Зміст

<< Головна УГКЦ

  Собор:
 IV-a сесія
 Канонічні основи
 Статут Собору
 Попередні сесії
   В розділі...
<<< Єпархії
 Вступ Владики Кир Михайла Сабриги
• Богословський вимір соціального життя
• Особливості соціальної місії Церкви
• Соціальні енцикліки Римських Архиєреїв
• Христос і антропологічний вимір Його діяння
• Сім’я
• Мирянський рух
• Суспільні хвороби
• Культура - наука - релігія
• Освіта
   Вступ Владики Кир Михайла Сабриги

Матеріали
Єпархіального Собору
Тернопільсько-Зборівської Єпархії
Української Греко-Католицької Церкви

“ХРИСТОС – ДЖЕРЕЛО ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ”

с. Велика Березовиця
Тернопільська Вища Духовна Семінарія
25-26 грудня 2001 р.Б.



Проповідь
Ієрарха Тернопільсько-Зборівської єпархії
Кир Михаїла Сабриги
під час Святої Архиєрейської Літургії

Високопреподобні отці!
Шановні учасники єпархіального Собору!

  Високогуманна ініціатива, яка зібрала нас на цей собор, торкається найболючіших проблем сьогодення, а саме соціальних проблем. Маємо спільно подумати, як де розпочати, а де продовжити спільне жертвенне старання для піднесення і розвитку нашого народу згідно християнських засад.

  Однією з основних соціальних проблем, яка потребує невідкладного вирішення – є проблема бідності більшої частини народу. Цю проблему умовно можна розілити на дві складові – бідність матеріальну і бідність духовну, які досить тісно пов'язані між собою. Перша частина – бідність матеріальна, очевидна для всіх і не потребує особливих доказів. Досить часто можна побачити на вулицях жебраків, на смітниках в пошуках їжі перестарілих людей, повсюди повно бомжів – і це тільки видима невиличка частина гігантської і болючої проблеми, якою є бідність нашого народу.

  Правда щоденно ведуться розмови про існування бідності і шляхи її подолання, розробляються програми боротьби із бідністю. Разом з тим на вулицях все більше з'являється дорогих автомобілів, дорогих магазинів, розкішних особняків і інших атрибутів забезпеченого матеріального життя. І тут виникає питання: чому такий контраст: Чому на прекрасній землі, де живе один народ, більшість людей його так бідує?

  Послухаймо, що відповідає нам Ісус Христос на це питання своєю наукою, яку Він по суті, звів до двох геніально коротких і зрозумілих всім заповідей любові: "Люби Бога свого... і "Люби ближнього свого, як себе самого", "любов же в тому щоб жити за Його заповідями". І якщо спитати: "Чи любите ви Бога? – більшість людей дасть позитивну відповідь, а от на питання: "Чи виконуєте ви всі заповіді Божі?" – то відповідь, якщо вона буде чесною, вже не буде такою позитивною і однозначною, а це вже біда.

  Ї зараз певно вже настав близько той час, коли кожен українець має задуматись над своїми словами і діями, чи вони відповідають заповідям Божим. Зараз саме той час, коли Бог чекає нашого навернення, нашого розкаяння конкретними діями. Пам'ятаймо, що немає нічого таємного, що не стане явним; що кому багато дано, з того Бог більше по Своїй справедливості спитає, а справедлнвісь Божа це не людська спрведливість. Тому не забуваючи себе, пам'ятаймо про любов до ближнього, доводьмо цю любов правдою і ділом, кожний на своєму місці праці і життя.

  Тут підходимо до другої причини нашої матеріальної бідності – бідності духовної. Кожен християнин повинен боротися з духом злоби, з духом людської гордості і самоправедності для того щоб Святий Дух мав можливість перебувати у нас. Їсус Христос до нас промовляє: "шукайте перше Царства Божого та його справедливості, а все інше вам додасться" (їжа, пиття, одяг, гроші і інше). 1 як важливий аргумент правдивості цих слів, Христос каже: "Яка користь людині, коли здобуде увесь світ. але погубить власну душу?"

  А скільки цих мертвих і омертвілих уже тут на Землі маємо тих душ. через їх 'власні гріхи. Ї якраз для цих омертвілих душ Церква через духовенство, через вас, тут присугніх, всіх людей Божих хоче підняти свій голос і свою духовну працю з надією оживити їх, доступитись до їхніх сердець. В цей трудний час Церква повинна і хоче бути активнішою при Вашій співпраці, шановні члени собору, в усіх сферах життя нашого народу. Бо коли спільно подолаємо духовну бідність нашого народу, то разом з тим успішніше зможемо подолати матеріальну бідність і всі ті соціальні проблеми, в яких перебуває наш народ і за посильне рішення яких ми беремося. А ця спільна молитва нехай додасть нам Божої мудрості і сили у нашій дводенній праці. Амінь.


Вступне слово
Ієрарха Тернопільсько-Зборівської єпархії
Кир Михаїла Сабриги

  Слава Ісусу Христу!
Всечесні отці духовні!
Високоповажні представники влади!
Дорогі у Христі брати і сестри!

  Сьогодні разом на Божественній Літургії ми розпочали Єпархіальний Собор, який об’єднує нас усіх, щоб разом шукати шлях будівництва нашої Церкви та Держави.

  Провідною темою Собору є соціальні проблеми, які переживаємо. Вона є перешкодою до якісно нового кроку нашого суспільства, нації. З Божого провидіння так склалося, що Церква із статусу переслідуваної та відкиненої “світлим людським генієм” займає сьогодні провідне місце і є практично, як свідчать навіть статистика цитована самим Президентом нашої держави, найвищим авторитетом для народу. Церква залишається єдиною інституцією, якій довіряють люди, на яку покладають свої надії і не тільки пов’язані з духовними потребами, але й іншими, що притаманні людському створінню. Тому важливо, щоб всі ми, що є живими складниками Христової Церкви, почувалися відповідальними за долю одні одних у нашій історичній епосі і разом шукали можливості виходу з розширеної кризи, що огортає практично всі сфери нашого суспільного життя – перш за все мусимо повірити в себе, повірити, що Божа ласка обдарувала всіх нас зокрема і загально взяту націю талантами, які є необхідні для будівництва здорового, добробутного суспільства, яке би зуміло гармонійно з’єднати духовне з матеріальним, інтелектуальне з економічним, Боже з людським.

  Для цього мусимо відкинути песимістичний настрій безнадійності і розчарування і сприймати кризу як необхідний процес, що є переломним станом кожного організму, чи то людського чи соціального.

  Живем у часі, коли старі цінності комуністичного режиму вже остаточно втратили свою вартість, а "нові" одвічні цінності ще не вкорінилися у серце народу. І у цьому якраз мусимо всі долучитися, бо нам Господь доручив закласти фундамент нового суспільства бути добрим взірцем для майбутніх поколінь. Отож важливо не втратити погляд з найголовнішого орієнтиру, Світла, що освітлює кожну дійсність та діяльність, яким є Сам Христос, бо тільки йдучи Йому на зустріч зуміємо гідно виконати доручену нам місію.

  Маємо докласти своїх зусиль, щоб допомогти нашим людям – від руйнівного матеріалізму повернутися до духовних цінностей. Це зовсім не означає, що ми перекреслюємо, хочемо відкинути те, з чого складається наше повсякденне життя усе довкола нас і ми самі. Але звести існування людини до здобуття їжі, одежі і даху над головою – означає позбавити її перспективи, підтяти крило, звести до рівня тварини. То чим відрізняється людина від інших істот? Своїм духовним началом, зв”язком з тою космічною силото, яку ми з душевним трепетом величаємо Творцем і Богом.

  Але при цьому ми повинні освідомлювати, що не створивши відповідних матеріальних чинників, не вирішивши насущних соціальних проблем, ми не вивільнимо людину для повнокровного духовного життя. Саме тому наш єпархіальний собор має гасло: "Церква і соціальні проблеми". Чому в цей складний час для нашої України ми саме звертаємося до Церкви? Тому, що тільки Церква поставила гідність людини у центр свого соціального вчення. Вона постійно наголошує: людина і суспільство, хоч і мають велику потребу в матеріальних благах, – потребують духовних і релігійних цінностей. Так само вирішення національних проблем потребує етично-релігійних цінностей, зміни ментальності і поведінки. Викликає занепокоєння, що праця і культура відсунені на край нашого людського суспільства. Нам необхідно об'єднати зусилля школи, науки і Церкви в питаннях виховання молоді. Треба визнати, що на сьогоднішній день соціально-християнська традиція не є провідною дисципліною і у програмах теологічної підготовки, а соціальне вчення Церкви має бути серед головних навчальних предметів. Нам потрібно думати, як зупинити демографічний спад на Україні, як людям з особливими потребами, із суспільними потребами, із суспільними хворобами надати паліативну медичну допомогу і опіку; а саме допомогти цим тяжко хворим знайти сенс їх страждань і потребу піклування передовсім про душу.

  Отже, пекучих проблем достатньо і їх можемо вирішувати тільки співпрацею усіх сил церковних і світських. Розішення цих соціальних проблем має творитися зусиллями як окремих осіб, так зусиллями суспільних, громадських, церковних, політичних і державних діячів. Ними всі соціальні розрішення мають впроваджуватися в життя.

  Нам зібраним на цьому соборі належить найперше пізнати ту дійсність правдивість, яку ми маємо з цих соціальним проблем у себе в селах і містах, районах і області; в парафіях, деканатах і єпархії. Співставити ту дійсність з вченням Божого Об'явлення, що Слово Боже нам про те говорить. І, накіпсць, спільно визначитись па перспективу у способі і методах подання цих проблем, відкинувши збанкрутілі ідеології і сприйнявши для цього здорові зерна християнства.

  Ми сердечно вітаємо Вас у стінах Тернопільської Вищої Духовної семінарії імені патріарха Йосифа Сліпого. Бажаємо усім творчої наснаги і плідних успіхів.

  Єпархіальний собор "Церква і соціальні проблеми" вважаю відкритим.

  Благословення Господнє нехай перебуває з усіма Вами, нехай дар мудрості наповнить наші уми та серця у пошуці шляхів до справедливого, працьовитого, а головно побожного суспільства.

© Розробка та розміщення - TRC, 2001