Зміст

<< Головна УГКЦ

  Собор:
 IV-a сесія
 Канонічні основи
 Статут Собору
 Попередні сесії
   В розділі...
<<< Єпархії
• Вступ Владики Кир Михайла Сабриги
• Богословський вимір соціального життя
• Особливості соціальної місії Церкви
• Соціальні енцикліки Римських Архиєреїв
• Христос і антропологічний вимір Його діяння
• Сім’я
• Мирянський рух
 Суспільні хвороби
• Культура - наука - релігія
• Освіта
   Суспільні хвороби

Матеріали
Єпархіального Собору
Тернопільсько-Зборівської Єпархії
Української Греко-Католицької Церкви

“ХРИСТОС – ДЖЕРЕЛО ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ”

с. Велика Березовиця
Тернопільська Вища Духовна Семінарія
25-26 грудня 2001 р.Б.



Суспільні хвороби

Олександр Городецький

    Хочу представити до Вашої уваги два питання. Перше питання, що стосується пасторальної медицини, яка включає співжиття і взаємовідношення Церкви як Божого Народу, з найбільш слабкими і найбільш потребуючими нашими співбратами, які є хворі. І друге питання це соціальні новітні хвороби. Хвороба дає людині терпіння випробування вижити, вистояти і дуже добре, коли в час страждання хворій людині допоможе пережити Церква як морально так і матеріально. Всі рази, коли зустрічаємо Ісуса в Євангелії, пише Макнуд, знаходимо Ісуса який або оздоровляє або закінчив оздоровлення, або знову спішить оздоровляти. Христос так переймається хворим, що здається немає нічого більш важливого. Для Ісуса Христа оздоровлення хворого є важливішим від суботнього відпочинку дуже шанованого євреями. Цим Христос показує вартість прав милосердя у його церкві. Божественний лікар проповідуючи Євангелію і оздоровлюючи хворих не відокремлює ці два головні завдання християн: молитися, проповідувати Євангелію та чинити милосердя ближнім. Шукаючи джерел в Святому Письмі можна цитувати його цілими днями. Євангелист Матей так це описує, що ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи добру новину про Царство і зцілюючи всяку хворобу та всяку недугу. Чутка про нього розійшлась по всій Сирії і приносили до нього всіх хворих на різні недуги: знеможених стражданнями, біснуватих слабих, розслаблених і він оздоровляв їх. Христові зцілення були як знаком його божества та місії так і знаком любові, прикладом до наслідування. Цей приклад взяли до виконання перші християни. Так Іван Золотоустий єпископ Константинопольський ставив милосердя як найвищу цінність разом з чистотою і постом. Він збудував лікарню і запрошував всіх своїх вірних відвідувати хворих. Єпископ Карфагени – Кипріян поряд із єпископським будинком спорудив будинок для іноземців, які не мали власного житла та для хворих. Святий Василій – єпископ Цезарії, взагалі створив унікальну річ як в історії цивілізації так і Церкви він створив так звану базиліаду, ціле медичне місто, яке мало структури міста і повністю було направлене на лікування хворих. Новий підйом активності в цьому напрямку в Церкві спостерігався з 1400-1700 роки. В цей час були засновані головні церковні чини та ордени, які займалися хворими. Так Сан Джованні Дідіо, який створив орден “Чиніть добро брати”. Цей орден був дуже великий, мав багато лікарень і братів, які працювали в них, також мав волонтаріат.

    Каміліо Делєліз основоположник чину Камеліанів, в свій час був в монастирі, але через стан здоров”я був виключений. Він працював в лікарні де допомагав хворим. Через декілька років праці його чин Камеліанів нараховував сотні осіб в усій Італії. І коли кардинал прийшов його відвідувати, то в цей час робив перев”язку хворому, сестра повідомила, що прийшов до нього кардинал. Він відповів: “Я зараз обслуговую Ісуса Христа, як звільнюся, тоді вийду, тобто бачити в кожному хворому Ісуса Христа. Як він казав: “Кому з найменших допоможите, мені допоможите”. Милосердя це є серце Церкви, без милосердя Церква не є Церквою Ісуса Христа. Сказав Іван Павло ІІ під час зустрічі з президентом Карітас. Отже, маємо чудовий досвід, коли Церква йдучи за Христовими заповідями йде до хворих. Іван Павло ІІ після проголошення його папою поїхав в лікарню до хворих. Цим самим демонструючи цінності і пріоритет свого понтифікату.

    Зупинимось на хвилинку оцінки сучасної медицини нашої Тернопільсько-Зборівської єпархії, як наслідок атеїстичного режиму. Церква майже втратила контакт із сферою охорони здоров”я, яка залишилася державною. Залишивши людину один на один з хворобою, ми не виконуємо одного з головних обов”язків до якого нас кличе Євангеліє. На жаль, капеланство в лікарнях є поодинокими випадками і завдячує особистому ентузіазмові окремих священиків. Побутова ситуація в лікарні дійсно дуже важка: немає білизни, медикаментів, належного догляду. Є декілька пропозицій, які ми пропонуємо до розгляду собору. Отже, перше, це налаштувати працю капеланів в лікарні, ми маємо перелік всіх лікувальних закладів нашої області та міста, які представимо преосвященнішому єпископу, для того, щоб налагодити капеланство в лікарні. Було б дуже добре, якби священик був постійно в лікарні, якби був знайомий з медперсоналом, з головними проблемами які виникають в хворих і який міг би як духовно так і матеріально допомагати найбільш потребуючим. Так в розрізі цієї теми можна говорити про проект “Скринька милосердного Самарянина”, тобто залучення коштів наших людей, українців, а є багато бажаючих їх підтримати, так і закордонних благодійних організацій. Тобто, священик працюючи в лікарні, знаючи тих людей, їх проблеми міг би реально допомагати; наприклад в придбанні лікарства та інших необхідних речей.

    На мою думку є важливо шукати співпрацю з міжнародними організаціями такими як: лікарі без кордонів, фармацевти без кордонів, Малтійська служба, Карітас. Поширювати з ними взаємовідносини з метою налагодження гуманітарних церковних аптек, які би працювали при парафії, тобто о. парох, знаючи ситуацію на своїй парафії міг би скеровувати людей до цієї аптеки, таким чином реально допомагаючи їм вижити. Також цікаво було б якби могли ми зорганізувати обіди в лікарнях. Ви знаєте, що зараз в лікарнях дають їсти, особливо в туберкульозному диспансері і психлікарні, там просто немає хліба. А як відомо, для такої хвороби як туберкульоз, першим лікарством є харчування. Хоча би в цих двох лікарнях вдалося допомогти з харчуванням. І, звичайно було б добре вийти з пропозицією до чину “Чиніть добро брати” або “Камеліанів” з пропозицією відкрити в нашій єпархії католицькі клініки. Це можливо і реально але потрібно підготувати і вийти з такою пропозицією. І, думаю знайдуться люди які відгукнуться.

    До головних соціальних хворіб відносимо наркоманію, алкоголізм, СНІД, венеричні захворювання, самогубство та туберкульоз. Це об”єднується в загальну назву соціальні хвороби. Церква на мою думку може тут вмішуватися на фазі профілактики. Причинами наркоманії перш за все є невпевненість в майбутньому, відсутність цінностей та ідеалів, досвід розчарувань пост-радянського часу, коли нікому не хочеться вірити. За найбільшу цінність ставиться особиста приємність і особисте добро в більшості матеріальне. Відсутність виховання в сім”ях. Зараз маємо проблему розбитих сімей через заробітчанство. Отже, Церква тут могла би полегшити роботу з дітьми, які є під наглядом наприклад бабці.

    Невігластво, атеїзм, відсутність моралі. Церква може на це впливати організоваючи молодіжні табори з катехизацією та інші заходли.

    Самотність, особисті проблеми самоутвердження, безробіття, неможливість заробити чесним шляхом. На жаль це є проблема загально державна, і тут Церква хіба може звертатися до правлячоїх влади, подібно до звернення Синоду єпископів до правлячої влади про те, що невиплата зарплати це гріх, який взиває до пімсти з неба. Це є дуже актуальне звернення і саме таким шляхом нам потрібно йти.

    Я приніс показники захворювання, зокрема на туберкульоз. Маємо найвищий показник в Теребовлянському районі – 89 на 100 тисяч населення, а в абсолютних числах то є 64 хворих. По області всього 600 хворих. Другим йде Збаразький район, тут є представники всієї єпархії. Отже, люди які є з цих районів могли би щось подумати щоб виправити ситуацію. Також є небезпечна ситуація з венеричними захворюваннями по області теж більше 300 чоловік. Зокрема важкими районами є м. Тернопіль, Чортківський район, Бережанський і Кременецький.

© Розробка та розміщення - TRC, 2001