Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• "Ікона, що припадає порохом": о. Володимир Сивак, голова Комісії у справах родини Самбірсько-Дрогобицької єпархії
• "Щастя сім’ї на жертовнику мамони?": о. Володимир Сивак, голова Комісії у справах родини Самбірсько-Дрогобицької єпархії
• Свята Тайна Подружжя
• Християнська родина згідно з вченням св. Івана Золотоустого
• Подружня любов – образ Божої любові
• Засади християнської родини
• “Цивілізація життя і смерті”
 "Контрацепція – це коли ми виставляємо Бога...": інтерв'ю о. Юрія Коласи, голови Комісії у справах родини Львівської Архієпархії УГКЦ, "Львівській газеті"
• "Актуальність вчення Св. Івана Золотоустого про подружжя": о. Юрій Коласа STM, Львівська Архиєпархія УГКЦ
• "Любов у родині - вирішальний чинник у вихованні дитини": Лев Сабара, Інспектор-методист управління освіти Львівської міської ради
   "Контрацепція – це коли ми виставляємо Бога...": інтерв'ю о. Юрія Коласи, голови Комісії у справах родини Львівської Архієпархії УГКЦ, "Львівській газеті"

Контрацепція – це коли ми виставляємо Бога...

УКРАЇНСЬКА Греко-Католицька Церква провела вперше за часів незалежності масові молебні під абортаріями, лікарнями і гінекологічними відділеннями, де здійснюють штучне переривання вагітності. Один з ініціаторів цього заходу, отець Юрій Коласа, пояснив “Газеті”, що спонукало Церкву взятися за вирішення цієї проблеми:

– Нині Церква намагається реагувати на найболючіші проблеми, які є в суспільстві. Так, однією з перших проблем, про які Церква заговорила, були алкоголізм і наркоманія. А оскільки 2003 рік оголошено УГКЦ Роком Родини, то Церква звертає свою увагу не лише на проблему абортів, але й на проблему руйнації сім’ї. Беручи до уваги досвід західних країн, Церква, власне, і зініціювала цей захід 14 червня.

– Відомо, що організаторами цього заходу виступили комісії у справах родини УГКЦ та РКЦ. Чи це була виключна ініціатива Церкви?
– Не зовсім так. Справді, ініціативу на себе перейняла Церква, але в багатьох організаційних питаннях нам допомагали громадські організації, які виступають за життя, (pro-life), власне, на них Церква і опиралася.

– Як Церква оцінює аборт?
– Церква дає аборту цілісну оцінку, розглядає його щонайменше в трьох ракурсах – правничому, моральному і богословському. Церква опирається на чисто природне відчуття – зберегти життя. З правничної точки зору, опираючись на Конституцію України, яка починається словами: “Кожна людина має право на життя”, можна впевнено ставити запитання: чому людина, яка є в утробі матері, і та, яка щойно народилася, не користуються однаковим правом? Світова медицина вже давно не робить жодного розрізнення між народженою дитиною і дитиною у лоні матері. Одна і друга є повноцінною людською особою. Церква стверджує, що в утробі матері є повноцінна людина від початку зачаття. Підтвердженням цьому є ультразвукова діагностика, коли ми бачимо, як розвивається дитя в лоні матері від перших тижнів, коли чуємо її серцебиття. Це є правничий момент.
Згідно з моральним ракурсом, кожен повинен розуміти, що які б ми гуманні цілі не переслідували, ми не можемо позбавити невинну людину життя. Наприклад, жінки часто говорять про соціально-економічні проблеми чи страх перед тим, що дитина народиться неповносправною. Тоді наш єдиний аргумент: дитина нічим не відрізняється від народженої дитини. Якщо, не доведи, Господи, завтра ваша дитина, якій 5 чи 10 років, потрапить в автокатастрофу і втратить руки і ноги, стане неповносправною, а ви не матимете коштів, аби належно допомогти їй, то чи виймете ніж і заріжете її?! Нині кожна жінка мусить знати, що дитина в її лоні – це повноцінна людська особа, і мусить відчути це з перших днів зачаття.
Із богословської точки зору – це гріх. Один із найважчих, смертний, який кличе про помсту до неба, бо це вбивство, свідоме позбавлення людини життя.

– Чи можна отримати відпущення цього гріха?
– Кожна людина повинна пам’ятати, якою б грішною вона не була, вона є люблена Богом. Бог прагне, щоб кожна людина була спасенною. Згідно з Кодексом Канонів Східних Церков, священик не має право уділити розгрішення особі, яка зробила аборт або спричинилася до нього.
Таке право резервують за єпископом, лише він може делегувати це право священику на якийсь певний період або ж надати його пароху храму, як це зараз дуже часто чинять. Чому? Це не ільки фізичне вбивство, а й той унікальний момент у житті людини, який Церква не може збагнути вже тисячі років. Одна людина має владу і над душею, і над тілом іншої. Чому? Церква не може ствердити, що така дитина є спасенною, бо помирає в стані первородного гріха, не маючи шансу на хрещення. Христос каже: “Ніхто не прийде до Отця, як тільки через мене, і ніхто не ввійде в Царство Небесне, якщо не є охрещений водою і духом”. Очевидно, Церква не може ствердити також, що така дитина є повністю відкинена Богом, бо в решті решт є невинною. Деякі богослови припускають так зване хрещення через бажання. Молитва Церкви та прагнення Церкви, щоб ця дитина була спасенною, доповнюють втрачений шанс на хрещення. Це є добрий і благородний намір, але ми, на жаль, не маємо свідчення такого типу хрещення у Святому об’явленні. Тому Церква молиться за душі цих дітей.

– А як бути жінкам, які зважилися на аборт? Якщо не кожен священик може дати прощення, то як жінці покутувати цей гріх?
– Кожен священик має обов’язок допомогти такій жінці висповідатися. Якщо не він сам, то обов’язково мусить скерувати її до того, хто має таке право. Власне, наша акція була спрямована на те, аби попередити наслідки. Маю на увазі дуже важкий постабортний синдром у жінок. Чимало жінок залишаються на рівні повної депресії, зневіри, відчаю, тому завдання священика – допомогти такій жінці, бо він є лише інструментом у руках Божих. Ніхто – і священик теж – не має права засуджувати цю жінку. Священик у такому випадку мусить бути дуже пильним, аби в жодний спосіб не зранити цю жінку, бо вона вже є зранена, а навпаки – допомогти їй вилікувати свої рани.

– Чи сучасну контрацепцію – оральну, презервативи, ВМС і календарний метод – Церква вважає гріхом?
– Календарний метод – це не засоби контрацепції. Він уже є пережитком минувшини, до нього рідко звертають нині. Наука пішла далеко вперед, і ми маємо тепер метод Біллінгса та симпто-термальний метод, тобто коли визначають плідність за станом слизу та рівнем температури. Ми не можемо ставити це в одну категорію. Намір не мати дитини є нейтральним сам по собі. Він може бути виправданим і добрим залежно від обставин; також може бути злим і невиправданим залежно від інших обставин. Можна прийняти рішення про те, що сім’я не матиме дитини впродовж певного часу, (про це говорять і документи Церкви), коли йдеться про здоров’я жінки. Наприклад, якщо жінка мала важкі пологи, то їй, аби відновити організм, потрібен час до двох років, а лікарі забороняють вагітніти. Тоді постає питання, як продовжувати жити повноцінним подружнім життям, але уникнути зачаття? Тоді Церква пропонує методи природного планування сім’ї – методи розпізнавання плідності. Це є позитивний намір.
Цей намір може бути негативним, якщо пара уникає зачаття дитини і не має для цього підстав і вагомих аргументів. Наприклад, студенти одружуються і впродовж п’яти років уникають зачаття дитини, бо в них, на їхню думку, немає окремого помешкання, зарплати тощо. Яка ж різниця між методом розпізнавання плідності і контрацепцією? В одному випадку подружжя залишається відкритим перед Божим помислом. Cтатевий акт відбувається в природній спосіб, коли сім’явилиття є внутрівагінальним і подружжя є відкритим. Може, Бог так це складе, що дитина зачнеться, навіть коли жінка є неплідною. Але це є відкритість абсолютна, навіть якщо Бог пошле дитину, то ми її приймемо. Коли є контрацепція – це свідоме блокування зачаття, ми впевнено виставляємо Бога за двері нашого життя, тому будь-яка контрацепція є гріхом. Не тому, що ми вживаємо контрацепцію, – це наслідок. Кожен гріховний учинок – наслідок. В основі кожного гріха лежить свідоме вилучення Бога зі свого життя.

– А якщо жінка з метою лікування змушена приймати гормональні препарати, які мають і контрацептивну дію?
– Папська Енцикліка Humanae Vitae має таке твердження з цього приводу: Святіший Отець Павло VI пише, що Церква не забороняє вживати терапевтичні засоби, необхідні для лікування, навіть якщо вони передбачають уникнення зачаття. Це не гріх.

– Більшість ваших заходів спрямовані до віруючої молоді. А як бути з тими людьми, які не ходять до Церкви і не почують ваших промов?
– Цей захід спрямований до всіх людей доброї волі. Тому ми наголошуємо на правничому моменті та моральних аспектах. Простий приклад. Якщо мусульманин, католик, іудей, православний, протестант побачать, як я покладу на землю новонароджену дитину і почну розривати її, крутити руки, голову, якою буде реакція цих людей? Не залежно від того, віруючі вони чи ні, якщо це нормальні й адекватні люди, кожен із них намагатиметься захистити життя цієї дитини, бо вона є невинною. І кожна людина це може зрозуміти, незалежно від того, вірує вона в Бога чи ні. Жінка, яка наважується робити аборт, перебуває в не зовсім нормальних обставинах, отже, є тиск з боку батьків, чоловіка, соціально-економічних обставин, навіть лікарів. Ми мусимо бути свідомі того, якщо Бог дарує життя цій дитині, то він обов’язково про неї подбає.

Розмовляла Ольга Яценко
"Львівська газета", № 115 (191), 24 червня 2003 року

© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC