Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• Пастирський лист Cиноду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви з нагоди Року Родини
 Звернення Синоду Єпископів Києво-Галицької Митрополії з нагоди проголошення Року Родини
• Ікона
• Програма заходів
• Актуальна стаття
• "Пісня Серця" - Всеукраїнський конкурс сучасної релігійної пісні присвячений Року Родини
   Звернення Синоду Єпископів Києво-Галицької Митрополії з нагоди проголошення Року Родини

Звернення Синоду Єпископів Києво-Галицької Митрополії з нагоди проголошення Року Родини

Родина - спільнота любові

У своєму Зверненні до вірних з нагоди празника Христового Різдва Блаженніший Любомир Гузар наголосив, що різдвяний час, яким розпочинається новий 2003 рік, повинен стати нагодою для усвідомлення важливої для нас правди: все, що робить Господь, має одну-єдину підставу – вічна та нескінченна любов. Оскільки, саме Він є абсолютним взірцем для наслідування та вдосконалення людської особи, це має спонукати нас до висновку, що “всі наші думки, рішення, дії: починаючи від зачаття нового життя, народження, виховання дитини і закінчуючи різними проявами нашого зрілого життя - повинні мати ту саму підставу. В усіх сферах людської діяльності: науці, культурі, політиці, економіці – любов, а це значить, бажання ближньому добра, повинні стати домінантним елементом” (там же).

Наша Церква проголосила 2003 рік Роком Родини, тому місія дарувати і приймати, зберігати та об’являти цю любов, передусім покладена сьогодні на родини. Кожний з нас, де і ким би він не був, є покликаний перетворити слово в дію, але все ж таки, найперше в сім”ї, високий ідеал християнської любові повиннен втілитись в конкретні повсякденні дії доброї волі, доброзичливість, ввічливість, пошану, вірність та служіння.

Святійший Отець Іван Павло ІІ, 22 листопада 1981 року, у своєму Апостольському зверненні до сімей Familiaris Consortio закликав: “Родино, будь тим чим ти повинна бути!” Святкуючи Рік Родини наша церква відгукується на цей заклик і продовжує його наступними словами: “Родино! Сповни відвічний задум Творця! Даючи належну відповідь на Його покликання – будь спільнотою любові. Будучи спільнотою осіб, поєднаних через повне та безкорисливе взаємне обдарування любов’ю, ти не тільки стаєш гідним відображенням життя Пресвятої Тройці, але також і сопричасницею цього життя, через благодать даровану тобі Богом.”

У своєму творчому задумі Бог не тільки покликав родину до існування як спільноту любові, Він зволив об’явити себе світові в родині Обручника Йосипа і Марії, посилаючи на світ свого Єдинородного Сина, а через родину Пречистої Марії та її батьків Йоакима і Анну вибрав для Нього Матір. Сьогодні кожна родина покликана уподібнитись до цих двох родин знову об’являючи присутність Христа світові, який розриває себе на частини жадністю, заздрістю, похітливістю та гордістю. Через здійснення свого покликання, родина стає свідком таїнства любові, що її Господь об’явив світові своєю смертю та воскресінням. Як Він віддав своє життя заради нас, так кожний член сім”ї є покликаний жити своє життя заради добра одне одного. Чоловік заради жінки, жінка заради чоловіка, батьки заради дітей, діти заради батьків.

Сучасний світ збудований на ілюзії що кожна людина є своїм власним самодостатнім острівцем. Таке зрозуміння є глибоко помилковим і наш повсякдевний досвід все більше показує нам абсурдність такого твердження. Часто біль, страждання та одинокість є результатом кризи в сім’ї та у взаємовідносинах з іншими людьми. Смуток та відчай штовхають людину шукати розраду, вдаючись до різних безглуздих речей. Втеча від відповідальності є втечею від себе і не приносить жодного облегшення. Таку безпорадність та безвихіддя, життя без змісту, може подолати лише віднайдення фундаментального покликання людини – любити ближнього свого як себе самого та любити Бога понад усе. Такий шлях дуже часто потребує повного самозречення, але саме це приносить правдиве щастя та радість. Нагорода, яку ми отримуємо навіть у цьому житті є неперевершиною. Церква навчає про це вже на протязі 2000 років. Вона завжди буде вчити саме так, бо це повсякчасно залишається правдою. Любов є дорогою нашого спасіння та правдивого щастя, через те, що це є дорога самого Бога. Тільки через любов я зможу змінити своє життя та життя тих кого я нею доторкну. Жертовна любов є Божою Благодаттю про яку ми повинні просити в Бога. Та тим не менше це є єдина підстава здорового життя в спільноті без якої жоден патріотизм та жодні соціальні програми, ба й навіть особисте подвижнецтво не зможуть вберегти людей від морального зіпсуття та відчаю.

Сьогодні Родина потребує особливої уваги, бо саме в цій первинній клітині суспільства зароджується“цивілізація любові.” Тут подруги взаємно допомагають один одному зростати в терпеливості та в любові до іншого, жертвуючи собою заради одне одного. Тут батьки виявляють відкритість перед зачаттям нового життя, та через батьківську любов беруть відповідальність за гідне виховання своїх дітей. Тут діти вчаться любові, послуху та поваги до старших. В родині ми вперше чуємо свою рідну мову, пізнаємо культуру свого краю, формуємо почуття лояльності по відношенню до своєї землі та народу. Тут ми вперше чуємо про Бога, вчимо свої перші молитви та вперше беремо участь у житті Церкви.

Руйнуючи родину, ми руйнуємо основу нашого суспільства, бо саме родина є першою та найголовнішою школою життя та самовідданого служіння одне одному. Ми повинні цінувати та розуміти значимість родини бо інакше, через свою безвідповідальність, ми знищимо своє власне майбутнє. Де, як не вродині, стомлений знайде спочинок, голодний буде нагодований, знедолений відчуює полегшу, потребуючий отримає допомогу, хворий та немічний буде огорнутий турботою? Хто поховає наших мертвих та прийде до них на могилу?

Велике занепокоєння та відчуття відповідальності спонукало нас звернути увагу вірних та всіх людей доброї волі на проблему руйнації сім”ї. Церква сьогодні підносить свій голос на захист гідності та святості родинного життя, бо саме в родині лежить запевнення майбутнього наших дітей, майбутнього Церкви та добра нашої держави.

© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC