.
Помилка в тексті? Виділіть мишкою та натисніть Ctrl+Enter!
© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC