Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
 Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
• Собор Пресвятої Богородиці
• Святого Первомученика Степана
• Обрізання ГНІХ, св. Василія Великого
• Святе Богоявлення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
• Пратулинських мучеників
• Трьох Святителів
• Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
• Початок Великого посту
• Благовіщення Пресвятої Богородиці
• Хіротонія Владики Йосафата Олега Говери
• Інтронізація Владики Йосафата Олега Говери
• Неділя Квітна. Вхід Господній у Єрусалим
• Велика П'ятниця (Свята Плащаниця)
• Воскресіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
• Тридцять дев'ята сесія Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ
• Вознесіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
• Зіслання Святого Духа. П'ятдесятниця
• Початок Петрового посту
• Сорокова сесія Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ
• Різдво святого Івана Христителя
• Святих славних і всехвальних апп. Петра і Павла
• Всіх святих українського народу
• Хіротонія митрофорного протоієрея Тараса Сеньківа
• Початок Успенського посту
• Святе Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
• Собор монашества УГКЦ „Служіння і післанництво богопосвячених осіб” (3 сесія)
• Успіння Пресвятої Богородиці
• Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви
   Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа



7 січня 2008 року

Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа



Коротка історія

Протягом трьох перших сторіч християни не мали окремого празника Христового Різдва. У той час був тільки празник Богоявлення, яке святкували 6 січня. Цей празник поєднував у собі і Христове Різдво і Хрещення Ісуса в ріці Йордані. Грецьке слово "Епіфанія" чи "Теофанія", що значить "З'явління" чи "Богоявлення", у перших віках християнства означало не тільки появу Ісуса Христа при його хрещенні, але і його появу на землі, тобто його народження.

Про давню злуку цих двох празників і їхнє святкування в один день свідчить тотожний уклад у нашому богослуженні. Схема богослужби цих празників одна й та сама. Обидва мають навечір'я з постом, Літургію святого Василія Великого з вечірнею у навечір'я, царські часи, велике повечер'я зі співом "З нами Бог", на Літургії "Єлици" і т. п. Різниця в їхньому богослуженні полягає тільки у змісті богослужби.

У перші століття деякі Церкви, а передусім Західна, з празником Богоявлення пов'язували не тільки Христове Різдво і його Хрещення, але й поклін трьох мудреців, чудо в Кані Галилейській, чудесне розмноження хліба, а подекуди навіть і воскресення Лазаря, бо всі ті події це свідки Богоявлення — появи Бога на землі. І якраз святкування більшої кількости подій із життя Ісуса Христа разом з празником Богоявлення було одною з головних причин, чому Західна Церква перша відділила Христове Різдво від Богоявлення і почала святкувати його окремо.

За прикладом Західної Церкви згодом і Східні Церкви починають празнувати Христове Різдво 25 грудня. Вирішальну роль у цій справі мали три великі Отці Східної Церкви: святий Василій Великий, святий Григорій Богослов і святий Йоан Золотоустий. Святий Василій Великий ( V 379) був першим, хто почав святкувати Христове Різдво 25 грудня в Кападокії між 371 і 374 роками. Йому приписують одну проповідь на Христове Різдво. Під його впливом святий Григорій Богослов ( V 390) запроваджує цей празник у Константинополі. 25 грудня 379 року він починає свою проповідь словами: "Христос родиться — славте! Христос з небес — зустрічайте: Христос на землі — величайте!" А відтак далі говорить: "Сьогодні празник Богоявлення або Різдва, бо так і інакше зветься цей день і дві назви даються одному празникові тому, що Бог з'явився людям через народження... Від з'явлення — назва Богоявлення, а від народження — Різдво. Ось таке торжество празнуємо сьогодні — прихід Бога до людей..."

Пізніше, коли Христове Різдво на Сході стало окремим празником, то за Богоявленням 6 січня залишилася тільки подія Христового Хрещення.

Службу на празник Христового Різдва уклали Роман Сладкопівець, патріярх Герман, Андрій Критський, Йоан Дамаскин, Косма Маюмський і патріярх Анатолій.

У VI ст. свята Єлена, мати цісаря Костянтина Великого, побудувала у Вифлеємі храм у честь Христового Різдва. У кодексах цісаря Теодосія з 438 року і цісаря Юстиніяна з 535 року знаходимо закон про загальне святкування празника Христового Різдва.

На початок 



Про ікону

Іконографія празника Різдва Христового на християнському Сході — це не сентиментальна сценка народження маленької дитини, а зображення приходу на світ Сонця правди, яке просвічує цілу вселенну. Дитятко Ісус в самому центрі композиції, на тлі темної печери, бо Він — світло світу, щоб розвіяти темряву (Йо. 1, 9). Христові ясла нагадують гробницю, а пеленки — погребальні пов'язки, бо Він своєю смертю має перемогти темряву, гріх і смерть. Христос народжується у пустині поза містечком Вифлеєм, бо від самого початку грішний світ Його не прийняв (Йо. 1, 11). Богородиця лежить, відпочиваючи на величному ложі, застеленому символічним червоним диваном, бо ж вона стала матір'ю Царя Христа. її вираз гідний, поважний, як годиться новій Єві, матері нового, відродженого людства. Її задума нагадує нам про те, що вона зберігала всі Божі таїнства у своєму серці (Лк. 2, 19). Вгорі видно небесний півкруг, з якого світить путеводительна звізда. Це символ Божої всюдиприсутності у цій спасительній епохальній події.

Йосиф зображений віддалік — знак того, що він не є природним батьком Ісуса. До нього підходить спокусник під виглядом старого пасту ха й збуджує в ньому сумніви. Однак Йосиф, як знаємо зі Святого Письма, залишився вірним Богові. Тому він є для нас прикладом віри, покори та відданості Божим планам спасіння. Ангели з дивом споглядають на Боже Слово в людській природі. Вони оспівують цю незбагненну подію та виявляють готовність служити Йому. Пастухи та мудреці символізують неосвічену та високоосвічену частини людства, які вірять вістці про народження Христа. Вони представляють як ізраїльський, так і неізраїльські народи. Навіть звірята, віл та осел, впізнають свого Сотворителя — Боже Слово (Іс. 1, 3).

Жінки, які купають Дитятко Ісуса, нагадують нам, що це було справ­жнє, природне народження. Купіль також є прообразом Хрищення Христа. та всіх вірних.

Праворуч на іконі — пастух, який вислуховує благовість ангела, він є представником вибраного народу, того народу, якого шукав сам Бог, і цей Бог тепер сходить як добрий Пастир, щоб зібрати своє стадо, до якого Він промовляє вже кілька століть, "багаторазово і багатьма способами" (Євр. 1, 1). У центрі розміщена вифлеємська яскиня, в якій у повноту часів з'явилася благодать Спасителя, нашого Бога (див. Тит. 2, 11), щоб примирити усіх, далеких і близьких (див. Еф. 2, 17).

Дерево на передньому плані нагадує пророцтво Ісаї, що Месія буде гілкою з дерева Єссея, батька царя Давида (Іс. 11, 1). Воно також нагадує нам, що Христос відкупить людство на новому дереві — дереві життя, тобто на хресті.

Наша східна літургія велично оспівує Різдво Христове майже безчисленними стихами й гимнами. Вона вказує, що хоч грішний світ не прийняв Христа, зате представники всього небесного й земного сотворіння, яке є слухняне Богові, вітають нового Адама й Спасителя світу.

На початок 



Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Різдво твоє, Христе Боже наш, засвітило світові світло розуміння: в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися поклонятися тобі — Сонцю правди, і пізнавати тебе — Схід з висоти. Господи, слава тобі.

Слава, і нині: Кондак, глас 3: Діва днесь преістотного родить і земля вертеп неприступному приносить. Ангели з пастирями славословлять, а волхви зо звіздою подорожують, бо ради нас родилося дитя мале — превічний Бог.

На початок 



Послання святого апостола Павла до Галатів 4, 4-7

Браття, коли скінчився час, Бог послав Сина Свого, що народився від жінки, народився під законом, щоб відкупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення. А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, Який взиває: Авва - Отче! Тому ти вже не раб, а син; а коли син, то спадкоємець Божий через Ісуса Христа.

На початок 



Євангеліє від Матея 2, 1-12

Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, ото мудреці зі Сходу прийшли в Єрусалим, кажучи: Де є роджений цар юдейський? Бо ми виділи звізду Його на сході, і прийшли поклонитися Йому. І почувши це, Ірод цар стривожився, і ввесь Єрусалим з ним. І зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, випитував від них, де Христос має народитися. А вони сказали йому: У Вифлеємі Юдейськім; бо так було написано пророком: І ти, Вифлеєме, земле Юдова, нічим не менший єси між владиками Юдовими, бо з тебе вийде вождь, що пастиме люди Мої Ізраїля. Тоді Ірод тайкома призвав мудреців і випитував від них про час явленої звізди. І, пославши їх у Вифлеєм, сказав: Ідіть і розпитайте совісно про дитя; і як знайдете, звістіть мені, щоб і я пішов поклонитися Йому. А вони, вислухавши царя, пішли. І ось звізда, яку вони бачили на сході, ішла перед ними, аж поки прийшла і стала вгорі, де було дитя. А побачивши звізду, зраділи радістю великою вельми. І прийшовши в храмину, побачили дитя з Марією, матір'ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, і ладан, і смирну. І прийнявши вістку у сні не повернутись до Ірода, іншою путтю відійшли у край свій.

На початок 



Проповідь

Всечесніші отці!
Преподобні сестри і брати!
Поважні представники Влади!
Достойні брати і сестри!
Шановні учасники телевізійного моління!

Важливо нам з вами сьогодні радіти, бо більш як дві тисячі років тому на землю, котру створив Бог, прийшов він сам у людському тілі. Для багатьох, особливо для гордих людей, цей акт приходу Бога, Творця неба і землі, був незрозумілий і залишився таким до сьогодні. Багато з людей, навіть і в наш час не задумуються над тим, що ми усі тимчасові туристи на землі. Що всі люди відкуплені дорогоцінною кров'ю Божого Сина, котрий став немовлятком і пізніше віддав життя за спасіння кожної людини, помираючи на хресті. Нам потрібно пам'ятати про нашу відповідальність за своє й інших життя. Мабуть, всі про це щось знаємо, але по-різному до цього ставимося. Люди щось планують, накреслюють, над чимось застановляються, вважаючи себе власниками і панами своєї долі та ситуації. Ми боїмося допустити у своє життя когось, хто покликав Вселену до існування і має ім'я Господь. Дивно, але чомусь так ведеться, що людина у своїй зарозумілості бажає бути головною й відігравати основну роль на землі. Не хоче признати когось, хто є більший від неї, хоч свідома про своє тимчасове перебування на землі. Господь - хочемо чи не хочемо, але він є тим, хто дав нам життя, тобто живу душу, а наші батьки - тіло, не без його волі. Він теж об'явить нам правду про наше вічне життя. Правду, котрої не вдасться змінити, а наша вічність визначається нами - нашим теперішнім життям. Це неймовірно важливий акт, акт нашого побуту на землі і нашого способу життя на ній. Не варто ризикувати з Богом, але важливо гідно впорядкувати своє життя згідно Божого закону та Господніх постанов.

Ми святкуємо історичну пам'ять народження Божого Сина, котрий став подібний до нас в усьому, крім гріху. Дивовижним для людини було його народження, життя і смерть. Про народження Ісуса Христа описують святі апостоли Матій та Лука. Лука пише про те, як ангел сповіщав пастухів про народження Божого Сина: „Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу. Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь" (Лк 2,10-11). Апостол пише, що ангел сповіщає радість, а люди поставилися до Бога без жодної пошани: не прийняли його, навіть до своєї убогої оселі. Нікого не знайшлося, хто б запропонував якийсь куток у своєму дворі! І він, Творець, радо спочив як народжене немовля поза людськими оселями, у жолобі на сіні, куди приходила стояти худоба. Як ми співаємо у наших колядах: „Віл і осел знає, що Бог ся рождає". А пророк Ісая пише: „Віл знає господаря свого, а осел - ясла пана свого. ... народ мій не розуміє" (Ісая 1,3). Подивляймо, що навіть така постава людини до Бога, до певної міри жорстока, не знеохотила його, прийти на світ і бути їм радістю. Жодного разу Ісус Христос не дорікав людям за те, що вони не знайшли для нього місця в часі його народження. Він - Любов (Пор. 1 їв 4,16), а „любов - лагідна,... не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; ... все зносить, ... все перетерпить" (1 Кор 13, 4;7). Ось який наш Бог, котрий бажає й очікує, щоб ми були подібними до нього. Бог, котрий хоче постійно родитися у нашому серці.

Радість, яку звіщав ангел пастухам, не означає чогось тимчасового, якогось короткочасного захоплення чи потіхи, не залежить від достатків й ситості людини, її здоров'я й настрою, а радість – це постійний стан духу людини. Радість – це рівновага людського духу у труднощах, терпіннях, випробовуваннях, невдачах, і т. д., це –спрямування усього єства людини до Бога. Не легко було пастухам стояти вночі біля своїх отар, не спати, боронити від різних хижаків, що могло їм теж коштувати життя. В таку непросту хвилину ангел вказує їм на радість, Спасителя, що має стати радістю всього народу. Звідки приходить радість? З небес, не від землі, не людина приносить радість, а вона походить від Бога. Ангел, що вказав немовля, як радість пастухам, а Святе Писання вказує кожній людині зокрема, щоб спішити „до Бога радості і веселості моєї" (Пс 43,4).

Буває, що людині трудно вдається життя, хоч твердо тримається віри, але постійно щось терпить: „Хто сіє у сльозах, з радістю буде жати" (Пс 126,5). Життєвий шлях має різні виміри, не завжди тим, хто не відчуває жодних достатків все ведеться добре. Часто люди, котрі мають всього надмір, а не знають Бога, не мають жодної радості, як пригадує Святе Писання: „Дав ти моєму серцю радість більшу, ніж радість тих, що їм уродило достатньо вина й хліба" (Пс 4,8). Достатки без Божого благословення не приносять радості в людську душу. Не звертаймо великої уваги на наше теперішнє життя, що відноситься матеріальних статків. „Служіть Господові з радістю!" (Пс 100,2), закликає Писання. І взагалі чи ми служимо Богові? Можливо ми служимо собі, нашому тілу, догоджуємо йому, занурені своїми потребами, подібно як мешканці Вифлеєму?

Дорогі брати і сестри! Хай свято Різдва Христового не стане для нас тільки історичним пригадуванням про прихід Божого Сина на землю у людському тілі. Хай наше святкування не прийме тільки зовнішнього характеру, зовнішньої веселості. Застановімося над нашим життям і запитаймо себе чи стан мого життя приближує мене до Бога чи віддалює від нього? Тільки цих двоє: наше життя свідчить про те, що Син Божий має місце у моєму житті; або подібно, як мешканці Вифлеєму, у нашому житті та в нашому серці немає місця любові до Бога, а разом з тим й до ближнього.

Бажаю усіх вас сердечно вітати з радісним святом Христового Різдва! Хай моє вітання прибуде не тільки до кожної оселі, до кожного місця, де замешкують люди, але до серця кожної людини! Старшим і молодшим, здоровим і недужим, потішеним і засмученим, терплячим і ув'язненим, у лікарнях і на праці, у війську і в дорозі, всім бажаю радості Христового Різдва, Божої любові й примирення! Хай у кожному серці запанує мир і спокій! Радіймо сьогодні так, як колись раділи старозавітні люди від посвячення муру з подякою та піснями, під звуки цимбалів, гарф та гусел (Пор. Неемія 12,27). „... й раділи, дав бо їм Бог велику радість. Раділи жінки та діти, і далеко було чути радощі Єрусалиму" (Неем 12,43). Хай наша радість виривається з наших сердець і хай усі, хто зустрінеться з нами прийме нашу радість та наповниться нею! Хоч не легко приходиться нам, але колядуймо радісно та від усього серця, вітаймо себе взаємно голосним: Христос раджається!


Владика Ігор (Возьняк)

На початок 



Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000.

А також ікону Христового Різдва.


© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC