Зміст

<< Головна УГКЦ

  Собор:
 IV-a сесія
 Канонічні основи
 Статут Собору
 Попередні сесії

Rambler's Top100


Помилка в тексті?
Виділіть мишкою та натисніть Ctrl+Enter!

   В розділі...
• Анкета
• Статті, інтерв'ю
 Моніторинг преси
• Тематична бібліографія
• Конкурси
• Мирянські ініціативи
  

Моніторинг преси для підготовки до III-ої сесії Патріаршого Собору

Газета “День”
№60, 3.04.2000

Маріанна Романенко повідомляє у замітці під назвою “Народжуваність” про те, що минулого тижня було запроваджено у дію національну державну програму “Репродуктивне здоров’я 2001-2005”.

“День” №178, 03.10.2000.
К.Остапущенко у своїй статті “Приймальник-розподільник як шанс”розповідає про статистику, причини, заходи держави по розв’язанню такого загрозливого на сучасну пору явища існування великої когорти безпритульних дітей “дітей вулиці”.

№186, 13.10. 2000.
В.Бондаренко, педагог по професії, у статті “Як допомогти дитині відчувати радість від навчання” подає свої роздуми про сучасний стан виховного аспекту процесу навчання молоді у різних навчальних закладах. Автор також вказує на ті аспекти у навчально-виховному процесі, на які би було слід звернути увагу на майбутнє, зокрема можливість якнайглибшої соціалізації молоді у життя суспільства.

№192, 21.10.2000.
Стаття В.Княжанського “Зі світу тіней – у світ фарб і знань” звертає увагу читачів до проблем сліпих людей, зокрема дітей у пізнанні навколишнього світу. У статті розповідається про подарунок 300-ста книжок вихованцям двох спеціалізованих дитячих садків, що у Києві, для сліпих дітей.

Київ-Прес від УНІАН
№219, 29.09.2000.

Ольга Житня у своїй статті під назвою “Планування сім’ї починається зі школи” подає власне інтерв’ю з Ольгою Швед, головним сексопатолог міста Києва та директором Асоціації планування сім’ї у Києві.О.Швед виступає активно за необхідність введення у шкільну програму предмету “Сімейне виховання”, з елементами сексуального виховання. Поряд з тим, як розповідає Швед, у Києві їхня асоціація вже проводить пропагандистську та інформаційну роботу серед молоді про здоровий спосіб життя та правила безпечного сексу. Дана асоціація має фінансову підтримку від власного благодійного фонду “Благодійність”.

“День”
№208, 14.11.2000

Олена Крандакова у статті “Статева асиметрія” роздумує про сучасне становище жінки в Україні на всіх щаблях суспільного, політичного, професійного, та побутового життя. Автор стверджує наявність нерівності між чоловіками та жінками у сфері можливостей реалізації власних інтересів. Автор наводить таку статистику: 1) серед фахівців з вищою освітою жінки займають 61%; 2) серед керівників жінок 5%; 3) серед безробітних жінок 70%; 4) 17% неповних сімей є на утриманні самої жінки. На думку автора цю проблему слід найперше вирішувати на рівні державної влади шляхом прийняття відповідних законів, створення відповідного державного комітету, вироблення національної програми “Жінка України”, та створення відповідної гілки в судовій системі, яка б лише займалася порушеннями прав жінок.

№236, 20.10.2000.
Знаходимо новини про те, що робиться в Києві. Київський міський голова О.Омельченко підписав проект місцевої державної програми “Становлення та розвиток студентських сімей”. Також у Києві створено при Соціальній службі для молоді мобільні центри з вуличної соціальної роботи, метою яких є пропагандистська діяльність по запобіганню різних кризових явищ у молодіжному середовищі.

№256, 17.11.2000
У рубриці “Гаряча тема” поміщено статтю Людмили Чичканьової “Дитяча безпритульність, жебрацтво, бездоглядність – жахливий результат дорослої байдужості”. 17 листопада на апаратній нараді у Київського міського голови було обговорено стан виконання у столиці указу Президента України від 38 січня 2000 року “Про додаткові заходи щодо запобігання дитячої бездоглядності”. При Київській державній адміністрації з цього приводу було утворено Службу у справах неповнолітніх. Саме на цій нараді йшло обговорення планів роботи цієї служби на майбутнє. Автор виступає за покращення заходів держаних органів влади у цій сфері. Також настоює на потребі покращення виховного процесу молоді під час навчання у школі.

“Молодь України”
23.11.2000.

Стаття “Захистити дитинство”, написана з приводу проведення у Києві за підтримки влади міжнародної конференції “Дитинство в Україні: права, гарантії, захист”. У статті приведено деякі статистичні дані фахівців Центру “Соціальний моніторинг”, які ілюструють стан життєвого рівня дітей. З опитаних лише 73% батьків можуть придбати дитині найнеобхідніший одяг, 19% батьків роблять це зрідка, 3% не є в змозі це зробити. Серед опитаних школярів від 9 до 17 років лише 68% є ситі (нагодовані), 8% не доїдають. Серед “дітей вулиці” лише 37% з опитаних наїдаються. Серед дітей притулків 49% часто або постійно відчувають голод.

№206, 10.11.2000
К.Гудзик у своїй статті “Церква за роботою” розповідає про відкриття в одному селищі на Волині будинку для одиноких старих людей, ініціатором зведення якого стала релігійна місія “Карітас” Римо-католицької Церкви в Україні.

№43, 02.11.2000
А.Харченко у статті “Потрібний захист від духовного СНІДу” роздумує над причинами таких соціальних бід, як СНІД, наркоманія, алкоголізм, і т.п. Це такі групи причин: емоційно-психологічні, фізіологічні, економічні (невдоволеність сучасним рівнем життя), суспільні (рівень культури), медичні (платна медицина).

№219, 29.11.2000
Л.Рябоконь, кореспондент цієї газети, у статті “Педагогічно занедбана проблема” розповідає про статистичні дані у справі безпритульних дітей, про які дізналася з оприлюдненої інформації на проведеному нещодавно спільному засіданні Колегії Державного Комітету молодіжної політики, спорту і туризму, Міністерства освіти і науки, Міністерства внутрішніх справ України із проблем вирішення питань дитячої бездоглядності. Згідно державної статистики маємо: 20 тис. безпритульних дітей, 23 тис. неповнолітніх позбавлених батьківського піклування, 12 тис. неповнолітніх не пішло у 1 клас, 40 тис. неповнолітніх поставлено на облік. Більшість з тих дітей мають сім’ї, а опинилися на вулиці через асоціальну поведінку батьків. Кожна третя дитина постраждала від жорстокого ставлення батьків. Кожний другий підліток вживає наркотики і алкоголь, стан їхнього здоров’я загрозливий. Діти є малограмотними, з них 10% неграмотні. Часто діти втікають з інтернатів через несприятливу внутрішню атмосферу, або тимчасово зупиняються у притулках.

“Зеркало Недели”
№40, 14.10.2000.

І. Барсукова у своїй статті “Хто заперечить екклезіасту?” роздумує про майбутнє української родини, беручи до уваги всі позитивні наміри і напрямки сучасних державних програм підтримки молодої сім’ї, неповносправної молоді, і заходів з боку держави по сприянню в здобутті ними вищої чи середньо-спеціальної освіти. Автор змальовує усі складові сучасного становища українського суспільства, які, на думку автора, безпосередньо заторкують життя молоді. В статті лише подано сумну картину сучаного стану справ у даній сфері, проте не подано якихось реальних кроків для вирішення цих питань у найближчому часі. Це немов вказівка на ще одну ділянку проблем, які слід вирішувати, принаймні заходами держави, у даний момент.

“День”
№219, 29.11.2000

Л.Рябоконь, кореспондент цієї газети, у статті “Педагогічно занедбана проблема” розповідає про статистичні дані у справі безпритульних дітей, про які дізналася з оприлюдненої інформації на проведеному нещодавно спільному засіданні Колегії Державного Комітету молодіжної політики, спорту і туризму, Міністерства освіти і науки, Міністерства внутрішніх справ України із проблем вирішення питань дитячої бездоглядності. Згідно державної статистики маємо: 20 тис. безпритульних дітей, 23 тис. неповнолітніх позбавлених батьківського піклування, 12 тис. неповнолітніх не пішло у 1 клас, 40 тис. неповнолітніх поставлено на облік. Більшість з тих дітей мають сім’ї, а опинилися на вулиці через асоціальну поведінку батьків. Кожна третя дитина постраждала від жорстокого ставлення батьків. Кожний другий підліток вживає наркотики і алкоголь, стан їхнього здоров’я загрозливий. Діти є малограмотними, з них 10% неграмотні. Часто діти втікають з інтернатів через несприятливу внутрішню атмосферу, або тимчасово зупиняються у притулках.

“День”
№221, 01.12.2000

Л.Рябоконь у статті “Сліпих дітей “виводять у світ” ентузіасти” подає свої роздуми з приводу відвідування нею Київської школи-інтернату для сліпих №5, де перебуває 145 дітей. Кореспондент роздумує про актуальну проблему соціальної адаптації інвалідів у життя суспільства, найперше зусиллями держави і зусиллями людей, що працюють з тими людьми. Автор подає таку статистику: в Україні 20 тис. дітей-інвалідів з проблемами зору, з яких кожна п’ята є в інтернаті. З загального числа інвалідів, 2,4 мільйона, понад 150 тис. дітей і підлітків інвалідів. Соціальна адаптація таких дітей, розпочавшись з раннього дитинства, ведеться шляхом навчання теоретичним і професійним навичкам, ознайомлення з культурним життям суспільства.

“День”
№ 241, 29.12.2000

Л. Рябоконь у статті “Отчий дім” розповідає про центр “Отчий дім”, що знаходиться у селі Петрівське Києво-Святошинського району. Це є центр соціально-педагогічної допомоги та реабілітації безпритульних “дітей вулиці”. У цьому центрі зараз проживає 50 таких дітей. Кореспондент розповідає про шляхи реабілітації цих дітей, якими послуговуються працівники цього центру. Серед цих шляхів є такі: навчання в сільській школі, здобування різних професійних навичок, залучення дітей до соціальної допомоги місцевим перестарілим, можливість тимчасового проживання (на вихідні та свята) у благополучних сім’ях, привчання дітей до самостійного піклування за власною гігієною і чистотою одягу, залучення дітей до праці з обслуговування функціонування даного закладу, а також прищеплення християнських цінностей.

“День”
№ 17, 27.01.2001

Стаття Л.Рябоконь “Замість дитячих будинків – сім’ї для дітей”. У ній йде мова про те, що останнім часом в Україні набирає ваги альтернатива дитячим будинкам – сімейна форма дитячих будинків, коли подружжя беруться за справу виховання дітей сиріт, створюючи для них справжні домашні умови. Автор розповідає про одну таку сім’ю, яка при своїх чотирьох дітях взяла до себе на виховання ще восьмеро дітей. На Київщині вже є 15 дитячих будинків сімейного типу. А в цілому по Україні – 91 такий будинок. Автор зауважує, що існує одна проблема, за вирішення якої має взятися держава: забезпечення житлом цих дітей, коли вони досягнуть 18 років і захочуть жити самостійним життям.

“День”
№ 235, 21.12.2000

Людмила Рябоконь, журналістка газети«День», у своїй статті “Притулок для покинутих літніх людей. Чи варто довіряти догляд за батьками інтернату?” подає кілька різних думок з даної проблеми, отриманих в результаті спілкування з різними людьми причетними до вирішення цієї проблеми та кількома вже літніми людьми, які поділилися своїм баченням розв’язки даної проблеми у межах своїх сімей. На початку статті подається наступна інформація:
“Близько третини населення України — люди похилого віку, серед них — три тисячі самотніх стареньких та більше двох тисяч сімей, які складаються тільки з людей непрацездатного віку. За даними опитування Центром дослідження сім’ї Українського інституту соціальних досліджень, майже половина пенсіонерів не отримує жодної допомоги від дітей, а 14% — ще й самі допомагають дітям. Близько половини людей похилого віку у вирішенні своїх проблем покладаються тільки на себе, третина — на дітей та родичів, лише 4% — на державні владні структури.” Цитуючи далі статтю, довідуємося: “При опитуванні кореспондентом «Дня» літніх людей з’ясувалося, що подружжя бажають жити окремо від [своїх] дітей навіть при дуже поганому здоров’ї. В інтернатi для людей похилого віку хотіли б піти лише ті, хто не має свого кутка, або самотні і вже зовсім безпораднi..
“Як повідомляє керівник Центру досліджень сім’ї Українського інституту соціальних досліджень Андрій Ноур основними проблемами пенсіонери найчастіше називають поганий матеріальний стан, дорогі ліки, низьку пенсію, зрівнялівку у пенсіях, платну медицину, занадто високу плату за житло та комунальні послуги, проблему придбання їжі, знецінення заощаджень. Стосовно вирішення цих проблем літні люди відповідають — ніяк не вирішуємо, не можемо вирішити, намагаємось економити на всьому, займаємось самолікуванням. Дехто перебивається за рахунок боргів, за рахунок допомоги сусідів, розпродажу речей, не використовування електроенергії. Майже половина респондентів стикалася з проявами негативного ставлення до них різних людей через те, що вони є пенсіонерами, а 20% вказували на «недбайливе ставлення суспільства до пенсіонерів», тобто до людей похилого віку. Середній прибуток одного пенсіонера чи представника сімейної пари, що мешкають окремо від дітей, за даними опитування минулого року Українським інститутом соціальних досліджень, складає 108 грн. Крім пенсій джерелами прибуткiв літніх людей стають присадибні ділянки для самозабезпечення продуктами харчування та продажу продукції. Деякі мають постійну або тимчасову роботу, відповідно 7 та 9 відсотків. Індивідуальною трудовою діяльністю займаються 6%, а разові підробітки мають 23% опитаних. Допомогу вiд дітей та родичів отримують тільки вісім відсотків. Половина витрат йде на продукти харчування, чверть — на комунальні послуги. На одяг витрачається три відсотка, бо доношується старий чи одяг дітей. Свiй матеріальний стан 90% літніх людей характеризує як катастрофічне. Непереборні проблеми створюють будь-які ситуації, що потребують додаткових витрат, — придбання ліків, ремонт побутової техніки чи взуття. Старші за віком люди рідше позичають гроші, бо бояться, що не буде чим віддавати. Літні люди скаржаться на те, що у внутрішньо сімейних стосунках утрачено авторитет людей літнього віку.”
Автор у своїй статті поділився результатами власного дослідження даної проблеми догляду за літніми батьками. Як каже автор, в даний момент функціонує новий метод обслуговування таких людей соціальними працівниками територіальних центрів і відділень соціальної допомоги по домах (вдома).

УНІАН КИЇВ–ПРЕС
№291, 16.01.2001

У повідомленні “У соціальної служби для молоді міста Києва хороші перспективи” йде мова про заслуховування результатів втілення довгострокової програми “Молодь за майбутнє Києва”, розрахованої на 2001-2005 роки, на прикладі минулого року на апаратній нараді у Київського міського голови 12 січня. У столиці протягом минулого року діяли різні центри для молоді: мобільний центр з профілактики ВІЛ-інфекції та пропаганди проти наркоманії,, інформаційний мобільний Центр, мета якого - надавати батькам і дітям інформацію про права дитини, мобільний Центр для інвалідів та інші. Окрім того, під егідою ССМ працювало близько 3 тис. волонтерів, служба координувала соціальну роботу скаутського руху. “Як показав досвід, лише лекції або ж примусова реабілітація наркоманів не дають бажаних результатів, потрібна робота «зсередини». Це і є завданням спеціалізованого мобільного Центру. Серед його функцій - супровід кризових категорій молоді, обмін шприців з метою запобігання ВІЛ-інфекції, систематична робота з наркоманами з метою повернути їх до суспільства” (…) “Створено Соціально службою й «Дружню клініку для молоді», де можна отримати безкоштовну анонімну консультацію лікаря-професіонала. Цього року заплановано створити такі ж клініки ще у п’яти районах міста.
Успішно реалізовувалася минулого року і програма «Діти вулиці», якою передбачалася робота як з безпритульними дітьми, так і з тими, які формально перебувають під опікою батьків, але практично її позбавлені. Основне завдання ССМ у таких ситуаціях - робота з батьками і повернення цих дітей у сім’ї, а коли це неможливо, - влаштування їх до притулків”. (…) “Одна із конкретних справ ССМ - створення минулого року «мобільної» бібліотеки для дітей-інвалідів. Волонтери приходили до них додому і обмінювали книжки з бібліотечного фонду. Особливо ж сподобався дітям з функціональними обмеженнями минулорічний фотоконкурс «Світ з мого вікна», який проходив у лютому-червні. Автори найкращих фотографій отримали цінні подарунки, а у міськдержадміністрації було влаштовано фотовиставку”. (…)”Довідка УНІАН. Згідно з комплексною програмою соціальної підтримки та розвитку молоді столиці на 2001-2005 роки «Молодь за майбутнє Києва», наступного року при Соціальних службах для молоді буде створено більше 20 нових спеціалізованих за напрямками роботи соціальних служб, залучено понад 400 фахівців-спеціалістів соціальної роботи, підготовлено понад 5 тисяч волонтерів - соціальних працівників на громадських засадах.
Розроблена ССМ комплексна програма складається із 153 окремих програм, які структуровані у 34 комплекси та 12 розділів, і спрямована на залучення молоді до активної соціальної дії, до підтримки волонтерського руху, розвитку мережі соціальних послуг, на впровадження нових інноваційних форм та методів соціальної роботи.
Програмою, зокрема, передбачається до 2005 року організувати роботу 30 центрів соціально-педагогічної роботи за місцем проживання, 8 молодіжних клубів з формування здорового способу життя, 10 дружніх для молоді клінік, 10 денних кризових стаціонарів для «дітей вулиці», 14 молодіжних інформаційних центрів тощо.
Планується також до 2005 року відкрити 15 реабілітаційних центрів для дітей та молоді з обмеженими психофізичними можливостями, продовжити експеримент зі створення у Києві інституту прийомної сім’ї. Зокрема, до 2005 року у столиці буде створено 300 прийомних сімей”.

№294, 20.01.2001
У повідомленні “У Києві створюється мережа спеціалізованих центрів соціально-педагогічної та профілактичної роботи для дітей, що не мають батьківської опіки” йде мова про заходи за підтримки столичної держадміністрації, спрямовані на мережі спеціальних центрів по роботі з безпритульними та недоглянутими дітьми, створення банку даних, створення пільгового житлового фонду для повнолітніх дітей-сиріт, праця над підшуковуванням прийомних сімей для безпритульних дітей, проведення рейдів з метою відслідковування таких дітей на вулицях і неблагополучних сім’ях. В столиці на 1 січня 2000 року зареєстровано 722 неблагополучні родини, в яких виховується 1 тис. 531 дитина.

“День”
№29, 14.02.2001

О.Лавріненко “Лідія Мазур: “Чому українці зробили своїм символом хату під стріхою?”. Стаття написана у формі розмови-інтерв’ю кореспондента газети з головним редактором журналу “Жінка” Лідією Мазур. Співрозмовниця ділиться своїми роздумами про сучасну ситуацію в Україні і місце жінки у цьому суспільстві. На думку Л.Мазур, українська жінка завдяки своїй працьовитості вдало знаходить своє місце у нових економічних формах підприємницької діяльності, оволодіваючи новим фахом і знаннями. Серед жінок України проблема безробіття є більш актуальною, адже жінки становлять 60%, а подекуди 80% від загальної кількості безробітних.

№37, 24.02.2001
Повідомлення “З 1993 року спостерігається постійне скорочення населення”. В 2000 році народилося 385,1 тис. чоловік, а померло 758,1 тис. чоловік. “ У 2000 році тільки в одному регіоні України — Закарпатської області — зафіксований природний приріст населення — відповідний коефіцієнт становив 0,4 на 1 тис. чол. населення (число народжених — 11,3 на 1 тис. чол., число померлих — 10,9 на 1 тис. чоловік). Крім того, за відомостями Держкомстату, в цьому регіоні у минулому році зафіксований один iз найвищих в Україні коефіцієнтів укладення шлюбів — 5,8 шлюбів на 1 тис. чол. населення (максимальний — у Севастополі — 7 шлюбів на 1 тис. чол., мінімальний — в Донецькій, Луганській та Чернігівській областях — 5 шлюбів на 1 тис. чол.) і найнижчий коефіцієнт розлучень — 1,9 розлучень на 1 тис. чол. (максимальний рівень — у Севастополі — 5,8 розлучень на 1 тис. чол. населення)».

№39, 28.02.2001
Повідомлення «Заборгованість із соціальних потреб зросла на 20 відсотків». В ній сказано, що станом на 1 лютого 2001 року заборгованість по соціальним виплат становила 62,3 млн.грн., з яких 20% з річною давністю.

УНІАН КИЇВ–ПРЕС
№22, 1.03.2001

Ю.Ділова “Трохи сонця у холодній воді сьогодення”. У статті йде мова про особливу ініціативу Соціальної Служби для молоді при Харківському районі м.Києва створення аматорського театру “Сяйво”, з допомогою якого діти-однолітки у театральний спосіб представляють негативні сторони наркоманії, абортів та подібних наболілих проблем. Волонтери цього центру організовують вуличні дійства, ярмарки, конкурси, змагання для дітей і молоді

“Молодь України”
20.02.2001

Н.Зоц “Повернемо дитину у сім’ю”. Стаття розповідає про акцію, що проводиться зусиллями органів влади Донецької області, спрямовану на сприяння процесові усиновлення громадянами дітей сиріт з дитячих будинків і дітей позбавлених батьківської опіки через різні причини. Подається статистика по Донецькій області: налічується тут 13 тис. дітей-сиріт, кожного року у пологових будинках залишають батьки до 200 дітей, а протягом минулого року було усиновлено 222 дитини.

“День”
№48, 15.03.2001

Л.Рябоконь “Від раннього сексу і наркотиків – “клубний метод”. Служба у справах неповнолітніх міста Києва розробила програму «Підлітки третього тисячоліття. Особливості підліткового віку. Шляхи подолання негативних явищ у підлітковому середовищі», в рамках якої 24 березня в Київському палаці школярів та юнацтва відбувся семінар-практикум для педагогів — організаторів підліткових клубів за місцем проживання. В Києві розпочали свою діяльність підліткові клуби для інформаційно-роз’яснювальної роботи із підлітками. «Згідно з цією програмою з січня цього року по нинішній час проводилися соціологічні і психологічні дослідження негативних явищ в підлітковому середовищі. Було встановлено, що близько 60% дітей, які відвідують заняття гуртків у підліткових клубах за місцем проживання, засуджують тютюнопаління, вживання алкоголю і наркотиків, ранні сексуальні стосунки. Вони вважають нормальним вступ у статеві стосунки в 17—18 років. Школярі, які не відвідують клуби, вважають нормальним початок таких стосунків в 11 років. Дослідження в школах Києва показали, що 20% учнів вважають, що вживання наркотиків — це стильно, а серед членів підліткових клубів цієї думки дотримуються менше 10% опитаних. Наркомани викликають почуття жалю тільки у 1% опитаних школярів, а у членів підліткових клубів ця цифра становить 68%.
Зараз у Києві працюють близько 200 клубів для підлітків за місцем проживання, які відвідують близько 20 тисяч дітей. На утримання цих клубів ЖЕКи виділяють 3% від оплати за комунальні послуги..»

“Поступ”
№40, 13.03.2001

Ірина Бжезінська “З домашнім насильством боротимуться професійно”. У рамках програми “Запобігання насильству в сім’ї” двоє американських поліцейських читали лекції та проводиди семінари для представників УМВСУ у Львівській області, інституту внутрішніх справ, обласних управлінь молодіжної політики, спорту та туризму, управління у справах неповнолітніх, управління освіти, Національного університету ім. Івана Франка, Галицької психіатричної асоціації, психіатричної лікарні та громадських організацій. У Львові вже існує коаліція “Сім’я без насильства”, яку очолює голова Головного управління молодіжної політики, спорту та туризму Ярослав Кашуба, який був присутній на цих навчаннях. У статті говориться про наступні плані на найближчий час – «Для кращої координації дій у цій сфері вже з наступного тижня у Львові почне працювати Ресурсний центр у запобіганні насильству в сім’ї. На базі центру жертви побутових конфліктів зможуть отримати поради медиків, священиків, правоохоронців. Планується також зорганізувати притулок для потерпілих».

“День”
№78, 28.04.2001

Людмила Рябоконь “Головна цінність” – під тиском змін” (Більшість українських сімей понад дві третини свого бюджету витрачають на харчування). 26-27 квітня в Києві проходила всеукраїнська науково-практична конференція “Українська родина: актуальні проблеми та шляхи їх подолання”, на якій провадилися обговорення сучасних сімейних проблем і йшла мова про шляхи удосконалення державної сімейної політики. “ Сьогодні в нашій державі нараховується 14 млн. сімей. Серед них — 2 млн. сімей, де люди старше працездатного віку, 3 млн. — всі члени сім’ї працездатного віку, 6 млн. — працездатні люди та їх діти. Перспективні у демографічному розумінні молоді сім’ї становлять менше 10 відсотків загальної кількості сімей. Більше половини в Україні мають дітей до 18 років. Близько 60 відсотків українських сімей — це сім’ї, що мають лише одну дитину, третина сімей мають дві дитини, а три дитини мають лише 4% сімей. А більше 3-х дітей має тільки один процент сімей в нашій державі. Середній вік матерів в Україні — 24 роки. Це найнижчий показник в Європі, лише Болгарія та Румунія наближаються до цього рівня, а в інших країнах він не нижче 25 років. Для молодих українок характерним є збіг періоду набуття освіти, життєвого та професійного досвіду з народженням дітей та доглядом за ними. Збільшується кількість неповних сімей, які становлять більше 5 відсотків від загальної кількості. Про кризові явища у формуванні сімей свідчать тенденції позашлюбних народжень. За останнє десятиріччя кількість питома вага позашлюбних народжень у загальній кількості народжених зросла з 11 до 17%. В цілому демографічна ситуація в країні залишається складною — знижується народжуваність, зменшується кількість дітей у сім’ях. (…) Директор Українського інституту соціальних досліджень Олександр Яременко зазначив, що для українського громадянина по рейтингу цінностей саме сім’я стояла і стоїть на першому місці.” (…)”Учасники конференції зазначали, що значна частина родин не змогла адаптуватися до нових соціально-економічних умов. Внаслідок цього у людей накопичуються психологічне напруження, роздратованість, агресивність. Ці негативні тенденції є небезпечними для суспільства, бо існує безпосередній зв’язок між сімейним неблагополуччям і протиправною поведінкою дітей та підлітків. Тотальне зубожіння населення унеможливлює реалізацію господарсько-побутової функції сім’ї, оскільки мінімальна зарплата є нижчою за прожитковий мінімум, сім’ям не вистачає грошей на найнеобхідніше. За даними обстежень, частка витрат на харчування становить більше двох третин сукупного доходу для переважної більшості українських сімей.” Такі дані знаходимо у статті.

“Дзеркало тижня”
№18, 5 – 18.05.2001

Ольга Суржик “Святіша, ніж держава”. (До речі, як зазначає сам автор статті, слова папи Пія ХІІ були винесені, як назва даної статті.) Нагодою для написання статті стала науково-практична конференція “Українська родина: актуальні проблеми і шляхи їх подолання”, яка проходила 24 квітня у Києві. Автор наводячи деякі показники, про які на конференції, стверджує що саме нинішня економічна криза наклала подібний відбиток на сім’ї. Ось деякі показники: народжуваність у порівнянні із попереднім десятиріччям скоротилася вдвічі, високий рівень абортів – у середньому на 100 нормальних пологів припадає 150 абортів. У свідомості відкладається небажання народжувати дітей. В Україні у порівнянні із розвинутими західними країнами простежується явище укладання ранніх по віку сімей, і більшість дітей народжуються у матерів до 30 років. Зростає кількість неповних сімей, і сам інститут сім’ї втрачає свою функцію – виховання своїх дітей. На конференції також йшла мова про державну програму КМУ “Українська родина”, в якій є виписано напрями державної політики і допомоги для зміцнення економічного, соціального і виховного статусу сім’ї.

“Україна Молода”
25.04.2001

Валентина Кащенко у статті “Європа і США проти нашого СНІДу” розповідає про запланований молодіжний проект інформаційної компанії про шляхи запобігання ВІЛ захворюванням.У статті наводяться такі дані: “Близько 1,6 мільйона доларів (1,8 млн. євро) для боротьби з ВІЛ-інфекцією і СНІДом виділяють Україні Європейський Союз разом з Агенцією США з міжнародного розвитку. Американсько-європейський антиснідівський проект реалізовуватимуть у п'яти регіонах… На сьогодні у нас лише офіційно зареєстровано понад 37 600 ВІЛ-інфікованих українців та 289 іноземців. Від СНІДу уже померло 1032 дорослих та 47 дітей. Бо із 36 700 ВІЛ-інфікованих українців - 27600 ті, хто колеться… Фахівці констатують, що в Україні зараз новий етап епідемії ВІЛ-інфеції: коли збільшується число випадків передачі інфекції гетеросексуальним шляхом - від наркоманів до сексуальних партнерів, як правило, дружин”.

“Дзеркало Тижня”
№20, 26.05 – 1.06.2001

Стаття Ольги Лунченко “Сімейні тирани”. У статті підноситься тема явища насильства у межах сім’ї, яке є доволі поширене в нашому суспільстві. Автор у такий спосіб окреслює це явище: “ Сімейна тиранія — це типове насильство над особистістю, обмеження людських прав і свобод, якийсь зворотний ефект любові.” А далі наводить такі дані:
“За даними МВС України, майже 40% злочинів, пов’язаних із насильством, кояться в сім’ях, їхніми жертвами стають переважно жінки та діти.
Якщо в Україні очевидним фактом насильства в «осередках» суспільства вважається застосування фізичної сили до об’єкта своєї любові, то в розвинених європейських країнах, таких як Франція, Німеччина, заборони чоловіка, що обмежують свободу дій і самореалізацію дружини (обмеження зустрічей із подругами, відвідування культурних і спортивних заходів, вимоги залишити роботу тощо) вже можуть бути розцінені як протиправні.”
“ Центр соціальної допомоги «Джерело» провів соціальне опитування серед киян на тему сімейного насильства. 52% опитаних вважають, що в Україні ця проблема існує і потребує вирішення, 27% переконані, що проблема не настільки серйозна, щоб надавати їй значення, 14% гадають, що проблема віртуальна.
За даними вітчизняної статистики, торік у сімейних баталіях загинуло 12 тисяч жінок. Правоохоронні органи 2000 року офіційно зареєстрували тисячу звернень громадянок, які зазнали насильства в сім’ї. А за чотири місяці нинішнього року столична міліція вже 8 тисяч разів виїжджала в київські сім’ї для втихомирення розлючених чоловіків...”(…)
“ На думку психолога, професора Олександра Бондаренка, насильство в сім’ї — це акт саморуйнування «насильника», спричинений найчастіше соціально-економічною нестабільністю індивіда в суспільстві, його невпевненістю в завтрашньому дні і собі. Чоловік не в змозі розв’язати свої проблеми (заробити грошей, щоб утримувати сім’ю, задовольнити свої сексуальні потреби тощо) і виміщає власну невдоволеність насамперед самим собою на близьких, слабких людях — дружині, дітях, матері... (задля справедливості, щоправда зазначимо, що жертвами домашньої тиранії стають і чоловіки — називається цифра у 4%.)” (…)“ У столиці діє кілька офіційних точок соціального і психологічного захисту для потерпілих на сімейних фронтах: Київський центр роботи з жінками, Центр соціальної допомоги «Джерело» і притулок для жінок.”
“ За спостереженнями психологів соціальної служби, лише 3% жінок, які зазнали на собі всілякого роду знущання чоловіків, подають на розлучення. А більшість жертв подружньої ненависті не в змозі розв’язати своїх матеріальних та квартирних проблем і повертаються в сім’ю.”
Щодо пояснення причин цього явища, то в першу чергу вимальовуються причини матеріального забезпечення сімей і незабезпеченість бути працевлаштованим. Також автор вказує ще на один бік цієї справи – необхідність надання соціальної і психологічної реабілітації жертвам насильства і можливість наступного працевлаштування, як чинника осягнення матеріальної незалежності від допомоги “кривдячої” сторони. Так в Києві вже діє кілька таких центрів. Ще одна проблема – це потреба ширшого правового окреслення рис проявів явища сімейного насильства, що може вже на ранніх стадіях проявів цього явища дати змогу припинити подальший розвиток подій, щоб потерпіла сторона могла захистити свої права.

“Дзеркало тижня”
№20, 26.05 – 1.06.2001

Стаття Алли Феофанової “Не грайте в “поганого батька” і “погану дитину”. Стаття написана у формі відповідей-порад київського психолога Тетяни Іванової про прийоми і способи формування належних навиків міжособового спілкування в рамках сім’ї. На думку цього психолога 98% успіху у житті кожної людини як і добробуту сімейних взаємовідносин залежить від особистої культури спілкування. Психолог дає деякі поради, як формувати ці навики спілкування і виправляти деякі соціальні установки людей, які стоять на перешкоді до повноцінного міжособового спілкування. Соціальні установки це свого роду набута система захисту від ймовірних небезпек, які походять із світу, який оточує людину.

“Дзеркало тижня”
№19, 19 – 25.05.2001

Стаття Євгенії Соколової “Скільки дітей потрібно для щастя?”. У статті підноситься питання, чи заважає присутність дитини для сімейного щастя молодого подружжя. Журналіст наводить приклади із сімейного життя двох своїх добрих знайомих. Однак із цих двох побутових розповідей автор подає через слова самих учасників подій доволі протилежні висновки. У випадку її першої знайомої народження дитини лише укріпило сімейне щастя і згуртувало сім’ю. З розповіді вимальовується типовий для багатьох молодих сімей фактор їхнього побуту – матеріальна і інша допомога батьків і родичів у вихованні дітей. Автор так окреслює сучасний стан мислення молодят, яке зумовлене в першу чергу труднощами матеріального забезпечення, а згодом і психологічними факторами – дитина як зайвий тягар, особливо її “несвоєчасна” поява. Там, зокрема, сказано: “У нинішніх умовах діти стають для багатьох просто недозволеною розкішшю. Сьогодні вони тішать своїм існуванням лише трохи більше 40% українських сімей, або, як значиться в даних Держкомстату, домогосподарств. Приблизно в 60% з них усього по одній дитині, близько 35% сімей виховують двох дітей, 5% героїчно ростять трьох, 0,8% — чотирьох і 0,6% умудряються годувати, вдягати й виховувати п’ять і більше чад. Якщо ж узяти не кількість, а вік дітей, то картина простежується така. Найменше сімей, у яких ростуть малята до трьох років (трохи більше 15%). Більш ніж у половині сімей із дітьми — молодші школярі, у чверті — дошкільники і приблизно в кожній п’ятій сім’ї — тінейджери.
Той самий Держкомстат безсторонньо констатує — можливість сім’ї зубожіти безпосередньо залежить від кількості дітей у ній. За офіційними даними, 30% наших співвітчизників бідують, а 15% живуть у повних злиднях. Причому особливо пригнічує те, що майже половина всіх бідних мають роботу. Власне кажучи, це не дивно, якщо врахувати не тільки рівень зарплат, а й те, що кожен працюючий утримує на свою зарплату в середньому ще трьох членів сім’ї”. Тобто діти (зокрема їх кількість) виявляються фактором ризику швидкого зубожіння сімей. Інша побутова розповідь про другу знайому авторки статті ілюструє думку, що на противагу кількості дітей слід би було поставити якість виховання дитини, а для того слід обмежувати їх кількість принаймні до двох дітей. І знов тут фігурує фактор матеріального становища сім’ї. Хоча, на думку психологів, у багатодітних сім’ях за умови невеликої вікової різниці між дітьми є дуже сприятливі умови для всеохоплюючого виховання дітей завдяки взаємного спілкування самих дітей між собою. Також сам вибір на користь більшого числа дітей, ніж одна дитина, залежить крім того, як зауважує автор і від інших факторів, таких як: психологічної зрілості батьків і умов їх виховання, досвіду народження і проблем виховання першої дитини у сім’ї, і умов матеріального забезпечення та розмірами (наявністю) житла.

“Україна Молода”
18.05.2001

Стаття Валентини Неліни ”СНІД не спить”. Нагодою до написання статті послужив день пам’яті жертв СНІДу. У статті подається коротка статистика загрозливого поширення цієї пошесті. У світі вже померло від цієї хвороби 16 млн. людей, а в Україні – 1032 дорослих і 47 дітей. Україна за темпами ВІЛ-інфікування займає перше місце в Європі.

УНІАН КИЇВ-ПРЕС
№371. 15.05.2001

Повідомлення “У Київському міському центрі по роботі з жінками з нагоди міжнародного дня сім’ї вітали чоловіків, які самі виховують дітей”. На церемонії було нагороджено 23 батьків у міському Центрі по роботі із жінками за їхні зусилля по самостійному вихованню власних дітей. У Києві налічується 3 тис. 241 таких чоловіків.
Довідка УНІАН. За статистикою, у Києві проживають 607 тис. сімей. З них 1 тис. 543 - багатодітні. Крім того, у столиці налічується 21 тис. 320 одиноких матерів, що самі виховують дітей. Кількість одиноких чоловіків, які самі утримують дітей, - 3 тис. 241. У київських родинах виховується також 7 тис. дітей-інвалідів.”

Помилка в тексті? Виділіть мишкою та натисніть Ctrl+Enter!
© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC