Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
• Собор Пресвятої Богородиці
• Святого Первомученика Степана
• Обрізання ГНІХ, св. Василія Великого
• Святе Богоявлення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
• Пратулинських мучеників
• Трьох Святителів
• Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
• Початок Великого посту
• Благовіщення Пресвятої Богородиці
• Хіротонія Владики Йосафата Олега Говери
• Інтронізація Владики Йосафата Олега Говери
• Неділя Квітна. Вхід Господній у Єрусалим
• Велика П'ятниця (Свята Плащаниця)
• Воскресіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
• Тридцять дев'ята сесія Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ
• Вознесіння Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
• Зіслання Святого Духа. П'ятдесятниця
• Початок Петрового посту
• Сорокова сесія Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ
• Різдво святого Івана Христителя
 Святих славних і всехвальних апп. Петра і Павла
• Всіх святих українського народу
• Хіротонія митрофорного протоієрея Тараса Сеньківа
• Початок Успенського посту
• Святе Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа
• Собор монашества УГКЦ „Служіння і післанництво богопосвячених осіб” (3 сесія)
• Успіння Пресвятої Богородиці
• Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви
   Святих славних і всехвальних апп. Петра і Павла

 

 

12 липня 2008 року

Святих славних і всехвальних апп. Петра і Павла

 

Коротка історія

Святим Апостолам завдячуємо скарб Христової віри. Вони передали нам Христову науку, від них маємо св. Євангелію і апостольські листи, вони поклали тривку основу для Христової Церкви. Наша Східна Церква з великою урочистістю святкує 12 липня (29 червня) празник, що в наших богослужбових книгах має таку назву: „Святих Славних і Всехвальних Первоверховних Апостолів Петра й Павла”. Обидва ці Апостоли визначні своїм характером, своєю ревною апостольською працею та своїм великим культом у Церкві.

З огляду на їх превелике значення для Церкви, їхній культ починається від їхньої смерті. Їхні гроби в Римі були всім християнам добре знані й втішалися великою пошаною. Св. Єронім (+ 420) каже: „Коли я ще як юнак учився у Римі, то зі своїми ровесниками звичайно в неділю ходив я на гроби Апостолів і Мучеників”. Їхній культ стає загальний у 4-му столітті у Східній і Західній Церквах. Костянтин Великий (+ 337) збудував у Царгороді величний храм на честь 12 Апостолів, де він і похований. Найдавніші церковні календарі вже мають їхній празник.

Про велике значення св. Апостолів для нас прегарно говорить наш Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький. „Апостоли в повному значенні того слова - пише він - є нашими батьками по вірі. Через їх руки Бог дав людству й кожному народові у християнській Церкві все, що належить до Божої апостольської традиції. У своєму аскетичному житті як і в проповіді не можемо, отже, забувати, що все маємо з їхніх рук. Їх апостольським трудам і їх молитвам завдячуємо все, що маємо... На перше місце висувається св. Апостол Павло, який у своїх Посланнях дав Церкві таке рясне Боже Об'явлення й такі рясні Божі науки... Круг церковного року висуває на перше місце Апостола Петра, призначуючи йому два дні в році, це є Поклін його Кайданам 16 січня і 29 червня”. (Про Почитання Святих, 1941).

На початок 

 

Тропар та кондак

Тропар, глас 4: Апостолів первопрестольні і вселенної вчителі, Владику всіх моліть, щоб мир вселенній дарував і душам нашим велику милість.

Кондак, глас 2: Сильних і боговісних проповідників, найвищих апостолів твоїх, Господи, прийняв ти в насолоду дібр твоїх і упокій, бо болісті їх і смерть прийняв ти радше всяких плодів, єдиний Серцевідче.

І нині: Богородичний, глас 2: В молитвах невсипущу Богородицю і в заступництвах незамінне уповання гріб і умертвіння не втримали. Бо як Матір Життя до життя переставив той, хто вселився в утробу приснодівственну.

На початок 

 

2 послання ап. Павла до Коринтян 11, 21-12, 9

Браття, в чому б хто не виявив сміливости, - говорю мов безумний! - я також можу її показати. Вони Євреї? Я теж. Вони Ізраїльтяни? Я теж. Потомки Авраама? Я теж. Слуги Христові? Говорю неначе нерозумний: Я більш від них. Багато більше в трудах, багато більше в тюрмах, під бичами надмірно, у смертельних небезпеках часто. Від юдеїв я прийняв п'ять раз по сорок без одного ударів, тричі мене бито киями, раз каменовано, тричі корабель зо мною розбивався; день і ніч провів я у безодні; в подорожах часто, у небезпеках на ріках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від земляків, у небезпеках від поган, у небезпеках у місті, у небезпеках від фальшивих братів; у праці та в труді, часто в недосипанні, у голоді та спразі, часто в постах, у холоді й наготі. Крім того всього, моє щоденне піклування - журба про всі Церкви. Хтось слабкий, а я не слабкий? Хтось спокушається, а я не розпалююся? Коли ж треба хвалитися, то я моєю неміччю буду хвалитись. Бог і Отець Господа Ісуса - Він благословен во віки! - знає, що я не говорю неправди. В Дамаску правитель царя Арети стеріг місто дамаскинян, щоб мене схопити, але мене спущено віконцем у коші по мурі і я втік із його рук. Чи треба хвалитися? Воно не личить. То я перейду до видінь і до об'явлень Господніх. Знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, - чи то в тілі, не знаю, чи то без тіла, не знаю, Бог знає, - був узятий до третього неба. І знаю, що той чоловік - чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, - був узятий у рай і чув невимовні слова, яких не можна людині говорити. Таким буду хвалитися, собою ж не буду хвалитися, хіба лиш моїми немочами. Коли ж я схочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу правду; але стримуюся, щоб про мене хто не сказав більше, ніж у мені бачить або від мене чує. А щоб я не згордів надзвичайними об'явленнями, даний мені пакосник тіла, посланець сатани, щоб мені пакості діяв, щоб я не вивищувався. За це я тричі благав Господа, щоб він відступив від мене, та Він сказав мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя об'являється в немочах. Отож, я краще хвалитимусь моїми немочами, щоб у мені перебувала сила Христова.

На початок 

 

Євангеліє від Матея 16, 13-19

В той час, прийшовши у сторони Кесарії Филипової, Ісус запитував Своїх учнів, кажучи: Що кажуть люди про Мене, Сина Людського, хто Він? Вони ж сказали: Одні-то — Іван Хреститель, другі-то — Ілія, інші ж — Єремія або один з пророків. Сказав їм Ісус: А ви, як кажете, хто Я? І, озвавшися, Симон Петро сказав: Ти єси Христос, Син Бога живого. А Ісус, відповівши, сказав йому: Блажен єси, Симоне, сину Йони, бо плоть і кров не явила тобі, але Отець Мій, що на небесах. І Я ж тобі кажу, що ти є Петро, і на цім камені збудую Церкву мою, і ворота адові не подолають її. І дам тобі ключі Царства Небесного; і що тільки звяжеш на землі, буде зв'язано на небесах; і що тільки розрішиш на землі, буде розрішено на небесах.

На початок 

 

Проповідь

Всечесніші отці, достойні парафіяни та прихожани! Вітаю усіх вас із сьогоднішнім святом верховних апостолів Петра і Павла. Це чудове свято, що його любить наш народ та з честю вшановує пам’ять святих учнів, хоч від часу їхньої смерті минуло трохи менше як дві тисячі років. Петра до Ісуса Христа привів його рідний брат Андрій, а Христос, побачивши того, так відізвався: „Ти – Симон, ... зватимешся Кифа, - що у перекладі означає: Петро (Скеля)”. Ми пам’ятаємо непросту дорогу життя, що пройшов цей апостол, все у нього траплялося в житті. Життя цього апостола було забарвлене різними кольорами: світлими та чорними. Це цікавий та безпосередній чоловік, котрий дуже любить Спасителя і з простотою звертається до нього: „Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!”. А одного разу юнак, який цікавився справою спасіння, відійшов засмучений від Ісуса, тому що мав велике майно, Петро запитав Господа: „Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?”. Апостол думає наперед, не хоче просто іти, але цікавиться своїм майбутнім. І Христос не критикує його, не робить зауваження, але обіцяє посадити таких як він на престолах, щоб судити інших. Коли Ісус запитував, що люди думають про нього, Симон без вагань заявив: „Ти – Христос, Бога живого син”, але такі заяви, коли не будуть випробувані, не мають підстав бути непохитними та правдивими. Прийшов час і Месію зловили злочинці, водили його від первосвященика Анни до Каяфи, до Ірода та до Пилата. А Петро також опинився у дворі палацу первосвященика. Був цікавий, що станеться з його улюбленим Учителем, не вірив попереджувальним словам Христа, що відречеться його. І ось настав час проби безстрашності та відваги Петра, коли Господа звинувачували несправедливо, а служниця пізнала його, підійшла до нього й можливо, тихо й не звинувачуючи сказала: „І ти був з Ісусом Галилеєм”. А той відрікся, клявся й заявляв, що його не знає. Нічого не допомогли йому гучні заяви, що він не відречеться Господа навіть, коли б мав життя положити за нього. Голос служниці зламав його відвагу. І хто приходить його рятувати? - Той, кого він відрікся. Але Господь не відрікся Петра, не заперечив його, не перекреслив, а ласкаво поглянув і зруйнував страх та зло „Скелі” так, що той пролив сльози покаяння. Однак, цим не закінчилося. Коли Христос воскрес, він не перестав довіряти Петрові, не відкликав його від раніше даного уряду; навпаки реабілітує його, закликає, щоб той потвердив свою любов до Господа три рази, так як він три рази відрікався Спасителя, доручаючи йому нести відповідальність за своє стадо. Господь дивиться на наші провини, котрі ми вчиняємо так, щоб ми їх визнали, призналися до них з розкаянням, а він ласкаво їх прощає. Апостол Юда не визнав провин і не каявся, не довіряв Божому милосердю і загинув у своїй обмеженості, сам засуджуючи себе на вічну кару.

Інша доля життя складалася у св. апостола Павла, який називався перед тим Савло і був знаний як гонитель тих, хто був вірний Христові. Він був свідком каменування диякона Стефана, до його ніг, як хлопця, злочинці поклали одежу й убили праведника камінням. Не знаємо, можливо й він, стоячи там, сягнув по камінь й кинув у святого?... Але, мабуть, радів, коли бачив смерть праведного архідиякона, а для себе ворога.

Савло здобув, на той час, високу освіту під проводом славного учителя Гамалиїла. Він був юдей, фарисей і римський громадянин. Навіть до таких, яким був Савло, дуже переконаних у своїй грішній правоті людей, Господь теж промовляє й дає їм шанс та можливість пізнавати правду й навернутися на праведну дорогу. Навернення Савла було чудесне... Він прийняв запрошення Спасителя, витримав пробу сліпоти, не висміював цього, не кпив, коли впав з коня, а зір його очам заступила луска. Міг теж із сліпими очима не прийняти слів Господніх, подібно, як розбійник, що висів ліворуч Христа не використав свого шансу на покаяння й навернення, а помирав, насміхаючись з Господа. Савло прийняв запрошення Господнє, наповнився Святим Духом й посідав чесноти, як твердить святий Іван Золотоустий, святих: пророків, патріархів, праведників, апостолів, мучеників. „... все це посідав в такій високій степені, в якій ніхто з них не володів окремо тим добром, котре мав кожен з них”. Від цього часу він невтомно трудився, наражаючи себе на різні небезпеки: п’ять разів його били по 39 ударів; три рази киями; один раз камінням; три рази розбивався корабель, на котрому він плив; перебував у небезпеках від розбійників, краян та поган; тяжко працював, не досипляв; у голоді, холоді та наготі; постійно журився про стан усіх церков. Ось, яке строге життя правдивих вибранців Христових, котрі завжди готові віддати життя за освячення та спасіння своє й поручених їм вірних святої Церкви. Святий ап. Павло „... не тільки виконував слово Боже, але усі повеління, і навіть більше того...”. За свою відданість Господові та за святість життя Спаситель підніс апостола Павла ще за життя аж до третього неба, й він був взятий у рай та чув невимовні слова.

Приклад життя святих верховних апостолів накликує нас йти їхніми слідами, де на першому місці ми повинні старатися виконувати волю Божу, тому що без цього ми не досягнемо спасіння. Багатства, надмірні достатки та вигідне життя не освячують й не спасають. Хоч дуже дивно, як люди, навіть духовні, буває, надмірно за це дбають. Всьому прийде кінець. Покажеться як на долоні життя кожної людини, коли вона стане на суд перед Богом. Тому спішімося судити своє життя самі передчасно, щоб не бути судженими справедливим Господнім судом. Хоч життя святих апостолів складалося по-різному, багато помилок поповнювали й вони, але своєю відданістю Богові, своїм покаянням та служінням ближньому все направили й освятили своє життя. Значить, можливо кожній людині, навіть тоді, коли б її гріхи були як багряниця або червоні, як кармазин, коли вона принесе плоди покаяння, тоді вони стануть білим як сніг. Ніхто не може сказати, що йому не можливе освячення та спасіння, хіба той може так твердити, хто не довіряє Богові, а розраховує на свою обмежену мудрість та свої хворобливі сили. Святі апостоли Петро і Павло померли мученицькою смертю у Римі, тим ще раз потвердили свою вірність Христові, його Церкві та вірним, котрих поручив їм Господь.

І ми, дорогі брати й сестри, будьмо вірні святій нашій Церкві, шануймо церковну владу навіть тоді, коли б ми бачили якісь помилки... Коли несправедливо судили святого апостола Павла і первосвященик Ананія велів бити його по устах, Павло відізвався: „Бог тебе буде бити, стіно побілена”. Але, довідавшись від присутніх, що то первосвященик, про що він не знав, признав, що святе Писання забороняє подібні критики (Дія 23,5). Молімося одні за одних. Життя на землі швидко добіжить кінця, тому стараймося здобувати нетлінні речі. Будьмо вірні нашій Церкві та стережімося й не станьмо прихильниками всяких інших релігійних напрямків, особливо тепер пропонованого лєфевристського вчення, яке осуджує Свята Католицька Церква. Нажаль, певна частина вірних підтримує це, беручи участь у різних моліннях пропонованих у с. Рясне 1, що очолює отець Василь Ковпак. Цього вчення не підтримує Апостольська Столиця. Не підтримуймо цього руху, мовляв, там немає нічого злого, вони моляться - як і ми. Господь залишив свого намісника - апостола Петра, на якому збудував свою Церкву і ми знаходимося у ній, тож радіймо та дорожімо цим! Святі верховні апостоли Петре і Павле, стережіть наших вірних від „лжепророків, що приходять ... в овечій одежі, а всередині - вовки хижі”. Святі верховні апостоли, поручаю вам під опіку вірних цієї парафії та всієї нашої святої Церкви.

 

Владика Ігор (Возьняк)
12.07.2006

На початок 

 

Для створення сторінки використано такі видання:

Календар "Місіонаря" 2003. - Львів: Місіонар, 2003.

А також ікону Святих славних і всехвальних апп. Петра і Павла.

 

© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC