Зміст

<< Головна УГКЦ

  Собор:
 IV-a сесія
 Канонічні основи
 Статут Собору
 Попередні сесії
   В розділі...
    <<< Назад
• Відкриття Архиєпархіального Собору
• Вступне слово
• Аналіз обставин життя українців
• Співдоповідь на тему: «Освіта»
• Люди з особливими потребами
• Співдоповідь на тему: «Люди з вадами слуху»
• Співдоповідь
• Аборти, евтаназії та допоміжні репродуктивні технології
• Аборти, контрацептиви, евтаназія
• Гідність людської особи та деякі межові медичні практики
• Особисті узалежнення
 Наркоманія
• Розлучення і занепад родинного життя
• Проблеми розлучення і прийняття Святих Тайн
• Корупція як соціальний феномен і як моральна проблема
• Заключне слово
• Резолюція про кризовий стан суспільства та шляхи його подолання
• Резолюція про освіту
• Резолюція про роль Церкви у вирішенні проблем людей з особливими потребами
• Резолюція про шляхи вирішення проблем, пов’язаних з абортами та евтаназією
• Резолюція про душпастирську опіку Церкви над особами узалежненими від алкоголю і наркотиків
• Резолюція про кризовий стан сім'ї у сучасному суспільстві
• Резолюція про суспільні хвороби та пошук Церквою шляхів їх подолання
   Наркоманія

Матеріали
III-го Архиєпархіального Собору
Львівської Архиєпархії
Української Греко-Католицької Церкви
“Ісус Христос – джерело відродження українського народу”

Львів-Рудно
Львівська Архиєпархіальна Семінарія Святого Духа
26-30 грудня 2001 р.Б.


Співдоповідь на тему:

Наркоманія

Ірина Карабін,
секретар Катехитичного Центру
Львівської Архиєпархії

Наркоманія - одна з глобальних суспільних проблем в Україні, що сягає коренями у моральну кризу сучасної культури: втрату цінності життя, його повної нігілізаці. У полоні постмодерних гедоністичних тенденцій залишається позаду сенс життя, моральні вартості, перекреслюється практично усе - людина відвертається від існування Бога.

Людина, що затрачає зв'язок з Богом, перестає бути учасником динаміки божественного життя Пресвятої Тройці. Вона позбавляє себе можливості розвиватися та реалізовуватись вповні, деградує, зводячи своє життя лише до споживацтва тварного світу. В людській істоті, що не в силі себе самостійно зреалізувати твориться вакуумний мікроклімат, наростає розчарування життям і усім що воно пропонує - це початок саморуйнвіного процесу, що часто веде до шукання себе у світі наркотиків. Зпершу наркотики є доступними за ціною /дешевші ніж "якісний" алкоголь/ і можливістю придбання (нічні клуби, дискотеки, аптеки, "точки" та освітні заклади - через розповсюджувачів).

Розвиток самовбивчого узалежнення від наркотиків є наслідком розвитку пристрасті, що через поступову деформацію духовної сфери прямує до повного хаосу і як результат - вбивства людської істоти.

Наркоман своїм узалежненням "тихо" - без якої-небудь критики заперечує стан існуючої соціальної структури. Він вже не спроможний запропонувати якихось раціональних реформ, відкидає все, не пропонуючи нічого, нігілізм стає його мазохістичним кредом, способом життя.

Наркотики приходять у життя більшості узалежнених у 13-14 років з курінням плану і коноплі, а вже після кількох прийомів наркотичної сировини починає розвиватися узалежнення. Кожен хто починає вживати наркотики може спочатку пізнати міріади відчуттів - відчути все про що коли-небудь мріяв: "геніальність", "кайф", ілюзію кохання, впевненість у собі… Наркоман створює для себе "можливість" втечі від оточуючої дійсності. Ілюзія наркотично-ейфорійного щастя швидко приводить до наслідку: розвивається постійне узалежнення від наркотиків, людина відчужується від сім'ї, церкви, суспільства, гіпершвидко старіє організм, прогресує звикання до доз, прямуючи по висхідній прямій до постійного збільшення щоб досягнути бажаного ефекту.

Результат - вживання наркотиків вже в "системі" (постійно як хліб і воду) - вимагає 200-400$ на місяць - це надто велика сума для молодої людини, тому вона починає красти у багатих батьків або сусідів. Середній вік наркомана 24-25 років. Статистика залежних від наркотичних речовин невпинно зростає. Львів - займає одне з "перших" місць по числу наркозалежних. Практично половина наркозалежних гине від передозування. Наркозалежні - "група ризику" тому що постійно існує велика ймовірність ураження через нестерильні голки ВІЛ-інфекцією, гепатитом.

Завдання Церкви, як говорить II Ватиканський Собор "досліджувати знаки часів" тому християни не можуть відмежовуватися від руйнівної психосоматичної хвороби - наркоманії простим осудом - це зло і таврувати наркоманів як невдах та покидьків суспільства. Місія християнина - показувати дорогу повернення до життя в Тому, що лікує: "Я Господь Бог твій, цілитель твій" (Вих. 15.26) та бути сучасним самарянином, що дієво любить ближнього.

Загострення проблеми наркоманії вимагає постійно шукати альтернативних шляхів запобігання злу: інформувати (засоби масової інформації, проповіді, катехизація молоді) про наркотичні засоби, як такі, що ведуть до вбивства людини. Щоб запобігти відчуженості молодої людини від оточення треба цікавитись "чим живуть" діти та підлітки, створювати різноманітні підліткові клуби, молодіжні організації за зацікавленнями. А також взоруючись на життя українських новомучеників свідчити християнським життям істинність та сенс того у що вірю словами.

Наркоман переживає свій стан як важку неволю, потребуючи визволення з неї (Іван Павло II до VIII Світового Конгресу Терапевтичсних Об'єднань). Завдання суспільства і Церкви зокрема, - створити всі умови для реабілітації людей, що є "в'язнями" важкої недуги, що руйнує людину. В Україні вже існують групи анонімних наркоманів (АН) - завдяки зустрічам сприяють ресоціалізації наркозалежних, що виявляють бажання пройти шлях відмови від наркотиків. Також є корисним досвід країн Західної Європи, де існують реабалітаційні центри для наркоманів у кожному великому місті, часто не один (у сфері соціальній Церква тісно співпрацює з державою). У реабілітаційному центрі працюють християни (миряни, священники чи богопосвячені особи), що володіють знаннями і навиками праці з наркозалежними та мають повну підтримку церковних спільнот. Такі соціальні працівники допомагають узалежненій людині через довіру і любов до неї відчути цінність життя у Бозі. Християнин - це той хто може бути з…, боротися разом з наркозалежним проти важкої недуги. Папа Іван Павло II наголошує, що важливу роль відіграє: "Допомога наркоману у відкритті власної людської гідності, розвитку його як активного суб'єкта, вивільнення тих індивідуальних багатств, що поховані наркотиками шляхом довірливого повторного активування механізмів волі, спрямованої до повновартісних ідеалів" (Іван Павло II).

Завдання Церкви - всіляко підтримувати створення реабілітаційних центрів для узалежнених та сприяти широкій пасторальній праці християн у подыбних державних та церковних струтурах.

Лікування від наркоманії - втручання у цілісність людської особи, тому що пов'язане з цілковитим переосмиленням життя, поверненням до своєї гідності синів Божих по благодаті. Воплочений Христос об'явив людям справжню людину, бо "своїм воплоченням Син Божий поєднався із кожною людиною" (II Ватиканський собор, "Gaudium et spes"). Шлях реабілітації - дорога до життя в Христі, бо Він - Той, що піднімає упалу людську природу і восрешає навіть того, який вже для світу загинув. Людина що наслідує Христа, пізнає себе і бере участь у житті Пресвятої Тройці.

© Розробка та розміщення - TRC, 2001