Зміст

<< Головна УГКЦ

  Собор:
 IV-a сесія
 Канонічні основи
 Статут Собору
 Попередні сесії
   В розділі...
    <<< Назад
• Відкриття Архиєпархіального Собору
• Вступне слово
• Аналіз обставин життя українців
• Співдоповідь на тему: «Освіта»
• Люди з особливими потребами
• Співдоповідь на тему: «Люди з вадами слуху»
• Співдоповідь
• Аборти, евтаназії та допоміжні репродуктивні технології
• Аборти, контрацептиви, евтаназія
• Гідність людської особи та деякі межові медичні практики
• Особисті узалежнення
• Наркоманія
 Розлучення і занепад родинного життя
• Проблеми розлучення і прийняття Святих Тайн
• Корупція як соціальний феномен і як моральна проблема
• Заключне слово
• Резолюція про кризовий стан суспільства та шляхи його подолання
• Резолюція про освіту
• Резолюція про роль Церкви у вирішенні проблем людей з особливими потребами
• Резолюція про шляхи вирішення проблем, пов’язаних з абортами та евтаназією
• Резолюція про душпастирську опіку Церкви над особами узалежненими від алкоголю і наркотиків
• Резолюція про кризовий стан сім'ї у сучасному суспільстві
• Резолюція про суспільні хвороби та пошук Церквою шляхів їх подолання
   Розлучення і занепад родинного життя

Матеріали
III-го Архиєпархіального Собору
Львівської Архиєпархії
Української Греко-Католицької Церкви
“Ісус Христос – джерело відродження українського народу”

Львів-Рудно
Львівська Архиєпархіальна Семінарія Святого Духа
26-30 грудня 2001 р.Б.


Розлучення і занепад родинного життя

о. Роман Іванців,
голова Митрополичого
церковного суду

Вступ

Папа Іван Павло ІІ в своєму Апостольському листі "Сімейне співжиття" від 22.10.1981 р. пише: "Бог сотворив людину на свій образ і подобу і тим самим покликав її до любові; тому-то любов є основним і вродженим покликанням кожної людини. Любов, що охоплює і людське тіло, стає учасником духовної любові". Християнське об'явлення знає два окремі способи здійснення покликання людської особи до любові: подружжя і дівицтво. Одне і друге у властивій собі формі є конкретним виявом найглибшої істини людини "бути на образ Божий". З цього випливає, що подружжя є актом творчим, бере початок у Бозі. Тому-то подружжя у світлі Християнської антропології і віри не є якимось продуктом соціальної чи культурної еволюції, чи якимось випадковим соціологічним витвором, суб'єктом змін, але є засноване Богом - Творцем для здійснення у людстві свого плану любові.

Тепер ми сміло можемо назвати подружжя союзом, союзом між Богом і людиною, завдяки якому чоловік і жінка за невідкличною особистою згодою утворюють взаємну спільність усього життя і за своєю природою призначається для добра сопругів та народження і виховання дітей (Кан. 776, п. 1 ККСЦ).

ІІ Ватиканський Собор починає в більш ширшому аспекті розглядати подружжя, бо, якщо до того це було поняття установи (факту прийняття Св. Тайни Подружжя), то тепер більш відкрито говориться про особу і про можливість вияву подружньої згоди - наскільки чоловік і жінка здатні взаємно себе віддати і прийняти один одного, щоб утворити спільність на ціле життя. Зауважте - на ціле життя, не на рік, два чи десять, а на ціле життя.

Якщо в попередніх нормах (Кан. 2, п. 1 СА) головною сутністю подружжя є народження і виховання потомства і другорядною - взаємна допомога та вгамування тілесної пристрасті, то в нових - згідно з Кан. 776, п. 1 - подружжя за своєю природою призначене для "добра супругів та народження і виховання дітей". Перед людиною ставляться все нові вимоги, все нові обов'язки. Людина міняє свій статус, вік і повинна бути готовою брати на себе нові зобов'язання.

Ісус каже, що великі речі починаються з дрібних: "коли ти у малому є вірний, то поставлю тебе над великим". Тому майбутнє людини, її сім'ї залежить від того, наскільки молоді люди дозрілі до подружжя, як вони себе підготовляли і виховували для цього, як вони відносяться до старших, яке у них релігійне виховання, чи вони ходять до Церкви, моляться, чи здатні прощати іншим.

Сам шлюб не міняє людину, але накладає на неї нові зобов'язання. Перед шлюбом вони були хлопець і дівчина, а після - стали чоловік і жінка. Вони залишилися Ігорем та Оксаною, але змінилося їхнє життя, бо їх двоє, а пізніше в них народяться діти, появляться нові вимоги, нові зобов'язання перед сім'єю.

Для того, щоб існувало подружжя, треба, щоб людина мала щось своє особисте, що могла би запропонуваи іншій особі, щоб могла взяти на себе особисту роль у керівництві своїм життям, могла б гарантувати постійність і стабільність поведінки, уміння адаптуватися до потреб сімейного життя.

Якщо людина не має чогось свого, не володіє своєю ідентичністю, то що вона може дати іншій особі - своєму партнерові. Тобто не може дати іншому того, чим сама не володіє. Між бажаннями людини і її можливостями існує різниця.

Отець Lesage О. в Studia Canonica, 6 /1972 /стор. 103 "The Consortium Vitae Conjugalis: Nature and Appilcanons" перераховує конкретні суттєві елементи, які творять спільноту подружжя. Ось тут деякі:

1. Взаємна відповідальність обох: чоловіка і жінки в забезпеченні матеріального добробуту в домі, стабільності в роботі і в плануванні бюджету.

2. Морально-психологічна відповідальність за народжуваність дітей.

3. Батьківська відповідальність, властива батькові і матері за виховання дітей в лю6ові.

4. Дозрілість особистої поведінки в звичайних подіях приватного життя.

5. Вміння стримувати себе і помірковасть у вчинках, що необхідне для гідної форми людської поведінки.

6. Панування над ірраціональними пристрастями, імпульсами або інстинктами, які могли би загрожувати особистому життю і гармонії у ньому.

7. Стабільність поведінки i здібність адаптуватися до різних обставин.

8. Культура, доброта, любязність характеру у взаємовідносинах.

9. Взаємна комунікація і консультування у важливих аспектах подружнього і сімейного життя.

10. Об'єктивність і реалізм в оцінці подій, які супроводжують подружнє життя.

II. Ясність у виборі мети і засобів у прагненні до єдності.

Як бачимо створення сім'ї накладає на людину великі обов'язки. Майбутнє наше залежить від міцності наших сімей, родин. Наскільки міцними і здоровими будуть наші подружжя, настільки кращим буде наше майбутнє і майбутнє нашого народу. Зі своєї священичої практики і з роботи в Церковному суді я можу зробити висновок, як багато молодих людей, які вступають у подружжя, байдуже ставляться до Св. Тайни подружжя, до своїх обов'язків, які на них накладає подружжя.

Наприклад:

Ціллю моєї доповіді є висвітлення даної проблеми в практичному аспекті, керуючись досвідом роботи Церковного суду з питання уневажнення подружжя.

Проблему розлучення можна розглядати з різних поглядів: богословського, канонічного, філософського, суспільного. О. д-р. Михайло Пришляк як співдоповідач краще висвітлить ці теми.

В канонічному праві (ККСЦ) існує поняття розлучення і уневажнення (недійсності) шлюбу. Це зовсім різні речі.

Католицька Церква визнає розлучення в таких випадках, коли існує:

1. недовершене подружжя, яке може бути розірване з виправданої причини Римським Архієреєм Папою (Кан.862 ККСЦ);

2. Павловий привілей (двоє нехрещених);

3. смерть одного з супругів;

4. сепарація згідно з Кан.864: "Якщо одне з супругів робить спільне життя небезпечним або надто важким для другої сторони чи для дітей, то дає тим самим іншій стороні законну причину відійти на підставі декрету місцевого ієрарха і також власним рішенням, якщо небезпека є наглою".

У трьох випадках: недовершене - подружжя, павловий привілей, смерть, супруги мають право укладати нове подружжя, у випадку сепарації нове подружжя укладати не можна.

Коли Шлюб може бути визнаним недійсним?

Церковний Суд розглядає три речі:

1. брак форми;

2. брак згоди;

3. перешкоди.

Основною причиною (близько 80% розглянутих справ) для уневажненя шлюбу є брак згоди (Кан.818…827).

До браку подружньої згоди відноситься:

1. Примус (Кан.825). Все більше шлюбів заключається через передшлюбну вагітність, коли не зберігається дошлюбна чистота. Коли дівчина дізнається, що завагітніла, до неї вже інше ставлення сім'ї, і на неї робиться певний тиск, тобто певний зовнішній примус, і, з одного боку, є небагато часу для прийняття рішення, а з другого боку - затягується тиск, то тоді, цілком можливо, що така дівчина чи пара могли б легше вибрати шлюб, аніж відвернути його. Іншими словами, вони могли діяти нерозсудливо, тимчасово втратити розсудливість і тому безвідповідально і незаконно укласти шлюб.

2. Недозрілість сторін до шлюбу):

2а) близько 10% розглянутих справ - це психічні захворювання сторін, що спричиняє їхню нездатність достатнього користування розумом (Кан.818, п.1);

2б) близько 70% молодих людей не підготовлені до подружнього життя ні релігійно, ні соціально, ні матеріально, шлюб беруть за традицією, за звичаєм, прогресує п'янство, наркоманія, розпуста (Кан.818, п.2,3), сторони виключають такі основні елементи подружжя як вірність, єдність, нерозривність, народження дітей (Кан 824, п.2);

2в) 10…15% складають подружжя, укладені з корисних цілей, вигоди, розрахунку, обману (Кан.821, 825, 826).

На початку роботи Суду з проханням уневажнити шлюб зверталися вірні, які брали шлюби в комуністичні часи. В останній час до нас все більше і більше проиходить молодь, яка укладала подружжя після 1990р. вже після легалізації нашої Церкви. Такі шлюби у Суді зараз домінують, вони складають 80% від всіх розглянутих справ..

СТАТИСТИКА СУДУ

Відділ демографічної статистики від 17 грудня 2001 р. дав таку інформацію:

1. по Львівській області за 2000 рік одружилось - 15110 пар, розлучилось - 8076;

2. по Львову: одружилися - 4670, розлучилися - 3192.

До Церковного Суду уневажити Церковний шлюб звертаються близько 10% всіх розлучених цивільно, це біля 800 чоловік, яких ми записуємо на чергу. З них лише половину беремо до розгляду. В інших або нема причини для уневажнення шлюбу, або брак інформації - відсутня адреса відповідача, чи нема свідків. Все це з'ясовуємо на співбесіді з авдитором, яку проходять вірні перед початком процесу. Такі справи, в яких явне негативне рішення, ми до розгляду не беремо. Серед справ, які ми розглядаємо (це близько 10%), є закриті справи через брак інформації чи смерть сторін та негативні рішення.

У більшості пар, які одружуються (біля 90%), з самого початку на момент укладення подружжя видно, що шлюб там довго тривати не буде. Більшість молодих людей є недозрілими до шлюбу ні соціально, ні матеріально. Вони ніде не працюють, не мають засобів до існування, тим більше до створення сім'ї.

Економічна ситуація в Україні не сприяє створенню молодої сім'ї, народжуванню дітей -нашого майбутнього, а навпаки. Безробіття, зубожіння населення і безнадія в рідній країні призвели до великої еміграції молодих людей - цвіту нації. Вимушений виїзд на довгий час на заробітки за границю членів родини не сприяє зміцненню сім'ї, а навпаки - веде до розпаду родин. Це спричиняє деморалізацію суспільства, масовий алкоголізм, особливо жіночий. Знецінюється роль мужчини в сім'ї, його авторитет перед дітьми. На плечі жінок впала важка ноша - виживання сім'ї в таких умовах, матеріальне забезпечення сім'ї, виховання дітей, а також утримання чоловіка, який деградує. Також багато жінок, які виїжджають на заробітки, втрачають свою осовну місію - бути берегинею сім'ї, вони залишають сім'ї, малих дітей на чоловіків, на старих батьків і навіть на сусідів, лише пересилаючи гроші.

ДЕЯКІ ДУМКИ ЩОДО ВИРІШЕННЯ ЦІЄЇ СПРАВИ.

1. Виховання в сім'ї - молитва в сім'ї, навчання в школі, телебачення;

2. Приклад старших;

3. Передшлюбні науки;

4. Всі церкви України повинні звернутися до держави, щоб рятувати українську сім'ю, дітей - наше майбутнє.

© Розробка та розміщення - TRC, 2001