Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• Державна влада
• Права та обов’язки державної влади
• Межі державної влади і право народу чинити опір
 Моральна відповідальність за державу
• Політичний устрій
• Любов до батьківщини
• Любов до рідного народу та його культури
   Моральна відповідальність за державу


Моральна відповідальність за державу

316. Християнське соціяльне вчення вбачає в державі благословенну Богом інституцію, щодо якої людина має певні моральні зобов'язання. В сучасному суспільстві моральна відповідальність за державу повинна виявлятися двома способами: позитивно — у виконанні обов'язків громадянина держави, негативно — у запереченні такої позиції, коли в державі вбачають іграшку для різних угруповань, члени яких пов'язані спільними інтересами (так звані групи тиску).

a)  Виконання обов'язків громадянина держави

317. Людина більше часу і уваги приділяє своїй родині, тому заглибленість у сферу особистого й сімейного життя призвела до політичної пасивности щодо «вимог усього суспільства». Таким станом можна пояснити явище втрати інтересу громадян до політики, збайдужіння до суспільних потреб. З іншого боку, не можна узагальнювати, як не можна також заперечувати факту занепаду готовности відчувати себе відповідальним за державу, що є помітним у багатьох суспільних середовищах.

Моральні обов'язки щодо політичного суспільства:

  робити внесок у спільне благо й шанувати його. Найкращим способом для цього, безумовно, є послух законові (наприклад, християнське розуміння дотримання правил дорожнього руху). Повага до громадської влади також розглядається як шанування спільного добра;

•   військова служба для підготування до захисту власної країни;

•   податки — частина власного доходу (ці кошти дають змогу державі покривати численні видатки);

•   участь у виборах як основний громадянський обов'язок. Не можна забувати, що демократія — це не лише форма режиму уряду; вона представляє новий спосіб розуміння відносин між державою і громадянином, у якій він вважається до певної міри відповідальним за призначення влади і контроль за її діяльністю через своїх вибраних представників. Отже, обов'язок участи у виборах є важливим, тому що їхній результат визначає спосіб управління спільним добром;

•   обов'язок солідарности та взаємної поваги між членами суспільства, які для християнина є братами в Ісусі Христі. Ця повага породжує ідею політичної спільноти і конкретизується в пошануванні людських прав, що випливають з гідности людської особи;

•   участь у політичному житті є шляхом служіння людині і реалізації любови. Громадянин є відповідальним за те, що міг би зробити, змінити, покращити, але цього не зробив; кожен, відповідно до своїх здібностей, повинен включатися в політичне життя (162).

318. У демократичному устрої всі громадяни є відповідальними за загальний добробут як на рівні місцевої спільноти, так і на рівні регіону та всієї країни. Не можна забувати про «право і обов'язок вільних виборів» (163) і про участь у самоврядуванні, але також і про право критики та контролю.

Митрополит Андрей стверджує: «Чим більше громадян має участь у власті і чим більша та участь, тим більше треба, щоб ті громадяни були праведними, себто мали моральне виховання, переповнене євангельськими принципами» (164).

б) Корупція як гріх проти спільного блага (165)

319. Однією з актуальних проблем нашого часу є проблема корупції, яка заполонила усі сфери суспільства, починаючи від державної влади. Це явище негативно впливає на різні сторони суспільного життя: економіку, політику, управління, соціяльну та правову сфери, громадську свідомість, міжнародні відносини.

Термін «корупція» (від лат. corruptio — псування, занепад) використовується для означення процесу руйнування держави, суспільства та його моральних устоїв; це хвороба, яка спотворює суспільні відносини. Рівень корупції — є своєрідним показником морального стану суспільства в цілому та кожної окремої особи як члена суспільства зокрема, оскільки саме від конкретної особи залежить, чи виконує вона довірені зобов'язання компетентно та ефективно, справедливо та неупереджено в інтересах суспільства, чи в приватних інтересах та інтересах інших осіб, керуючись корисливими мотивами.

320. Навчання, спрямоване проти корупції, знаходимо у Святому Письмі. Мідійський священик Їтро, тесть Мойсея, радить c воєму зятеві вибрати з-поміж усього народу здатних, богобоязких, надійних, некористолюбних людей і поставити їх над народом тисяцькими, соцькими, півсоцькими та десяцькими, щоб вони судили народ (пор.: Вих. 18:21–22). У книзі Виходу також сказано, що урядовець не повинен брати дарунків, оскільки вони «засліплюють видючих і викривляють справи справедливих» (Вих. 23:8). Пророк Ісая повчає, що той, «хто по правді ходить і говорить прямодушно, хто цурається наживи зі здирства, хто й руками не торкається підкупу, хто вуха затикає на слова криваві, хто заплющує очі, щоб не дивитися на лихо, — він на вишинах буде жити; скелі укріплені будуть його захистом, хліба йому настачиться, води в нього не забракне» (Іс. 33:15–16).

321. Корупція на рівні управління є небезпечним явищем, оскільки влада втрачає своє призначення, перестає бути представником і захисником громадян, а перетворюється у загрозу для них. У результаті суспільство поділяється на дві підсистеми: одна з них орієнтується на правові та моральні норми, друга — на власні цілі й засоби для їх досягнення, інші системи цінностей, власні закони.

У країнах, де корумповані стосунки мають масовий характер, вони витісняють правові, етично-моральні відносини між людьми, перетворюючись на звичайне правило поведінки для значної частини населення. Така поведінка фіксується у свідомості людей, і кожне наступне покоління формується під впливом тих цінностей, які існують у суспільстві. Прикладом цього є реакція суспільства на повідомлення про факти корупції, які останніми роками сприймаються досить спокійно і розглядаються як способи вирішення особистих проблем. Загальна байдужість до того, що відбувається, є ще одним негативним наслідком скорумпованого суспільства. Це також є свідченням поширення корупції на всіх рівнях суспільства і домонструє низький рівень згоди населення рішуче протидіяти корупції.

322. Корупція не є якістю людини, наданою їй від народження. Ця властивість закладається у свідомість людини під впливом середовища, в якому вона формується, тієї атмосфери, яка є навколо неї, через засвоєння змалку моделі поведінки, яка, хоч і називалася аморальною, але заохочувалася.

У вирішенні цієї проблеми велика роль належить прикладові істинного християнського життя. Християнин повинен всіляко протистояти такій суспільній ваді — не брати участи в корупційних справах і не мовчати, коли це роблять інші. Спільнота держави може бути врятована від цього лиха лише поворотом до християнських цінностей, християнського життя, до тих засад, яких навчав Христос для вічного спасіння.

За умови глобального поширення корупції, її викорінення неможливе без належного законодавчого втручання. Але яким би ефективним не було законодавство, необхідне також духовне відтворення народу, відновлення цінностей, які були занедбані протягом десятиліть, коли Україна була втягнена до тоталітарної імперії. Потрібно поширювати ідеї, погляди, які би втілилися в індивідуальний духовний світ, у свідомість теперішнього покоління та виховувалися в наступних.

323. Одним із характерних явищ корумпованого суспільства є так звані групи суспільного тиску. Це конституційно не інтегровані, зорганізовані власноруч спілки, члени яких пов'язані однаковими економічними інтересами. Вони намагаються впливати (і навіть чинити тиск) на громадську думку, політичні партії та парламенти, на уряди, державну адміністрацію та законодавство, а також на групи тиску протилежного спрямування з метою досягнення вузьких приватних інтересів, цілком ігноруючи при цьому спільне благо всіх громадян держави. Їх мета — отримати якомога більшу владу в суспільному просторі, навіть якщо таке владарювання не передбачене чинним законодавством. Від політичних партій, які щонайменше за своїм задумом повинні представляти інтереси всього народу або його частини, групи тиску відрізняються звуженням сфери інтересів (до захисту інтересів лише своїх членів).

Вони намагаються:

ввести своїх представників у політичні партії як кандидатів у депутати;

пролобіювати свої інтереси в парламенті, уряді й державній адміністрації.

Християнське суспільне вчення наголошує, що спільне благо держави є вищим за групові інтереси згаданих груп, тому треба апелювати до свідомости й моральної відповідальности їхніх функціонерів.



162 Там само, № 20.

163 Там само, № 75.

164 Митр. Андрей Шептицький. Як будувати Рідну Хату… Львів 2003, с.   15.

165 За матеріялами доповіді Зоряни Спільник «Корупція — суспільна хвороба сучасности» (Рим, 14 лист. 2001); див.: www.ugcc.org.ua/ukr/sobor/research/Interviews/coruption.

 

На початок 


© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC