Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100


Помилка в тексті?
Виділіть мишкою та натисніть Ctrl+Enter!

   В розділі...
    <<< Назад
• "Вчинки Шептицького є для нас уроками": розмова з Ароном Вайсом, доктором історичних наук, науковим консультантом Центрального українського фонду історії Голокосту “Ткума”
• "Похорон Митрополита Андрея Шептицького": стаття Михайла Гайковського в журналі "Людина і світ"
• "Ватикан дозволив йому правити сидячи і хреститися лівою рукою...": стаття Бориса Козловського у газеті "Високий замок"
• "Апостол правди і науки": стаття Ігоря Голода в газеті "За вільну Україну"
• "Заповіт Патріарха": стаття Надії Пастернак у газеті "Експрес"
• "Моральність і реальність: рік Андрея Шептицького": стаття Ігоря Чорновола у "Львівській газеті"
• "Щоб церква була церквою...": інтерв'ю з п. Олегом Боднаром, автором проекту церкви-музею у с. Прилбичах, родинному селі Митрополита Андрея
• „Не маю жодних сумнівів стосовно святості Митрополита”: інтерв'ю з п. Оксаною Гайовою, головою Організаційного комітету Патріаршої Курії УГКЦ по вшануванню пам’яті Слуги Божого Митрополита Андрея та Патріарха Йосифа
• "Софія з Фредрів Шептицька": витяги з праці с. Олени Меньків, СНДМ
• "Архіви промовляють правду": публікація в журналі "ПіК"
• "Митрополит Андрей Шептицький": стаття Анни Вероніки Вендлянд у газеті "Поступ"
 "Чудо має статися": інтерв'ю з п. Оксаною Гайовою, членом Постуляційнoгo Центру беатифікації і канонізації святих УГКЦ
• "Ісповідницький подвиг Патріарха": стаття мгр. Дарії Кузик у газеті "Поступ"
• "Останні роки Патріарха": стаття мгр. Дарії Кузик у газеті "Поступ"
• "Митрополит Андрей Шептицький та Польща": стаття Станіслава Стемпень у газеті "Поступ"
  


Чудо має статися...

Те, що під час візиту Івана Павла ІІ в Україну не відбулося беатифікації Митрополита Андрея, звичайно, не виправдало наші очікування. Ми усі свято вірили, що Андрей Шептицький, який свого часу відіграв чи не найважливішу роль в розбудові Української Греко-Католицької Церкви, буде визнаний Апостольською Столицею і проголошений Блаженним. І в тому, що серед списку нових блаженних УГКЦ не 6уло названо імені Митрополита Шептицького, відразу почали шукати «політику». Забувши при цьому спитати самих себе: а чи готові ми самі сприйняти і вшановувати нового святого нашої Церкви?

Про те, чому не було визнано блаженним Митрополита Андрея і на якому етапі на сьогоднішній день перебуває беатифікаційний процес, розповідає завідувач секретаріату релігієзнавства ЦДІАПЛ України у Львові, член Постуляційнoгo Центру беатифікації і канонізації святих УГКЦ Оксана Гайова.

– Пані Оксано, справа з беатифікації Андрея Шептицького, очевидно, розпочалася невдовзі після смерті Митрополита?

– У праці «Der Christliche Osten» Митрополит Андрей, говорячи про важливість і довговічність ідей знатних, людей наголошував: «Дуже часто такі ідеї і думки приносять плоди далеко після смерті їх автора чи носія». Так сталося із Митрополитом. Все, що він старався розбудувати, організувати, здавалося – загинуло, пропало в хуртовині воєн та переслідувань. Але його світлі, далекосяжні ідеї збереглися і здійснюються знову, десятки років після його смерті.

У січні мине 49 років від проголошення офіційного декрету Конгрегації беатифікації слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького. В декреті, виданому в Римі 28 січня 1955 року за підписом префекта Конгрегата Кардинала Чіконьяні й секретаря архиєпископа Карінчі, згадується, що після смерті архиєпископа і Митрополита Львівської Архиєпархїї Кир Андрея Шептицького слава про його святість надзвичайно зросла і з кожним днем поширюється навіть серед українців некатолицького віровизнання. Тож на прохання Архиєпископа Кир Івана Бучка, апостольського Візитатора для українців католиків в Європі і Його Еміненції Кардинала Євгенія Тіссерана, секретаря Священної Конгрегації, Папа Пій XII встановив за приписами канонічного права інформативний процес про святість життя, про чесноти і про чуда слуги Божого. Це робилося також з метою зібрати листи Митрополита, оскільки в тодішніх політичних умовах у Львові це зробити було неможливо.

Через декілька років, тоді ще протоігумен ЧНІ, Михаїл Гринчишин зібрав величезний матеріал та закінчив найважливішу першу частину беатифікаційного процесу, так звану інформаційну. Труднощі з написанням вступної частини, на мою думку були пов'язані не тільки з тим, що свідки життя і діяльності Митрополита були розсіяні по всьому світі, цей процес ускладнювався насамперед заувагами, що Митрополит Андрей був більше державним діячем, політиком, аніж душпастирем. Хоча і свідчення, і листи-послання переконують в протилежному. 1958 року о. Михаїл Гринчишин вніс артикули для започаткування процесу беатифікації і канонізації, що дало право називати Андрея Шептицького слугою Божим.

– Що є причиною того, що до нинішнього дня Митрополита не визнано блаженним?

– За всіма правилами беатифікації визнання Андрея Шептицького блаженним неможливе через відсутність чуда. Ніхто не сумнівається у святості життя слуги Божого Митрополита Андрея, на даний момент є сім великих томів свідчень людей, які в той чи інший спосіб під час молитви до Митрополита Андрея отримували ласки. Однак це тільки ласки, а для беатифікації потрібно чудо. І в апостольській столиці є припис, що дає визначення чуду, який стосується всіх святих Вселенської Церкви. Виключаються з цього канону люди, котрі були замордовані, вбиті і перед своєю мученицькою смертю не відреклися від Церкви. Нещодавно в Україні проголосили блаженними єпископів, священиків, навіть і мирян, які не були вбитими, але померли за дуже короткий період після заслання. Скажімо, митрополит Микола Чарнецький помер своєю смертю, але його здоров‘я було підірване довголітніми таборами.

Процес беатифікації Митрополита Андрея Шептицького є трохи іншим, хоча його життя також було мученицьким. Митрополита Андрея не розуміли за життя, обмовляли слугу Божого й після його смерті. Недаремно Митрополит завжди згадував слова Апостола Петра, який казав, що не так багато людей загинуло від залізного меча, як від лукавого слова.

– Чи можемо ми щось зробити для того, аби чудо сталося?

– Чуда ніколи не буде, коли люди не будуть молитися до Митрополита, коли вони не знатимуть ким був Андрей Шептицький, що він для них зробив. Люди повинні його любити, вони повинні відчути, що їхні молитви вислухані. Наш народ повинен прославляти Митрополита Андрея, ми не лише 29 липня і 1 листопада повинні ходити до його крипти, але кожного дня, навіть у своїй хаті мусимо молитися за прославу слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького. Якщо люди повірять у силу, якою Господь наділив свого вірного слугу, коли чоловік або жінка захворівши, перш ніж бігти до лікаря, помолиться до Бога за посередництвом Митрополита, чудо обов'язково станеться.

– Чому саме 2004 рік Синодом УГКЦ проголошений Роком молитов за прославу Митрополита Андрея Шептицького?

– Цього року ми відзначатимемо важливі дати пов'язані з постаттю Андрея Шептицького. 1 листопада вшановуватимемо 60-ліття від дня смерті слуги Божого, 17 квітня — 100 років від дня смерті матері Митрополита Софії Фредро. 7 вересня цього ж року мине 20 років від дня смерті патріарха Йосифа Сліпого.

– А чи є надія, що цей рік стане знаменним в історії пошанування наших святих?

– Можу сказати, що Церква для цього робить дуже багато. Нині на завершальному етапі беатифікації Митрополита Андрея — його літургічне почитання. Ще у 1994 році блаженної пам'яті Блаженніший Мирослав Кардинал Іван Любачівський разом з єпископатом УГКЦ видали окрему постанову про літургічне почитання, де сказано, що на Святих Літургіях треба молитися за прославу Митрополита Андрея. Священикам, монахам, монахиням, вчителям було доручено засвоювати думки та поучення Митрополита Андрея через читання його праць та творів. І цю спадщину передавати нашим вірним дітям і народові.

Ієрархія УГКЦ наголошує на тому, аби при кожній парафії утворювати молитовні ліги за прославу слуги Божого.

Першої п'ятниці кожного місяця священики у Церквах повинні проводити так звані служби ізцілення, під час яких вірні звертають свої молитви до Бога через посередництво Митрополита Андрея. Церква повинна заохочувати до почитання вірними слуги Божого Митрополита Андрея шляхом розповсюдження образків з реліквіями на українській, російській, польській, англійській, італійській, іспанській та португальській мовах, розповсюджувати молитви Митрополита Андрея на кожен день тижня тощо. Програма проведення Року Божого 2004 УГКЦ орієнтована на те, аби в якнайближчому часі провести завершальний етап беатифікації слуги Божого Митрополита Андрея і визнати його Блаженним.

 

Блаженніший патріарх Йосиф Сліпий: „Весь християнський світ, і ми в першу чергу маємо бути переконаними, що Митрополит був святим Божим знаряддям, вірним окличником і апостолом Христовим. Це можемо бачити з його праці, з його молитви, з його слів, якими провадив і виховував свою паству”.

Усе життя Андрея Шептицького, оповите ореолом таємничості та чудесами, є беззаперечним свідченням того, що Митрополит є самодостатньою цінністю у Господа і нашим небесним опікуном. Тому визнання його Блаженним, звісно, не змінює Божого ставлення до вірного слуги. Беатифікація – це лише видимий знак для людей, який мусимо насамперед заслужити. Своїми вчинками, своєю вірою, своєю любов‘ю.


Розмовляла Христина ШЕВЧУК
"За вільну Україну", 3 січня 2004 року


на фото: п. Оксана Гайова, член Постуляційнoгo Центру беатифікації і канонізації святих УГКЦ


На початок 


Помилка в тексті? Виділіть мишкою та натисніть Ctrl+Enter!
© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC