Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100


Помилка в тексті?
Виділіть мишкою та натисніть Ctrl+Enter!

   В розділі...
    <<< Назад
• 1. Патріарх Йосиф Сліпий. Пресвята Євхаристія
• 2. Міжнародна змішана богословска комісія. Тайна Церкви та Євхаристії у світлі тайни Св. Тройці
• 3. Тарас Байцар. Частота причастя впродовж історії: проблема і розв'язки
• 4. Діонісій Ляхович, ЧСВВ. Божественна Літургія - джерело й вершина життя Церкви
 5. Прот. Олександр Шмеман. Причастя у дні Великого посту
• 6. Прот. Олександр Шмеман. Значення Причастя. Значення приготування до Причастя
• 7. Сергій Ковальчук. Євхаристія в контексті трьох Таїнств Християнського Втаємничення згідно Кодексу Канонів Східних Церков
  


Причастя у дні Великого посту

Фрагмент


Один з головних принципів Богослужіння: здійснення Євхаристії несумісне з Постом. В цьому православна традиція вельми відрізняється від євхаристійного богослов'я західнього католицтва: в православній традиції чин Євхаристії завжди свято і радість. Це передусім – таїнство явлення Христа, Його присутности серед учнів, і тому святкування дуже реальне – Його Воскресіння. Безумовно, поява і при­сутність Христа в час Євхаристії є для Церкви доказом Його Воскресіння. В радості і «паланні сердець» прибули учні до Еммаусу, де Христос відкрив їм Себе в ламанні хліба (Лк. 24:13-35); для Церкви – це вічне джерело реального й істотного пізнання Воскре­сіння. Ніхто не бачив безпосередньо Воскресіння Спасителя, проте учні по­вірили в нього, не тому, що хтось на­вчив їх цьому, але тому, що вони бачили Воскреслого Господа, Котрий з'я­вився їм при зачинених дверях («дверем заключенним »). Він з'явився їм і взяв участь з ними у трапезі.

Євхаристія існує як те ж саме з'явлення і присутність, та ж радість і «па­лання сердець», незбагненна для розу­му і абсолютна впевненість, що Воскреслий Господь явив Себе в ламанні хліба. І така велика ця радість, що у першохристиянській Церкві день Євха­ристії не був одним із днів, але Днем Господнім, днем поза часом, оскільки в Євхаристії вже передбачається Цар­ство Боже. Під час Таємної Вечері Хри­стос Сам сказав Своїм учням, що за­повідає їм Царство, щоб вони «спожи­вали й пили за столом» із Ним в Його Царстві (Лк. 22:30). Отож присутність на Євхаристії Воскреслого Спасителя, що вознісся на небеса і сидить одесную (праворуч) Отця, – є участю в Його Царстві, яке прилучає нас «до радости й миру у Святому Духові». Причастя – «пожива безсмертя», «небесний хліб», і ми, наближаючись до Святої Трапези, насправді возносимось на Небо. Відтак – Євхаристія – Свято Церкви, або ще ліпше – сама Церква, як свято, як радість від появи Христа, як передвістя вічної радости у Царстві Божому. Що­раз, коли Церква здійснює Євхаристію, вона – на небі, в своїй небесній вітчизні, вона сходить туди, куди вознісся Хри­стос, щоб нам «споживати і пити» із Ним в Його Царстві. Відтак стає зрозуміло, чому Євхаристія несполучна з Постом; адже коли ми постимося, то, як поба­чимо нижче, в очах Церкви ми є подо­рожніми на шляху до Царства Небес­ного. «Хіба можуть гості весільні суму­вати, – як мовив Христос, – поки з ними ще є молодий?» (Мт. 9:15).

Але чому ж тоді, запитується, в дні Посту все ж таки дозволено причаща­тися на Літургії Ранішосвячених Дарів? Чи не суперечить це сказано­му вище? Щоб відповісти, маємо роз­глянути друге значення Причастя у Православ'ї, його розуміння як джере­ла і головної сили, що підтримує лю­дину у її духовному подвигу. Коли Причастя, як ми щойно говорили, є завершенням усіх наших подвигів, мета, до якої ми прагнемо, найвища радість кожного життя у Христі, то воно також невід'ємне джерело і первень самого духовного подвигу, божествен­ний дар, через який з'являється сама можливість пізнати, бажати і прагнути «досконалого причастя у невечірньому дні» (нескінченному дні) Царства Божого. Бо хоча Царство уже прийш­ло і входить у Церкву, все ж воно повинне бути сповнене і завершене в кінці часів, коли Бог наповнить усе Собою. Ми живемо в передчутті цього дня, ми беремо участь у Царстві, яке колись має прийти. Ми передбачаємо і передчуваємо його славу і ща­стя, проте ми є на землі і наше земне існування – це тривалий і тяжкий шлях до завершального Дня Господнього. На цьому шляху ми потребуємо допо­моги, підтримки, сили і розради, адже «князь світу цього» ще не ослаб, на­впаки, знаючи, що Христос його пе­реміг, він розпочинає останню несамо­виту боротьбу супроти Бога, намага­ючись відірвати від Спасителя якомога більше людських душ. Така виснажлива ця боротьба, і таку сильну владу мають ворота пекла, що Сам Христос застерігає нас про шлях вузь­кий, який небагатьом під силу. І в цій боротьбі саме Тіло і Кров Христові – головний наш порятунок, та насущна пожива, яка підтримує життя нашого духу? і завдяки їй, незважаючи на всі спокуси і підступи, ми йдемо за Христом. Ось тому, причастившись, ми молимося:

... дай, щоб вони (Святі Дари) і мені стали на зцілення душі і тіла, на відігнання всякого супротивника, на просвітлення очей серця мого, на спокій душевних сил моїх, на віру нео­судну, на любов нелицемірну, на ви­конання премудрости, на додержання, на примноження бо­жественної Твоєї благодаті і Царства Твого осягнення...

... Не спали мене, Творче мій. Але пройми члени мої, всі суглоби, нутро, серце. Спали терня провин моїх, душу освяти. Учини мене оселею Твого Духа Єдиного, а вже не оселею гріха, щоб по Причасті від мене, як від дому Твого і як від вогню, втікали злочинець усякий і всяка недоля.

Якщо Великий Піст означає посилен­ня цієї боротьби, то так є тому, що згідно з Євангелією, в цей час ми лицем до лиця зустрічаємося зі злом і всією його силою. Отож саме в цей час ми потребуємо до­помоги і сили Божественного Причастя Ранішосвячених Дарів, тобто Дарів, ос­вячених збері­гаються у попередню неділю, що на престолі у вівтарі для Прича­стя в середу й п'ятницю.

Звершення Євхаристії – це безперестан­на, нескінченна радість, тому чин її не здійснюють у дні Посту, та однак у Церкві завжди присутні плоди Євхаристії – Святі Дари. Подібно до того як Христос зримо вознісся на небо, та разом з тим незримо присутній у світі, так само як Пасха, що святкується раз на рік і в той же час про­мінням своїм освгглює все життя Церкви, подібно до того як Царство Боже має ще настати, але вже тепер – посеред нас, так існує і Євхаристія. Як Таїнство і Торжество Царства, як свято Церкви вона несполуч­на з Постом і не чиниться у час Великого Посту; проте як благодать і сила Царства, що діє у світі, як дар «істотної поживи» та зброї в нашій духовній боротьбі вона прав­дива небесна манна, якою ми живемо в дні нашої подорожі пустелею Великого Посту.

Прот. Олександер ШМЕМАН

Наша Віра №2 2005

Переклад з російської Раїси Лиші.

 

На початок 


Помилка в тексті? Виділіть мишкою та натисніть Ctrl+Enter!
© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC