Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100


Помилка в тексті?
Виділіть мишкою та натисніть Ctrl+Enter!

   В розділі...
    <<< Назад
• "Вчинки Шептицького є для нас уроками": розмова з Ароном Вайсом, доктором історичних наук, науковим консультантом Центрального українського фонду історії Голокосту “Ткума”
• "Похорон Митрополита Андрея Шептицького": стаття Михайла Гайковського в журналі "Людина і світ"
• "Ватикан дозволив йому правити сидячи і хреститися лівою рукою...": стаття Бориса Козловського у газеті "Високий замок"
• "Апостол правди і науки": стаття Ігоря Голода в газеті "За вільну Україну"
 "Заповіт Патріарха": стаття Надії Пастернак у газеті "Експрес"
• "Моральність і реальність: рік Андрея Шептицького": стаття Ігоря Чорновола у "Львівській газеті"
• "Щоб церква була церквою...": інтерв'ю з п. Олегом Боднаром, автором проекту церкви-музею у с. Прилбичах, родинному селі Митрополита Андрея
• „Не маю жодних сумнівів стосовно святості Митрополита”: інтерв'ю з п. Оксаною Гайовою, головою Організаційного комітету Патріаршої Курії УГКЦ по вшануванню пам’яті Слуги Божого Митрополита Андрея та Патріарха Йосифа
• "Софія з Фредрів Шептицька": витяги з праці с. Олени Меньків, СНДМ
• "Архіви промовляють правду": публікація в журналі "ПіК"
• "Митрополит Андрей Шептицький": стаття Анни Вероніки Вендлянд у газеті "Поступ"
• "Чудо має статися": інтерв'ю з п. Оксаною Гайовою, членом Постуляційнoгo Центру беатифікації і канонізації святих УГКЦ
• "Ісповідницький подвиг Патріарха": стаття мгр. Дарії Кузик у газеті "Поступ"
• "Останні роки Патріарха": стаття мгр. Дарії Кузик у газеті "Поступ"
• "Митрополит Андрей Шептицький та Польща": стаття Станіслава Стемпень у газеті "Поступ"
  

 

Заповіт Патріарха

 

„Експрес” уже повідомляв про незвичайну знахідку в Унівському монастирі на Львівщині: лист патріарха Йосипа Сліпого до тодішнього настоятеля Унівського монастиря Климентія Шептицького (рідного брата митрополита Андрея), датований 1947 роком. Це пастирське звернення до своїх вірних з листом-коментарем і заувагою: „Заховайте ці слова; може, ще пригодяться”. Ув'язнений кардинал був завбачливим - цей лист багато десятиліть пролежав замурований у монастирських стінах, а знайшли його зовсім недавно, під час проведення ремонтних робіт.

Можна тільки дивуватися, як ув'язнений душпастир, який, здавалось би, сам потребував розради, підтримував на дусі свою паству. А що деякі вислови з його послання дуже актуальні й нині, ми вирішили ознайомити з цим листом наших читачів.

Послання з минулого подекуди ушкоджене вологою, та зміст повністю зберігся, і його відчитали працівники Інституту історії Церкви Українського католицького університету.

 

Сила Святого Духа

Пастирське звернення написане з нагоди празника Зіслання Святого Духа, тому вже від самого початку в ньому є роздуми первоієрарха про Пресвяту Трійцю й про її третю особу - Святого Духа, про значення церковних свят, віри та про її роль у надзвичайно важких обставинах життя. А тоді ж був важкий повоєнний час...

„Церковні свята - не лише згадка і спомин давно минулих дій із життя Христа і святих, - пише патріарх Йосип Сліпий, - але й нове дійсне пережиття євангельських подій із такими ж реальними щодо сутности наслідками в душі, як і колись. Уже сама пам'ять того, що сталося, є величезної ваги. 12 апостолів, слабкосилих. пересічних людей, переважно рибалок, починають змінювати лице земної кулі і надавати новий напрям усій історії людства. По містах і селах починають вони будувати храми, приносити з вірними Христову жертву, вчать думати новим способом, не поганськими категоріями, а згідними з наукою Христа, брати до уваги небесні надприродні цінності, видвигати нові високі ідеали і старатися усіма силами переводити їх у життя...

В історії Церкви зливаються Божі й людські елементи так, що їх важко відрізнити. Але не бачити в Церкві надприродного діяння Святого Духа – це значить закривати очі на виразну правду і вивертати цілий устрій Церкви і її події навиворіт”.

Оцінюючи й передбачаючи важкі для Церкви часи, патріарх Йосип Сліпий вселяє своїм вірним надію: „На Святого Духа, отже, наша надія. Тільки Він може вказати нам вихід з тої грози, яку ледве чи коли-небудь перепливала наша Церква. Він навчить пізнати Божі дороги і плани, які далеко не ті, що їх накреслюють у світі короткозорі люди. Святий Дух навчить нас своїми дарами мудрости, розуму і знання всієї і повної правди. Він убереже нас від манівців і бездоріжжя, на які, на жаль, зійшли наші самозванці, та не допустить до послуху їхнім демагогічним гаслам і агітаціям. Він промовить до розуму тих, що відпали, і витягне з пропасти блуду та лжі, в які вони самі попали і в які тягнуть (деякі з них у диявольський спосіб своєю ненаситною амбіцією) й інших несвідомих цього трясовиння. Святий Дух укріпить нас, отже, даром кріпості в правді католицької віри”. Ці слова цілком підходять і для окреслення нинішньої ситуації в Церкві.

І в суспільстві також: „У нинішніх часах ненависті, підозрінь, очорнення і наклепів, обпльовувань і опоганень такою необхідною є поміч Святого Духа, що як протидія цій повені наповнює серця прихильністю, відданням, посвятою, співчуттям у нещасті ближнім і старанням допомогти їм – одне слово, тим, що називаємо християнським братолюбієм. Якою справді подиву гідною любов'ю злучив Святий Дух християн перших століть! Як вони ревно собі взаємно помагали, як рятували себе на кожному кроці на молитвах і службі Божій, у катакомбах і в буденному житті. Останнім куском хліба ділилися між собою, віддавали одне одному і останню сорочку, якщо заходила тільки потреба, і цим дивували поган...”

 

Надія зневіреним

„Світ завжди стремів до нагромадження матеріальних дібр, до заспокоєння свого самолюбства, вдоволення, насичення своїх пристрастей. А Святий Дух відкриває нам безмежне незнане царство Духа, надземні простори посвяти для ближніх, небесних дібр Божої Благодаті, помочі ангелів, злуки воюючої, страждаючої і прославленої Церкви і загалом усього, що складає вічну щасливість. Він учить нас, що усе це заслуговує набагато більше нашої любови і нашого стремління, ніж усі туземні добра. Водночас даром Божого страху ставить Святий Дух раз у раз перед очі кожної віруючої людини правду, що Бог є справедливий суддя і що він буде жадати від кожного точного рахунку з його гадок і діл, думок і чинів усього життя і за це буде або нагороджувати, або карати навіки.

Життя наше припало на виїмково важкі і переломні часи (тут і надалі збережений стиль автора. – Ред.) . Переживаючий перелом епох і справді люте время! Гіркі досвіди і розчарування, діймаві нещастя валяться одні за одними на все людство. Скільки знівечених націй, утраченого майна, зруйнованого здоров'я, знищеного життя, непроглядні жертви – хто їх коли перечислить?.. Не диво, що багато з-поміж вас, по-людськи беручи, попадає в маловір'я, ба навіть і безнадійність, нарікає на Бога, що забув про людей, що нема справедливости, за що стільки мук і терпінь і т.д. З тої причини і не один з вас, дорогі, тратить віру в Божу поміч і віру в Боже провидіння. Демон чорного відчаю закрадається до сердець і підкопує основи віри і щастя. А Святий Дух силою його зіслання боронить вірних від усяких диявольських спокус, прояснює розум, розганяє тугу і розвеселяє душу.

Бувають навіть такі часи в житі людини, коли здається, що ніщо їй не може допомогти, ні розум і досвід, ні слова і сила, ні багатство і влада, ні ініціатива і підприємливість, ні пошана і знайомство з людьми – словом, жодні людські засоби. Вона попадає мимохіть у чорну розпуку, бачить, що безсильно і нестримно котиться в якусь пропасть безвиходу і рятунку. Тоді допоможе лиш Святий Дух, що завжди в силі потішити, подати помічну руку і витягнути з безодні. І хто з нас не відчував в такому безвихідному положенні після гарячої молитви полегші і відтяження! Якась спасенна думка мигне в голові і міняє як стій захмарений небозвід душі. Це Святий Дух непомітно вливає цілющий бальзам, усуває сум, потішає і бадьорить душу. Часто не задумуємося, звідки це береться і від кого походить. А це надприродний подув Святого Духа в нашій душі”.

А в кінці листа ув'язнений душпастир написав, за що він молиться. За те, щоб нашу землю орошував благодатний дощ, щоб ніколи не голодували її жителі, щоб увесь народ удосконалював своє життя і розвивалися комунікаційні мережі - „залізничні дороги, самоходи, кораблі і літаки, щоб Святий Дух вказав на щасливі винаходи і відкриття”. Чи не Інтернет він мав на увазі?

Підготувала Надія Пастернак

Експрес 23.07.2004
№113 (2068)

 

На початок 


Помилка в тексті? Виділіть мишкою та натисніть Ctrl+Enter!
© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC