Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
 «Його поведінка, його спосіб реагування виключали із цієї зустрічі всяку штучність, а робили її дуже природною»: інтерв’ю Блаженнішого Любомира, у якому він підсумовує візит в Україну Кардинала Леонардо Сандрі
• "Часто виходимо з церкви, якщо не такими самими, то ще гіршими": інтерв’ю Блаженнішого Любомира для УНІАНу
• "Загальна прикмета для тих людей – це туга за рідним краєм": інтерв’ю Блаженнішого Любомира, у якому він розповідає про візит до Італії та відзначення Дня матері
• "Одні сіють – другі збирають плоди": інтерв’ю з п. Анною Евою Боднар, головою Українського богословського наукового товариства, про перспективи розвитку та плани на майбутнє УБНТ
• "Зло можна подолати тільки силою молитви": інтерв’ю Владики Ігоря (Возьняка), Архиєпископа Львівського, для газети "Україна і час"
• "Я був щасливим...": інтерв’ю Блаженнішого Любомира для "України молодої"
• Блаженніший Любомир, Глава і Отець УГКЦ, як монах, священик-душпастир та архиєрей. Інтерв’ю Глави УГКЦ для християнського журналу «До світла» (Італія)
• «Якщо Господь Бог кличе, то не можна тим легковажити»: інтерв’ю Блаженнішого Любомира, у якому він коментує Постанови цьогорічного Синоду Єпископів УГКЦ
   «Його поведінка, його спосіб реагування виключали із цієї зустрічі всяку штучність, а робили її дуже природною»: інтерв’ю Блаженнішого Любомира, у якому він підсумовує візит в Україну Кардинала Леонардо Сандрі


 

«Його поведінка, його спосіб реагування виключали із цієї зустрічі всяку штучність, а робили її дуже природною»:
інтерв’ю Блаженнішого Любомира, у якому він підсумовує візит в Україну Кардинала Леонардо Сандрі

У липні цього року в Україні з офіційним візитом перебував високий гість з Ватикану - Кардинал Леонардо Сандрі, префект Конгрегації для Східних Церков. Сьогодні пропонуємо прочитати ексклюзивне інтерв’ю Блаженнішого Любомира, у якому він розповідає про передісторію цього візиту, його перебіг та про те, які він матиме наслідки.

Яка передісторія цього візиту? Як він готувався?

Ми звичайно запрошуємо якогось достойного гостя на святкування до Зарваниці, на цю всенародну прощу, що відбувається у неділю після празника на честь апостолів Петра і Павла. Була така думка, радше питання, кого запросити цього року. Сталося так, що я був у Римі, якраз приїхав до Риму, коли Кардинал Леонардо Сандрі був призначений префектом Конгрегації для Східних Церков. І мені прийшла така думка, чому б не запросити його. Коли ми зустрілися, я привітав його з новим урядом і кажу: «Було б гарно, якби ви відвідали Україну, ми були б дуже раді мати вас за достойного гостя на святкуванні всенародної прощі у Зарваниці». І він це підхопив. Під час нашої розмови прийшла, як мені здається, дуже позитивна думка, що для нього приїзд до Зарваниці буде нагодою дещо пізнати Україну, оскільки тепер він буде мати дуже багато справ, що відносяться до України. Наша Греко-Католицька Церква має багато тісних зв’язків в різних справах з Апостольською столицею у Римі і більшість тих справ відбувається через уряди Конгрегацій для Східних Церков. Отже йому повинно бути дуже цікаво пізнати цю Україну, побачити її. І так воно почалося. Пізніше ми почали напрацьовувати програму його приїзду, бо то вже властиво майже рік, відколи ми запрошували, до того часу коли він приїхав.

Якими, на вашу думку, були особливості цього візиту?

Ми мали таку програму, що Кардинал зустрічався з певними групами людей, можна сказати цілий вахляр зустрічей, під час яких він мав нагоду побачити різних людей, усіх тих, що творять Церкву. І з огляду на це я вважаю, що цих п’ять днів, у яких були проведені зустрічі, говорячи хронологічно, з семінаристами, студентами УКУ, членами монастирів, монарших чинів і згромаджень, молоддю, священиками, єпископами, інтелігенцією, а найважливіше із народом, зібраним у молитві під час прощі до Зарваниці, були дуже добре використаними. Наш гість мав нагоду побачити, почути, а з другої сторони нарід мав нагоду його побачити і послухати, що він казав. Пізнати його думки, як він бачить життя нашої Церкви, а радше, якби він хотів його бачити, як він собі уявляє життя такої Церкви, як наша. Такий був перебіг цього візиту і його ціль. Я особисто маю таке враження, що за допомогою тих зустрічей, такого безпосереднього контакту, Кардинал мав нагоду побачити нашу Церкву, Церкву, з якою він буде в контакті, якій він, як представник Святішого Отця, має допомагати. Отже я вважаю, що ціль осягнена.

У Вашому привітанні у Зарваниці ви назвали Кардинала Леонардо Сандрі посередником, за вашими словами лучником, між Греко-Католицькою Церквою і Апостольською столицею та Папою Римським. Одночасно в деяких ЗМІ про цей візит говорили, як про приїзд ревізора. Чим був цей візит насправді?

Щоб відповісти на це запитання погляньмо, як відбувалися поодинокі зустрічі Кожна зустріч мала більш менш однаковий план, а саме перш за все після вступних привітів, хтось із групи представляв Кардиналові цю групу, її проблематику, її потреби, її радощі, її смутки, її плани на майбутнє. Завжди була така загальна презентація. У відповідь на це Кардинал зазвичай давав своє бачення не як після якоїсь перевірки, а бачення того, наприклад, які повинні бути священики, як повинно розвиватися життя священика, як повинно виглядати життя мирянина, беручи до уваги сьогоднішні обставини… Це говорив на підставі своїх попередніх вражень, свого бачення ролі Східної Церкви у Вселенській Церкві, тої конкретної Церкви, яка після багатьох років переслідування пробуджується до нового життя. Після цього зазвичай були коротенькі обміни думками у формі питань-відповідей. Питання були суттєві і на них він обширно відповідав. Було дуже цікаво слухати, адже відбувалося це безпосередньо. Хто питав, застановлявся, що питає, а він мусив на все це відповісти і старався відверто відповідати. Отже, думаю, що ця ціла форма відвідин, була дуже корисна та дуже інформативна, бо вона не була вимушена, не була вставлена у певні рамки, у яких все мало б відбуватись.

З того, що я особисто мав нагоду побачити, була особливо жива зустріч з молоддю в Зарваниці, де відчувалось, що він входить в дух молодих людей. Його поведінка, його спосіб реагування: там світили свічки, робили певні символічні акти, виключали із цієї зустрічі всяку штучність, а робили її дуже природною. Ціла обстановка була така. І я думаю, що така безпосередність, невимушеність, це бажання з його сторони пізнати нашу Церкву, а з нашої сторони – почути, як думає представник Католицької Церкви, зробили цей візит справді пастирським.

Прохання, яке завжди повторювалось при зустрічах Кардинала Сандрі з різними групами церковної спільноти: про визнання патріаршої гідності УГКЦ. Тому тут два запитання: Чи було це гарною режисурою організаторів візиту? Які матимуть наслідки такі прохання?

Ми не старалися намовляти людей, щоб вони про це говорили. Навіть, щиро вам скажу, що мене заскочило, що в кожній групі запитували про це. Я думаю, може не добре вживати слова патріарша гідність. Тут не розходиться про гідність, а розходиться про устрій, спосіб діяння. Патріархат не є ціль, патріархат є засіб. Сам Кардинал був заскочений тим. Пізніше в Зарваниці він так відразу сказав людям, що коли повернеться до Риму, то хоче переказати це бажання. Його це, як би сказати, здивувало чи заскочило, що народ, а не тільки група єпископів питає про це. І коли він це сказав, то був заскочений реакцією народу, як нарід зреагував – оплесками. Значить нарід тішився тим, що він зрозумів це його бажання. Безумовно ті прохання, які були представлені, чи та проблематика була озвучена не дуже складно, можна сказати поверхово. Визнання такого устрою для нашої Церкви на таких зустрічах не було нагоди і часу опрацьовувати, передискутовувати: що, як і чому. Але це не було важливе. Мене особисто дуже заскочила акція наших трьох обласних рад, які від себе, як від політичного тіла, свого роду політичні представники народу, також це зробили. Вони з такою ініціативою вийшли. Чи хтось їм це підказав, я не маю найменшого поняття. Я не маю найменшого доказу якоїсь режисури, що то було всім сказано, що маєте то говорити. Ні, я про таке не знаю. Напевно, що такого не було, але, що люди відчули, що це є момент, коли про це треба сказати. Є присутня особа, якає власне є тим лучником, має бути тим контактом з нами, щоби вона то знала. І він це признав, він обіцяв і казав що це зреферує після свого повернення.

У своїй відповіді ви говорили про патріархат, як про засіб, а не як про саму ціль. Поясніть це детальніше?

Дуже часто, коли говориться про патріархат, і навіть коли було представлення Кардиналові того бажання люди так говорять, немов би це найвища точка розвитку нашої Церкви. Що це є ціль всього. Що як будемо мати патріархат, патріарший устрій, то немов би всі проблеми зникнуть, все буде розв’язане, все буде в порядку, одним словом, що це буде ідеальний стан. Так дуже часто люди говорять і я впевнений, що дехто так і думає. Але патріарший устрій це є форма існування, форма діяння, яку впродовж століть випрацювала Церква. Яку, як кажуть богослови, як ІІ Ватиканський Собор говорить, як свого роду діло Божого провидіння. Це є засіб.

Дам порівняння патріархату до держави. Кожний народ бажає мати державу. Це цілком природно. Але тепер питання: «Для чого служить держава?» Держава служить тому, щоби нарід міг краще жити, бути захищений перед другими, міг спілкуватися з другими, діяти з другими, одним словом це є засіб. Мати державу – це є нормальна обставина, нормальний засіб, як нарід сповняє своє життя. Держави, які є підкорені, не мають своєї держави, і тому не мають своєї ідентичноті, не мають захисту своїх інтересів, не мають тої внутрішньої єдності. Коли є держава, то вона ці всі обов’язки перебирає на себе. Але це не є вершок всього, бо може бути держава, яка нічого не варта, яка не дбає за своїх людей. І тоді не має з неї великої потіхи. Держава, держаний устрій – це устрій, який допомагає народові діяти як народ, жити як народ, розвиватися як народ, здобувати свої права як народ. Оце є засіб. Так само і патріархат. Це є засіб, який служить для того, щоб Церква могла краще розвиватися, краще жити згідно з тими напрямними, які дає Господь Бог у своєму об’явленні і з тим, що Церква впродовж віків розвинула. Спочатку тих патріархатів було п’ять, пізніше, у другому тисячолітті, їх стало далеко більше, скажімо, як у Болгарії, Румунії, Росії Сербії і інших, які з бігом часу стали патріархатами. Але кожний патріархат є формою, тільки засобом, щоби Церква була більш собою.

Повертаючись до візиту Кардинала Сандрі, скажіть, з якими враженнями, на вашу думку, він залишив Україну?

Наскільки мені відомо, з дуже позитивними. Бо пізніше він сам телефонував до мене і до інших владик, дякуючи за прийом, дякуючи за те, що він побачив, пережив. Враження є таке, що він був дуже радий, що відвідав, що багато побачив, навчився, збагатився і тепер йому буде набагато легше зрозуміти потреби нашої Церкви, наших людей, нашого народу.

Розмовляв отець Ігор Яців

Фрагмент програми Радіо «Воскресіння»

Інтерв'ю Блаженнішого Любомира в аудіоформаті

 

На початок 

© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC