Зміст

<< Головна УГКЦ

  Собор:
 IV-a сесія
 Канонічні основи
 Статут Собору
 Попередні сесії

Rambler's Top100


Помилка в тексті?
Виділіть мишкою та натисніть Ctrl+Enter!

   В розділі...
<<< Єпархії
• Слово Владики Юліана Вороновського
• Слово о.др. Романа Василіва
• Богослів’я спільноти (о. митр. Мирон Бендик)
• Доповідь Івана Гаваньо
• Літургійний вимір життя спільноти.
 Родинний аспект життя і діяльності парохіяльної спільноти.
• Навчально-виховний аспект життя і діяльності парохіальної спільноти
• Молодь на парохії
• Харитативний аспект життя і діяльності спільноти
• Господарський аспект життя і діяльності спільноти
• Пропозиції Собору
• Звернення собору
  

МАТЕРІАЛИ
II СЕСІЇ СOБOPУ
САМБIPСЬKO-ДРОГОБИЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ
УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
«Ідентичність священика»

Трускавець
16-19 липня 2001 р.Б.



Родинний аспект життя і діяльності парохіальної спільноти

Доповідач: п. Олександра Козанкевич

 Сім'я є основною клітинкою, яка творить суспіль-ну спільноту, Церкву. Її сила і моральне здоров'я є дже-релом сили і здоров'я народу. Але її слабкість і занепад є початком занепаду також держави1. Митрополит Андрей Шептицький наголошує, що родина є основою святості як для кожного християнина зокрема, так і для цілого наро-ду. Є запорукою його майбутності2. Сім'я творить також парафіяльну спільноту. Духовний розвиток Церкви зале-жить від росту кожного парафіянина і кожної родини. Катехитичний Правильник пригадує, що сім'я є образом Пресвятої Тройці. Бог благословляє створення сім'ї, яка є домашньою Церквою для всіх її членів3. Ісус Христос говорить, що нема вже часу і місця на безчинність в Церкві, дуже багато пращ постійно чекає на усіх у винограднику Господньому4. Читаємо: "А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездіяльне стояли на ринку. Він же їм сказав: "Ідіть і ви в мій виноградник" (Мт 20, 3-4)". "Ідіть і ви", — цей заклик не стосується тільки єпископів, священиків і монахів, але й усіх парафі-ян, яких Бог особисто кличе до праці на парафії. Св. Григорій Великий говорить: "Подивіться, мої наймиліші, і перевірте, чи ви вже є робітниками Бога? Нехай кожен оцінить те, що робить, і вияснить, чи працює у виноград-нику Господнім?"5

 Для розвитку парохіальної спільноти необхідною є єдність в душпастирській праці між священиком, його сім'-єю і кожною сім'єю на парафії. Це означає необхідність взаємного відкриття своїх домівок і сердець - священика для парафіян і парафіян для розмови, спільної праці і молитви зі своїм отцем. Ця єдність повинна відбуватися у всіх ділянках життя - у сфері духовній, душевній і суспіль-ній. Для цього на першій сесії Собору Самбірсько-Дрогобицької Єпархії пропонується, щоб священики виконували канон 289/3 стосовно щорічного відвідування домів парафі-ян поза Йорданським часом6. Також священича сім'я може запрошувати до себе інші сім'ї - на спільний обід, святку-вання річниці шлюбу, дня народження або спільну розмову і молитву. Щоб допомогти іншим сім'ям, слід пізнати їхні потреби, мрії, очікування, а пізніше разом їх здійснювати. Найкращим способом, щоб парафіяни довіряли пароху, є запрошення їх до свого світу думок, переживань, ідей, способів вирішування проблем. Відкриття - народжує від-криття і довіру. Що може зробити священик, щоб парафі-яни шанували його і з ним співпрацювали? Найкраще -дозволити іншим зробити щось для самої Церкви і парафії. Людина, яка вкладає багато зусилля, цінує цю працю і особу, якій допомогла7. Лев Толстой в 1869 р. написав: "Не стільки любимо людей за добродійства, які вони нам спри-чинили, але за добродійства, які ми їм оказали»8.

 Усі процеси, які відбуваються на парафії, повинні бути природними і спонтанними - випливати з серця і думок самих людей9. Це означає, що священик і його сім'я дають такий стимул, щоб парафіяни були перекона-ні, що це є виключно їхні ідеї та прохання. Почергові відвідини усіх сімей можуть перетворитися в парафіяльну молитовну спільноту, де спільно всі переживають літур-гійний рік, всі церковні свята, сімейні празники - уродини, хрещення дітей, першу Сповідь, річниці шлюбу бать-ків. Ця спільнота може мати характер біблійних кругів. Це означає, що подружжя, які зустрічаються, читають і пояснюють Святе Письмо, діляться своїми думками, жит-тєвими проблемами. Метою таких сімейних спільнот на парафії є моральне і духовне відновлення сім'ї. На щотижневі зустрічі є запрошені усі, незважаючи на вік чи професію. Священик може запропонувати пояснення Єван-гелії, молитов, Тайн і заповідей Божих та обрядовості. Також добрим було б святкувати на парафії річниці шлю-бів вірних - першу, п'яту, десяту....

 У 2003 році Греко-Католицька Церква буде святку-вати Рік Родини. Вже від сьогодні варто до нього готувати парафії. В особливий спосіб можна буде привітати най-старшу сім'ю і сім'ю, яка має найбільше дітей. Варто зорганізувати Літургії з молитвою та Благословенням для всіх мам, для матерів, які є в благословенному стані, для мам, які мають малу дитину до 2-го року життя... Після молитов можна запросити ці сім'ї на зустріч за чаєм.

 Господь Бог від початку хотів, щоб людина була "єдністю двоїх", щоб жінка і мужчина творили спільноту, яка є проявом любові і яка становить таємниче внутрішнє життя Єдиного Бога в Трійці Святій10. Іван Павло П наголо-шує, що велика увага до ролі жінки і матері в Церкві може вести до занедбання справ, пов'язаних з особою мужчин, татів. В дійсності відчувається цілковита або часткова від-сутність мужчин в церковному житті. Тому священик має нагадувати про необхідність присутності на Святій Літургії, а також про участь в релігійних, культурних зустрічах цілої сім'ї. Літургійне життя сімей може передбачати нічні чування, хресні дороги, прощі, організаторами яких є самі учасни-ки. Іншою нагодою для скріплення родин є День Матері. Це свято ціла парафія повинна святкувати в особливий спосіб. Повинен бути відведений спеціальний час на молитви за батьків священиків, батьків вчителів і катехиток, батьків лікарів тощо. Ці щорічні свята можуть об'єднувати цілу парафію - через спільну молитву, зустрічі, доповіді, реко-лекції, концерти, спільний відпочинок на природі. Важливо, щоб організаторами були роди сімей, а священича сім'я -ініціатором і прикладом.

 У добу втрати моральних і духовних авторитетів кожна сім'я прагне повірити, що є можливе справжнє щастя у подружньому і сімейному житті. Радістю кожної парафії є видимий приклад святого життя священичої ро-дини. Це проявляється також у співпраці усіх членів цієї сім'ї - де жінка і діти, спільно з отцем опікуються духовно і фізично кожною сім'єю. Найперше особами хворими, упослідженими, покинутими, старшими, узалежненими від алкоголю... На практиці це означає, що священича сім'я знає тих людей по імені, відвідує їх, вислуховує, допомагає у домашніх працях і знаходить помічників для таких сімей, а також молиться за них і з ними, організовує спільні обіди, прогулянки, екскурсії і зустрічі. Дуже необхідною на парафії є практична допомога алкоголікам та їхнім сім'ям. Щотижневі зустрічі, щорічні реколекції і місії для тих людей є однією з таких пропозицій. За словами Андрея Шептицького, якщо священик не є у спромозі сповнити усі обов'язки душпастирського уряду, то повинен шукати поміч-ників. Тим більше, що душпастирські обов'язки відносять-ся до кожного парафіянина зокрема11. У праці з алкоголі-ками необхідно знайти для допомоги парафіян - лікарів, психологів, вчителів, катехитів, які можуть зайнятися ме-дичною, психологічною і духовною терапією цих людей.

 Іншою ідеєю є створення при кожній парафії Служ-би Допомоги сім'ям, яка мала би надавати консультаційну допомогу сім'ям. У визначені години безкоштовно, або за винагороду з парохії, можуть працювати спеціалісти з цієї ж парафії і околиць - наприклад, лікар, правник, психолог, священик. Це дає можливість кожній особі звер-нутися за порадою і допомогою до спеціалістів. Служба сім'ї - це реальність на кожній парафії, яку слід будувати руками своїх парафіян. За Катехитичним Правильником, "всім членам Церкви необхідно працювати, щоб наголоси-ти на важливості сім'ї у суспільстві, а також зміцнити саму сім'ю всередині спільноти"12. Спеціалісти можуть також вести спільно зі священичою родиною 3-місячні курси приготування до Подружжя, зустрічі з молодими сім'ями, науки для батьків і для дітей недільної школи, сімейні консультації при церкві, школі, лікарні чи телефон довіри.

 Особливо важливою справою є дуже добра підго-товка до обряду заручин і Тайни Подружжя. Необхідною є комплексна допомога майбутнім подругам, яка вимагає часу і професіоналізму. Спільна дискусія на богословські аспек-ти подружжя, вправи з психологічних основ подружнього життя та медична і духовна допомога у вивченні природних методів планування сім'ї, за словами Івана Павла II, є основою передподружніх зустрічей зі священиком13. Необ-хідно також молодих людей навчити молитися і читати Святе Письмо. Наголошувати, що молитва дає підвалини духовної єдності родини, сім'я стає тоді сильна Богом. Тому підготовку до Тайни Подружжя можна закінчити 2-3-денними реколекціями, на яких буде час на Літургію, осо-бисту молитву, мовчанку. Тайну Сповіді, розмови і підсум-кову духовну науку. Зустрічі варто продовжувати з молоди-ми подружжями. Ці самі теми, обговорені після одружен-ня, викликають більше запитань і стають більш практич-ними та зрозумілими. "Зусилля, до якого Вас у цьому році взиваю - то праця над Вашими родинами"14.

 Парафія - це передусім спільнота релігійна, і тому великим подвигом є проведення 2-3-денних реколекцій для подруж. Важливо, щоб співведучими були також відповідно підготовлені світські особи з парафії. Іншою формою ду-ховної праці є кількаденні місії на парафіях. Кожна катехиза є призначена для окремої групи вірних: для молодих подруж з дітьми, для старших подруж, для жінок і мам, для чоловіків, для молоді, для дітей. Основною темою усіх зустрічей є подружжя і сім'я. Треба також порушувати найбільш болючі теми - ціль і основи подружжя, вихован ня дітей, конфлікти, зради, аборти, розлучення, насильство, виїзди батьків на роботу закордон. Для поглиблення цієї праці і кращого об'єднання сімей можна організувати літні або зимові табори молитви і відпочинку для сімей на зразок молодіжних "Сарепт". Кошти на всі заходи і підго-товку приміщень, харчів повинні бути здійснені самими учасниками і пожертвами цілої парафії. Аналогічно як на вищезгаданих сімейних таборах, так і на території парафії варто приділяти увагу вечорам відпочинку. Це може відбу-ватися у вигляді спортивних змагань між родинами, ново-річних танців, запустів, спільного колядування, печення ковбаси, виїздів на природу тощо.

 Підтримкою і координатором у праці зі сім'ями на парафіях була б і Єпархіальна Комісія у Справах Сім'ї, яка б організовувала дворічні вишколи сімейних лідерів та катехитів, а також ініціювала працю з родинами по деканатах. Вишколи могли б відбуватися раз у місяць — в суботу чи неділю. В них може брати участь до 40 осіб. Після кожного курсу навчання випускники проходять 50-годинну практику в майбутніх місцях праці - на парафіях, недільних школах, осередках служб сім'ї та молоді. Під-готовані спеціалісти допомогли б парохам вести 3-місячні курси для наречених, катехизи з подружжями, консульта-ції тощо. Іншою формою вишколу сімейних лідерів є створення для катехитів сімейної спеціалізації при Кате-хитичному Інституті в Дрогобичі або при Богословській Академії у Львові.

 Бачимо, що треба дуже багато працювати зі сім'я-ми. Саме тому, що з-посеред багатьох покликань родина є першою дорогою, і з багатьох оглядів найважливішою. Це є дорога часта, але в кожній сім'ї особлива, єдина, непо-вторна, як кожна особа. Родина є дорогою, від якої ніхто не може від'єднатись. Кожен з нас приходить на світ в родині і власне їй завдячує факт буття людиною15.

1. Іван Павло П, Родино, що говориш про себе?, "Чуваймо", Краків 1995. с. 96.
2. Андрей Шептицький, Пастирські Листи, Т.1, Праці Українсько-го Богословського Наукового Товариства, Т. XV, Торонто 1965, с. 32.
3. Катехитичний Правильник Української Греко-Католицької Церкви, Свічадо, Львів 1999, с. 60.
4. Іван Павло II, Christifideles Laici, Видавництво Вроцлавської Архієпархії, Вроцлав 1995, с. 4.
5. Св. Григорій Великий, Honifflis m Evangelium, I, ХГХ, 2; PL 76,1155.
6. Ідентичність Священика, Матеріали І Сесії Собору Самбірсько-Дрогобицької Єпархії Української Греко-Католицької Церкви, Ви-дання Самбірсько-Дрогобицької Єпархи УГКЦ, Трускавець 2000, с. 105.
7. Елліот Аронсон, "Людина - істота суспільна". Державне Видавництво Наукове. Варшава 1999, с. 434.
8. Лев Толстой, Війна і мир, перек. А Сгавор, ПІВ, Варшава 1988. с. 128.
9. Церковне Конституційне Право говорить про створення парафіяльних органів спільної відповідальності вірних нр. парафіяль-ної пасторальної ради, церковних громад. Див. Петер Ерде: Церковне Конституційне Право, Свічадо, Львів 1998. с. 135-146.
10. Іван Павло II, Christifideles Laici, c. 151.
11. Андрей Шеппщький, Твори, Свічадо, Львів 1994. с. 23.
12. Катехитичний Правильник Української Греко-Католицької Церкви, Свічадо, Львів 1999.
с. 61. 13. Іван Павло П, Evangelium Vitae, Видавництво М, Краків 1996.
14. Андрей Шептицький, Пастирські Листи, T.I. с. 33.
15. Іван Павло П, Родино, що говориш про себе? с. 59.

Помилка в тексті? Виділіть мишкою та натисніть Ctrl+Enter!
© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC