Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• Державна влада
• Права та обов’язки державної влади
• Межі державної влади і право народу чинити опір
• Моральна відповідальність за державу
• Політичний устрій
• Любов до батьківщини
 Любов до рідного народу та його культури
   Любов до рідного народу та його культури


Любов до рідного народу та його культури

333. Народ є іншою дійсністю, аніж держава. Він є духовною спільнотою і може існувати незалежно від території, може не мати власної державної організації. Не слід ототожнювати народ із батьківщиною. Поняття «батьківщина» нерозривно пов'язується з територією, а поняття «народ» — із суспільним середовищем та культурою.

334. Найголовнішим і об'єктивним елементом народу є те, що він є спільнотою осіб, яка походить від давніх спільних предків. Ця спільнота відрізняється своєю мовою, традицією, історією, культурною спадщиною. Вона має свої права та обов'язки суспіль­ного творення єрархії вартостей, які зумовлюють опти­мальний розвиток людських осіб.

«Завдання українського народу буде в тому, щоб створити такі суспільно-християнські обставини, які запевнювали б громадянам правдиве і стале щастя та мали досить внутрішньої сили, щоб поборювати відосередні тенденції внутрішнього розкладу й успішно захищати межі від зовнішніх ворогів» (177).

335. Культура — це другий важливий елемент, який поєднує народ (мова, релігія, звичаї, література). Тому можна визначити народ, як об'єднання людей, які мають спільне походження і пов'язані між собою правами й обов'язками творення спільної духовної культури. Таким чином, народ, окреслений християнською етикою, є аксіологічною категорією, тобто чинником багатьох вартостей для особи як індивідууму та спільноти осіб.

336. «Що ж робить якесь число людей одним народом? Передовсім мова. Всі, що по-українськи говорять, або що вважають українську мову за рідну, будуть становити український нарід» (178).

Народ створює і гарантує людині «простір» для її природного розвитку, з якого особа черпає життєдайну силу для свого росту і дозрівання. Це стається завдяки спільноті. Через народ переда­ються національні, моральні вартості, зразки поведінки, які стають ідеалами; національна традиція вказує на те, що v морально добре, а що — ні.

Усю цю етичну дійсність називають також етносом народної спільноти (сюди входить етична свідомість: моральні цінності, обов'язки, відповідальність). Моральна свідомість — це також ціла сфера моральних переконань.

Інша площина — це цілісність поведінки спільноти (стиль буття) в зовнішній сфері (визначена поведінка людей за подібних обставин і у схожих ситуаціях). «Етична субстанція» народу — це істотний елемент, який формує і розвиває людину в моральній сфері. Це фундамент, на якому людина може збудувати свою єрархію вартостей.

337. Народна культура розвивається в інтелектуальній, релігійній, моральній, естетичній, суспільній площинах, завдяки яким вона подає людині вартості різного типу, впливає на особу, допомагає зростанню її людяности. Кожен християнин, змістом життя якого є любов до Бога та ближнього, покликаний глибоко любити свій народ, робити свій внесок у збереження і розвиток його культурної та духовної спадщини.

338. Християнська концепція культури — це теорія інтегральної культури, яка прагне до повного розвитку людської особистости. Культурна свідомість, відірвана від материнського лона християнства, продукує новітній світоглядний феномен — філософський плюралізм, який заперечує ідею Божої істини як першооснови творчих пошуків людини.

Дехристиянізація, розмиття фундаментальних основ етики та етичних цінностей спричинили переорієнтацію людини з духовности на сухий раціоналізм, з найвищих ідеалів на прагматизм. Це позначилося на культурному організмі.

Отже, актуальним є питання духовної організації як окремої людини, так і культури. Завданням кожного християнина є побудова і розвиток справжньої християнської культури, яка формує сумління, забезпечує духовне дозрівання людини та її розвиток.



177 Митр. Андрей Шептицький. Як будувати Рідну Хату… Львів 2003, с.   5.

178 Там само, с. 24.

 

На початок 


© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC