Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• "Ікона, що припадає порохом": о. Володимир Сивак, голова Комісії у справах родини Самбірсько-Дрогобицької єпархії
• "Щастя сім’ї на жертовнику мамони?": о. Володимир Сивак, голова Комісії у справах родини Самбірсько-Дрогобицької єпархії
• Свята Тайна Подружжя
• Християнська родина згідно з вченням св. Івана Золотоустого
• Подружня любов – образ Божої любові
• Засади християнської родини
• “Цивілізація життя і смерті”
• "Контрацепція – це коли ми виставляємо Бога...": інтерв'ю о. Юрія Коласи, голови Комісії у справах родини Львівської Архієпархії УГКЦ, "Львівській газеті"
• "Актуальність вчення Св. Івана Золотоустого про подружжя": о. Юрій Коласа STM, Львівська Архиєпархія УГКЦ
 "Любов у родині - вирішальний чинник у вихованні дитини": Лев Сабара, Інспектор-методист управління освіти Львівської міської ради
   "Любов у родині - вирішальний чинник у вихованні дитини": Лев Сабара, Інспектор-методист управління освіти Львівської міської ради

Любов у родині - вирішальний чинник у вихованні дитини

Відвідуючи своїх друзів, знайомих, ми часто звертаємо увагу на те, що в одних почуваємо себе добре, затишно і спокійно, а в інших почуваємо себе незатишно, кажемо - там важка, гнітюча атмосфера. Приходимо до такого висновку якось підсвідомо, без упередження.

Чому так складається?

Атмосфера родинного (сімейного) життя, атмосфера дому - це той дух, що панує в цій родині, і цей дух є витвором взаємної любові й поваги членів родини (сім'ї), або навпаки - їх браком.

Любов у родині - це той домінуючий чинник, що керує кожним нашим словом, кожним вчинком. Не йдеться про пестливу любов, а про любов розумну, що диктує і формує режим життя дому, створює авторитет батька і матері, інших членів, спрямовує кожний крок для добра і благополуччя цілої родини.

Зрозуміло, що атмосфера родинного життя впливає на дітей і є вирішальним чинником у процесі їх виховання. У родинній атмосфері зберігаються сімейний уклад, духовність, культура, традиції - усе те, що впливає на гармонійне виховання дитини.

Спосіб щоденного життя, так званий режим життя дому, формується з першого дня створення родини. Дитина, яка приходить на світ, повинна застати упорядковане життя батька і матері. Від першої хвилини життя немовляти вони створюють для неї режим дня, який має бути так продуманий, щоб він був зручним для дитини, щоб вона поступово привикала до нього. Тоді такий режим буде природним, сформує в дитини почуття захищеності й ладу, яке спочатку буде підсвідомим, а з часом ставатиме режимом її життя, дасть їй, та й усім домашнім, задоволення. Це є дуже важливий чинник родинної атмосфери!

Якщо ж упорядкований режим впроваджувати, коли дитині два-три-чотири роки, неминуче виникне спротив з її боку, що в подальшому може привести до порушення спокою самої дитини, гармонії стосунків у родині, а інколи і виникнення напруги між батьком-матір'ю чи іншими членами родини.

Режим дня стосується не тільки дитини, але і всіх членів родини. Він зобов'язує і дорослих і самих батьків. Кожний член родини має свої обов'язки, мають їх і діти, їх треба привчати до виконання посильних робіт. Ми чомусь звикли називати усі заняття дитини забавою, а насправді все, що вона робить - це її праця. До речі, така атмосфера праці до вподоби дитині, вона почувається повноправним членом родини.

Спосіб спілкування між членами родини також мають неабиякий вплив на виховання дитини, створює сприятливу чи навпаки - несприятливу родинну атмосферу. Кожна людина має притаманний їй спосіб говоріння. Одна людина говорить спокійно і лагідно, інша - різко і голосно. Це залежить від темпераменту особи, а також від вироблених звичок. Виховники зобов'язані приборкувати свій темперамент: цього вимагають інтереси дітей. Дорослі повинні критично оцінювати свої звички і позбутися тих, що погано впливають на виховання дитини. Коли в родині є любов, тоді з любові до дітей, батьки зуміють позбутися своїх недоліків. Брак любові в родині спричиняє посилення різких форм спілкування. Груба поведінка окремих членів, образливі слова, зневажливе ставлення один до одного з часом перейдуть у психіку цілої родини, що й творить важку і нестерпну атмосферу, якої не можна приховати від сторонніх людей. Діти виховані в такій атмосфері набувають грубої поведінки з ровесниками, навіть із старшими.

Стосунки батька й матері між собою - це перший приклад спілкування, співжиття і злагоди для дітей. Вони відчувають теплоту їх стосунків, бачать їх згідливе вирішення усіх сімейних справ, однодумність у релігійних і суспільних питаннях, відчувають єдність в родині. Якщо такої згоди між батьком і матір'ю нема, тоді діти під свідомо відчувають, хто з батьків є скривджений, і стають на його сторону. Таким чином у родині твориться два табори, які поборюють один одного. Життя в такій атмосфері стає нестерпним, а ще гірше, коли у вияснення стосунків між батьками втягуються діти, коли кожний із батьків намагається прихилити їх на свою сторону.

Відношення батьків до дітей має бути гармонійним. Відношенням матері до дитини з перших днів її життя повинна керувати розумна і вимоглива любов. Мати добирає такі методи й засоби виховання, які забезпечують фізичний і духовний розвиток сина чи доньки, відповідний їх віку. Мати не сміє йти сліпо за забаганками дитини й догоджати її примхам. Давати вибагливі іграшки, модний одяг, вишукані страви не тільки нерозумно, але є великою шкодою для дитини. Цим формується егоїзм, почуття винятковості та зверхності. Шкідливим є і надто строге ставлення батьків до дитини, як і надто поблажливе, тут має бути та "золота середина", яка і створить атмосферу гармонійного розвитку.

Атмосфера в родині стає дуже важкою і тоді, коли один із батьків веде себе як диктатор. Тоді всі інші члени родини стають другорядними, а то і третьорядними. Діти в такій атмосфері почувають себе скривдженими, а то і непотрібними. Вони завжди пригноблені, залякані, нервові й з часом починають шукати виходу з такої атмосфери, прагнуть якнайшвидше покинути батьківський дім.

Батько і мати повинні бути в родині рівноправними, бути для дітей однаково авторитетними. У цьому батьки повинні собі взаємно допомагати. У свою чергу і діти не повинні бути трактовані як особи менш вартісні, що не мають своєї волі, ні своєї думки. У дитині треба плекати людську гідність, вважати її рівноправним членом родини, що має свою активну роль, відповідно до своїх фізичних та психічних можливостей. Вона хоче жити в родині і вимагає для цього, крім їжі та одягу, ще й сприятливої родинної атмосфери, родинної любові і тепла.

Слід розвивати в дитині її власні пориви, плани, думки, бажання працювати, допомагати іншим, її власну працю, хоч би якою примітивною і кострубатою вона не була. Тоді підліток з радістю береться до праці, набуває впевненості, віри у свої сили. Дім, у якому дитина може себе проявити, утвердити, стає для неї рідним, милим притулком, її світом.

Дуже небажаним явищем є вивищення однієї дитини над іншими. Відсунена на другий план дитина почувається покривдженою, у неї починає формуватись почуття заздрості, ненависті до своїх братів чи сестер. Натомість вивищена хоче бути центром загальної уваги, вимагає цього скрізь і всюди і, якщо не одержує бажаного, також почувається скривдженою.

Виховання культурних навичок щоденного життя, таких як: чемність, уважність до старших, дотримання порядку і гігієнічних приписів, поведінка при столі, послужливість іншим і т.д. також відноситься до сфери родинного життя. Дім має бути школою формування культурної поведінки.

Для творення атмосфери родинного життя величезне значення має формування християнського духу . Це не тільки ранішня і вечірня спільні молотви чи образи Святих на стінах. Родина має бути сповнена християнським духом, визнавати свою залежність від Бога, уміти виявляти Йому свою вдячність та в кожній справі, кожної хвилини бути злученою з Богом, жертвувати йому і щастя і горе. У правдиво християнській родині завжди повинна панувати любов і злагода, у щоденному житті берегтися моральні вартості: правдомовність, довір'я, сумлінне виконання обов'язків, пошана до чужої власності, поміч убогим, хворим, потребуючим.

Такий родинний дім - це справжня школа чесного життя для молоді, яка сьогодні підпадає під значні сторонні впливи. Молода людина, вихована в такій атмосфері, буде відпірною до зла, завжди відчуватиме відповідальність перед самим собою, перед своєю ріднею і перед Богом.

Зовнішніми виявами християнського життя для дитини є хрест, ікона, молитвеник. Святе Письмо, участь у Службі Божій, зберігання релігійних свят за давніми українськими звичаями з відповідним святковим настроєм, який створюють батьки.

Стиль українського дому - це його мова, його традиційні звичаї, його обстановка. Рідний дім для дітей має дихати Україною!

Національне самоусвідомлення батьків, почуття приналежності до свого народу, нації має постійно прищеплюватися і дітям. У родині мусить бути культ державних символів, пошана національних героїв та історичних пам'яток. Особливу увагу слід приділити вихованню належного ставлення і відповідної поведінки при виконанні Державного Гімну, до Національного Герба та Прапора України. Батьки мають пильно, дбати про національне виховання своїх дітей, розповідати їм про події далекого і недавнього минулого, про важливі історичні дати в Україні, про визвольні змагання наших попередників, про нашу державність.

Для матерів святим обов'язком є створення української атмосфери в хаті. Українська атмосфера в домі є тоді, коли там панує любов і пошана до всього національного, в першу чергу, коли шанується рідна мова і усі члени родини дбають про її чистоту. Маємо старатись плекати культуру мови, збагачувати її літературними зворотами, слідкувати за творенням нових слів, вживанням іншомовних слів, уникати вульгаризмів. Ця пошана до мови має виходити від батьків, тоді і діти будуть цінити її та шанувати.

Атмосфера дому в значній мірі впливає на інтелектуальний розвиток дитини. Майже усі великі світочі науки, державні діячі, визначні письменники, музиканти, художники завдячують розвиткові своїх духовних вартостей тій атмосфері, яка панувала у їхніх родинах. Ця висока культурна атмосфера твориться розмовами батьків між собою та їхніми знайомими на наукові теми, про справи політичні, мистецькі і т.д. До цих розмов прислухаються діти, і це викликає в них бажання і собі глибше пізнати навколишній світ. У таких родинах шануються школа, книга, твори мистецтва, театр інші культурні надбання народу.

Дуже актуальним є сформована атмосфера родинного дому для молоді, яка вже вийшла з дитячого віку, коли формується характер та світогляд молодої особистості. Тут батьки мусять поволі, поступово і терпеливо створювати для молоді таке оточення, яке б сприяло всесторонньому і гармонійному розвиткові, утверджувало духовні, національні та культурні цінності народу.

Щоб атмосфера українських родин завжди була живим виховним чинником, треба, щоб родина жила не тільки спогадами про минуле та історію, а жила активним суспільним життям, брала участь у творенні сьогоднішньої дійсності. Українська родинна атмосфера не є чимось законсервованим, це має бути атмосфера свіжа і відкрита, поєднана з сучасним культурним і духовним життям українського суспільства та цілого культурного світу. Дуже влучним є вислів відомого педагога: "Дитина це не папір, що як на ньому зле напишеш, то зімнеш і викинеш його і візьмеш новий". Те, що винесе дитина з родинного дому, залишиться з нею на все життя.

Актуальність викладеного стає тим більшою, що як показує сьогоднішня дійсність, родинний дім поволі втрачає характер справжнього родинного "вогнища". Він поступово стає "готелем", місцем для нічлігу, харчування та перегляду телепрограм, місцем підготовки до наступних робочих чи навчальних справ, тут рідко дотримуються певного режиму.

І вже зовсім ніякої вартості не має дім, у якому батьки сенс свого життя вбачають у віртуальності, створеній постійним вживанням алкогольних чи наркотичних засобів, де члени родини спілкуються вульгарною, засміченою чужемовними штампами мовою. Трудно надіятись на добру атмосферу і в тому домі, де нема матері чи батька, коли бідність відірвала їх від родини, погнала на заробітки, а дітям залишається вулиця, її сумнівне товариство, телевізор, низькопробні, а інколи відверто аморальні часописи. Тому не дивно, що росте злочинна молодь, руйнується та атмосфера родинного життя, в якій виростали добрі, порядні громадяни, ревні християни.

Тож пам'ятаймо, що родинний дім своєю атмосферою формує характер і світогляд молодої людини, формує майбутнє нашої держави. Якою буде українська родина - такою буде і Україна.

Лев Сабара
Інспектор-методист управління освіти
Львівської міської ради

"Вісник парохії" Храму Преображення ГНІХ, м. Львів

© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC