Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Ел.пошта press@ugcc.org.ua

© Українська Греко-Католицька Церква, 2008


Rambler's Top100


Помилка в тексті?
Виділіть мишкою та натисніть Ctrl+Enter!

   В розділі...
• Склад і територія
• Єпархії та єпископи
• Біографії єпископів
• Комісії УГКЦ
 Монаші чини
• Релігійні видавництва
• Благодійні заклади
• Освітні заклади
• Морський апостолят
• Військове капеланство
• Патріарший Собор - головна сторінка
• Інтернет-ресурси УГКЦ
  

Монаші чини та згромадження УГКЦ

Чоловічі монаші чини та згромадження

В цей час на Україні діє 9 чоловічих чинів та згромаджень. Разом нараховують 675 членів, з них 62 новики, 77 кандидатів. Коротко про найбільші.

Василіанський чин святого Йосафата (Василіани)

Засновник чину Василіан (ЧСВВ) св. Василій Великий (IVст.) Його аскетичні правила стали зразком для Теодозія Печерського, одного із перших монахів на українських теренах. Він заклав багато монастирів в Україні. На початку XVII ст. митрополит Веніамин Руцький об'єднує окремі монастирі. До того ж він укладає для ченців правила, які і до тепер залишаються основою життя ЧСВВ. Ця реформа спричинилася до небувалого зросту ЧСВВ У період з кінця XVIII до поч. XIX ст. ЧСВВ зазнав великих втрат через його цілковиту ліквідацію на теренах, що в результаті поділу Польщі перейшли до Російською імперії, і через утиск монастирів на теренах Австрійської імперії. З 1882 р. за наказом Папи Лева XIII отці єзуїти провели реформу ЧСВВ Виховані цією реформою ченці стали місіонерами у Бразилії, Канаді, США та Аргентині. До 1949 р. комуністична влада ліквідувала всі європейські василіанські провінції (крім Польщі та Югославії). 350 ченців вивезли до Сибіру. Незважаючи на великі втрати, ЧСВВ активно діяв у період підпілля УГКЦ. З'явилося багато нових покликань. Також чин продовжував розвиватися у Канаді, США, Бразилії та Аргентині, у яких нині нараховується 31 монастир і близько 250 ченців. Після падіння комуністичного режиму відновлено провінції ЧСВВ в Україні, Румунії, Угорщині, Словаччині. На сьогодні в цих країнах діють 30 монастирів і 37 резиденцій. В Україні нараховується 354 члени, з них - 25 новики і 30 кандидатів.
Місія ЧСВВ: душпастирська праця - в Україні обслуговує 62 парафії, близько 250 дочірних Церков, 9 місійних станиць на Східній Україні; видавнича діяльність - видавництво "Місіонар" у Львові з друкарнею у Жовкві, видавництво "Запис чину святого Василія Великого" у Римі; просвітницька діяльність - майже в кожній провінції є дім для виховання молодих ченців, дім філософських студій, мала семінарія, василіани є ректорами Папської колегії св. Йосафата в Римі, ведуть просвітницьку радіопрограму з Ватикану.

web: www.osbm.in.ua

Монастир студійського уставу (Студити)

Нова історія монахів студитів (м. с.) сягає початку ХХ століття. Його заснував Митрополит Андрей Шептицький, щоби відновити у Церкві східне монашество. Перший відновлений монастир студійського уставу постав 1904 р. у Скнилові, неподалік Львова. У 1906 році Митрополит Андрей як архимандрит студитів уклав "Типікон" м. с. Під час Першої світової війни багато монахів було репресовано. Уцілілим Митрополит Андрей віддав свою резиденцію в Уневі. На початок Другої світової війни у різних монастирях Галичини, Лемківщини та Гуцульщини нараховувалося 196 монахів студитів. З приходом комуністичної влади монастирі зліквідували, більшість братів вислали до Сибіру. Лише маленькій групі студитів вдалося виїхати на Захід і заснувати Святоуспенський монастир у Вудстоку (Канада). Після знищення Греко-Католицької Церкви студити продовжували діяти у підпіллю. З 1963 року студитами заопікувався Патріарх Йосиф Сліпий. У 1973 році єромонах Любомир Гузар, нинішній Глава Церкви, став архимандритом студитів за кордоном.
Сьогодні у 8 монастирях в Україні, Канаді, Італії нараховується 95 монахів студитів. Діють дві Лаври.
Місія м. с.: Катехизація дітей та молоді - щороку студитський реколекційний будинок у Яремче (Карпати) приймає 200 дітей із зони Чорнобиля; ведення господарства - вирощування лікарських рослин, бджільництво; просвітницька праця - при монастирі у Львові діє видавництво релігійної літератури "Свічадо", майстерня церковно-сакрального мистецтва "Розвій".
День в монастирі складається з 8 годин молитви, 8 годин праці і 8 годин відпочинку.

Чин Найсвятішого Ізбавителя (ЧНІ) (Редемптористи)

Заснував ЧНІ св. Альфонс Ліґорі у 1732 р. У 1906 році бельгійський редемпторист о. Ахіль Делярій, працюючи серед українців у Канаді, започаткував східну вітку ЧНІ. У 1913 році за сприяння Митрополита Андрея Шептицького ЧНІ постав в Україні. Спочатку чин мав свою провінцію в Уневі, пізніше на Збоїщах у Львові. Далі ЧНІ з'явився у Тернополі, Станіславові та на Волині. Чин поширює культ Матері Божої Неустанної Помочі(МБНП). Станіславів стає осідком архибратства МБНП для вірних східного обряду. У 1938 р. нараховувалося близько 200 таких братств і 100 000 їх членів. На початок Другої світової війни нараховувалося 8 домів ЧНІ, в яких проживало бл. 70 ченців. У роки підпілля багато отців ЧНІ були задіяні до викладацької праці в підпільній семінарії. ЧНІ розвинувся в діаспорі. У Канаді українські редемптористи на сьогодні мають 6 будинків, у США - 1. У них проживає 35 членів ЧНІ, з них 5 єпископів. Із виходом УГКЦ з підпілля отці ЧНІ розпочали легальну душпастирську працю. Найбільшим осередком роботи ЧНІ став Львів (монастир на Голоско). Також ЧНІ відкрив свої будинки у Тернополі, Івано-Франківську, Кам'янець-Подільському, Новояворівську, місійну станицю в Прокопєвську (Кемеровська обл., Росія). На сьогодні в Україні нараховується 127 членів, з них 21 кандидат. Студенти чину навчаються у Варшавській провінції ЧНІ.
Львівска провінція ЧНІ має чотирьох блаженних - Кир Миколая Чарнецького, Кир Василія Величковського, Зиновія Ковалика та Івана Зятика.
Місія ЧНІ: євангелізація найбільш потребуючих, духовний вишкіл священиків монахів, монахинь та мирян, праця з молоддю. Пошук нових шляхів у діалозі з сучасною молоддю. Літня програма ЧНІ: молоді люди працюють у місійних будинках, безплатних їдальнях, налагоджують тісний контакт із особливо нужденними людьми. Місія святого Альфонса (Канада): українська католицька спільнота, де світські молоді люди живуть і проводять місійну працю разом із отцями ЧНІ.

Згромадження Oтців Cалезіан святого Івана Боска (Селезіани)

Салезіянське Згромадження Східного Обряду в Україні УГКЦ належить до Всесвітнього Салезіянського Згромадження, що є одним із найбільших Монаших Згромаджень Католицької Церкви. Згромадження Салезіян (СДБ) засноване в 1859 році в м. Турин (Торіно), італійським священиком, великим педагогом і вихователем дітей та молоді св. Іваном Боско (Дон Боско 1815-1888), який також згодом разом із св. Марією Д. Маццарелло (1837-1881), заснував в 1872 році Згромадження Сестер Салезіянок (Дочок Марії Помічниці).
Перший українець селезіанин - о. Кирило Селецький. У Галичині про з.с. довідалися із його книжки "Отець Іван Боско - його життя і діло" (1900 р. вид.). На початку 30-х років владика Перемиський Кир Йосафат Коциловський послав до генерального заряду з.с. в Італію 30 питомців Перемиської семінарії. Щойно у 1945 р. на священика висвячений перший із числа надісланих - о. С. Чміль. Після війни селезіани розгорнули свою працю серед української діаспори в країнах Західної Європи. Була створена мала семінарія спочатку у Франції, а потім - у Римі (1951-1996). Особливо активну працю українські селезіани розгорнули на теренах Аргентини. Першим єпископом українців в Аргентині став селезіанин владика Андрій Сапеляк.
Із відновою УГКЦ в Україні салезіани розпочали свою справу при храмі Покрови Божої Матері у Львові, який до війни належав польським салезінам. Сьогодні це одна з найбільших у Львові парафій - бл. 20 000 вірних. Парафія діє при єдиному в Україні канонічно впорядкованому домі з. с. - із 16 членами згромадження. Наявність кількох таких домів дозволить заснувати українську провінцію з.с. В Аргентині, до прикладу, існує п' ять таких провінцій.
Місія салезіан: З.с. складається із свяшеників та мирян. Вони живуть разом у спільнотах. Перевага надається праці з молоддю, особливо тою, яку відкинуло суспільство. При Салезіянській Парафії Покрови Пр. Богородиці м. Львова діє перший Салезіянський Ораторій (Дитячий, юнацький, молодіжний заклад), де збирається молодь та діти для спільної молитви та відпочинку. Під час літніх вакацій з.с. організовує щоденні прогулянки дітей та молоді до історичних місць та пам'яток природи. Щороку у таких акціях бере участь близько 400 чоловік.

web: www.sdbua.net
www.sdb.org.ua

Монастир св. Теодора Студита

Нараховують 44 члени, з них 6 новиків і 8 кандидатів.
Це контемплятивний монастир. Відбувають Повне Церковне Правило. Ведуть пасторальну працю і катехизацію, але тільки при монастирях.

Згромадження св. Апостола Андрія

Нараховують 14 членів, мають 5 кандидатів. Ціллю спільноти є приготування священиків та братів-катехитів для місійної праці на території Східної України та країн колишнього Радянського Союзу (особливо на території Сибіру та Казахстану).

Згромадження Воплочене Слово

Чернеча родина «Воплоченого Слова» заснована в Аргентині 25 березня 1984 року отцем Карлосом Мігелем Буелою.
Універсальною метою є наслідувати зблизька Христа під дією Святого Духа, щоб, віддані у новому стані Його славі, працюючи на побудову Церкви і спасіння світу, досягти досконалості у любові через проголошення євангельських рад чистоти, убогості і послуху.
Специфічною метою є євангелізація культури, тобто перетворення силою Євангелія критеріїв судження, визначних цінностей, точок інтересу, напрямків думки, джерел натхнення, моделей життя людства.
Згромадження знаходиться у 30 країнах світу на п’яти континентах, працюючи у різних обрядах (латинському, візантійському, коптійському), і нараховує понад 1400 членів.
У липні 2004 року минуло 10 років з часу, коли прибули на Україну перші священики Згромадження Воплоченого Слова. На прохання Єпископа Андрія Сапеляка (СДБ) місіонери приїхали з Аргентини на Україну (до Львова), де жили та вивчали українську мову, допомагаючи при салезіянській парафії Покрови Пресвятої Богородиці. Вже наступного 1995 року на запрошення Владики Софрона Дмитерка, ЧСВВ, священики переїхали до Івано-Франківська, де почали основувати монастирський осідок. У вересні 1998 р. відкрився Новіціят, а в березні 2004 р. відкрилася нова чернеча спільнота в смт. Дубове, Закарпатської обл. На даний час Інститут відповідає за душпастирську працю в трьох парафіях.
На даний час чоловіча гілка нараховує 14 членів: 7 священиків (5 з яких українці та 2 аргентинці; 2 священики перебувають на навчанні в Італії), 5 семінаристів та 2 кандидати.

Спільнота "Воїнство Ісуса" - "Мілес Єзу" (МЄ)

У 1990 р. на запрошення проводу УГКЦ до України з Америки прибувають члени МЄ Тома Крін та бр. Стефан Раєн. У 1992 р. заснована перша спільнота МЄ в с. Борники. У 1993 р. ще одна - у Львові. У двох спільнотах на сьогодні проживає 13 членів. Рівноправними членами МЄ є одружені миряни.
Місія МЄ: Поява спільноти зумовлена новим розумінням покликання мирянина у Церкві, яке визріло у конституції ІІ Ватиканського Собору Lumen Gentium. Пріоритетом для спільноти МЄ є робота з мирянами: реколекції, проводяться переважно на квартирах вірних, "Виклик" - специфічна форма реколекцій, які відбуваються впродовж 10 днів. Під час "виклику" члени спільноти живуть разом із реколектантами, займаються благодійною працею, залучають до цієї спільноти сиріт та безпритульних.

Францішкани

Наймолодша чоловіча спільнота на Україні. Мають 21 члена, з них 4 новики і 5 кандидатів.

Жіночі монаші чини та згромадження

До 1945 року на Україні нараховувалося 8 жіночих чинів та згромаджень. На сьогоднішній день розвивається 18 жіночих монаших спільнот.
Коротко про ці діючі чини та згромадження.

Сестри чину святого Василія Великого (ЧСВВ) (Василіанки)

Історія жіночої гілки ЧСВВ сягає IV ст. У 1037 р. Ярослав Мудрий збудував у Києві першу жіночу обитель, в якій монахині жили за правилами св. Василія. За реформою Митрополита Руцького (1617 р.) жіночі монастирі стали незалежними один від одного. Після поділу Польщі відбувся різкий утиск монашого життя. Із 25 жіночих монастирів (1772 р.) не залишилося жодного на території Росії і тільки два на території Австрії. Реформа оо. Василіан, а згодом і відновлення капітули сестер василіанок завдяки Митрополиту Андрею спричинила розвиток жіночих монастирів. Доми сестер ЧСВВ засновуються у США, Югославії, Угорщині, Аргентині, Словаччині. У 1951 р. Апостольська столиця провела централізацію чину і надала йому папське право. За роки підпілля УГКЦ чин не перестає діяти. Уже з 1959 р. у підпільних монастирях ЧСВВ з'являються перші новички. Сестри допомагають у душпастирській праці підпільним священикам.
На сьогодні сестри ЧСВВ зорганізовані у 7 провінціях, 3 делегатурах, 3 місіях, 4 контеплятивних монастирях. В Україні, Африці, Америці, Азії, Європі, Океанії проживає 660 сестер ЧСВВ, із них в Україні - 194 сестра, з них 17 новичок, 6 постулянток.
Місія сестер ЧСВВ: сестри проводять катехизацію дітей, молоді та дорослих при парафіях, у школах; працюють у добродійних інституціях: сиротинцях, шпиталях; займаються просвітницькою діяльністю - працюють у редакціях ЗМІ, видавництвах, друкарнях.

Контемплятивно-адораційний монастир Сестер св. Василія Великого св. пророка Іллі

Щоб традиції св. Василія Вел. і східного чернецтва були краще збережені, 1925 року почав діяти в Україні контемплятивно-адораційний монастир.
Цей вид монашого життя охоплює щоденне сповнення Церковного Правила, згідно з літургійними приписами, адорація Найсвятіших Таїн, контемпляція Божих речей. Вільний час посвячують на ручну, фізичну працю (плекання городу, саду, мистецькі роботи) або студії, зокрема релігійних предметів. У монастирі Сестри приносять перед престіл Всевишнього молитву за нашу Церкву, за український народ, за мир у всьому світі, за навернення грішників, про поміч Божу для місій і всіх тих, які поширюють Слово Боже в народі. Нараховує 43 члени, із них 15 новичок, 4 кандидаток.

Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії (ЗСС) (Служебниці)

ЗСС засноване 1892 р. у Галичині як перше активне апостольське згромадження монахинь у східному обряді. Причина - особливе духовне зубожіння українського села. Перший дім сформований у с. Жужіль з ініціативи о. Єремії Ломницького ЧСВВ, місцевого пароха о. Кирила Селецького та с. Михайлини Гордашевської, першої настоятельки монастиря (із постригом прийняла ім'я Йосафата). У селах, куди приходило ЗСС, відкривалися дошкільні навчальні заклади, хворі діставали опіку, дівчата та жіноцтво гуртувалися у жіночих релігійних організаціях. Народ дуже полюбив радісних та невтомних сестер згромадження. За десять років від заснування у 20 домах проживало бл. 100 сестер. 1930 р. ЗСС отримує папське право. З ліквідацією УГКЦ активно діє підчас підпілля. ЗСС розвинулося на місіях до Канади, Югославії, Бразилії, Чехословаччини, Італії, Польщі, Франції, Аргентини, Австралії.
Сьогодні в Україні (Галичина, Східна Україна, Закарпаття) діє 25 спільнот ЗСС, де проживає 160 члени, із них 15 новичок, 1 кандидаток.
Місія ЗСС: зараз великою потребою в Україні є християнське виховання дітей, молоді і старших, які в часі комунізму не мали змоги пізнати Бога. Тому Сестри найбільше задіяні у місійній катехитичній праці:
—організовують і провадять літні катехитичні курси,
—видають катехитичні підручники,
—провадять реколекції для молоді,
—організовують літні табори, прощі,
—ведуть виховницьку працю у ліцею.
Також ними створені катехитичний центр та осередки. Крім того, дбають про красу Божих храмів, шиють священичі ризи та працюють з хворими, лікуючи хворих народною медициною.

Згромадження Сестер св. Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії (ЗССЙО) (Йосифітки)

ЗССЙО заснував у 1898 р. о. Кирило Селецький. Дівчата, що сформували перший дім у с. Цеблів, мали намір увійти до згромадження с. служебниць у с. Жужіль. Але їх туди не прийняли. Ними заопікувався о. К. Селецький. Дівчата збиралися на молитву, спільно доглядали за хворими. У 1906 р. о. Селецький придбав земельну ділянку і будинок для сестер та для дітей-сиріт. Тодішня офіційна назва згромадження - Товариство Святого Йосифа Обручника. Сестри виконували палітурні роботи, ткали килими, гаптували, вишивали. Із 1921 р. сестрами заопікувалися о.редемптористи під духовним проводом Перемиського єпископа Йосафата Коциловського. У зв'язку із внутрішньою політикою повоєнної Польщі у 1937 році Товариство припинило свою діяльність, а його члени утворили монаше згромадження. На той час на території Перемиській єпархії у 30 монастирях проживало 180 сестер. Із ліквідацією УГКЦ ЗССЙО перетерпіло переслідування, але не перестало діяти. Сьогодні головний дім ЗССЙО розміщений у Кракові (Польща). В Україні в 11 домах проживає 52 сестер, із них 4 новичок; у Польщі - 16 сестер у 5 домах, в Канаді 14 сестер - у 2 домах, у Бразилії - 20 сестер у 4 домах.
Місія ЗССЙО: організовує та опікується сиротинцями, працюють на державних роботах, зокрема у лікарнях та інших місцях згромадження немічних та особливо потребуючих, утримують будинок для пристарілих (Саскатун, Канада).

Згромадження Сестер Пресвятої Родини (ЗСПР) (Сестри Пресвятої Родини)

Співзасновники ЗСПР - о. Дикий та о. Текля Юзефів із села Новий Мартинів (Івано-Франківщина). Дівчина перебувала у ЗССЙО с. Цебрів. Але через те, що хорувала, змушена була покинути цей монастир. о. Дикий засновує в Жовкві згромадження з легшими правилами. Із 1912 р. монастир перенесено до села Гошів (Івано-Франківська обл.) На час ліквідації УГКЦ у 1946 р. нараховувалося 78 сестер у 20 домах Львівської, Станіславівської та Перемиської єпархій. У підпіллі сестри займалися приготуванням дітей до першого причастя. Активно діяли у період легалізації УГКЦ.
Сьогодні у Львівській, Івано-Франківській та Тернопільській єпархіях працює 85 сестер, з них 3 новички та 2 кандидатки. Також сестри ЗСПР живуть в Італії та Канаді.
Місія ЗСПР: катехизація дітей та молоді; праця в захоронках, сиротинцях при школах. Сестри активні у місіях на Східній Україні (Чорнобиль, Суми, Херсон) в Закарпатті і серед української діаспори на теренах колишнього совецького союзу (Естонія, Казахстан, Росія).

Згромадження Сестер святого священномученика Йосафата Кунцевича (ЗСЙ) (Йосафатки)

ЗСЙ засноване у другій половині XVIII ст. на Підляшші, у с. Білій, де знаходилися мощі св. Йосафата Кунцевича. Засновники ЗСЙ о. Тимотей та Палагея-Катерина Бріль. Завдання спільноти було берегти тлінні останки священномученика Йосафата. Спільноту вважали третім ЧСВВ. У 1873 році Росія ліквідує згромадження на Підляшші та Холмщині. 1912 р. згромадження відновило свою працю з ініціативи - Марії Завалій і її рідної сестри Анни. У цьому ж році в с. Кізлові Буського р-ну відкривається перший новіціат згромадження. ЗСЙ утримувало господарство та захоронок (м. Буськ). Йосафатками особисто опікувався Митрополит Андрей Шептицький. У роки підпілля УГКЦ згромадження займається катехизацією дітей, допомогою підпільним священикам у їх душпастирській праці. Йосафатки були особливо активні під час легалізації УГКЦ. Вони працювали у школах, на парафіях, їздили на місії, зокрема на Східну Україну, готували молодь до християнського подружнього життя.
Сьогодні у 3 домах ЗСЙ в Україні живе 16 сестер.
Місія чину: трудитися для скріплення католицького духу серед українського народу: навчання дівчат та жінок католицької віри, поширення католицької преси. Сестри Йосафатки тепер переважно займаються катехизацією дітей та молоді у школах і парафіях.

Згромадження Сестер Мироносиць під покровом святої Марії Магдалини (ЗСМ) (Мироносиці)

ЗСМ заснував у 1910 р. в Кристинополі (Львівщина) о. Юліан Дацій, ЧСВВ. Мета згромадження полягала в тому, щоби збирати кошти для будівництва будинку для сиріт, убогих, самотніх людей. Перші члени згромадження склади свій посаг на побудову двох будинків: один для людей, другий для себе. 1913 р. постав перший монастир, в якому замешкало 15 сестер. У 1928 р. Станіславівський владика Григорій Хомишин запросив згромадження до Станіславова. Сестри проводять контемплятивне життя.
У 1939 р. ЗСМ було розігнане. У підпіллі більшість сестер стали працювати у лікувальних закладах. На зароблені гроші надсилали посилки священикам до Сибіру. Жодна сестра в підпіллі не покинула згромадження, воно навіть розширилося. Після виходу УГКЦ із підпілля згромадження активно взялося за відбудову Церкви.
Згромадження нараховує 50 сестер, з них 8 новичок. Доми в Івано-Франківську, Богородчанах та Коломиї.
Місія: догляд за хворими та немічними, дітьми-сиротами, виховання дітей у християнському дусі, догляд за Церквами, адорація Найсвятійших Тайн. Згромадження - місійно-контемплятивне.

Святопокровський монастир монахинь Студійського уставу (Студитки)

Студійське жіноче монашество відроджене в Україні у 1924 р. з ініціативи Митрополита Андрея Шептицького. Перший монастир постав у с. Якторів. Сестри займалися сільським господарством, бджільництвом, плели кошики, працювали в сиротинцях, дитячих садках та школах. Видавала журнал "Ясна путь". Основа життя студійських жіночих монастирів - безперервна молитва. 1950 р. усі студитські монастирі ліквідовані (окрім Перемишля). За час підпілля УГКЦ до монастиря вступило 17 монахинь.
На сьогодні в монастирі 56 сестер, із них 4 новички і 1 послушниця.
Місія: праця в лікарнях, сиротинцях, вишивання риз, катехизація, навчання. Розпорядок життя в монастирі: 8 годин молитви - повне церковне правило, 8 годин праці, 8 годин відпочинку.

Згромадження Сестер Милосердя святого Вінкентія ЗСМВ (Вінкентіянки)

ЗСМВ заснував Митрополит Андрей Шептицький в Україні у 1926 р. після відвідин згромадження ЗСМВ у Бельгії. Перші сестри жили в Станіславові, опікуючись сиротинцем. У тридцятих роках сестри заопікувалися хворими в Народній лічниці у Львові, яку заснував Митрополит Андрей. У 1939 р. 124 дітей із сиротинця ЗСМВ вивезли до Сибіру. Монастирі були зліквідовані. Митрополит Андрей дав сестрам пристановище в митрополичих палатах. Сестри опікувалися Митрополитом Андреєм аж до його смерті 1944 р. Під час підпілля сестри продовжували працювати в лікарнях, виконуючи там душпастирську працю.
Сьогодні у домах Львова й Тернополя проживає 64 сестри, із них 2 новичок і 1 кандидатка. Духовний провід згромадження провадять оо. Редемптористи.
Місія згромадження: допомагати знедоленим, найбільш потребуючим як фізично, так і духовно. Сестри працюють у Народній лічниці Митрополита А. Шептицького у Львові, у сиротинцях Львова та Тернополя, у співпраці з медичною швидкою допомогою м. Віареджіо (Італія), опікуються дітьми-сиротами із зони Чорнобиля.

Згромадження Сестер Непорочного Серця Марії

Було засноване на Івано-Франківщині у воєнному часі — 1945 року. Метою заснування і діяльності є згуртувати Сестер під покровом Непорочного Серця Марії, щоби своїм внутрішнім життям і зовнішньою діяльністю наслідували Пречисту Діву Марію. Контемплятивне життя є основним обов'язком Згромадження. Як зовнішні умови і потреби Церкви цього вимагають, Сестри несуть поміч святій Церкві у ділі апостольства, пастирства і учителювання. Сьогодні у домах згромадження проживає 31 сестра, із них 2 кандидатки.

Згромадження Cестер Пресвятої Євхаристії (ЗСПЄ) (Сестри Пр. Євхаристії)

ЗСПЄ заснував 1957 р. єпископ Кир Миколай Чарнецький після повернення з ув'язнення. ЗСПЄ працювало у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській обл. На початках згромадження нараховувало 40 сестер. Вони працювали на державних роботах, у колгоспах, а також готували дітей до Святого Причастя, дорослих людей до Таїнства Хрещення. Збирали людей на Богослужіння. Після виходу Церкви з підпілля Блаженніший Мирослав поблагословив згромадження на розвиток. Сьогодні ЗСПЄ в Україні нараховує 27 сестер.
Місія ЗСПЄ: Сестри працюють в консисторії, катехизують дітей, викладають християнську етику та іноземну мову.

Згромадження Cестер Kатехиток святої Анни (ЗСКА) (Катехитки)

ЗСКА заснував о. Омелян Йосафат Ананевич у Бразилії 1932 р. Початкова назва Згромадження сестер катехиток-францисканок третього чину. Мета - християнське виховання українських поселенців у Бразилії. Із 1962 р. духовний провід згромадженням провадять оо. василіани. В Україні ЗСКА працює з 1991 р.
У Бразилії, США, Італії, Україні діє 18 домів, у яких проживає 103 сестри, з них 13 сестер у 2 домах проживає в Україні.
Місія ЗСКА: катехизація дітей, молоді та дорослих у парафіях, школах, лікарнях, спеціальних таборах; організація товариства Апостольства молитви, марійської дружини, євхаристійного рицарства; праця в шпиталях, сиротинцях, будинках пристарілих; піклування про порядок у храмах, догляд за ризами.

Згромадження Cестер Cалезіанок (ЗСС) "Дочки Марії помічниці християн" (Селезіанки)

ЗСС заснував у 1872 р. святий Боско та св. Марія Мадзарелло на півночі Італії. В Україні - із серпня 1992 р. Місія переважно працює при церкві Покрови Пресвятої Богородиці м. Львова.
Місія ЗСС: плекати радісне християнське служіння, екуменічна співпраця, катехизація дітей та молоді у дитячих садках, школах, спеціальних таборах, лікарнях, центрах реабілітації і на уроках іноземної мови. Нараховує 10 членів, з них 3 кандидатки.

Наймолодше Згромадження – Сестри Місіонерки Найсвятішого Ізбавителя (МНІ) (Редемптористки)

Згромадження живе та служить згідно духовності св. Альфонса Лігуорі та св. Терези від Дитятка Ісус, покровительки місій.
Історія сестер Редемптористок-місіонерок починається в післявоєнній Німеччині, коли священики Ордена Редемптористів Мюнхенської провінції відчули потребу в допомозі сестер в місіонерській роботі. Від початку йшлося про створення згромадження, структура і цілі якої відповідали б згромадженню Редемптористів, зі спільнотовим життям і чернечими обітами. 3 Жовтня 1957 року в Гарсі на Іні був початий перший новіціат 5-ти сестер. Цей день і вважається днем заснування згромадження Сестер місіонерок Найсвятішого Ізбавителя. Разом із працею в деяких будинках і установах Редемптористів, сестри також почали виконувати завдання спочатку в пасторальній, а з 1965 року, і в місіонерській пастирській діяльності разом із Редемптористами.
Історія в Україні:
У 1997 році до протоігумена Львівської провінції Редемптористів звернулися декілька молодих українських дівчат, вихованих в парафії, котрою опікувалися отці Редемптористи. Перейнявшись духовністю св. Альфонса і способом пастирської і місіонерської діяльності Редемптористів, дівчата виявили протоігумену бажання присвятити своє життя Богу у дусі харизми Редемптористів.
На запрошення Редемптористів 12 липня 1997 р. до України приїхала генеральна настоятелька Редемптористок в Німеччині сестра Вероніка Аймер, МНІ. Сестрам з Німеччини запропонували зайнятися духовною формацією майбутніх українських редемптористок-місіонерок. 27 квітня 1998 р. п'ятеро дівчат переїжджають жити спільнотним життям до Львова. Згодом до них почали приєднюватися й інші. В той час поки німецькі сестри готували до розгляду на Генеральній Капітулі питання про формацію українських сестер у східньому обряді, кандидатками духовно і матеріально опікувалися оо. Редемптористи. У січні 2000 р. на генеральній капітулі сестер було дано позитивну відповідь на запит оо. Редемптористів про формацію сестер на Україні і призначено двох сестер: с. Марґрет Обередер і с. Гільдеґард Данкль. За два роки до них приєдналася ще одна німецька сестра – Паола Штрауб. 27 квітня 2001 р. відбувся офіційний переїзд сестер з Німеччини, а 3 червня 2001 р. розпочався перший новіціят українських сестер.
На сьогодні сестри займаються служінням в парафіях, працюють з молоддю і дітьми, їздять для катехизації дітей по селах, організовують літні християнські табори, паломництва, проводять молодіжні реколекції. У своїй праці особливу увагу звертають на відповідність методів проголошення Доброї Новини до тієї вікової і соціальної категорії людей, з якими працюють. Стараються якомога більше уваги і любові приділити людям найбільш опущеним, відкинутим на маргінес суспільства. Сестри Редемптористки тісно співпрацюють у пастирській і місіонерській діяльності з отцями Редемптористами.
Сестер Редемптористок на сьогодні в Україні: українок – 18, іноземок, що працюють в Україні – 3, з тимчасовими обітами - 11, з вічними обітами – 3, в новіціаті – 3, на кандидатурі – 4. Ціле Згромадження у різних країнах світу (Німеччина, Австрія, Чілі, Болівія, Україна, Японія) налічує 110 сестер.

Товариство Спільного Чернечого Життя – Дочки Матері Божої Неустанної Помочі

Апостольська діяльність сестер спрямована на працю з родинами і молоддю, зокрема:
•  займаються з родинами: відвідують по домах, допомагаючи розв'язувати їхні матеріальні, духовні і моральні проблеми;
•  проводять катехизацію молодих подружніх пар, приготовляючи до шлюбу;
•  займаються молоддю: організовують спільні зустрічі, гуртки молоді при парафії.
Перспектива і плани на майбутнє:
•  творити біблійні гуртки;
•  організовувати реколекції для родин;
•  вести центри духовної, психологічної та матеріальної підтримки для самотніх матерів та жінок, які зазнали насильства й очікують дитини, мають намір позбутися вагітності чи страждають постабортним синдромом;
•  допомагати жінкам, які мають труднощі з народженням дитини в родині;
•  вести доми притулку для потребуючих самотніх матерів.
Настоятелька Спільноти – с. Михаїла Довгунь. Нараховує 5 сестер, середній вік яких 27 років.

Сестри Воплоченого Слова

Чернеча родина «Воплоченого Слова» заснована в Аргентині 25 березня 1984 року отцем Карлосом Мігелем Буелою. Чотири роки пізніше, 19 березня 1988 року, була заснована жіноча гілка Згромадження.
Універсальною метою є наслідувати зблизька Христа під дією Святого Духа, щоб, віддані у новому стані Його славі, працюючи на побудову Церкви і спасіння світу, досягти досконалості у любові через проголошення євангельських рад чистоти, убогості і послуху.
Специфічною метою є євангелізація культури, тобто перетворення силою Євангелія критеріїв судження, визначних цінностей, точок інтересу, напрямків думки, джерел натхнення, моделей життя людства.
Згромадження знаходиться у 30 країнах світу на п’яти континентах, працюючи у різних обрядах (латинському, візантійському, коптійському), і нараховує понад 1400 членів.
У січні 1999 року заснувалася перша спільнота Сестер Служебниць Господа і Діви з Матара в Україні. Коли сестри приїхали в Україну, тут вже були дівчата, що хотіли жити богопосвяченим життям згідно харизми Воплоченого Слова, яку пізнавали через працю отців Згромадження. Майже відразу був заснований новіціат у м. Івано-Франківську. За 8 років у цьому домі сформувалося понад 40 сестер.
Найголовнішими напрямками праці до цього моменту були: праця з покликаннями у спільноті новіціату, праця з дітьми та молоддю на парафії і у школах та діла милосердя, результатом чого було створення восени 2004 року Містечка Милосердя Святого Миколая.
У вересні 2004 від новіціату відділилася спільнота сестер і аспіранток (дівчата шкільного віку, що в ранньому віці відкрили покликання і готуються стати монахинями), яка поїхала працювати у смт. Дубове, Закарпатської області. На даний час жіноча гілка нараховує 42 члени: з яких 2 новички, 4 кандидатки та 2 аспірантки. 5 сестер працює поза межами України (3 в Росії, 1 в Таджикистані, 1 в Італії).

Інші Згромадження:

Монастир Введення в Храм (37 монахинь)
Мілес Єзу (8 членів)
Місіонерки Милосердя Ісуса і Марії (15 членів)
Місіонерки Любові (19 членів).

Помилка в тексті? Виділіть мишкою та натисніть Ctrl+Enter!
© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC