Зміст

<< Головна УГКЦ

  Собор:
 IV-a сесія
 Канонічні основи
 Статут Собору
 Попередні сесії
   В розділі...
    <<< Назад
• Роздуми Владики Михайла Гринчишина
• Корупція – суспільна хвороба сучасності
• о. д. Михайло Димид, "А що після візиту Єпископа Риму в Україну?"
 Пропозиції до підготовки Патріаршого Собору
   Пропозиції до підготовки Патріаршого Собору

Пропозиції до підготовки Патріаршого Собору

Василь Сліпчук,
студент Люблінського
Католицького Університету

    Сердечно дякую Секретаріату за надану можливість висловлення своїх думок у ході підготовки до Патріаршого Собору нашої Церкви. Запрограмовані для розгляду Собору проблеми є надзвичайно актуальними в сьогоднішньому суспільстві і вимагають від Церкви висловлення свого становлення щодо них і взяття активної участі в їх вирішенні.

    Перелік запланованих для представлення на Соборі доповідей вселяє надію в те, що його праця не обмежиться лише намаганнями розв’язати соціальні проблеми, але й вкаже на моральні і духовні ідеали християнського суспільства, які намагається реалізувати Церква. Це є дуже важливо, щоб Церква виразно свідчила сучасному світові про свій містичний характер, а не сталася в його очах лише однією з багатьох харитативних установ. Вчення про єдність Пресвятої Трійці, Євангельські ідеали любові, голошені Сином Божим, повинні завжди залишатися виразною підставою вчення Церкви на соціальну тематику. Ці високі ідеали покликані поглибити релігійну свідомість в нашому народі, допомогти кожному відчути високу гідність свого покликання і відповідальність не лише за себе, але і за тих, кого Боже Проведіння поставило поруч у життєвій мандрівці. На мій погляд праця над осягненням цього слід посилити розпочинаючи з кожної парохії, адже ще так низькою залишається свідомість літургічної спільноти, родини дітей Божих, кожен з яких є відповідальним за долю свого брата.

    Низькою залишається заангажованість мирян у життя Церкви. Є в цьому, на мій погляд, провина як із сторони самих мирян, які замало ще проявляють ініціативи і беруть на себе відповідальність за їх реалізацію, так і з сторони духовенства, котре ще дуже часто не є відкритим до співпраці з вірними. Часто залишається невикористаним потенціал мирян у створенні парохіяльних осередків допоги найбільш потребуючим, центрів профілактики і боротьби з наркоманією, алкоголізмом та іншими суспільними негараздами. Для сучасної молодої людини є замало сказати: „вживання наркотиків – це гріх”. Більш ефективним часто є солідне медичне обгрунтування їх шкідливості. Не принесе бажаних результатів і боротьба з абортами і застосуванням контрацептивів, якщо не подати як альтернативу підстав натурального планування сім’ї. У розв’язанні вищезгаданих і багатьох інших проблем є дуже плідною участь мирян, тобто самиххристиян, а згодом спеціалістів з різних галузей. Для налагодження співпраці з різними середовищами мирян і священством у Церкві залишається невикористаним в повному обсязі форма служіння, яку називаємо – капеланство.

    Помітними є осягнення деяких єпархій нашої Церкви в організації допомоги і душпастирcького проводу над людьми узалежненими від алкоголю та наркотиків, але недостатнім є поділ досвідом у цій праці між єпархіями. Мало використовується також досвід Церкви в інших країнах, де вже давно і ефективно діють „рух анонімних алкоголіків”, „будинки для лікування наркоманів”... На мій погляд, подібні організації варто було б заснувати також і в нас; там люди узалежнені могли б зустрічатися із собі подібними, а також з тими, що повернулися до здорового способу життя. В таких організаціях ці люди зрозуміли б, що їх терпіння – це хвороба і що цієї хвороби вони можуть позбутися. Душрастирська опіка допомогла б їм усвідомити, що комусь на них залежить, а спільна молитва, добрий приклад і високопрофесійна медична допомога прискорили б хвилину їх одужання. Вважаю, що доцільним було б створення при Патріаршій Курії централізованого органу для організації таких осередків та координації їх роботи.

    Духовному зросту нашого народу могли б послужити реколекції для молоді, християнських родин, та інших категорій населення. Варто було б зорганізувати реколекційні центри при відпустових місцях, чернечих згромадженнях та інших, спеціально для цього призначених осередках. Туди могли б приїжджати на якийсь час люди, щоб поглиблювати свою віру та відроджувати духовне життя. Добре було б, щоб у кожній єпархії діяв свій реколекційний центр.

    Нехай Патріарший Собор нашої Церкви послужить духовному зросту Українського народу. В молитвах прошу Бога про натхнення Духа Святого і опіку Матері Божої над його учасниками.

Люблін, 2002-02-17

© Розробка та розміщення - TRC, 2001