Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
 "Вчинки Шептицького є для нас уроками": розмова з Ароном Вайсом, доктором історичних наук, науковим консультантом Центрального українського фонду історії Голокосту “Ткума”
• "Похорон Митрополита Андрея Шептицького": стаття Михайла Гайковського в журналі "Людина і світ"
• "Ватикан дозволив йому правити сидячи і хреститися лівою рукою...": стаття Бориса Козловського у газеті "Високий замок"
• "Апостол правди і науки": стаття Ігоря Голода в газеті "За вільну Україну"
• "Заповіт Патріарха": стаття Надії Пастернак у газеті "Експрес"
• "Моральність і реальність: рік Андрея Шептицького": стаття Ігоря Чорновола у "Львівській газеті"
• "Щоб церква була церквою...": інтерв'ю з п. Олегом Боднаром, автором проекту церкви-музею у с. Прилбичах, родинному селі Митрополита Андрея
• „Не маю жодних сумнівів стосовно святості Митрополита”: інтерв'ю з п. Оксаною Гайовою, головою Організаційного комітету Патріаршої Курії УГКЦ по вшануванню пам’яті Слуги Божого Митрополита Андрея та Патріарха Йосифа
• "Софія з Фредрів Шептицька": витяги з праці с. Олени Меньків, СНДМ
• "Архіви промовляють правду": публікація в журналі "ПіК"
• "Митрополит Андрей Шептицький": стаття Анни Вероніки Вендлянд у газеті "Поступ"
• "Чудо має статися": інтерв'ю з п. Оксаною Гайовою, членом Постуляційнoгo Центру беатифікації і канонізації святих УГКЦ
• "Ісповідницький подвиг Патріарха": стаття мгр. Дарії Кузик у газеті "Поступ"
• "Останні роки Патріарха": стаття мгр. Дарії Кузик у газеті "Поступ"
• "Митрополит Андрей Шептицький та Польща": стаття Станіслава Стемпень у газеті "Поступ"
   "Вчинки Шептицького є для нас уроками": розмова з Ароном Вайсом, доктором історичних наук, науковим консультантом Центрального українського фонду історії Голокосту “Ткума”


"Вчинки Шептицького є для нас уроками": розмова з Ароном Вайсом, доктором історичних наук, науковим консультантом Центрального українського фонду історії Голокосту “Ткума”


Доктор Арон Вайс, який упродовж тривалого часу досліджує діяльність Митрополита Шептицького в роки Другої світової війни, представляє ту частину наукової громадськості Ізраїлю, яка активно виступає за надання Кир Андреєві звання “Праведник світу”.

Це звання єврейська держава дарує особам, які в часи Голокосту безкорисливо рятували євреїв від смерті. Імена кандидатів ретельно вивчає і розглядає спеціальна комісія інституту “Яд Вашем” у Єрусалимі. Праведникам вручають медаль із написом “На подяку від єврейського народу. Хто рятує одне життя – врятує весь світ”, а на території меморіалу “Яд Вашем” на честь кожного з них висаджують дерево. Сьогодні таке визнання здобули приблизно 1,5 тисячі громадян України, зокрема й священики УГКЦ, які в роки жорстокого винищення нацистами єврейського народу переховували переслідуваних у приватних будинках, монастирях і навіть підвалах собору св. Юра у Львові. Одним із рятівників був Митрополит Андрей, проте історики “Яд Вашему” досі сперечаються, чи визнавати його Праведником світу, і вивчають усі аспекти діяльності глави українських греко-католиків. До речі, рідного брата Митрополита Андрея блаженного о. Климентія Шептицького, архімандрита монахів Студійського уставу, визнано Праведником світу.

Про те, чому тривають суперечки між єврейськими науковцями і ким є сьогодні Кир Андрей для єврейського народу, “Газеті” розповів доктор Вайс.

– Постать Митрополита Андрея Шептицького, його діяльність, поведінка під час війни відображають до певної міри стосунки між єврейським та українським населенням у Західній Україні, чи Східній Галичині, як ми називаємо цей край. З одного боку, кожен зберігав свою релігію, свою громаду. З іншого, в багатьох сферах життя наші інтереси певним чином перетиналися. І не можна сказати, що кожен із нас жив окремо. Так, ми жили нарізно – в нас різні релігії, ми робили кожен щось інше. Але в цьому життєвому просторі було багато спільних тем, де ми співпрацювали та впливали один на одного. Саме в такому контексті Шептицький своїм довгим життям відображає проблематику співіснування євреїв та українців на цій землі.

Андрей Шептицький також є віддзеркаленням дилем співіснування євреїв та українців у Галичині у важкі для обох націй часи. І це треба ретельно вивчати, щоб осягнути повну історичну картину, щоб зрозуміти проблематику спільного існування на цій землі – в минулому і тепер, для поглиблення взаєморозуміння, толерантності, для боротьби проти виявів антисемітизму. Вивчаючи вчинки Шептицького, ми отримуємо уроки, дуже важливі для минулого, сучасного та майбутнього.

– Історики “Яд Вашему” вже доволі довго ґрунтовно досліджують діяльність Андрея Шептицького. Невже ця постать є настільки суперечливою в контексті стосунків із євреями? На якій стадії перебуває питання про визнання Митрополита Праведником світу?

– Суперечливість постаті Шептицького замикається на факті підтримки на певному етапі німецької влади. Особисто вважаю, що потрібно зважати на те, як усе було спочатку та як поведінка Шептицького змінилася через певний проміжок часу.

Питання присвоєння Шептицькому звання “Праведник світу” вивчає спеціальна комісія “Яд Вашему”, яка працює за своїми принципами, критеріями. Паралельно інші науковці вивчають і досліджують діяльність Митрополита Шептицького, серед них і науковці “Ткуми”. Останнім часом історична картина, яку вивчають і змальовують історики Ізраїлю, є більш повною.

 Не втручаючись у роботу комісії, я можу сказати, що глибоко переконаний: питання визнання Шептицького вирішать позитивно. Оскільки наші дослідження будуть повнішими, історики більше зважатимуть на обставини того часу, є шанси, що це певною мірою вплине на суспільну думку. А комісія теж мусить брати це до уваги.

– Повертаючись до теми так званого колабораціонізму Кир Андрея з нацистською владою, як тлумачать цей факт єврейські історики, зокрема з “Яд Вашему”?

- Звичайно, ми розуміємо, в якому становищі перебували в ті роки Шептицький та українські націоналісти. Адже він був певною мірою пов'язаний із націоналістичними колами. Ми не можемо в жодному разі виправдати поведінку українських націоналістів у рамках нацистської політики знищення єврейського населення. Ніщо не виправдує позицію тих українських націоналістів, які разом із нацистами брали участь у політиці винищення євреїв. І таке було. Навіть українські історики знають, пишуть про це і зважають на цей факт. Є межа, за якою ми не можемо сказати, що розуміємо колаборантів, бо коли йдеться про винищення людей, жодна ідеологія не може цього виправдати.

Але водночас маємо бачити, що навіть у перші дні окупації, коли почали здійснювати нацистську політику знищення єврейського народу, Андрей Шептицький різко засудив німецьку владу. До певної міри Митрополит спершу сподівався, що німці можуть допомогти створити самостійну Україну. Проте в перші трагічні моменти у Львові він уже рятував євреїв. Коли заходила мова про моральні принципи, він не вагався. Стосовно його політичного підходу, то минуло небагато часу, і саме він правильно оцінив поведінку нацистів щодо єврейського й українського народів.

– Окрім закидів щодо співпраці з окупантами, чи є в “Яд Вашему” ще якісь аргументи, котрі гальмують визнання Митрополита?

– Так, і серед них, наприклад, те, що Шептицький підтримував організацію української дивізії СС “Галичина”. Цей факт був, але таку підтримку зумовило те, що коли створювали дивізію (весна-літо 1943 року, – “Газета”), було вже очевидно: Німеччина програє війну, й Радянська Армія наступатиме на захід. Шептицький боявся, що після відступу німців і приходу совєтів настане анархія, тому й сподівався, що українські збройні сили захистять місцеве українське населення. Він також міг розглядати дивізію як воєнне ядро майбутньої незалежної України.

Ще однією причиною відмови визнати Шептицького історики “Яд Вашему” називають те, що Митрополит ніколи публічно не висловлювався проти вбивств євреїв українцями. Загалом такий аргумент є обґрунтованим, але очікувати від Шептицького публічного виступу на захист євреїв означало б неправильно оцінювати ситуацію та наслідки такого кроку для нього самого. У своєму пастирському посланні “Не вбий!” (1943 року, – “Газета”) він у загальних словах говорить про неприпустимість ненависті та насильства. По-іншому він не міг.

Історики кажуть також, що час від часу Шептицький висловлював антиєврейські погляди або ж порятунок євреїв був для нього другорядним завданням. Але ми мусимо пам'ятати: Шептицький був насамперед духовним лідером українського народу, релігійним діячем, який мислив і діяв у контексті християнської теології. І коли він зіштовхнувся із жорстокими і трагічними подіями, то відчув відповідальність за свого ближнього та простягнув руку допомоги євреям. Це головне.

– Як ви гадаєте, в сучасній Україні постать Митрополита Шептицького оцінено належним чином?

– Вважаю, що в Україні не приділяють достатньої уваги цій постаті. Можливо, частина українців перебуває під впливом радянського періоду, коли Шептицького називали ворогом народу, колаборантом тощо. Такий вплив відчуваю навіть я. Тому закликаю моїх українських колег, аби вони провели глибокий аналіз його діяльності. Таким чином усі ми отримаємо більш повну, правильну оцінку цієї особистості. Шептицький заслужив на більшу увагу, ніж йому приділяють нині.

Розмовляла Віра Карпінська
"Львівська газета"

На початок 


© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC