Зміст

<< Головна УГКЦ

  Собор:
 IV-a сесія
 Канонічні основи
 Статут Собору
 Попередні сесії

Rambler's Top100


Помилка в тексті?
Виділіть мишкою та натисніть Ctrl+Enter!

   В розділі...
<<< Єпархії
• Слово Владики Юліана Вороновського
• Слово о.др. Романа Василіва
• Богослів’я спільноти (о. митр. Мирон Бендик)
• Доповідь Івана Гаваньо
• Літургійний вимір життя спільноти.
• Родинний аспект життя і діяльності парохіяльної спільноти.
• Навчально-виховний аспект життя і діяльності парохіальної спільноти
 Молодь на парохії
• Харитативний аспект життя і діяльності спільноти
• Господарський аспект життя і діяльності спільноти
• Пропозиції Собору
• Звернення собору
  

МАТЕРІАЛИ
II СЕСІЇ СOБOPУ
САМБIPСЬKO-ДРОГОБИЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ
УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
«Ідентичність священика»

Трускавець
16-19 липня 2001 р.Б.



Молодь на парохії

Доповідач: о. Ігор Козанкевич

Напевно, вже нікого не потрібно сьогодні переко-нувати в тому, що виховання молоді є завданням надзви-чайної ваги. "Надія на кращий, християнський світ - за словами папи Івана Павла II - є пов'язана із молодим поколінням; але, однак, мусить воно одержати відповідну виховну допомогу, проникнуту Євангелією"(1).

    Отже, молодь становить виняткову силу і великий виклик. Бачимо це також із того, що в багатьох держа-вах вона займає майже половину всього населення, а часто, беручи до уваги цифри, - половину всіх вірних, які мешкають в цих державах. "Церква, в особливий спосіб, бачить себе саму в молодих"(2).

    Директива про катехизацію (1997) стверджує: "За-гально потрібно зауважити, що духовна і культурна кри-за, яка охопила цілий світ, має свої перші жертви в молодих поколіннях. Але є також правдою, що заанга-жування в справі кращого суспільства, власне в молодих, знаходить найкращу надію"(3).

    Обширною і вимагаючою великої мудрості є сьо-годні душпастирська діяльність серед молоді в Україні, де знову має змогу розвиватися наша Церква. Цю діяль-ність розпочали священики, монахи і монахині, а також велика група світських осіб. Вони зустрілися із рядом поважних проблем в контактах із молоддю, із чиновни-ками державних установ, провідниками і вірними інших християнських спільнот, а подекуди навіть із байдужістю і незрозумінням також наших священиків. У великій мірі є це проблеми цілого українського посткомуністич-ного суспільства епохи відбудови нашої Церкви і Держави, але треба наголосити, що молодь переживає це особ-ливо глибоко. Тому ще раз, швидко і второпно, потрібно переглянути і зробити оцінку всього, що діється у світі і в Україні і що робить свій вплив на формацію молоді. Підкреслюємо, що "катехизація дітей та молоді нале-жить до фундаментальних завдань цілого душпастирства"(4).

    З досвіду бачимо, як глибоко реагує молодь на такі цінності, як справедливість, незастосування насиль-ства в родинах, навчальних закладах, в праці; на щирість і правду, а не на хабарництво. Молоді серця широко відкриті на братерство, приязнь і солідарність. Вони очікують також відкритого, приятельського діалогу про всі справи, які їх турбують.

    Однак охоплює їх також неспокій, розчарування, турбота і страх, який панує в світі, а крім цього, нара-жені вони на спокуси, типові для їх віку. Церква постій-но має бути оживлювана тою великою любов'ю, якою Христос обдарував молодого хлопця із Євангелії: "Ісус глянув на нього з любов'ю" (Мк. 10,21).

    Христова Церква має багато що сказати молоді, а молодь - Церкві. Цей двосторонній діалог, який має відбутися в атмосфері сердечності, відкритості і відва-ги, полегшить зустріч поколінь і обмін думками між ними, а для Церкви і суспільства буде джерелом багат-ства і молодості(5). Неправдиво було б стверджувати про численні недоліки молоді, не беручи до уваги вину, яка лежить на старшому поколінні за цю ділянку. Не мож-на звинувачувати тільки молодь. Треба брати до уваги, що молодь є, в певному значенні, відбиттям добра і зла суспільства дорослих, а часто теж жертвами криз, які переживають дорослі(6).

    Це все вищезгадане повинно ще більше мотивува-ти Церкву до відважного і творчого голошення Єванге-лії для молоді.

   

    І. Потреба згуртування молоді

    Близько 100 років тому Митрополит Андрей, звер-таючись до вірних, писав: "По наших селах чимало є вже різних братств (...). Та я хотів би заложити Вам іще "братство любови", яке допомогло б Вам завести в гро-маді всякі християнські порядки"(7). Бачимо, що братства та інші спільноти в наших парохіях не є видумкою сьо-годнішнього дня і що вони мають велику користь як для членів спільноти, так і для цілої парохії.

    Молоді люди відчувають особливо велику потребу приналежності до якоїсь спільноти. Ці спільноти можуть виходити з різних харизм, наприклад: молитовної (базую-чись на індивідуальній, щоденній "Ісусовій молитві"; а хоч би раз у тиждень, крім Недільної Св. Літургії, збиратись ще для спільної молитви в Церкві; або опираючись на особливих молитвах до Пресвятої Богородиці чи святих). Інша спільнота може бути оперта на розважанні Святого Письма, а ще інша — на харитативній діяльності (пріо-ритетним було би організовування допомоги для особливо бідних), а також багато інших спільнот.

    Загублені в широкій масі і щоденних клопотах, молоді люди прагнуть зустрітися в дружніх спільнотах, в євангельській, братерській атмосфері, яка оберігає перед анонімністю міста і парохії, перед самотністю. Бачимо, що сьогодні замало є вивчити напам'ять катехизмові правди віри, але їх знання, проникнуті перш за все ласкою Свя-того Духа, повинні поєднуватись також з раціональною, богословською інтерпретацією і провадити до практично-го життя в сопричасті з Богом. Щоб віднайти релігійно-моральний сенс екзистенції людини, молодь перш за все потребує духовного досвідчення любові Бога. Потрібно також підкреслювати, що "всі мають право знати таїнства (...) Христового дару спасіння, незалежно від того, як далеко вони відійшли від Церкви. Як приклад. Церква наводить притчу про блудного сина, де батько, який че-кав, вибігає назустріч своєму синові з радістю, а не з осудом"8, t ще: "молоді люди мають право одержати відповідну до їх віку катехизу", і вона "повинна відрізня-тись від катехизи дітей і дорослих"(9).

   

    II. Священик і молодь на парохії

    Священик - духовний отець цілої парохії і ним понад все повинен бути. Особливої підтримки потребують молодь і молоді сім'ї. Митрополит Андрей, звертаючись до священиків, сказав: "Треба нам щиро працювати над молоддю, яку нам світ видирає з рук. Треба собі її з'єд-нувати та безнастанно утверджувати в ній переконання християнського життя"(10). Зараз ситуація ще більш ус-кладнена всіма трагічними елементами, які залишились в ментальності нашого народу після тривалого панування окупаційної комуністичної системи.

    Особистий взірцевий приклад священика та його сім'ї був і надалі залишається найкращою проповіддю і підтвердженням євангельської правди в молодих серцях. Важливим також є зреалізувати перевагу активної вихов-ної присутності над яким-небудь способом насилля серед молоді. Прагнути, щоб єдиним мотором душпастирської діяльності священика в житті молоді була щира любов до них. Старатися якнайбільше перебувати із молоддю і се-ред молоді - не вивищувати себе, але чувати над кожною молодою душею.

    Після особистого прикладу і батьківського вихо-вання молодь потрібно також вчити молитися, вчити чер-пати із скарбів Св. Тайн, вчити нести Добру Новину іншим. "Євангелізацію молоді слід проводити (...) скрізь і всюди, де збирається молодь"11. Священик, як знак і джерело любові Бога до людей, повинен увесь час моти-вувати, подавати ідеї, координувати і підносити на дусі, але не може сам усе і за всіх робити! Обов'язково по-трібно шукати собі помічників, які, пройшовши відповідне приготування, зайнялися б працею серед молоді.

    В свою чергу молодь, повна сили і динамізму, не тільки здатна допомагати своєму духовному отцеві в орга-нізації різних заходів, але також своєю щирістю, відкритіс-тю, спонтанністю і радістю, а також вимогливістю і завзя-тістю не дозволить священику ані на мить задрімати при своїх душпастирських обов'язках, що, звичайно, мусить та-кож іти в парі з його постійним духовним ростом.

   

    Ш. Чим парохія обдаровує молодь

    Віра молодих людей, які стають щораз самостійні-шими, часто наражається на різні випробування. Особли-во важливою поміччю для них у цей час є підтримка віруючих батьків, які своїм прикладом вказують на цін-ність їхньої віри12.

    Митрополит Андрей Шептицький, звертаючись до батьків, у свій час писав: "Знайте, що пусті бесіди, погані співанки, погляди не лише є гріхом, але також нищать душу і ведуть до блуду! А це отрута для душі! Бог довірив Вам Ваші діти, ніби ангелів з неба, і будете за них відповідати"(13). Добрим є, коли наші батьки розуміють це і не вчать дітей хоч би вживати алкоголь, ані не привчають їх до трагічної ментальності, що кожне свято чи більший обід починається, замість молитви, із дзвону чарок. На жаль, трапляється також, що батьки вживають брудні слова, жарти, осуджують, а ще більш трагічне -що роблять це у присутності дітей.

    Свідчити Христа перед молоддю є також обов'яз-ком цілої спільноти, а не лише батьків, священика і катехита. Тому Катехитичний Правильник нашої Церкви підкреслює: "Проповідувати для молоді - це особливе Боже покликання всіх членів церковної спільноти"(14).

    Придивімось, для прикладу, як виглядають наші вечірки для молоді (або, як ми звикли називати, дискоте-ки, або рідше вже — танці). Часто хлопці, а вже і дівчата, на початок такої вечірки шукають найперше "лікарства" на скованість і піднесення хоробрості. У більших містах таким "лікарством" вже є не тільки горілка, але й нарко-тики. Не важко догадатися, як далі перебігають подібні вечірки з участю таких "розкованих богатирів". Але біда вся в тому, що нашу молодь ніхто не навчив по-іншому відпочивати. Ми часто критикуємо "розпущену молодь", але дуже рідко даємо їм щось взамін. Недавно, будучи на одному із сільських весіль, я був просто шокований тим, в які ігри забавляються "наші батьки" на очах в дітей. Взяти хоч би так званий "танець із фартушком", де "всі з всіма" цілуються, та ще й на колінах, і чим довше і міцніше, тим краще. Або подібні танці з "валком" чи "прищіпками"... Задумаймося, який підтекст несуть подіб-ні ігри? Чого ми вчимо і що виховуємо?

    Тому ще раз нагадую, що також парохіяльна спіль-нота повинна на різні можливі способи сприяти в повно-му, позитивному розвиткові молоді. Можна умовно розді-лити це на три ділянки: розвиток фізичний, душевний, а над усе — розвиток духовний.

    Важливим знаком нинішнього часу є дія Святого Духа, що робить мирян щораз свідомішими власної відпо-відальності за проповідування Євангелія, зокрема для мо-лоді15. На особливу підтримку заслуговує молодіжний апос-толят, який покликаний і посланий для такої місії єписко-пом. Таких лідерів-катехитів потрібно вибирати серед членів спільноти і сприяти в їхній формації і вишколенні, а також у постійному духовному рості і дошколюванні.

    Настоятель парафії за допомогою молодіжного апостоляту і підтримки цілої парафіяльної спільноти повинен організовувати та провадити: реколекції, прощі, чування, Хресні Дороги, Біблійні читання, молитовні та інші групи, християнські відпочинкові табори на зразок "Сарепти" тощо. Водночас молоді люди як члени Церковної спільноти по-кликані також євангелізувати один одного16.

    Черговим важливим завданням є створення можли-вості праці і заробітку для молоді. Згідно статистики, наприклад, у Сколівському районі нашої Єпархії на 2000-й рік проживало 2197 осіб віком 15-28 років, а безробітних до 28 року життя було 523 особи. Коли відмінусувати молодь, яка вчиться, і тих, що служать у війську, вихо-дить, що майже половина молодих осіб ніде не працює. Задаймо собі запитання: чим же вони займаються? Допо-могою у зменшенні кризи безробіття серед молоді могло би послужити створення курсів (починаючи уже від стар-ших класів школи), на котрих вчили би різноманітних професій, найбільш потрібних у сучасному світі

    Часом клопіткою, але дуже потрібною є також справа дофінансовування зі сторони парохії різних моло-діжних заходів. Молодь найчастіше не працює тому, що вчиться або не може знайти праці. Отже, без допомоги батьків або парохії організувати навіть найпростіші реколекції буде дуже важко.

    Потрібно також створювати спортивні команди, туристичні групи, залучати молодь до фізичної праці (від-повідної до їхнього віку і розвитку) при різноманітних громадських і парохіяльних роботах. Запобігати або на-віть "оголосити війну" курінню, пияцтву і наркоманії, особливо серед молоді. З цією метою проводити широкі просвітницькі заходи (організовувати зустрічі-дискусії із відповідними спеціалістами: лікарями, психологами, юрис-тами, особами духовними і мирянами, які власним прикла-дом дали би свідчення розв'язання цієї проблеми; готува-ти вистави за участю молоді і демонструвати кінофільми, які висміювали б узалежнення, а одночасно давали вказів ки, як розв'язувати подібні проблеми; забезпечити парохі-яльну бібліотеку відповідною літературою). Для осіб вже узалежнених допомогти у необхідному лікуванні.

    Нерідко наша молодь страждає на виховану життє-ву безпорадність і брак сенсу життя. Тут парохія має вимагати і дбати про відповідний рівень місцевих шкіл та будинків просвіти, щоб молодь, яка виходить зі школи, мала не тільки добре інтелектуальне приготування, але також була високо моральна, із великим багажем ідей та життєвої енергії. Парохіяльна спільнота має сприяти ство-ренню гуртків самодіяльності, ансамблів, хорів, місцевого театру тощо. Проводити на парохіальному рівні різні куль-турні та релігійні заходи: вечори, зустріч Нового року, колядки, вертепи, запусти тощо.

   

    IV. Що молодь хоче подарувати для парохії

    Не тільки для особисто духовного росту молоді, а також для піднесення на дусі всіх парохіян, молодь -перш за все через Св. Тайн — повинна брати живу участь в Святій Літургії та інших богослужіннях. Молоді люди можуть служити біля вівтаря, співати в хорі, приби-рати храм, бути катехитами, молодіжними лідерами, відві-дувати хворих, одиноких та пристарілих тощо. Різні захо-ди, організовані молоддю, послужать піднесенню і по-глибленню інтелектуального, культурного та духовного рівня цілої парохії. Для цього слід організувати академії, вистави, проводити святкування днів: матері, молоді, Не-залежності України тощо. Вишколені молодіжні лідери могли би працювати із дітьми, організовуючи для них різні заходи з нагоди різних свят, а особливо опікуватися ними в часі канікул. Потрібно також дбати про розвиток національної свідомості нашої молоді.

    Понад все молодь обіцяє свої щирі молитви, відданість і послух.

1. Messaggio di S. Giovanni Paolo П рег L' inizio del Capitolo Generalne XXIII, w: Educare 1 giovani alla fede. Documenti Capitolari. Roma 1990. c. 169
2. Іван Павло II. Апостольський лист до молоді цілого світу з нагоди світового Року молоді. №15. AAS77 (1985) с. 620-621
3. Загальна директива про катехизацію. №181
4. Іван Павло II. Проповідь. Red. І. Wilk. Wspolchesny wychowowca w stylu ks. Bosko. Lublin 1998. s. 54-55
5. Порівняй. Калиновський М. Душпастирство молоді. Люб-лін 1998. с. 24. Red. Kaminski R. Duszpasterstwo Specjalne.
6. Порівняй. Сучасний вихователь в стилі отця Боско. Red. Wilk. Lublin 1998. с. 55
7. Твори Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького. Т. 1. Торонто 1965. с. 150
8. Катехитичний Правильник УГКЦ. Свічадо 1999. п. 107.
9. Там же, п. 105
10. Твори Слуги Божого Митрополита Андрея. с. 27
11. Катехитичний Правильник, п. 106
12. Порівняй. Катехитичний Правильник, п. 109.
13. Твори Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького Т. 1. Торонто 1965, с. 87
14. Катехитичний Правильник, п. 109
15. Порівняй там же. п. 91
16. Порівняй там же. п. 108

Помилка в тексті? Виділіть мишкою та натисніть Ctrl+Enter!
© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC