Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• Євхаристійна практика у XVI-XVII століттях
• Замойський (1720) та Львівський (1891) Синоди
• Сучасний стан євхаристійної практики після виходу з підпілля 1989 року
 Практика служіння Євхаристії в контексті тайн християнського втаємничення у інших Східних Католицьких та Православних Церквах
   Практика служіння Євхаристії в контексті тайн християнського втаємничення у інших Східних Католицьких та Православних Церквах

Усі Східні Православні Церкви затримали у собі та уживають практику спільного служіння та уділення тайн християнського втаємничення. Цю практику вони застосовують у відношенні до усіх новоохрещених, тому, незалежно від віку, уділяють Євхаристію і немовлятам, і дорослим. Східні Католицькі Церкви, попавши під латинські впливи, видозмінили цю практику. На даний час деякі з цих Церков повертаються до своїх коренів.

Вірність єдиній апостольській науці не перешкодила Східнім Церквам розвинутись у різних християнських традиціях. Головними та базовими з них є: Візантійська, Олександрійська, Антіохійська, Східно-Сирійська та Вірменська. Задля великого обсягу матеріалу, що стосується усіх цих традицій розглянемо головно ті Церкви які стоять найблище до Української Греко-Католицької Церкви та мають із нею спільне коріння.

Візантійська традиція стала праматір'ю більшості Православних та Східних Католицьких (Уніатських) Церков. Прямими наслідниками цієї традиції є православні греки під омофором Константинопільського Вселенського Патріарха. Греки повністю зберігають вчення про єдність тайн християнського втаємничення та вживають це на практиці. Грецька Церква уділяє Євхаристію новоохрещеним, в тому числі і дітям. Участь новоохрещеного у Євхаристії є глибоко закорінена у свідомості православних греків (1). Раніше немовлят причащали лише Кров'ю, старші діти могли приймати Євхаристію під обидвома видами (2). Так як греки довший час були під турецьким пануванням, у їхньому обряді устійнився звичай приносити Євхаристію для новоохрещених на дім. Проте, часто було у цих випадках, що новоохрещеного, головно дітей, приносили пізніше на Літургію (3). На сьогодні практика уділення євхаристії є уніформованою. Грецька Православна Церква уділяє Євхаристію відразу після Хрещення та Миропомазання. Причащають новоохрещеного під двома видами або лише Кров'ю при допомозі ложечки, в залежності від здатності спожити тайни (4). Таким чином, охрещена особа через право приймати Євхаристію проходить процес воцерковлення та розвитку свого духовного життя.

З візантійської традиції походить також мелхітський обряд до якого належать Греко-Правосланий Патріархат Антіохії та Греко-Мелхітська Католицька Церква. Обидві Церкви дотримуються грецького хрещального порядку. Православні мелхіти завжди зберігали цю дисципліну без змін. В сучасній практиці вони причащають новоохрещеного головно поза літургією, даючи освячені Дари із Дарохранительниці (5). Мелхіти греко-католики в минулому, під впливом західного богослов'я, відкинули практику спільного служіння трьох таїн християнського втаємничення. Проте, на сучасному етапі ця Церква привернула дисципліну уділення Євхаристії відразу після хрещення та миропомазання. Мелхіти греко-католики мають спеціальний обряд уділення Євхаристії, відмінний від православних (6). Цей обряд служиться поза літургією. Дітей-немовлят причащають кількома краплями Крові, використовуючи для цього ложечку. Практика уділення Євхаристії після хрещення та миропомазання є потвердженна на церковно-законодавчому рівні. Акти синоду в Аін-Траз, що відбувся в 1964 році, дозволяють допускати дітей до причастя, відкинувши, таким чином, канони про заборону, проголошені під час Синоду в Єрусалимі (1849 р.). Синод Мелхітської Греко-Католицької Церкви у 1986 році встановив літургійну комісію, наслідком праці якої стало потвердження практики єдиного служіння таїн втаємничення, прийнятого під час Синоду в Равоуех (1987) (7).

Італо-Албанська Церква, що довший час потерпала від латинізуючих факторів, також прикладає зусилля щодо привернення власної візантійської традиції. Євхаристія уділяється під двома видами або під одним (Кров'ю), відбувається причастя під час Літургії, хоч у певних випадках може бути поза нею (8).

Найбільшою Православною Церквою Візантійської традиції є Церква Московського Патріархату (РПЦ (МП)). Ця Церква завжди зберігала практику причастя новоохрещених, особливо дітей. До другої пол. 17 ст., у московських літургічних книгах не було особливих рубрик щодо причастя осіб, що прийняли хрещення та миропомазання. Згодом, у рубриках з'явились приписи, що стосувались головно способу уділення Євхаристії. В сучасній практиці Російської Православної Церкви Московського Патріархату немовлята причащаються лише Кров'ю, а старші діти, які можуть приймати тверду їжу допускаються до причастя під обидвома видами (9). Дорослі, новоохрещені особи, приступають до Тіла і Крові Господньої того самого дня (10). Від моменту хрещення, діти беруть часту участь у причасті. Вони не потребують спеціального приготування аж до віку семи років, коли починають брати участь у тайні сповіді і є зобов'язані приготуватись в особливий спосіб до прийняття Євхаристії. Російська Православна Церква за кордоном також є єдиною у цій практиці. Хресні батьки приносять дитину до причастя незабаром після хрещення та миропомазання. Причащають Тілом і Кров'ю, хіба що священик сам вирішить запричащати лише Кров'ю, через малий вік дитини (11).

Українські Православні Церкви (УПЦ (Московський Патріархат), УПЦ (Київський Патріархат) утворена в 1991 р., Українська Автокефальна Православна Церква, відновлена в 1991 р.) також дотримуються практики уділення Євхаристії після хрещення та миропомазання. УПЦ (МП) використовує літургічні книги, друковані Московським Патріархатом, таким чином їхня практика відповідає літургічним чинностям РПЦ (МП). Цю практику описав професор Харківської семінарії С.В.Булгаков. Він говорить, що причастя дітей є давньою традицією Церкви. Охрещені та миропомазані діти мають повне право приступати до Євхаристії. Ті, яким ще не виповнилось сім років, причащаються „не під обидвома видами Тіла і Крові, а тільки під одним видом Крові, саме тому датей і не причащають під час Наперідосвяченої Літургії, коли в чаші знаходиться вино, не перемінене в Кров Христову” (12). Булгаков порівнює практику причастя дітей в Росії та в Україні. Зокрема, він каже, що в Росії причащають на першій Літургії після хрещення та миропомазання, в Києві – на другий день після хрещення, а в інших частинах України – приносять до причастя після сорока днів (13). Булгаков підкреслює право дітей на Євхаристію та каже, що діти мають сподобитися Тіла і Крові Христа якнайшвидше після хрещення і миропомазання.

Болгарська Православна Церква також уділяє Євхаристію новоохрещеним. До семи років діти причащаються без жодного спеціального приготування, досягши ж цього віку, приступають до першої сповіді, приготовлються певними молитвами та говінням (14).

Церкви Олександрійської традиції, Копти та Ефіопи, також зберегли первісну практику уділення Євхаристії відразу після хрещення та миропомазання (15). Фактично всі Православні Церкви усіх традицій зберегли та застосовують практику єдності трьох таїн християнського втаємничення. Серед Східних Католицьких Церков ця практика занепала через вплив латинської богословії та дисципліни. Проте після ІІ Ватиканського Собору деякі Церкви вирішили відновити її, інші – ще стоять на дорозі до цього.


(1) Raymond Etteldorf, The Soul of Greece, Westminster, 1963, 104.

(2) Riti dei sacramenti dell'iniziazione cristiana nella tradizione liturgica bizantina, tr. ed. Stefano Parenti, Milano, 1990, 65.

(3) Riti dei sacramenti dell'iniziazione cristiana nella tradizione liturgica bizantina, tr. ed. Stefano Parenti, Milano, 1990, 19.

(4) Mykola Makar, The communion of infants in the context of the three sacraments of christian initiation, Dessertatio ad Doctoratum (non edit.), PIO, Facultas Iuris Canonici, v. II, Rome, 1995, 357-358.

(5) Ibid., 359.

(6) Theodore Pulcini, Initiation into the Melkite Tradition: The Didascomenate, Ann Arbor, 1985, 232.

(7) Mykola Makar, The communion of infants in the context of the three sacraments of christian initiation, Dessertatio ad Doctoratum (non edit.), PIO, Facultas Iuris Canonici, v. II, Rome, 1995, 362.

(8) Ibid., 365-366.

(9) Ibid., 369.

(10) С.В. Булгаковъ, Настольная книга священно- церковно-служителей, Харковъ, 1900, 942.

(11) Mykola Makar, The communion of infants in the context of the three sacraments of christian initiation, Dessertatio ad Doctoratum (non edit.), PIO, Facultas Iuris Canonici, v. II, Rome, 1995, 372.

(12) С.В. Булгаковъ, Настольная книга священно- церковно-служителей, Харковъ, 1900, 1041.

(13) Ibid., 1042.

(14) Mykola Makar, The communion of infants in the context of the three sacraments of christian initiation, Dessertatio ad Doctoratum (non edit.), PIO, Facultas Iuris Canonici, v. II, Rome, 1995, 386.

(15) Ibid., 387-397.

 

На початок 


© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC