Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• "Ікона, що припадає порохом": о. Володимир Сивак, голова Комісії у справах родини Самбірсько-Дрогобицької єпархії
• "Щастя сім’ї на жертовнику мамони?": о. Володимир Сивак, голова Комісії у справах родини Самбірсько-Дрогобицької єпархії
• Свята Тайна Подружжя
• Християнська родина згідно з вченням св. Івана Золотоустого
 Подружня любов – образ Божої любові
• Засади християнської родини
• “Цивілізація життя і смерті”
• "Контрацепція – це коли ми виставляємо Бога...": інтерв'ю о. Юрія Коласи, голови Комісії у справах родини Львівської Архієпархії УГКЦ, "Львівській газеті"
• "Актуальність вчення Св. Івана Золотоустого про подружжя": о. Юрій Коласа STM, Львівська Архиєпархія УГКЦ
• "Любов у родині - вирішальний чинник у вихованні дитини": Лев Сабара, Інспектор-методист управління освіти Львівської міської ради
   Подружня любов – образ Божої любові

Подружня любов – образ Божої любові

“...Покине чоловік батька й матір і пригорнеться до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом, так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог злучив, людина хай не розлучає” (Мт 19, 5-6)

Такими словами Христос пригадує нам Божий задум щодо подружжя і родини. Бог є спільнотою трьох Осіб, з’єднаних всеобіймаючою, беззастережною любов’ю. Ця любов становить суть Його єдності. Від початку Бог хотів, щоб кожна людина жила в спільноті любові не тільки з Ним, але й з іншими людьми. Господь, як Творець, є найкращим знавцем людського серця, його найглибших прагнень і бажань. Він знає, що кожен прагне любові тривалої і вірної вже тут, на землі, тому встановив спільноту близькості та інтимності між чоловіком і жінкою, які “не будуть більше двоє, лиш одне тіло”.

Подружжя виявляє чудовий Божий задум нерозривного зв’язку між чоловіком та жінкою для продовження людського роду, який не перестає дивувати і захоплювати нас своєю красою. Християнське подружжя – це школа любові. Завдяки вірній і нерозривній любові подруги мають відвагу передавати нове життя, знаходять силу і витривалість, необхідну для того, щоби берегти і виховувати дітей, якими їх обдарував Господь. Саме у християнському подружжі людина зростає у любові, яка “не поривається до гніву, не задумує зла, все зносить, усьому вірить, на все надіється, все перетерпить, ніколи не переминає” (пор. 1 Кор 13, 4-8).

Незвичайний і захоплюючий Божий задум звершується взаємною присягою, яку наречені складають перед священнослужителем: “Беру тебе за чоловіка /за жінку/ і обіцяю тобі любов, вірність і чесність подружню, і що не залишу тебе аж до смерті”.

Цими словами висловлена готовність, якою чоловік і жінка можуть взаємно себе обдарувати. Слова присяги є висловом відповідальної, незвичайної любові, джерелом і взірцем якої є сам Бог. Таким чином подружня любов, піднесена до гідності таїнства, веде подругів до досконалості.

Спроможність жити любов’ю на зразок Христової зроджується з надприроднього обдарування, яке чоловік і жінка отримали кожен окремо в св. Тайні Хрещення і спільно в св. Тайні Подружжя.

Папа Іван Павло ІІ наголошує на величі подружньої любові й вказує на принципи побудови родини, а також закликає подругів та інших членів сім’ї до прощення та єдності завдяки участі у св. Тайнах Сповіді та Євхаристії. Подружня любов часто буває зранена гріхом і вона зцілюється подругами у св. Тайні покаяння. Любов чоловіка і жінки має бути схожою до тієї любові, якою Христос любить Свою Церкву (пор. Еф 5, 21-33). Таку любов св. апостол Павло порівнює з любов’ю до свого тіла: “Це велика тайна, а я говорю про Христа і Церкву. Нехай же кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого, а жінка нехай поважає свого чоловіка” (Еф 5, 32-33).

На жаль, чимало молодих людей боїться зобов’язань подружнього життя та не укладають ні цивільного, ні церковного шлюбу, бо, мовляв, сучасна людина не здатна до вірної і взаємної любові.

Сучасне зматеріалізоване суспільство надає перевагу речам, а не духовним цінностям, заперечуючи християнське розуміння подружньої любові. Засоби масової інформації, численна друкована продукція пропагують спотворену подружню любов, яка заперечує основні засади подружньої вірності, нерозривності подружжя і його плідності.

Така подружня любов є немов “будівля на піску” (пор. Мт 7, 24-29), яка не може встояти, бо не має міцного фундаменту. Вона неспроможна заспокоїти серця подругів, але манить тим, що не ставить жодних вимог. При появі перших труднощів такі “вільні” подруги розлучаються і намагаються шукати “щастя” у новому подружньому зв’язку. Християни передусім цінують життя, як дар Божий, тому християнський світогляд виключає таке знецінення сучасним суспільством людської особистості й Таїнства подружжя.

Митрополича комісія у справах родини
часопис “Місіонар”, ч. 4 за 2003 р.

© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC