Зміст

<< Головна УГКЦ

  Собор:
 IV-a сесія
 Канонічні основи
 Статут Собору
 Попередні сесії
   В розділі...
    <<< Назад
• Відновлення нашого суспільного життя
• Неомойсеєвий декалог
 Рішення Собору в дії
   Рішення Собору в дії

Рішення Собору в дії

митр. прот. д-р Михайло Димид
секретар Патріаршого Собору

  Перший Патріарший Собор УГКЦ, який проходив з жовтня 1996 р. до липня 2002 р. і складався з трьох сесій, відійшов в історію. Історію Церкви, України, світу. Вперше, після десятиліть поневірянь і утисків, на рідній землі зібралися делегати однієї із численних гонимих Церков XX століття; Церкви, котра має своїх вірних на всіх континентах земної кулі; зібралися під прапором Ісуса Христа, який має стати “джерелом відродження” не лише Церкви, а й усього народу.

  Українська Греко-Католицька Церква, вийшовши з підпілля, динамічно взялася за роботу: утворення нових єпархій та екзархатів, будівництво сотень храмів, навчання (духовне, катехитичне, богословське, загальнокультурне) тисяч людей і здобуття, чи, радше, відновлення істотного суспільного впливу, що вилилося у потребу проголошення Церквою Патріархального статусу, - це, можна сказати, і стало першим пунктом рішень не лише Третої (заключної) сесії Патріаршого Собору, але й всього Собору, і незабаром, маємо надію, отримає благословення зі сторони Римського Апостольського Престолу. Це доленосне, не тільки для України, а й для всієї Вселенської Церкви проголошення сприятиме усвідомленню власної ідентичності та розмістить нашу Церкву в одному ряді з світовими Церквами-посестрами.

  Відчуття Христової спільноти, яке панувало на Соборі, полинуло окремими словами до тих наших вірних, які розсіяні на просторах Росії, Казахстану, Чехії, Словаччини, Румунії, Балканських країн, а також в країни так званої “нової еміграції” Італію, Іспанію, Португалію, Грецію - представники яких, на жаль, не були запрошені до соборових зустрічей через брак відповідних організаційних структур Церкви; і окремо було відтворено в свого роду моральних життєвих принципах віруючого, які на Соборі отримали назву “Суспільний дороговказ віруючого” і були затверджені Синодом Єпископів 12 липня цього року. Це практичні вказівки для щоденного життя кожного вірного нашої Церкви, незалежно від місця його проживання чи перебування; дотримання яких вирізнятиме віруючу людину, надаючи їй особливої харизми, у повсякденному житті. На сьогодні Секретаріат Собору робить зусилля для того, щоб до кожної сім’ї вірних нашої Церкви потрапив “Суспільний дороговказ віруючого”, а у кожній парафії, щонайменше у трьох місцях (у храмі, у громадському місці та у помешканні пароха) можна було б побачити і прочитати “Суспільний дороговказ віруючого”. Сподіваємось, що незабаром, кожен парох проголосить окрему проповідь на кожний із 10 пунктів “Дороговказу…”.

  Третім блоком питань заключної сесії Собору були пропозиції (цілком конкретні та реальні), які подавалися делегатами під час Собору. Секретаріат Собору узагальнив їх і подав на Постійний Синод єпископів нашої Церкви. Після прийняття Синодом Єпископів він фактично матиме законодавчу силу у нашій Церкві.

  Крім цього, неоціненним скарбом нашої Церкви є здобутки Єпархіальних Соборів, які, теж чи не вперше передували Патріаршому, матеріали яких окрім того, що будуть опубліковані окремим виданням, сподіваємось, що знайдуть своє місце і на сторінках журналу “Наша парафія”.

  Нам всім потрібно працювати: у своїх родинах, за місцем праці, на парохії; щоб увійшло в нашу ментальність те, що є лише один спосіб бути християнином, а саме через практичне втілення кожної Божої заповіді у щоденному житті.

© Розробка та розміщення - TRC, 2001