Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• Про головну тему Патріаршого Синоду Єпископів УГКЦ, який відбувся у Львові – Брюховичах 2 – 9 вересня 2008 року Божого
• Лист Блаженнішого Любомира до шановних учасників святоуспенської прощі до Люрду з нагоди 150-ліття появи Пресвятої Богородиці
• Слово Блаженнішого Любомира до тих, хто потерпів під час повені, і тих, хто їм допомагає
• Лист Блаженнішого Любомира до Блаженнішого Митрополита Володимира, Предстоятеля Української Православної Церкви
• Лист Блаженнішого Любомира з нагоди хіротонії Владики Браєна (Байди), Єпарха Саскатунського
• Звернення Блаженнішого Любомира з нагоди завершення навчального року
• Пасторальне звернення Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ до духовенства, монашества та мирян УГКЦ, до носіїв влади та до всіх людей доброї волі
• Звернення Блаженнішого Любомира, Верховного Архиєпископа Києво-Галицького, до вірних Української Греко-Католицької Церкви та всіх людей доброї волі з нагоди Дня хворого
• "На шляху до Емауса" Послання до молоді Синодальної комісії у справах молоді УГКЦ
• Звернення Блаженнішого ЛЮБОМИРА, Верховного Архиєпископа Києво-Галицького УГКЦ, з нагоди тисяча двадцятої річниці Хрещення Київської Русі
• Звернення Верховного Архиєпископа до вірних Української Греко-Католицької Церкви, всіх людей доброї волі та носіїв державної влади України
• Великоднє привітання Блаженнішого Любомира (2008 рік)
• Звернення на Великий піст Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Української Греко-Католицької Церкви
• Роздуми Блаженнішого Любомира щодо дотримання правил дорожнього руху
 Послання Святішого Отця Венедикта XVI з нагоди відзначення XVI Всесвітнього Дня хворого
• Звернення єпископату Української Греко-Католицької Церкви до молоді
• Звернення до старших членів Української Греко-Католицької Церкви з нагоди завершення Патріаршого Собору «Молодь у Церкві третього тисячоліття»
• Послання Святішого Отця Венедикта XVI, Папи Римського, до 94-го Всесвітнього дня мігрантів та біженців (13 січня 2008)
• Звернення Комісії УГКЦ для сприяння єдності між християнами з нагоди Тижня молитов за єдність християн
• Проголошення вірним Української Греко-Католицької Церкви 2008 року Божого Роком християнського покликання
• Послання Святішого Отця Венедикта XVI з нагоди всесвітнього Дня миру 1 січня 2008 року
• Послання Блаженнішого Любомира на Різдво ГНІХ
   Послання Святішого Отця Венедикта XVI з нагоди відзначення XVI Всесвітнього Дня хворого

Послання Святішого Отця Венедикта XVI
з нагоди відзначення XVI Всесвітнього Дня хворого

Дорогі Брати і Сестри!

1. Дня 11 лютого – у свято явлення Пречистої Діви Марії в Люрді – відзначатимемо Всесвітній День хворого, а це слушна нагода застановитися над значенням болю та християнського обов’язку брати відповідальність за нього в кожній ситуації, де він з’являється. Як видно з вибраної цього року теми «Євхаристія, Люрд та душпастирська опіка над хворими», ця дата пов’язана з двома важливими подіями в житті Церкви: 150-а річниця від дня явлення Пречистої Діви в Люрді та проведення Міжнародного Євхаристійного конгресу в Квебеку, Канада. Таким чином, маємо унікальну нагоду розглянути тісний зв’язок між Тайною Євхаристії, роллю Марії у плані Спасіння та присутністю людського болю і страждання.

150-річчя явлення Богородиці в Люрді запрошує нас звернути свій погляд на Ту, Непорочне Зачаття якої – це незрівняний Божий дар Діві, щоб вона з міцною та непорушною вірою могла повністю дотримуватись Божих задумів, незважаючи на випробовування та страждання, які зустріне в житті. Саме тому Марія є моделлю цілковитого самовідречення на користь Божої волі: вона прийняла до свого серця відвічне Слово і зачала його у своєму дівочому лоні. Вона довірилась Богу і, з пронизаною мечем болю душею (пор. Лк 2:35), не вагалася прийняти страждання свого Сина, відновлюючи на Голгофі біля підніжжя хреста своє «Так», сказане в час Благовіщення. Розважати над Непорочним Зачаттям Марії означає, отже, наслідувати це «Так», що у дивовижний спосіб поєднало її з місією Христа, Спасителя людства; це означає дозволити взяти себе і бути провадженим її рукою, через проголошення зі свого боку «FiatНехай так буде!» – прим. перекл.) волі Бога, разом зі всім своїм єством, витканим радощами та печалями, надіями та розчаруваннями, з усвідомленням, що випробування, біль і страждання збагачують сенс нашої земної мандрівки.

2. Не можна роздумувати про Марію, не звертаючи погляд на Христа, і не можна дивитись на Христа, не зауваживши присутності Марії. Існує нерозривний зв’язок між Матір’ю та Сином, породжений у її лоні ділом Святого Духа. У таємничий спосіб ми спостерігаємо цей зв’язок у Таїнстві Євхаристії, що вже від перших століть відзначали Отці Церкви та богослови. «Плоть, яка народжена Марією і яка походить від Святого Духа – є хлібом, що зійшов із небес», – стверджує св. Іларій з Пуатьє. У Бергоменському служебнику з IX століття ми читаємо: «Її лоно вчинило так, що зацвів плід – хліб, який наповнив нас ангельським даром. Марія відновила спасіння, яке Єва зруйнувала своїм гріхом». Подібне зауважив св. Пєр Дам’яні: «Скажу без вагань: тіло, яке Пречиста Діва породила, плекала з материнською опікою у своєму лоні – це є ніщо інше як тіло, яке ми сьогодні приймаємо з святого вівтаря, і кров якого ми п’ємо як таїнство нашого відкуплення. Такою є католицька віра, і те, чого Свята Церква вірно навчає». Зв’язок Пресвятої Діви з Сином, Агнцем, що приноситься в жертву і бере на себе гріхи світу, стосується також і Церкви, містичного Тіла Христа. Як зауважив слуга Божий Іван Павло II, упродовж цілого свого життя Марія є «жінкою Євхаристії», через що Церква подає Марію як модель, «закликаючи наслідувати її у стосунках з найсвятішим Таїнством» (Енц. Ecclesia de Eucharistia, 53).

З наведеного вище краще розуміємо, чому Люрдський культ Пречистої Діви Марії пов’язаний із непохитним та постійним зв’язком з Євхаристією, зі щоденними відправами Літургії, адорацією Найсвятіших Таїнств та благословенням хворих, що є один із найосновніших моментів візиту паломників до гроту Масаб'єллес.

Присутність у Люрді великої кількості хворих паломників та волонтерів, котрі їх супроводжують, допомагає нам застановитися над ніжною материнською опікою, яку Діва виявляє до людського болю і страждання. Християнська спільнота, яка збирається довкола своїх страждаючих членів, що несуть знаки страждання Господа, відчуває ту особливу близькість із Марією, Страждальною Матір’ю, котра біля підніжжя хреста терпить разом зі своїм божественним Сином і пов’язана з Жертвою Христа. Марія страждає разом з тими, хто терпить випробування, з ними вона надіється і є їхньою потіхою, підтримуючи їх материнською поміччю. Хіба не є правдою те, що духовне свідчення багатьох хворих людей дають нам змогу краще розуміти, що «Божественний Спаситель бажає проникнути в душу кожної людини, яка страждає, через серце своєї святої Матері, першої і найдостойнішої з усіх спасенних»? (Іван Павло II, Апостольський лист Salvifici doloris, 26).

3. Якщо Люрд закликає нас до роздумів над материнською любов’ю Непорочної Діви до її хворих та страждаючих дітей, то наступний Міжнародний Євхаристійний Конгрес стане нагодою поклонятись Ісусу Христу, що перебуває в Таїнстві Євхаристії; нагодою довірити себе Йому, Надії, в якій не розчаруємось; нагодою приймати Його як лік безсмертя, що зцілює тіло і дух. Ісус Христос відкупив світ своїм стражданням, смертю та воскресінням, і забажав залишитись з нами як «хліб життя» під час нашої земної мандрівки. «Євхаристія, Дар Божий за життя світу» – це тема Євхаристійного Конгресу, яка наголошує, що Святе Причастя є даром, яким Отець дає світу свого Єдинородного Сина, воплоченого і розп’ятого. Він є тим, хто збирає нас навколо Євхаристійного столу, пробуджуючи у своїх учнях лагідну опіку над страждаючими та хворими, у яких християнська спільнота розпізнає обличчя свого Господа. Як я вже зазначив у після-синодальному зверненні Sacramentum caritatis:«Коли наші спільноти служать Літургію, вони мусять стати ще більш свідомими того, що Христова жертва – за всіх, і що Євхаристія таким чином вимагає від кожного, хто вірить у Нього ставати «хлібом, що ламається» за інших» (Sacramentum caritatis, 88). Тому, ми заохочені посвятити себе особисто допомозі нашим братам, особливо тим, котрі перебувають у труднощах, оскільки покликання кожного християнина – разом з Ісусом бути хлібом, що ламається за життя світу.

4. Отож, аби душпастирська опіка у сфері охорони здоров’я справді допомогла людині та дала їй зрозуміти спасительну цінність власного страждання, вона мусить черпати необхідну духовну силу саме з Євхаристії. Як писав слуга Божий Іван Павло ІІ у вже згаданому Апостольському листі Salvifici doloris, Церква вбачає у страждаючих братах і сестрах різноманітні суб’єкти надприродної сили Христа (пор. Salvifici doloris, 27). Містично поєднана з Христом, людина, яка страждає з любов’ю та покірно віддаючись Божій волі, стає правдивою жертвою за спасіння світу. Мій дорогий Попередник також підкреслював: «Що більше людина грішить, що складнішою стає структура гріхів, якими обтяжений сучасний світ, то більше увиразнюються людські страждання і то більше Церква відчуває потребу звертатись за допомогою до людських страждань для спасіння світу» (там же). Якщо, отже, у Квебеку будуть розважати над Таїнством Євхаристії – даром Божим за життя світу, то у Всесвітній День хворого, проводячи духовну паралель, не лише згадуватиметься участь людського страждання у спасительному Божому ділі, але й можна буде, у певному сенсі, насолоджуватись цінними плодами, які були обіцяні віруючим. Таким чином, біль прийнятий із вірою стає дверима, через які можна увійти в тайну відкупительного страждання Ісуса і досягти з Ним мир та щастя Його Воскресіння.

5. У час, коли надсилаю свої сердечні вітання усім хворим і тим, хто в різний спосіб опікується ними, я запрошую єпархіяльні та парафіяльні спільноти відзначити черговий Всесвітній День хворого, беручи до уваги щасливий збіг із 150-річчям явлення Діви Марії в Люрді та з Міжнародним Євхаристійним Конгресом. Нехай це стане для нас нагодою наголосити на важливості Святої Літургії, євхаристійної адорації та почитання Євхаристії, щоб таким чином каплиці у центрах опіки над хворими стали пульсуючим серцем, де Ісус безперервно жертвує себе Отцю за життя людства! Святе Причастя для хворих, уділене належним чином та в дусі молитви, є правдивою утіхою тим, хто страждає та засмучений усілякою неміччю.

На завершення – нехай черговий Всесвітній День хворого стане слушною нагодою в особливий спосіб благати про материнське покровительство Марії для тих, хто обтяжений хворобою, для медичних працівників, для душпастирів, які працюють у сфері охорони здоров’я! Зокрема, маю на увазі священників, які працюють у цій ділянці, ченців та черниць, волонтерів і тих, хто з великою відданістю служить тілом та душею хворим і потребуючим. Я поручаю всіх Марії, Божій Матері і нашій Матері, Непорочному Зачаттю. Нехай вона допоможе кожному свідчити, що єдиною правильною відповіддю на людський біль та страждання є Христос, який через воскресіння переміг смерть і дарував нам життя, що не має кінця. З цими почуттями щиро уділяю кожному моє особливе Апостольське Благословення.

Дано у Ватикані, 11 січня 2008 року
Венедикт XVI

На початок 

© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC