Зміст

<< Головна УГКЦ

  Собор:
 IV-a сесія
 Канонічні основи
 Статут Собору
 Попередні сесії

Rambler's Top100


Помилка в тексті?
Виділіть мишкою та натисніть Ctrl+Enter!

   В розділі...
<<< Єпархії
• Слово Владики Юліана Вороновського
• Слово о.др. Романа Василіва
• Богослів’я спільноти (о. митр. Мирон Бендик)
• Доповідь Івана Гаваньо
• Літургійний вимір життя спільноти.
• Родинний аспект життя і діяльності парохіяльної спільноти.
 Навчально-виховний аспект життя і діяльності парохіальної спільноти
• Молодь на парохії
• Харитативний аспект життя і діяльності спільноти
• Господарський аспект життя і діяльності спільноти
• Пропозиції Собору
• Звернення собору
  

МАТЕРІАЛИ
II СЕСІЇ СOБOPУ
САМБIPСЬKO-ДРОГОБИЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ
УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
«Ідентичність священика»

Трускавець
16-19 липня 2001 р.Б.



Навчально-виховний аспект життя і діяльності парохіальної спільноти

Доповідач о. прот. Микола Витівський

    Як у першому, так і в XXI сторіччі по народжен-ню Їсуса Христа Церква була і залишається вірною запо-вітові Спасителя світу: "Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав" (Мт. 28,19). У цьому дорученні Христа містяться два аспекти церковної діяльності: євангелізація і катехизація.

    Проголошення Доброї Новини веде до зародження віри, яка "йде від слухання". Це перший крок євангелізації, який поступово переходить до катехизації через пере-дання науки Церкви від покоління в покоління. Тобто важливою річчю є прийти до віри, але важливіше — витривати в цій вірі до кінця. Без катехизації не буде зросту у вірі, не буде формування справжніх Божих дітей. Тому катехиза є для того, "щоб виховувати і вчити людей у цьому житті і в той спосіб будувати Христове Тіло — Церкву" (Ст. ч. 1).

    Метою і завданням катехизи є не тільки передава-ти науку і знання, але передовсім виховувати у вірі, передавати віру для життя.

    Катехиза — це виховання у вірі дітей, підлітків, дорослих, яке включає в себе навчання християнської науки, поданої органічно і системно, щоб ввести людину в повноту християнського життя — до участі в св. Літур-гії, св. Тайнах.

    Отже, це тривалий процес — від дитинства до старості. Як писав Гельвецій К. А.: "Я ще продовжую вчитися, моє виховання ще не завершене. Коли воно закінчиться? Коли я не буду більше здатним до нього: після моєї смерті. Все моє життя і є, власне, тривалим вихованням."

    Катехитика — це засівання зерна Божого Слова у серце християнина, це виховування і вишколювання хрис-тиянина, в якому поєднуються: вся ніжність матері-году-вальниці, яка плекає немовля; самовідцаність учителя, що веде за руку учня, щоб той вчився спілкуватися з єдиним Учителем — Христом; досвід і відвага тренера, який скеровує атлета змагатися за щораз вищу мету. Це те чудо, в якому "дитина цього світу" стає найперше "дитиною світла", а потім поступово зростає і міцніє це немовлятко у Хрисгі, щоб осягнути "звершености дорослого мужа, до міри повного зросту повноти Христа" (Еф. 4.13).

    Отже, катехиза веде до духовної зрілості у Хрис-ті. Тому основним завданням катехизи є: ввести людину в сопричастя з Ісусом Христом, що приведе до поглиб-лення зв'язків з Пресвятою Трійцею, а через Тіло Хрис-тове — Церкву — в сопричастя з іншими людьми. Тобто допровадити людину до Їсуса Христа, але в спіль-ноті (в Церкві).

    Група відіграє важливу роль у процесі розвитку особи. Оцінюючи роль групи у вихованні особистості, слід мати на увазі, що "ніякі благородні цілі ніколи не були досягнуті без об"єднання людей на певних засадах. Отже, ми не можемо відкидати все краще, що стосува-лося колективістського виховання: вироблення навичок взаємодії і взаємодопомоги, свідомої дисципліни як пова-ги до інших, до суспільства, вміння рахуватися з норма-ми життя. Без цього неможливо виховати свідомого гро-мадянина, повноцінного члена суспільства". (Красовицький М. Ю. Не втрачати ні крихти надбань. Рідна школа. 1994 р., № 12).

    Це стосується теж і катехитичної педагогіки: катехиза в групі для дітей сприяє їх соціалізації; для молоді — група є "просто життєвою необхідністю" у формуванні особистості; для дорослих — в групі розвивають стиль діалогу, християнську співвідповідальність. Ефективність катехитичної педагогіки визначається тим, в якій мірі парохіяльна спільнота стане конкретним пунктом відне-сення для шляхів віри окремих людей. Оскільки "Церква є нашою матір'ю, вона також є і учителькою нашої віри", то народжених своїх дітей за допомогою катехизи вона кормить своєю власною вірою. Тому парохіяльна спільнота, яка представляє видиму Церкву, сама по собі є живою катехизою. Завдяки тому, чим вона є, що звістує, що священнодіє, що чинить, вона завжди залишається живим, першочерговим місцем катехизи. Парохіяльна спіль-нота має бути реальним місцем свідчення віри, має піклу-ватися вихованням і навчанням своїх членів, ставати жи-вим і постійним середовищем зростання віри. У такій спільноті є необхідний контакт людини з людиною, легше задіюється особисте сумління, сила переконання збільшу-ється. У спільноті парохіяльній (Церкві), завдяки дару Святого Духа, учень Христовий формується, зростає "муд-рістю... й ласкою в Бога та людей." Катехиза стає "відлунням" діалогу Бога з кожною людиною. Тому особ-ливим завданням християнської спільноти (парохії) є ка-техиза для всіх вікових груп, бо всі охрещені мають на це право, а обов'язок Церкви — відгукнутися на це.

    Отож, парохія — це найвідповідніше місце, де слу-жіння Слова є одночасно навчанням, вихованням і живим досвідом.

    Сучасний стан і проблеми катехизації в Самбірсько-Дрогобицькій Єпархії

    Наша УГКЦ з часу виходу з підпілля старається надати катехитичному навчанню пріоритетного характе-ру. Згідно катехитичних директив Вселенської Церкви та вимог ККСЦ, створено свої катехитичні структури на всіх рівнях: синодально-патріаршому, єпархіальному, дека-нальному і парохіяльному. Розроблено і Синодом Єписко-пів у вересні 1999 р.Б. затверджено "Катехитичний Пра-вильник УГКЦ" як основний документ для застосування катехизи в нашій Церкві. У жовтні 2000 р.Б. Синод Єпископів своїм рішенням затвердив розроблені Патріар-шою Катехитичною Комісією "Положення про парохіяльну катехитичну школу" та "Положення про порядок призначення на катехитичне служіння і відкликання з нього", які є офіційними документами нашої Церкви. Також роз-роблено і затверджено "Положення про Єпархіальну Ка-техитичну Комісію".

    Щодо вишколу чи формації катехитів організову-ються катехитичні курси в районних центрах, діє Єпархі-альний Катехитичний Інститут. Дбаючи про духовний зріст катехитів, щорічно Єпархіяльною Катехитичною Комісі-єю проводяться реколекції для катехитів у три тури.

    Програма і підручники. Для катехитичного навчання дітей прийнята восьмирічна програма із серії "З нами Бог". Для 1-3 класів вже є підручники, до початку навчального року повинні вийти з друку — для 4-5 кла-сів, а також для 9-го класу (Львівська Архиєпархія) та для 11-го класу — Самбірсько-Дрогобицька Єпархія (роз-роблений групою випусників ЄКІ під керівництвом о. д-ра Мирона Бендика).

    Пріоритетною (впродовж останнього десятиліття XX століття) була обрана катехитична праця з дітьми. Але це не означає, що всі інші вікові групи мають лишитися поза увагою Церкви.

    Синод Єпископів 6-7 березня 2000 р.Б. наголошує, щоб "всебічно дбати про створення при кожній парохії недільних катехитичних шкіл для виховання і впроваджен-ня в молитовне, літургічне та практичне християнське життя в спільноті — Церкві."

    І саме ці школи мають бути для всіх вірних будь-якого віку і стану.

    У нашому пост-атеїстичному суспільстві багато людей дезорієнтовані у своєму внутрішньому світі, багато хрис-тиянських елементів затерто в суспільній свідомості. На-слідки цілеспрямованої антирелігійної пропаганди, яка велася десятиліттями, є в нашому суспільстві дуже відчутні: ха-барництво, обман, шахрайство, аборти, наркоманія серед молоді, розбиті сім"ї, діти-сироти при живих батьках, безвідповідальність і т. п.

    Чисельний прихід народу в храми у 90-х роках свідчить, можливо, про те, що люди розгублені і шука-ють опори в житті. Людина готова вірити, але бажає отримати по цій вірі вже тут і тепер, приходить з надією на спасіння — в земному житті. Прийшли до церкви одночасно діти і батьки, які не отримали християнського виховання. Батьки біжать до церкви за "швидкою допо-могою" і готові цю поміч прийняти, але майже не готові до праці самовиховання в союзі з Церквою. Але, власти-во, така праця є необхідною умовою духовного зростання. Отже, "місцем" катехизи повинна бути і є сім"я, як "до-машня церква", де батьки є першими проповідниками віри своїм дітям як словом, так і прикладом, дбаючи про покликання кожної дитини. Душпастирська праця на па рохії повинна бути спрямована як на підготовку молодих людей до подружжя, так і на євангелізаційний та моли-товний апостолят у родинах: проведення зустрічей з мо-лодими сім"ями, різних культурно-відпочинкових заходів, реколекцій для подругів із проблем родинного життя тощо. Катехиза в сім"ї "попереджує, супроводжує і збага-чує іншу форму катехизи" (ст. 68).

    Суттєва вимога, яка стоїть перед християнською спільнотою — це катехиза, пристосована до різного віку, бо кожний період життя людини мусить зміцнюватися виконанням щораз нових завдань християнського покли-кання. Тому недільна школа при парохіях покликана сьо-годні стати справді "народним домом" — школою для всіх. Мова тут іде не тільки про правильне навчання віри, але в першу чергу про навчання жити по вірі.

    Тут можна виділити три основні завдання христи-янської педагогіки (цілість катехизи):

    1. Підвести людину до пізнання Слова Божого, основ нашого ставлення до Бога і життя в Бозі.

    2. Підготовка людини до пізнання правд віри у мо-литві, Літургії, св. Тайнах, до досвіду спілкування з Богом.

    3. Здійснювати ті слова віри у щоденному житті.

    Кожному треба будувати свій внутрішній світ, вчи-тися жити, знати сенс, мету людського життя — повер-нення до первісного дару бути подібним до Бога і зрос-тати в Бозі.

    Створення таких недільних шкіл при парохіях, рі-вень та успіх катехизації сьогодні вже залежить від поодинокого (найосновнішого) фактору — усвідомлення, розуміння важності катехитичного служіння парохіяльними священиками, які покликані бути "вихователями віри".

    На жаль, ще й сьогодні поодинокі священики вважають, що з катехизацією на їхніх парохіях "все нор-мально, бо є в школі вчитель християнської етики і проводить там уроки катехизації".

    Як наголошує Синод Єпископів, уже пора "розме-жувати поняття предмету християнської етики та катехи-зації як обидвох вимірів християнського виховання". За справи катехизації на парохії не відповідає вчитель хрис-тиянської етики, а парох. Щодо християнської етики, то парох повинен дбати про духовне та моральне зростання вчителя християнської етики, а через батьків домагатися від дирекції школи, щоб у всіх класах проводилися уроки християнської етики (не факультативи). У школах деяких окремих районів зовсім немає предмету християнської етики. Тому нам слід вже створити недільні катехитичні школи, щоб християнське виховання, катехизація охоплювала ді-тей, молодь і старших, а також час думати і починати створювати передумови для заснування приватних церков-них (католицьких) шкіл.

    Пропозиції для покращення служіння в катехитичній ділянці на парохіях:

    1. Для катехизування дорослих і молоді

    Використовувати сучасні методи катехизи.

    — Біблійна катехиза. Створювати біблійні гуртки, програма яких є розроблена моїм попередником о. Олек-сою Петрівим. В поодиноких парохіях такі біблійні гуртки діють вже протягом кількох років.

    — Літургійна. Літургія, літургічний рік, ікона, цер-ковна архітектура, церковний спів мають великий вплив на формування особистості, є справжніми учителями ка-техизи і виховниками у вірі.

    — Екуменічна. Пояснення існуючих поділів, вка-зівки, як їх подолати, оживити прагнення єдності, вчити жити у контакті з людьми інших віровизнань, розвиваючи власну ідентичність.

    Дуже потрібна катехиза і керівництво щодо "на-родної релігійності", щоб уникнути небезпеки забобонів, фанатизму, релігійного невігластва.

    Обов'язково потрібна катехиза в різних товарис-твах, групах вірних, братствах, сестринствах, рухах, які створюються на парохіях. Катехиза не є альтернативою християнського формування, яке вони забезпечують, але завжди є основним виміром формування кожного христи-янина. Спочатку треба виховувати те, що є спільне для всіх членів Церкви, а не те, що є відмінне чи якесь особливе. Основною виховуючою спільнотою є парохія, а не рухи і товариства.

    Люди похилого віку, на яких часто дивляться як на об"єкт, що заважає, повинні бути визнані Божим даром для Церкви, які теж потребують катехизи. Кате-хизи надії, яка випливає з переконання в кінцевій зустрі-чі з Богом. Для спільноти такі люди є великим благом і багатством, бо вони є свідками віри, вчителями життя. Такі люди стають "природними катехитами" для внуків, правнуків, а також по відношенню до молоді в парафії. До помочі таким людям обов'язково залучати дітей і молодь, щоб здійснювати діалог між поколіннями як в родині, так і в парохії.

    Як засіб до катехизації потрібно використовувати і недільні проповіді (ставлення до життя, до світу, спадщи-на соціальної науки Церкви тощо).

    Катехиза у спеціальній формі — місії, реколекції.

    Щодо катехизації молоді, то наполягається на необхідності "пристосовування катехизи до молодих, вміння перекладати на їхню мову... Христове послання, не спотворюючи його" (ст. 40). Це вимагає фахівців для розроб-ки молодіжних програм.

    2. Катехизація дітей

    У цій ділянці створені передумови для заснування недільних шкіл для дітей при більшості парохій. Першим кроком став двомісячний курс підготовки дітей до першої Св. Сповіді і Причастя. Перед цим курсом комісією було проведено семінар для катехитів, розроблено тематичний план та чин відновлення хресних обітів. На цей семінар прибуло 105 катехитів, яких наш Єпархіяльний Єпископ Юліян благословив на це служіння.

    Другий крок до заснування недільних шкіл для дітей: парохам у серпні місяці подати відповідні докумен-ти (згідно "Положення...") через голів деканальних ка-техитичних рад до Єпархіяльної Катехитичної комісії, щоб отримати канонічну місію від Єпископа для парохі-яльних катехитів.

    Літні вакації. Якщо при школі організовуються ди-тячі табори, добре було би парохам домовитися, щоб там з дітьми попрацював і парохіяльний катехит. Організува-ти з дітьми похід до лісу, в гори ... Там кожне створіння говорить про Творця.

    Із членів недільної школи організувати дитячий хор (хоч би при більших парохіях).

    Бажано, щоб кожної неділі і свята катехит мав зустріч із дітьми і спільно йшли на св. Літургію.

    Священики і катехити повинні тісно співпрацювати з батьками, допомагати їм виконувати їхню місію, тоді будується спільнота - парохія.

    3. Вишкіл катехитів

    Самі священики у своєму душпастирському слу-жінні не зможуть охопити катехизацією всіх дітей, молодь, дорослих. Тому посильну допомогу у катехитично-му служінні повинні радо надавати належно підготовлені вірні — катехити. "... Це найліпший спосіб причинитися по своїх силах до душпастирської праці в Церкві, це найкращий спосіб виконати самим ділом християнську любов ближнього, а тим покажете також і найкращу та найбільшу любов до свого народу", — так митрополит Андрей звертався до вірних і заохочував їх до катехи-тичного служіння.

    Парохіяльним сященикам пропонується залучити до катехизації підготованих катехитів (де такі є на парохії).

    У липні-серпні продовжити (де проводились) і ор-ганізувати та провести (де з різних причин не проведено минулого року) катехитичні курси у всіх шести район-них центрах.

    Парохіяльним священикам визначитися і направити хоч кілька осіб навчатися на цих курсах.

    Катехитів, що закінчили районні курси, заохочува-ти і помагати їм у здобуванні вищої катехитичної освіти.

    Для цієї важливої справи, якою є катехизація, потрібно всім нам з"єднатися у молитві і признати, що це є і велика відповідальність всіх нас, цілої Церкви і єпископів як провідників віри та учителів; священиків як "виховників віри"; співпрацівників єпископа; монахів та монахинь; християнської сім"ї як "домашньої церкви" (першої школи і першої семінарії); мирян як співпраців-ників священиків, особливо покликаних до катехитичного служіння, бо катехити мають велике завдання у Бо-жому винограднику.

Помилка в тексті? Виділіть мишкою та натисніть Ctrl+Enter!
© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC