Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
• Собор Пресвятої Богородиці
• Святого Первомученика Степана
• Обрізання ГНІХ, св. Василія Великого
• Святе Богоявлення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
• Пратулинських мучеників
• Трьох Святителів
• Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
• Початок Великого посту
 Благовіщення Пресвятої Богородиці
• Хіротонія Владики Йосафата Олега Говери
• Інтронізація Владики Йосафата Олега Говери
• Неділя Квітна. Вхід Господній у Єрусалим
• Велика П'ятниця (Свята Плащаниця)
• Воскресіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
• Тридцять дев'ята сесія Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ
• Вознесіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
• Зіслання Святого Духа. П'ятдесятниця
• Початок Петрового посту
• Сорокова сесія Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ
• Різдво святого Івана Христителя
• Святих славних і всехвальних апп. Петра і Павла
• Всіх святих українського народу
• Хіротонія митрофорного протоієрея Тараса Сеньківа
• Початок Успенського посту
• Святе Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
• Собор монашества УГКЦ „Служіння і післанництво богопосвячених осіб” (3 сесія)
• Успіння Пресвятої Богородиці
• Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви
   Благовіщення Пресвятої Богородиці



7 квітня 2008 року

Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії



Коротка історія

Святкування Благовіщення почалося у Східній Церкві в кінці IV або на початку V ст. Цісар Маврикій (582-602) робить цей празник обов'язковим у цілій державі. У перші століття цей празник уважався Господським, як на Сході, так і на Заході. На це вказують його первісні назви: Христове Зачаття, Благовіщення про Христа, Початок відкуплення, Благовіщення, Благовіщення ангела Марії, День Поздоровлення, День або празник Благовіщення. Щойно в VII віці усталюється сьогоднішня назва для цілої Східної Церкви: Благовіщення Пресвятої Богородиці, а сам празник належить до Богородичних.

На святкування празника 25 березня вплинуло Христове Різдво, що настає через дев'ять місяців після Благовіщення. При тому існувало старовинне побожне передання, що 25 березня відбулося створення світу, воплочення Божого Сина і Його смерть на хресті. Олександрійська Пасхальна хроніка з 624 року і Царгородська Пасхальна хроніка з початку VII ст. визначають дату празника Благовіщення — 25 березня.

Службу на цей празник уклали святий Йоан Дамаскин, святий Косма Маюмський, Теофан, єпископ Нікейський і монах Йоан. Наступного дня після празника Східна Церква святкує Собор святого архангела Гавриїла. Це давній звичай Східної Церкви, щоб наступного дня після великого празника віддавати шану тим особам, які брали визначну участь в події празника.

Благовіщення в Русі-Україні було другим Богородичним празником після Успення, у честь якого в Києві збудована церква в першому столітті християнства. Князь Ярослав Мудрий на Золотих воротах у Києві спорудив храм у честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. "В 1037 році, — сказано в найдавнішому літописі, — заснував Ярослав великий город Київ, що має золоті ворота. Вибудував і церкву святої Софії, Премудрости Божої, митрополичу, а далі кам'яну церкву Благовіщення Святої Богородиці на Золотих воротах. А це тому вибудував премудрий князь Ярослав церкву Благовіщення на Воротах, щоб завжди була радість тому городові Благовіщенням Господнім і молитвою Святої Богородиці й архангела Гавриїла". У храмі Благовіщення князь Ярослав Мудрий у 1037 році віддав під опіку Божої Матері ввесь український народ.

Богослуження празника Благовіщення повне урочистих, величних і радісних гимнів. Багато разів тут повторюється добре знаний нам привіт ангела: "Радуйся!" Головні мотиви тієї святої і неземної радости — це воплочення Божого Сина, це привілеї богоматеринства і дівицтва, це спасення людського роду. У радості Благовіщення бере участь небо, земля і все створіння. Ангел говорить до Пресвятої Богородиці з якнайбільшою пошаною і для неї, як Богоматері, має слова найвищої похвали і подиву: "Задум споконвічний відкриваючи, Гавриїл став перед тобою, Діво, і вітаючи тебе, сповістив: Радуйся, земле незасіяна! Радуйся, неопалима купино! Радуйся, глибино незглиблима...".

На початок 



Про ікону

Іконографія Благовіщення — це зображення «доброї новини» для людства, як говорить сама назва цієї події. Рівночасно це свято великої радості, бо довгоочікуваний прихід Месії сповняється. В іконографії Благовіщення вгорі видно небесний півкруг, звідки сила Святого Духа сходить у променях світла на Богородицю, згідно зі словами Архангела Гавриїла (Лк. 1, 35). Тут бачимо дію Пресвятої Тройці в найглибшому значенні її таїнства: волю Всевишнього Отця сповіщає Архангел Гавриїл, Син Божий втілюється в лоно Богородиці, а чудесне воплочення проводить Святий Дух.

Архангел Гавриїл, сильне і могутнє слово Боже, звернувся з Благовіщенням до Пречистої Діви, яка представляє ціле людство. Архангел Гавриїл зображується в динамічній позі — в русі, з жезлом Божого авторитетного післанця. В нього урочистий вигляд, бо він звіщає Богородиці та всьому людству глибоке таїнство (Лк. 1, 30-33). Пречиста нахилила голову, ця поза означає прийняття, згоду. Деякі Отці стверджують, що це — жест дівицтва. Безпліддя є вияв поразки людини, а дівицтво — знак віддання першості іншому: не я творю життя, а Ти, Господи. На її лику — глибока задума й здивування, що Бог для великого діла Воплочення відвічного Слова вибрав саме її, скромну дівицю.

Ангел, небесна істота, зійшов на землю, адже земля — у цьому випадку Богородиця — покликана стати оселею неба. Тому й ця сцена розміщена у священному просторі. Стародавній храм втратив своє значення, вона сама, отінена Духом, стане святинею Всевишнього. Нереалістична, але прекрасна архітектура надає монументальний тон цій події. За старовинною традицією іконографії видно завісу, простягнуту між верхами будівель, щоб вказати, що подія відбувається не на вулиці, а в приміщенні.

В лівій руці Богородиця тримає прялку, що вказує на заняття скромної дівиці, жест правої — говорить про покірне прийняття Божої волі. Марія тримає в руках червону нитку. У цьому криється дуже глибоке богословське значення: Марія перевтілює в образ те, що почула і тому тче образ, тобто тіло, Слова Божого. Нитка, якою Пречиста тче тіло Христа, — червона, адже це — колір божественності. Богородиця натомість зображена у зелених і синіх барвах, щоб вказати на те, що Вона є створінням. Зелений колір — це колір землі, а синій — колір людськості. Марія зодягнена у червоний плащ, а це вказує, що Христос дав їй божественність, оскільки Вона Його прийняла, зробила місце для Бога. Ця нитка, таким чином, є не лише нитка тіла Христового, але й нитка її власного тіла: Марія одержує спасіння, поступаючись місцем Слову.

На початок 



Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Днесь спасення нашого начало і від віку таїнства явління: Син Божий сином Діви стається і Гавриїл благодать благовістує. Тому й ми з ним до Богородиці закличмо: Радуйся, Благодатна, Господь з тобою.

Слава, і нині: Кондак, глас 8: Непереможній Владарці на честь перемоги ми, врятовані від лиха, благодарні пісні виписуємо тобі, раби твої, Богородице. А ти, що маєш силу нездоланну, від усяких нас бід охорони, щоб звати тобі: Радуйся, Невісто неневісная.

На початок 



Послання святого апостола Павла до Євреїв 2, 11-18

Браття, Той, хто освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому Він не соромиться називати їх братами, коли каже: Я звіщу ім'я Твоє братам Моїм, хвалитиму Тебе серед громади. І знову: Буду надіятись на Нього. Та: Ось Я і діти, що їх Бог дав мені. А що діти були учасниками тіла й крови, то й Він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, і визволити тих, яких страх смерти все життя тримав у рабстві. Бо не від ангелів прийняв Він на Себе, а від потомства Авраама. Тому Він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним первосвящеником у справах Божих на спокутування гріхів народу Тому, отже, що Він страждав і сам був випробуваний, Він може допомогти тим, що проходять через пробу.

На початок 



Євангеліє від Луки 1, 24-38

В ті дні зачала Єлисавета, жена Захарієва, і таїлась п'ять місяців, кажучи, що так мені сотворив Господь у дні, в які зглянувся відняти з мене неславу перед людьми. А в місяць шостий посланий був ангел Гавриїл від Бога в місто Галилейське, якому ім'я Назарет, до діви, обрученої мужеві, якому ім'я Йосиф, з дому Давидового; і ім'я діві Марія. І ввійшовши до неї, ангел сказав: Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між женами. Вона ж, увидівши, стривожилась словом його і думала, що то буде за привітання оце. І сказав їй ангел: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать в Бога. І ось зачнеш в утробі, і породиш сина, і наречеш ім'я Йому Ісус. Він буде великий і Син Вишнього наречеться; і дасть Йому Господь престіл Давида, Отця його; і воцариться в домі Якова вовіки, і царству Його не буде кінця. Сказала ж Марія до ангела: Як це буде, коли я мужа не знаю? І відповівши, ангел сказав їй: Дух Святий найде на тебе, і сила Вишнього отінить тебе; тим-то і рождаєме святе наречеться Син Божий. І ось Єлисавета, родичка твоя, і та зачала сина в старості своїй, і цей місяць є шостий їй, називаній неплідною. Бо не знеможе в Бога всяке слово. Сказала Марія: Ось раба Господня, нехай буде мені по слову твоєму. І відійшов від неї ангел.

На початок 



Проповідь

В слові „Благовіщення” криється вся суть сьогоднішнього свята. Благовіщення – це радісна, щаслива вістка. Вістка про прихід на землю довгоочікуваного Месії, котрого Бог обіцяв першим людям у раю. Перші люди, що жили в раю з Богом, не усвідомлювали до кінця щастя, яке дає їм життя з Богом, люблячим Небесним Отцем. Тільки попавши через гріх в неволю злобного диявола, який знущався над людьми, вони зрозуміли те щастя, що дає їм життя з Богом. В людей росло бажання знову повернутися до життя з Богом. І чим тяжча була їхня неволя, тим сильнішим було їхнє бажання. Але не можемо забувати про часті помилки людей, що стягнули своїми гріхами, навіть потоп (Бут 7,17). Пророки підтримували в людей надію на прихід Месії. Побожні люди із сльозами заносили свої благальні молитви до Бога, просячи про скорий прихід Спасителя. Господь постійно готовив людей до приходу Месії. Пророки пригадували про те, де і коли народиться Месія, яким він буде: то могутнім царем, а то людиною болів. Такими різними були пророцтва, що доповнювали одні одних. Люди по-різному уявляли собі Месію. Чекала на Месію і дівчина з Назарету – Марія. Вона виховувалась у Єрусалимському храмі і добре знала пророцтва. Месія їй уявлявся людиною болів, як про це писав пророк Ісая (Ісая 53,3-4), але він був й Спасителем. Вона співчувала бідним, терплячим людям, яких так багато бачила біля храму. Її також вражали терпіння, які мав зазнати Месія від сильних світу цього. Співчуваючи матері Месії, яка буде ділити з ним його терпіння, вона просила у Бога для майбутньої Матері Спасителя ласки. Марія з болем серця переживала долю Месії і його Матері. В часі таких роздумів приходить до Марії архангел Гавриїл і поздоровляє її словами: “Радуйся, благодатна, Господь з Тобою!” Марія стривожилась, бо не знала що має означати це привітання. Ангел продовжував: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні й родиш сина. Й даси йому ім’я Ісус” (Лк 1, 30-31). Для Марії слова ангела були незрозумілими. Як вона породить сина, коли вона мужа не знає. Ангел їй пояснив, що вона породить сина не за людським способом, а за ласкою і силою Божою. “Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий” (Лк 1,35). Марія зрозуміла, що очікуваний Месія прийде на світ і вона буде Матір’ю Божого Сина. В її уяві стали всі терпіння, які буде переносити Месія і вона, як його Мати. Серце її наповнилося радістю; з другого боку - болем, тому що була свідома великих терпінь її Сина. Та Марія покірно схиляє голову перед Божою Волею і відповідає ангелові: “Ось я Господня слугиня …” (Лк 1,38) І з цього часу Слово сталося тілом і замешкало між нами.

Ця радісна новина була закритою від людей, а сповіщена тільки Марії, хоч Єлизавета, родичка Марії, наповнена Святим Духом, назвала Марію благословенною між жінками та дивувалася звідки їй така шана, що „прийшла до мене мати Господа мого?” (Лк 1,43). Радість Єлизавети наповнила серце Марії, розливаючись понад край. Марія, мабуть, бажала з кимсь поділитися цією благословенною вісткою. Можливо бажала сповістити це Йосифові та раптом зупинилася. Що вона скаже Йосифові? Чи повірить він в те, що і їй не вкладається в голові? – Без мужа почала сина? Що ж подумає про неї Йосиф? Такими думками тривожилась й томилася її душа. Йосиф, так вірив у її невинність. Яка буде її дальша доля і доля Йосифа? Одна надія в цьому на Бога. І Марія з довір’ям до Бога поручає все в Господні руки. В руки Творця віддала свою і Йосифову долю, а разом з тим і долю всіх людей. І в нашому житті бувають терпіння, але ми в них часто губимося, забуваючи про Бога. Хай приклад Марії вчить нас, щоб ми в усіх потребах і терпіннях прибігали до Бога і віддавали в Божі руки все, що зустрінеться нам на життєвому шляху. Віддавали наші справи, нашу долю і долю наших рідних і близьких. А Бог, як добрий Батько, поведе нас найкращою дорогою, якою провадить всіх до розв’язання проблем тут, на землі і заведе до вічного щастя в небі.

Подивляймо та роздумуймо над великою радістю Марії та Єлизавети від того, що прийшов на землю Спаситель людей. Яка ж це - радісна новина! Яка благословенна вістка, що засвітило сонце спасіння! Радіймо і ми, що діло Спасителя не припиняється й не припиниться до кінця світу, тобто, - життя людини на землі. Пригадаймо історію приготування Ісусом Христом учнів, розуміється робітників на його жнива. Це – священиків сьогодні. „Ідіть, ось я посилаю вас, як ягнят між вовки. Не беріть з собою ні калитки, ні торби, ні сандалів... і в яке місто ви не ввійшли б ... оздоровляйте в ньому хворих і кажіть їм: Наблизилось до вас Царство Боже” (Лк 10,3-5;9). Прислухаймося до слів Спасителя, котрий говорить, що посилає ягнят, тобто покірних і простих, довірливих та щирих слуг, але до вовків. І ми знаємо, чого може коштувати поява ягнят серед вовків... Але таке, а не інше виразне завдання ставить Христос перед своїми друзями, котрі називаються священиками, що повинні бути готовими покласти своє життя, послуговуючи невтомно серед злих людей. Священик – людина, що займає певну позицію, Христову сторону. Він не може зрадити, як Юда, через злобну пристрасть та любов до грошей; відректися, як апостол Петро, через самовпевненість та легковажність Божих пересторог; втекти, як інші апостоли, кидаючись в обійми страху – лютого ворога Христового священика. Ти, священику, хоч ягня серед вовків, але, як пророк Даниїл посеред левів, маєш бути названим на зразок пророка: „Даниїле, слуго Бога живого! – відзивався цар до пророка, котрого приказав кинути у яму до голодних левів. – Чи зміг твій Бог, якому ти постійно служиш врятувати тебе від левів?” (Даниїл 6,21). Цар не надіявся, що Даниїл живий. А пророк відповів із ями, що Господь захистив його і леви „не скоїли мені ніякої шкоди, бо він визнав мене невинним перед собою та й перед тобою, царю, я не вчинив нічого злого” (Дан 6,23). Цар був свідомий і називав пророка слугою Бога, котрому постійно служить. А Даниїл подає причину, що Господь визнав його невинним, тим більше, почувається невинним перед царем. Ось, що рятує Даниїла від гострих зубів голодних левів: постійна служба Богові та невинність перед ним та ближнім.

Дорогі брати, священики Христові, старайтеся так жити, щоб і про вас можна постійно повторяти, що це – слуга Христовий, котрий зачиняє уста хижим звірям, ворогам Бога, не гострими картаннями чи словесними змаганнями, але своїм невинним та праведним життям перед Богом та людьми. Старайтеся жити так, щоб не падати у яму, бо у духовній ямі грізніші хижаки за левів, злі духи, котрі ричать голосніше за звірів та шукають кого б то їм пожерти (1 Пет 5,8).

Я бажаю вам у сьогоднішнє свято Богородиці, віддатися їй на постійне служіння. Повторяти з нею: „Ось я слуга Господній”. Ніколи не виходьте ні внутрішньо, ні зовнішньо з-під стану служіння. Син Божий, коли вмив ноги учням промовив: „Чи знаєте, що я зробив вам?... Тож, коли вмив вам ноги я – Господь і Учитель – то й ви повинні обмивати ноги один одному. Приклад дав я вам, щоб ви так робили, як оце я вам учинив” (Ів 13,12;14-15). Священику, друже Христовий, чи будеш себе ставити вище понад свого Творця?! Чи захочеш бути паном, коли Христос, твій Спаситель був слугою?! – Ні! Таких претензій ти не повинен мати, більше скажу – ненавидіти панської поведінки та ледачого способу життя. І Христос, і Марія дають тобі прекрасні уроки життя, прийми їх глибоко до свого серця та практикуй до останнього свого віддиху!


Владика Ігор Возьняк
церк. св. свщ. Йосафата
07.04.2006

На початок 



Для створення сторінки використано такі видання:

Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000.

А також ікону Благовіщення Пречистої Діви Марії.


© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC