Зміст

<< Головна УГКЦ

  Собор:
 IV-a сесія
 Канонічні основи
 Статут Собору
 Попередні сесії
   В розділі...
    <<< Назад
• Відкриття Архиєпархіального Собору
• Вступне слово
• Аналіз обставин життя українців
• Співдоповідь на тему: «Освіта»
• Люди з особливими потребами
 Співдоповідь на тему: «Люди з вадами слуху»
• Співдоповідь
• Аборти, евтаназії та допоміжні репродуктивні технології
• Аборти, контрацептиви, евтаназія
• Гідність людської особи та деякі межові медичні практики
• Особисті узалежнення
• Наркоманія
• Розлучення і занепад родинного життя
• Проблеми розлучення і прийняття Святих Тайн
• Корупція як соціальний феномен і як моральна проблема
• Заключне слово
• Резолюція про кризовий стан суспільства та шляхи його подолання
• Резолюція про освіту
• Резолюція про роль Церкви у вирішенні проблем людей з особливими потребами
• Резолюція про шляхи вирішення проблем, пов’язаних з абортами та евтаназією
• Резолюція про душпастирську опіку Церкви над особами узалежненими від алкоголю і наркотиків
• Резолюція про кризовий стан сім'ї у сучасному суспільстві
• Резолюція про суспільні хвороби та пошук Церквою шляхів їх подолання
   Співдоповідь на тему: «Люди з вадами слуху»

Матеріали
III-го Архиєпархіального Собору
Львівської Архиєпархії
Української Греко-Католицької Церкви
“Ісус Христос – джерело відродження українського народу”

Львів-Рудно
Львівська Архиєпархіальна Семінарія Святого Духа
26-30 грудня 2001 р.Б.


Люди з особливими потребами

Співдоповідь
на тему:

Люди з вадами слуху

о. Ярослав Войтів,
капелан для глухих

План
1. Існування глухих людей в Старому та Новому Завітах і в сьогоденні.
2. Життя глухих людей.
3. Ставлення спільноти до глухих людей
4. Віра глухих людей
5. Праця УТОГ з глухими людьми. 6. Глухі люди і Церква.
7. Духовні потреби глухих людей.

І

Дорогі у Христі! Маю сьогодні велику честь бути учасником Львівського Архиєпархіального Собору. У своїй доповіді маю на меті показати дійсність життя глухих людей.

Щоб ми краще порозумілись хотів би поринути у сиву давнину не для того, щоб Вас навчати, а для того, щоб відшукати можливу дійсність.

Знаємо, що спочатку Бог сотворив світ видимий і невидимий. Сотворив Бог також чоловіка, якого поставив над усім, а в поміч сотворив для чоловіка жінку. І добре воно було. І жили чоловік і жінка щасливо, аж поки за намовою змія-спокусника не вчинили переступу Божої заборони. Був це перший непослух Богові — первородний гріх. Тоді Бог важко покарав непослушних. До Єви промовив: «Помножу вельми болі твої і твою вагітність, в болях будеш народжувати дітей». До Адама промовив: «В тяжкім труді житимеш із землі. В поті лиця твого їстимеш хліб твій...». З плином часу в Адама і Єви народилось багато дітей різної вдачі, і помішались вони між собою, і прийшло до того, що стали лихими. тоді за наказом Господнім був покликаний чоловік на ім'я Ной, до спасіння через свою праведність. З Божого милосердя врятувалися Ной і сини його. З часом нащадки Ноя так розмножилися, що були змушені шукати для свого прожитку інших земель. Частина їх переселилася в Щінеар-край.

Уся земля мала одну мову і одні слова. Сказали вони один до одного: «Ану збудуймо собі місто і вежу з верхом до неба та й утворімо собі ім'я, щоб ми не розпорошувалися по всій землі...». І мовив Господь: «Оце вони один народ і мова в них одна...». Отож зійдімо до них і помішаймо їх мову, щоб не розуміли одне одного» (Бт. 11, 1; 4; 6-7).

Не знаємо і не можемо вповні стверджувати, як саме відбулося помішання мови і скільки тих мов стало. Може це у своєму задумі Господь Бог найбільш зухвалих покарав німотою, щоб важче було їм спілкуватися. Після помішання мови люди розійшлися по всій землі.

Знаємо напевно, що існували люди з вадами слуху і в сиву давнину, і за часів Ісуса Христа, а доказом цього є святі Євангелисти: «Як вони виходили, привели до нього німого, що був біснуватий. Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити» (Мт. 9, 32-33).

«Сила народу прийшла до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших...» (Мт. 15, 30).

«І привели Йому глухонімого і благають Його, щоб поклав на нього руку. Взяв Він його на бік від народу, вклав йому пальці свої в вуха і добувши своєї слини, доторкнувся до його язика, підвівши очі на небо, зітхнув і каже — Еффата. І зараз же відкрились його вуха і язик у нього розв'язався» (Мр. 7, 32-36).

«І ще виганяв Ісус біса, що був німий. І як біс вийшов, німий заговорив, і дивувались люди». (Лк. 11, 14).

Як бачимо на основі свідчень святих Євангелистів існування людей з вадою слуху було загально поширене і різнорідне. Одні були одержимі нечистим духом. Інші від народження, чи у процесі життя набули такої вади.

ІІ

Вивчити і дослідити життя глухих людей і на сьогоднішній день досить тяжко. Є відомості, що в часах середньовіччя траплялось народження глухих дітей у заможних сім'ях, що призводило до різного роду недобрих розмов. Як в Старозавітніх часах бездітність вважалася великим і тяжким гріхом батьків, так само й у часи середньовіччя різного роду вади дітей відбивалися на житті батьків. Але у тих випадках, коли батьки були набожними, то використовували всі можливості для виховання дитини. І є занотовані випадки, коли дівчата, чи юнаки, досягаючи повноліття, важались повноцінними, хоч і були нечуючими. Вони вільно говорили, співали пісень, грали на музичних інструментах. На перший погляд це виглядає дивним, але і в теперішніх часах є такі випадки, свідком яких я був також.

Нечуючі люди живуть між нами, можемо їх зустріти на вулиці, в місцях відпочинку, під час культурно-масових заходів, але на превеликий жаль — дуже рідко у Церкві. Живуть вони так само як і ми, долаючи труднощі сьогодення. Хочу зауважити, що серед глухих людей, як і серед нас, є розвинуті і високоосвічені люди, висококваліфіковані фахівці, які роблять дивовижні речі. Є й люди, які губляться у проблемах сьогодення через алкоголь і інші речі, які руйнують їх духовно і фізично.

ІІІ

За часів Радянського Союзу до глухих людей ставилися з окремою турботою. Це привело до, свого роду, держави в державі. Спільнота глухих людей була на самозабезпечені. Вони мали свої школи, навчальні заклади, заводи, фабрики, санаторії. З розпадом Радянського Союзу та через економічну нестабільність люди з вадами слуху опинились покинутими напризволяще і змушені виживати в теперішньому часі різними способами.

Психологія глухих людей є дуже цікава і різноманітна. Є сильні духом, неперевершені у товаришуванні і надзвичайно вразливі у зневірі. Вміють любити і розвивають любов до досконалості, щирі співбесідники, які неначе губка, що втягує вологу, сприймають усе, що їх оточує.

IV

В часи комуністичного правління існування Бога заперечувалося всіма можливими способами. Віра глухих людей була зведена до мінімального рівня. До 1996 року в спільноті глухих людей був тільки один релігійний жест, який означав: хрещення, шлюб, похорон, духовна особа, Церква.

У 1996 році в місті Києві в часі навчання перекладачів-дактилологів студентами з різних областей України було створено сто жестів релігійного значення.

Після закінчення курсів, будучи скерованим на капеланську працю у Львівській спеціальній школі-інтернат для глухих дітей, відкрив для себе багато цікавого із життя дітей, яких я навчав і, в яких навчався сам. Чи можливо працювати із дітьми? Так, можливо. Більше того, коли працюєш і бачиш, що приносиш користь тим, хто цього потребує, отримуєш надзвичайне задоволення. За рік часу праці у школі доводилось зустрічатися із сектантами, які особливу увагу приділяють і школі, і дітям, і дорослим. Проводились дискусії, ширилась праця у катехизуванні. За півроку за спеціальною програмою було вивчено дітьми Старий Завіть, молитви. Молитву «Отче наш» — діти співали вголос.

V

Надзвичайно приємно спостерігати за дітьми, коли вони розважаються: грають у футбол, баскетбол, танцюють і ставлять вистави. Це видовище, яке пронизує до глибини душі і надовго залишається в пам'яті. Зазвичай ми ставимося до глухих людей, як до чогось незвичаного, дивного, але вони насправді є такими ж як ми — повноцінними і повноправними. Велику роль у спілкуванні між глухими людьми відіграє Українське Товариство Глухих, де працюють висококваліфіковані фахівці, які організовують для молоді і для старшого покоління різного роду гуртки, де проводять на перший погляд просту але відповідальну роботу: культмасові заходи, ігри, комічні вистави (пантоміми), шахові турніри і ін.

VI

Нам здається, що глухі люди живуть своїм окремим життям. Але це є помилкове думання. Вони так само як і ми потребують тих речей, які допомагають нам у житті. Вони мають такі ж фізичні і духовні потреби. Дуже боляче, що люди із вадою слуху і сьогодні є духовно обділені. Але ж саме через свою ваду вони в першу чергу потребують духовної поживи, щоб бути більш досконалими і врівноваженими у суспільноу житті. В сьогоднішніх днях ми рідко можемо зустріти глухих людей у храмах, хіба що у разі крайньої потреби. Не забуваймо, що і вони є дітьми Божими і так само як і ми, потребуємо Божої любові, любові, яку кожен з нас може їм дати, відкриваючи дорогу правди і життя.

VII

«В сьогоднішньому часі надзвичайно багато зусиль і любові потрібно для того, щоб: Любов, яку Бог явив людям у Сині своїм, який навчає нас, що любов до Бога і любов до ближнього — «найбільша і найперша заповідь» (Мт. 22, 38).

І, керуючись цією любов'ю, ми повинні іти: «...по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всякому творінню. Хто вірує й охреститься, той буде спасенний...» (Мр. 16, 16).

Керовані любов'ю Божої благодаті, ідучи за наказом Господнім, звернімо увагу на тих, хто найбільше потребує уваги у пізнанні Правд Віри.

Докладімо усіх зусиль уже від сьогодні, бо що можна було зробити вчора, не робиться завтра. Що упущене у минулому повинно бути поправлене у майбутньому, для того, щоб навернути те, що втрачене на сьогоднішній день.

Вже від сьогодні задумаймося, що доконче потрібно зробити, а це:
а) навчання студентів жестової мови;
б) створення релігійно-духовних гуртків;
в) місійна діяльність (катехизація);
г) заохота глухих людей до створення літургічних жестів;
д) обов'язково — Літургія жестовою мовою.

Використаймо таланти, якими Бог нас наділив. Використаймо їх уповні, щоб Бога прославити. Використаймо все, щоб по вчинках наших пізнали, що ми учні Господні.

Слава Ісусу Христу!

© Розробка та розміщення - TRC, 2001