Зміст

<< Головна УГКЦ

  Собор:
 IV-a сесія
 Канонічні основи
 Статут Собору
 Попередні сесії
   В розділі...
    <<< Назад
• Відкриття Архиєпархіального Собору
• Вступне слово
• Аналіз обставин життя українців
 Співдоповідь на тему: «Освіта»
• Люди з особливими потребами
• Співдоповідь на тему: «Люди з вадами слуху»
• Співдоповідь
• Аборти, евтаназії та допоміжні репродуктивні технології
• Аборти, контрацептиви, евтаназія
• Гідність людської особи та деякі межові медичні практики
• Особисті узалежнення
• Наркоманія
• Розлучення і занепад родинного життя
• Проблеми розлучення і прийняття Святих Тайн
• Корупція як соціальний феномен і як моральна проблема
• Заключне слово
• Резолюція про кризовий стан суспільства та шляхи його подолання
• Резолюція про освіту
• Резолюція про роль Церкви у вирішенні проблем людей з особливими потребами
• Резолюція про шляхи вирішення проблем, пов’язаних з абортами та евтаназією
• Резолюція про душпастирську опіку Церкви над особами узалежненими від алкоголю і наркотиків
• Резолюція про кризовий стан сім'ї у сучасному суспільстві
• Резолюція про суспільні хвороби та пошук Церквою шляхів їх подолання
   Співдоповідь на тему: «Освіта»

Матеріали
III-го Архиєпархіального Собору
Львівської Архиєпархії
Української Греко-Католицької Церкви
“Ісус Христос – джерело відродження українського народу”

Львів-Рудно
Львівська Архиєпархіальна Семінарія Святого Духа
26-30 грудня 2001 р.Б.


Аналіз конкретних обставин життя українців (греко-католиків) в сучасній Україні

Співдоповідь на тему:
Освіта

о. Михайло Гарват,
Голова Катехитичної Комісії
Львіської Архиєпархії

Блаженніший Владико!
Дорогі делегати та гості собору!

Більш ніж тисячолітня християнська традиція нашого народу становить основу процесу формування освіти, писемності, культури й духовності української нації. Тільки особа упереджена, яка переслідує власні інтереси, не хоче визнати незаперечного історичного факту, що наша Держава найбільшого розквіту досягала тоді, коли істинні християнські цінності були у її основі. І хоча зовсім недавно, в часі відвідин України Святішим Отцем, на цілий світ було представлено нашу духовну потугу, мусимо визнати, що християнські цінності ще не є фундаментом нашого суспільства. Ще у 1924 році Софія Русова проголошувала так: "Кайдани поневолення не так легко скидаються, вчорашні раби не стають одразу свідомим громадянством. Для такої великої зміни потрібний не тільки час, що завжди посуває наперед розвиток громади й особи відповідно вимогам творчого життя - потрібне виховання, що тільки й має змогу дати нам нове громадянство".

На даний час законадовчу відповідальність за вихованя нового громадянства несе державна освіта України. Але, на жаль, ще на сьогоднішній день не вибрано чіткої загальнодержавної стратегії розвитку національної освіти у ділянці виховання. По суті, відкинувши шлях антихристиянського ідеалізму, з його ідеєю класового характеру, освітянська галузь стоїть на роздоріжжі. Чи вибрати ідею антропоцентризму, що трактує людину, як "царя" Всесвіту, де ідеали любові і добра, морально-етичних вартостей відсуваються на задній план, й преферуються права і свободи самої людини1? Чи все таки вибрати шлях христоцентризму, який для нас є традиційним і найбільш прийнятним, де основою всього життя людини, як найвишого творіння є Христос?

Якщо на всеукраїнському рівні ще до цього моменту не вибрано чіткої стратегії розвитку освіти, то у масштабі Львіської та деяких інших областей прослідковується певна позиція що до вибору христиняського шляху розвитку освіти, який узгоджується з нашою виховною традицією, характером української ментальності, типом культури та національною педагогікою.

Починаючи з 1992 року у школах Львіської, Тернопільської та Івано-Франківської областей, як вибірково-обов'язковий, а з 1997 року, як предмет шкільного компоненту, був впроваджений урок "Християнська етика". Ця програма базується на принципах системності та безперервності освіти і має новаторський характер. Школа стала каталізатором міжконфесійного компромісу та злагоди у такій важкій справі, як виховання дітей та молоді.

Освіта Львівщини ще до першого року третього тисячоліття підійшла із наскрізною системою виховання основаного на істинній християнській традиції. Добрим прикладом на сьогоднішній день є дошкільні установи, діти яких вже там вивчають хритиянську етику. Є 9 таких садочків, в яких працююють 16 вихователів, які пройшли, або проходять відповідну підготовку. Ця практика не лише допомагає виховувати найменших дітей, але й додає довір'я до освітніх дошкільних установ.

Християнську етику, як освітньо-виховний предмет на сьогоднішій день вивчають 89.4% учнів нашої області, більшість - діти із греко-католицьких родин.

На даний час 1131 вчитель "Християнської етики" пройшов чи проходить спеціальну професійну підготовку, 85% з яких отримали при вступі рекомендації греко-католицьких священиків. УГКЦ, зважаючи на ці вагомі причини, старається в рамках Конституції та закону тісно співпрацювати з органами освіти у формуванні цілісної, духовно зрілої особи громадянина України, шляхом пізнання та засвоєння тисячолітньої християнської традиції та культури.

Приємно, що "Християнську етику" також впроваджено у навчальний процес професійно-технічних навчальних закладів.

Студенти Вищих Закладів Освіти всіх рівнів акредитації не тільки мають можливість згідно програми вивчати "Християнську етику", а більше того, можуть клопотати про призначення студентського душпастиря, який діє згідно затвердженого положення.

На думку українського педагога о. д.-ра Ю. Дзеровича, християнське виховання, опираючись на етику, лейтмотивом якої є любов до ближнього, "…сповнене повної посвяти і безкорисливої жертви на престолі любові до Батьківщини".

Тепер звернімо увагу на суто церковну діяльність - катехизацію. Ось, що проголошують найважливіші церковні документи:

  • "Катехиза - це євангелізаційна діяльність в контексті великої місії Церкви. Відтепер катехиза повинна розглядатися, як одна із постійних турбот Церкви, місіонерськи переказана до нашого часу". (Загальний синод єпископів Католицької Церкви, жовтень 1974 р. Б.)
  • "Катехизація - це впорядкований процес вивчення Христової науки, щоденне зближення з Його особою, завдяки чому віра стає зрілою і формується Христовий учень". (ККСЦ, кан. 617).
  • "Церква покликана бути вчителькою віри". (Кат. Прав. УГКЦ, п. 21).
  • "Чим більше Церква на місцевому рівні виявляється спроможною поставити на перше місце катехизу, що до інших її діл та починань, тим більше знаходить вона в ній засіб зміцнення свого внутрішнього життя… та своєї зовнішньої діяльності". (Catechesi Tradendae, 15).

Сьогодні прийшов час всім нам визнати: коренем занепаду духовності та моралі нинішнього суспільства є брак послідовного, релігійного, навчально-виховного процесу. А такі суспільні патології, як алкоголізм, наркоманія, розпуста тощо, є наслідком недооцінення важливості релігійного виховання.

Тепер погляньмо на реальний стан катехитичного життя в наших парохіях. Найчастіше під катехизацією розуміють приготування дітей до Першої Святої Сповіді, що звичайно є тільки одним із елементів цілісного процесу катехизації.

На 7-ій сесії Синод Єпископів УГКЦ затвердив Положення про Катехитичну школу на яку покладено функцію системної, формативної, загальної, церковної освіти. Звернімо увагу на те, що програма під назвою "З нами Бог", на основі якої реалізується навчально-виховний процес у катехитичній школі, фактично забезпечена комплексом практично-дидактичної літератури, як для катехита, так і для учня. Але, на жаль, на сьогодні у нашій Архиєпархії офіційно відкрито тільки три катехитичних школи і ще три перебувають у процесі становлення.

Так можна говорити, і про це свідчать статистичні дані, що катехизація починає займати належне їй місце у житті парохій. На сьогоднішній день на теренах нашої Архиєпархії катехизують:
149 – священиків
44 - осіб богопосвяченого життя
126 - мирян.
Вони навчають:
6149 - дітей до Першої Святої Сповіді
3164 - дитини після Першої Святої Сповіді
4150 - молоді та дорослих.

Звичайно, можна сказати, що це досить високі цифри, однак мусимо визнати, що катехизацією охоплено тільки близько 10% всіх дітей греко-католицьких родин. Чим крім загальноосвітноьї школи зайняті решта? Отже виникає питання - та частина дітей та молоді, що не обійняті катехизацією, а також ті, які отримують, але не систематичне релігійне навчання, чи будуть готові протистояти антиморальній навалі сьогоднішнього світу? На мою думку, це перше запитання на яке мусимо не тільки дати відповідь, але й прийняти конкретні рішення.

Ще одне надто важливе питання освіти, відповідно до якого мусимо формувати суспільну думку - католицькі школи. Звісно, що ці школи покликані при обов'язковому наданні високоякісної загальнодержаної освіти подбати про формацію українця, християнина - католика на основі східної традиції Христової Церкви. На сьогоднішній день маємо декілька реальних проектів створення католицьких шкіл, однак, з огляду на брак чіткого положення про Католицьку школу, яке б відображало позицію та бажання Церкви та перебувало у правовому та законодавчому полі держави, не можуть бути покликані до життя.

На закінчення хочу звернутись словами Слуги Божого митрополита Андрея Шептицького: "Закладайте, браття мої, по селах читальні, захоронки для дітей, дбайте о се, щоби діти ходили до школи, але стережіться, заклинаю вас Богом живим, стережіться всякої науки, що противиться науці Христа. Така наука, се ложь і темнота, а не просвіта правдива." (Пастирське послання "Християнська робота", 2 серпня 1899, Станіславів).

© Розробка та розміщення - TRC, 2001