Зміст

<< Головна УГКЦ

  Собор:
 IV-a сесія
 Канонічні основи
 Статут Собору
 Попередні сесії
   В розділі...
<<< Єпархії
• Вступ Владики Кир Михайла Сабриги
• Богословський вимір соціального життя
• Особливості соціальної місії Церкви
• Соціальні енцикліки Римських Архиєреїв
• Христос і антропологічний вимір Його діяння
• Сім’я
• Мирянський рух
• Суспільні хвороби
• Культура - наука - релігія
 Освіта
   Освіта

Матеріали
Єпархіального Собору
Тернопільсько-Зборівської Єпархії
Української Греко-Католицької Церкви

“ХРИСТОС – ДЖЕРЕЛО ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ”

с. Велика Березовиця
Тернопільська Вища Духовна Семінарія
25-26 грудня 2001 р.Б.



Освіта

Петро Ковч

Високопреосвящений владико,
всечесні отці,
пані та панове!

    Мій виступ не претендує на наукову доповідь, але з радістю поділюся своєю думкою з питань освіти. За словами О. Германа, культура – діагноз суспільства, мабуть і освіта є таким самим діагнозом, і все те, що стосується душі людини є діагнозом суспільства, а діагноз невтішний, наше суспільство, Україна, є важко хворі.

    Директорам шкіл дали безкоштовно запрошення на виставу “Андрей”, яку ставили львів’яни і на жаль, були присутні тільки двоє чоловік. Виникає питання чому працівникам освіти не потрібні такі заходи? Колись наші батьки і діди казали, що вчитель і священик були основні особи у селі чи в місті і всі питання вони вирішували спільно. Очевидно, гарантією духовного зросту є саме така співпраця. Дуже дякую сьогодні о. мітрату Василю і всьому викладацькому колективу семінарії за нову когорту майбутніх священиків, яких вони готують. Коли ми з вашими семінаристами проводили уроки “Духовної краси” присвячені Митрополиту Андрею Шептицькому, то старшокласники сприймали це з великим захопленням.

    Болючим є факт, що доводиться нам, директорам працювати стихійно на ентузіазмі, ми не маємо можливості ввести уроки християнської етики в школі, це дано на віху директора, а фактично немає за що, тому що тепер скоротили так званий шкільний компонент, лишили тільки 25%. Хоча у сусідів у Львові і Франківську і в більшості містах західного регіону є ці години. Нам за це прикро, і ми розуміємо, що маючи зараз підготовлених вчителів не маємо можливості їм дати годин. Вважаю що собор є вправі поставити це питання і з нового навчального року щоб ці кошти були закладені в бюджет. Хочеться, щоб це рішення поставили перед виборами.

    Ми багато сьогодні говоримо про Митрополита Андрея, хочу пригадати, що в часи лихоліть, він творив нашу Церкву і наш народ, він зрештою доказав це своїми вчинками. В моєму кабінеті висить портрет Митрополита Андрея і з словами “Благословляю і молюсь”, і я прошу в нього благословення, через те, що він говорив те, в що вірив, а головне чинив те що говорив і проповідував, цого дуже бракує нашій владі: відкритості, чесності, порядності у своїх діях і помислах. Ми з вчителями радились, що коли доростемо до того рівня, і коли буде на то благословення Церкви і Бога, то будемо носити ім”я Митрополита Андрея. Проводячи заходи присвячені Митрополиту я для себе відкрив цілий пласт діяльності Митрополита в питаннях освіти і розвитку науки, духовності все це між собою дуже тійсно пов”язано.

    Цей рік дуже багатий в духовному плані: приїзд Святійшого Отця, рік Митрополита Андрея, і коли ми взялися досліджувати цю тему, то вперше з вчителями ми відкрили, що таке справжній інтелігент, аристократ, коли зустрічалися з династією тих отців, які були вишколені Митрополитом Андреєм: родина Цегельських, Родина Сліпих. Ми їздили в с. Заздрість, в с. Струсів, зустрічалися з потомками і запрошували в школу, їздили в с. Сорока, де М. Цегельський мав парафію впродовж двадцяти років, ці прості старші люди настільки мудрі, що можуть бути сучасному вчительству прикладом.

    Я себе не тішу тими результатами які є, бо далеко до бажаного результату, а дійсність є такою, що ми нікуди від молоді не дінемося, якою її сформуємо, такою вона буде, і як протиставити нашу науку, педагогічну думку сучасності, напливу інформації, телебаченню. Дітей вчимо і вчимо, а коли вони проводять свої заходи, то включають їм зрозумілу російську чи іншу музику, і ніби всі плоди науки пропадають. Звичайно, тільки праця може змінити ситуацію.

    Я є за тісну співпрацю з Церквою. Наша Церква може вже гордитися своїми пастирями. Хоча, приїжджаючи в село можна почути: “Не піду до Церкви священик не такий”. Очевидно, то є неправильний підхід, але ситуація змінюється на краще, але з другого боку, в селі непочатий край роботи. До тих людей треба йти. Колись на селі був господар, а також був один пияк в селі що стидався тим, а тепер? Різдво, Паска перетворюється самі знаєте в що, – привід щоб напитися. Наші священики о. Ярослав і о. Василь постійно вчать своїх людей на проповідях і це дає результат.

    Ми дуже тішимося, що наша парафіяльна церква і школа співпрацюють і це дає результат, хочеться, щоб директор школи, вчителі і учні разом ходили на Літургію.

    Бажаю плідною роботи нашому зібранню.

© Розробка та розміщення - TRC, 2001