Зміст

<< Головна УГКЦ

  Собор:
 IV-a сесія
 Канонічні основи
 Статут Собору
 Попередні сесії
   В розділі...
    <<< Назад
• Відкриття Архиєпархіального Собору
• Вступне слово
• Аналіз обставин життя українців
• Співдоповідь на тему: «Освіта»
• Люди з особливими потребами
• Співдоповідь на тему: «Люди з вадами слуху»
• Співдоповідь
• Аборти, евтаназії та допоміжні репродуктивні технології
• Аборти, контрацептиви, евтаназія
• Гідність людської особи та деякі межові медичні практики
• Особисті узалежнення
• Наркоманія
• Розлучення і занепад родинного життя
• Проблеми розлучення і прийняття Святих Тайн
 Корупція як соціальний феномен і як моральна проблема
• Заключне слово
• Резолюція про кризовий стан суспільства та шляхи його подолання
• Резолюція про освіту
• Резолюція про роль Церкви у вирішенні проблем людей з особливими потребами
• Резолюція про шляхи вирішення проблем, пов’язаних з абортами та евтаназією
• Резолюція про душпастирську опіку Церкви над особами узалежненими від алкоголю і наркотиків
• Резолюція про кризовий стан сім'ї у сучасному суспільстві
• Резолюція про суспільні хвороби та пошук Церквою шляхів їх подолання
   Корупція як соціальний феномен і як моральна проблема

Матеріали
III-го Архиєпархіального Собору
Львівської Архиєпархії
Української Греко-Католицької Церкви
“Ісус Христос – джерело відродження українського народу”

Львів-Рудно
Львівська Архиєпархіальна Семінарія Святого Духа
26-30 грудня 2001 р.Б.


Корупція
як соціальний феномен
і як моральна проблема

Андрій Костюк,
керівник юридичного відділу
Львівської Богословської Академії

1. Вступ

Наближається до кінця перше десятиліття незалежності України. Однак процес створення в нашій державі громадянського суспільства ще далекий від завершення. Більше того, ентузіазм і оптимістичні сподівання перших днів незалежності в свідомості багатьох людей поступились місцем скепсисові і похмурим прогнозам на майбутнє. Складається враження, що ще не повністю сформована держава вже почала занепадати.

Серед причин такого стану справ часто називають значне поширення корупції в державі і в суспільстві в цілому. Багато-хто навіть вважає, що всі щаблі державного апарату наскрізь пронизані коруптивними стосунками, які творять замкнуту систему. Така ситуація тривожить всі кола суспільства і потребує всебічного вивчення, оцінки і наполегливої праці для її виправлення.

Роль навчального уряду Церкви у цьому питанні полягяє в аналізі явища корупції з моральної точки зору, тобто з перспективи гідності людини та її призначення до життя в спільноті, а також в моральній оцінці ситуації, що склалася. Церква може також наголосити на тих моральних принципах. слідування яким є необхідною передумовою для вирішення цієї проблеми. Пропонування ж конкретних заходів і реформ для виходу з кризи є прерогативою фахівців і політиків. Думки церковної ієрархії в останньому випадку мають дорадчий, а не авторитативний характер.

На жаль проблема корупції не є достатньо вивченою з точки зору філософської етики і морального богослов'я. А правильні аналіз і оцінка цього явища мають не тільки теоретичне, але в першу чергу практичне, пасторальне значення, особливо в сучасних умовах поширеності корупції.

2. Опис Явища

Для того. щоб не загубитися в деталях і відмінностях, які має корупція в різних сферах суспільного життя ми зупинимось в основному на розгляді цього явища і сферах державної влади і управління та деяких галузях, що контролюються державою. Корупцію можна визначити як не передбачені або прямо заборонені законом стосунки між уповноваженим представником держави (далі, представником) і громадянином чи організацією, який зацікавлений у вчиненні представником певних дій, чи в його бездіяльності (далі, клієнт). Ці стосунки вигідні як представникові так і клієнтові, але вступаючи в них, представник порушує свій договір з державою, яка доручила йому виконувати певні функції.

Беручи участь в коруптивних стосунках клієнт сподівається одержати додаткову вигоду, яка була б недоступна йому без коруптивного сприяння з боку представника, або доступ до неї був би важчим ніж при такому сприянні. Представник же сподівається отримати від клієнта винагороду, одержання якої не передбачене договором між представником і державою. При цьому сама послуга, яку надає представник клієнтові, може бути як складовою частиною його службових обов'язків, так і прямо їм суперечити. Важливим є те, що представник не просто виконує те, що йому доручила держава, а використовуючи своє становище, вступає в несанкціоновані стосунки з клієнтом.

Таким чином від корупції в першу чергу страждає встановлений державою правопорядок і функціонування державного апарату. Крім того корупція може мати багато інших негативних наслідків, до яких ми повернемося нижче.

3. Моральна оцінка корупції

В нормальному суспільстві, інституції якого спрямовані до досягнення спільного добра, корупція без сумніву є не лише руйнівною для суспільства але й моральним злом, яке повинно бути засуджене. Корупція, зокрема, містить такі аморальні елементи:

1) Порушення закону. Як вже зазначалося корумпований представник порушує свій договір з державою і порушує загальнообов'язковий до виконання закон. Таким чином він не виконує моральний обов'язок діяти у відповідності з приписами легітимної влади.

2) Шкода для спільного добра. Загальнообов'язковість приписів легітимної влади випливає з того, що ці приписи видані для захисту і розвитку спільного добра суспільства. Метою коруптивного діяння є не спільне добро а особиста вигода представника. Спільному ж добру наноситься шкода:
безпосередня (коли клієнт незаконно збагачується за рахунок спільного добра) або опосередкована (коли сторони хоч і не шкодять прямо спільному добру, але занедбують його, ставляться байдуже до його розвитку).

3) Часто в результаті коруптивних дій страждає розподільча справедливість і клієнт збагачується за рахунок інших членів суспільства. Таким чином іншим членам суспільства може наноситись пряма шкода, за яку несуть відповідальність учасники коруптивних стосунків.

4) Обман. Оскільки корупція заборонена і карається законом, учасники коруптивних стосунків змушені приховувати їх чи навіть надавати їм видимості законності. Це часом веде до прямого обману, який є заборонений з моральної точки зору.

4. Корупція і структури гріха

Описана в попередньому розділі оцінка корупції є чинною для тих держав, де переважна частина населення і державних службовців готові виконувати прийняті державою закони. Така ситуація склалася зараз, наприклад, в США і більшості країн Західної Європи. Однак в багатьох інших країнах в т.ч. і в Україні через різні економічні, політичні, історичні і культурні обставини настанова більшості членів суспільства до державних законів є далекою від безумовного їх визнання. Тому явище корупції в цих суспільствах має свої особливості і вимагає окремого дослідження.

В багатьох суспільствах крім приписаного державними законами стандарту поведінки є ще й "неформальний" але на практиці ефективний стандарт. В країнах з подвійним стандартом більшість членів суспільства орієнтується радше на неформальний стандарт, а державні закони сприймаються як неможливі до виконання, або взагалі як порожня риторика. В результаті цього в суспільстві складається своєрідний консенсус щодо того, що державні закони не варто сприймати всерйоз, а потрібно дотримуватись неформального стандарту.

Корупція в такій ситуації часто стає складовою частиною неформального стандарту, проникає у всі державні органи і набирає великих масштабів. За таких умов боротьба з корупцією рідко йде далі закликів і грізних постанов, а поодинокі судові процеси за звинуваченнями в корупції найчастіше є засобом зведення політичних порахунків, або проведенням політичних компаній, жертвами яких стають деякі другорядні чиновники.

Особливих масштабів подвійні стандарти і корупція набирають в економічній сфері, де фактично всі підприємці виявляються втягнутими в тіньову економіку, а ухилення від сплати податків і дача хабарів різним державним чиновникам виявляються необхідною передумовою для можливості ведення будь-якого бізнесу.

Складається враження, що в такій ситуації кожен окремо взятий індивід щоб успішно вирішити свою проблему, чи щоб утриматись на службі повинен вступити в коруптивні стосунки. Корупція стає частиною системи управління і громадян (клієнтів), від яких чекають дачі "неформальної" винагороди, так і державних службовців (представників), чиї колеги по роботі і керівники очікують, що вони будуть поводитись так, як це прийнято в даній установі.

Виникає питання, чи окремо взята особа є морально винною, якщо вона бере участь в коруптивних стосунках. Беручи до уваги, що ця особа не створювала системи корупції в державі, але знає про її існування і повсюдний характер, то така особа може вважати, що вона не порушує загальновизнаного в суспільстві правила, коли вона, наприклад, дає чи бере хабар. Такі коруптивні стосунки можуть не містити ні елементу обману, оскільки є загальновідомим, що в подібній ситуації корупція є звичайним явищем, ні елементу шкоди для інших, оскільки очікується, що кожен в подібній ситуації може поступити так само.

Виходячи з наведених міркувань, можна зробити висновок, що за умови існування в країні загальновідомої і повсюдно практикованої системи корупції, без участі в якій неможливо реалізувати свої законні з моральної точки зору права та інтереси, окремо взятий індивід не має моральної вини, коли вступає в коруптивні стосунки. Під це правило, однак, не підпадають випадки, коли в результаті коруптивних стосунків наноситься пряма шкода третім особам, як наприклад, коли хтось підкуповує суддю, щоб той виніс несправедливе рішення на шкоду його супротивникові.

Чи з цього випливає, що корупція може бути нормальним з моральної точки зору явищем, яке не є порушенням справедливості в суспільстві? В наступному розділі буде зроблена спроба показати, що корупція незмінно має негативний вплив на суспільні інституції і створення умов для її розвитку і поширення безумовно є моральним злом. Морально виправданими, але не морально добрими чи морально нейтральними, можуть бути лише вимушені коруптивні вчинки тих громадян, що знаходяться в ситуації, яку вони не створювали, але типовим виходом з якої в даному суспільстві є коруптивна взаємодія.

В документах Апостольського Престолу зустрічається термін "структури гріха". Цей термін означає суспільні інституції, де панує несправедливість, визиск, неуцтво. Велике поширення корупції часто, якщо не завжди є супутнім явищем і наслідком "структур гріха". В той же час навіть загальноприйнята корупція сприяє поширенню несправедливості в суспільстві і руйнуванню суспільних інституцій. Розглянемо, яким чином це відбувається.

5. Наслідки корупції

В попередньому розділі стверджувалось, що корупція може бути морально виправданою за наявності ряду умов, однією з яких є загальноприйнятність, типовість коруптивної взаємодії в даній ситуації. Суспільний консенсус тут, однак, не є достатнім, щоб зробити корупцію нормальним, припустимим явищем. Згода громадян в цьому випадку не є достатньою з таких підстав:

1) В корумпованому суспільстві велика шкода наноситься спільному добру. Складається враження, що громадяни дійшли згоди про те, що кожен повинен піклуватись тільки про себе. Егоїзм тоді стає нормою життя, а типовою настановою до ближніх є байдужість, ворожість, або бажання їх якось використати. Така настанова хоч і не є обов'язковою в кожному конкретному випадку корупції, але вона безумовно набуває великого поширення і негативно впливає на душі людей.

2) На практиці часто важко встановити чітку грань між нешкідливою для інших корупцією і такою, що порушує легітимні права та інтереси інших людей. Лише мало хто задумується над тим, шкодять його коруптивні стосунки іншим, чи ні. Для багатьох людей зрозумілим є лише те, що корупція - це допустимий спосіб вирішення своїх проблем і боротьби за свої інтереси. А якщо така людина ще й має описану в попередньому абзаці настанову до ближніх, то їй дуже легко буде використати коруптивні стосунки для отримання несправедливої вигоди.

3) Якщо між сторонами коруптивної взаємодії виникає спір, то його неможливо вирішити правовим шляхом, наприклад, через суд. Часто щоб притягнути винну сторону до відповідальності ображена сторона може вдатись лише до відверто злочинних методів, наприклад, звернутись за допомогою до мафіозних структур (рекету).

4) Далеко не всі можуть вирішити свої проблеми за допомогою корупції, знайти "потрібну людину", домовитися з нею, далеко не всі мають достатньо коштів, щоб заплатити хабар, чи достатньо впливу, щоб віддячитись іншим способом. Як правило найбільше виграють від корупції верхівка і середній клас суспільства. Найбідніші ж верстви часто виявляються тими, кого корупція ще більше упосліджує і визискує.

5) Корупція сприяє створенню в державі загального клімату беззаконня. Громадяни вчаться не сприймати всерйоз будь-яких державних законів і всюди де можливо, ухилятись від їх виконання. Така ситуація в свою чергу веде до росту злочинності і підриву суспільних інституцій. Все це створює обстановку нестабільності в державі, яка за наявності деяких інших негативних обставин може закінчитись соціальним катаклізмом.

В жодному суспільстві корупція не вважається нормальним явищем. Її існуванням незадоволені навіть багато з тих, хто вдається ло неї. Багато підприємців, державних чиновників та інших громадян раді були б не вступати в коруптивні стосунки, якби вони могли вирішити свої проблеми законним шляхом. В той же час вони не готові поодинці відмовлятись від загальноприйнятої системи корупції (Для багатьох з них така відмова означала б загибель власної справи, втрату роботи, або інші неприємності). Суспільство, оповите корупцією, потрапляє ніби в порочне коло, з якого йому потім важко вибратись.

6. Пошук шляхів виходу

Оскільки ця доповідь присвячена моральному аналізові явища корупції, тут не місце для детального розгляду можливих політичних і правових шляхів виходу з кризи. Навряд чи запровадження ще важчих покарань ніж зараз вирішить проблему. Покарання часто неможливо застосувати через кругову поруку, або вони стають знаряддям зведення політичних порахунків. Потрібно радше подбати про створення прозорої системи законів, яка давала б громадянам можливість вирішувати свої проблеми не вдаючись до корупції.

Не менш важливою, однак, є проблема моральної настанови керівників держави. Без їх бажання служити спільному добру будь-які політичні чи правові кроки можуть погіршити ситуацію радше ніж її покращити. Ще античні філософи зазначали, що влада одного (монархія), влада кращих (аристократія) або влада народу (демократія) може бути доброю, якщо правителі дбають про спільне добро, або злою, якщо правителі надають пріоритет власній вигоді.

Ми живемо у формально демократичному суспільстві, яке для свого існування потребує відповідальних громадян, готових працювати для добра своїх ближніх і держави в цілому. Потрібні громадяни, що свідомі своєї людської гідності і гідності інших, і які відчувають свою причетність до спільноти. Відродження людських душ є необхідною передумовою подолання корупції та відродження правопорядку і державних інституцій.

Процес оновлення суспільства в цьому напрямку не може початися без відвертого обговорення проблеми і чогось на зразок колективного навернення. Потрібно збудити в суспільстві настанову внутрішнього неприйняття явища корупції і бажання його викорінити. Тут велику роль може відіграти Церква, як осередок і притягальний центр морального життя суспільства.

7. Пропозиції щодо конкретних заходів у цьому напрямку

Що ж конкретно може зробити Церква в цій справі. Не претендуючи на вичерпність чи тим більше на дачу яких-небудь вказівок іншим, приходять на думку такі пропозиції:

Провести дослідження, яку моральну оцінку дають духовенство і миряни явищу корупції. Таке дослідження дало б можливість визначити глибину моральної проблеми, і на які її аспекти треба звернути особливу увагу в пастирській роботі. Для цього можна було б розповсюдити серед духовенства і моральної проблеми, і на які її аспекти треба звернути особливу увагу в пастирській роботі. Для цього можна було б розповсюдити серед духовенства і свідомих мирян анкету, чи вдатись до інших методів з'ясування їх думки на цю тему.

Проголосити моральне вчення Церкви з питань корупції, враховуючи пастирську доцільність і особливості української ситуації. Особливу увагу потрібно звернути на те, коли індивідуальні прояви корупції є безумовним моральним злом і тяжким гріхом, а коли вони є лише повсякденним гріхом чи моральною недосконалістю, вимушеною несприятливими обставинами. Необхідно також наголосити на руйнівних наслідках, які має корупція для суспільства та на відповідальності, що лягає на плечі державних і громадських діячів.

Сприяти широкому обговоренню проблеми на парафіальному, деканальному і єпархіальному рівнях, в засобах масової інформації, громадських організаціях та ін. Поширювати моральне вчення Церкви на цю тему і закликати до колективного навернення.

Жодна людина не є всесильною. Не є всесильною і Церква як людська організація. Але нашим покликанням і обов'язком є працювати на Божій ниві, навіть якщо здається, що завдання нам не під силу. Там де сама людина приречена була б на поразку, за Божою поміччю вона може робити чудеса. Мусимо завжди пам'ятати, що в житті не буває безнадійних ситуацій, навіть якщо зараз нам не дано бачити вихід. Християнство - релігія оптимістична, хоч вона цілком свідома, яку силу має в світі зло. Християни також є “сіллю землі” – малим числом, здатним робити великі справи, якщо з ними є Бог.

© Розробка та розміщення - TRC, 2001