Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• 01.09.2007
• 02.09.2007
• 03.09.2007
• 04.09.2007
• 05.09.2007
 06.09.2007
• 07.09.2007
• 08.09.2007
• 09.09.2007
• 10.09.2007
• 11.09.2007
• 12.09.2007
• 13.09.2007
• 14.09.2007
• 15.09.2007
• 16.09.2007
• 17.09.2007
• 18.09.2007
• 19.09.2007
• 20.09.2007
• 21.09.2007
• 22.09.2007
• 23.09.2007
• 24.09.2007
• 25.09.2007
• 26.09.2007
• 27.09.2007
• 28.09.2007
• 29.09.2007
• 30.09.2007
   06.09.2007

6 вересня 2007 року


Св. свящмуч. Євтихія.



Святий Євтихій

Святий Євтихій був учнем св. апостола Івана Богослова. Він був висвячений на єпископа Севастії в Палестині. Перетерпівши ув'язнення і тортури за Христову віру, закінчив Євтихій своє праведне життя у глибокій старості. Деякі дослідники вважають, що він загинув мученицькою смертю.

На початок 



Послання ап. Павла до Галатів 3, 23-4, 5

Браття, раніш ніж прийшла віра, ми були замкнені під охороною закону, очікуючи віри, що мала відкритися, так що закон був нашим виховником аж до Христа, щоб ми вірою оправдалися. Як уже прийшла віра, ми вже більш не під виховником, бо всі ви сини Божі через віру в Христа Ісуса. Всі бо ви, що у Христа христилися, в Христа одягнулися. Нема юдея ні грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ні жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі, А коли ви Христові, ви потомство Авраама, наслідники за обітницею. Кажу бо: доки наслідник — малоліток, він нічим не відрізняється від слуги, хоч він і пан усього, але стоїть під опікунами та домоправителями до призначеного батьком часу. Отак і ми, як були малолітками, були підневолені первням світу. Коли ж сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення.

На початок 



Євангеліє від Марка 6, 30-45

В той час апостоли вернулися до Ісуса і розповіли Йому про все, що робили й чого навчали. Він їм каже: Ідіть самі одні осторонь, десь на самоту, і відпочиньте трохи. Бо тих, що приходили і відходили, було так багато, що вони не мали часу навіть що перекусити. І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні. Але їх бачили, як вони відпливали, і багато пізнали їх, і пішки збіглись туди з усіх міст, і випередили їх. Вийшовши, Ісус побачив силу народу і змилосердився над ними, бо вони були, немов вівці без пастиря. І Він навчав їх чимало. А коли була вже пізня година, приступили до Нього Його учні і кажуть: Місце самотнє тут, і час уже пізній. Відпусти їх, хай підуть в околишні слободи й села та куплять собі що їсти. А Він відповів їм: Дайте ви їм їсти. Вони Йому кажуть: Хіба піти нам купити хліба за двісті динаріїв і дати їм їсти? Він каже їм: Скільки хлібів маєте? Підіть і подивіться. Довідавшись, вони кажуть: П'ять хлібів і дві рибі. І велів їм посадити всіх гуртками на зеленій траві. І посідали гуртками по сотні та півсотні. Узяв Ісус п'ять хлібів і дві рибі і, звівши очі на небо, благословив, і розломив хліби, і став роздавати учням, щоб клали перед ними, і розділив дві рибі між усіма. І їли всі і наситилися. І назбирали куснів хліба повних дванадцять кошів та рештки риби. Тих же, що їли, було п'ять тисяч чоловік. Зараз же заставив учнів сідати в човен і плисти поперед Нього на той бік до Витсаїди, поки Він не відпустить народ.

На початок 



Оповідач

Жив собі колись чоловік. Був він бідний, однак не журився – радів навіть із дрібниць. А ще в нього була мрія. Навколишній світ здавався йому сірим, жорстоким, безжальним, хворим. Чоловік страждав від цього. Якось зранку, коли він минав майдан, залитий сонячним світлом, йому спало на думку: „А якщо я розповідатиму людям історії? Може, мені вдасться розбудити у них прагнення добра й любови? А це допоможе їм стати щасливими”.

Чоловік сів на лавці і став голосно розповідати. Старі, жінки і діти затримувалися на хвильку, аби його послухати. А потім поверталися і йшли своєю дорогою. Оповідач знав, що змінити світ за один день не вдасться, а тому не розчаровувався. Наступного ранку він повернувся на те саме місце і знову ділився з вітром найзворушливішими почуттями свого серця. Люди знову затримувалися, але було їх менше, ніж у перший день. Хтось висміював його, ще хтось казав, що він несповна розуму. Оповідач і далі незворушно вів свою бесіду.

Чоловік уперто щодня приходив на майдан, аби промовляти до людей, аби дарувати їм свої історії про любов і дива. Але зацікавлених було все менше й менше. Тепер оповідач залишився сам. Він промовляв до хмар і до тіней перехожих – але не здавався.

Врешті чоловік зрозумів, що не може – і не хоче – займатися чимось іншим, окрім як розповідати свої історії, навіть якщо вони нікого не цікавлять. Він говорив із закритими очима, цілком віддаючись своїй оповіді. Його зовсім не турбувало, що не має жодного слухача.

Минали роки. Одного зимового вечора, коли він у сутінках розповідав якусь дивовижну історію, хтось потягнув його за рукав. Чоловік відкрив очі і побачив хлопця. Хлопець із насміхом спитав: „Хіба не бачиш, що тебе ніхто не слухає і ніколи слухати не буде? Чого, до біди, ти марнуєш свій час?”

„Я люблю своїх ближніх, – відповів оповідач, – і хотів би, щоб вони стали щасливими”.

Хлопець розреготався.

„І що, божевільцю, чи вони стали такими?”

„Ні”, – відповів чоловік, хитаючи головою.

„То чого ти вперся?” – спитав хлопець, несподівано перейнявшись співчуттям до співбесідника.

„Оповідав і оповідатиму історії аж до смерти. Раніше я хотів змінити світ... – на цьому слові чоловік замовк, а далі його погляд прояснів і він закінчив думку: – А тепер розповідаю, щоб світ не змінив мене”.

 

„Бог є в нашому серці. Він каже нам, що ми маємо бути добрими”, написала одна дівчинка у зошиті з катехизму.

Катехитка спитала: „А якщо ти Його не слухаєш?”

Дівчинка, широко відкривши очі, відповіла: „Але Він увесь час це повторює”.

Наполегливо, всупереч усьому, Бог постійно повторює свою історію.


Бруно Ферреро. Часом досить промінчика. - Свічадо, 2004

На початок 



Прохання про молитву

З 9 грудня 2003 року на цьому місці у "Покутті" Ви можете подати своє прохання про молитву. А ми передамо його сестрам-монахиням Української Греко-Католицької Церкви, які будуть молитися у Вашому намірі. Якщо Ви не заперечуватимете, прохання буде активізоване тут (тільки текст прохання, без вказівки імені та прізвища того, хто просить про молитву).

Запрошуємо відвідувачів нашої сторінки до спільної молитви, адже Господь наш Ісус Христос сказав: "Де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них" (Мт. 18, 20), - а також: "Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам" (Мт. 7, 7). Як відомо, молитви є різні (одна триває декілька хвилин і інша - лічені секунди), тому просимо про таку молитву, яку матимете змогу промовити.

Просимо помолитися

- за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея (Шептицького) та Ісповідника віри Патріарха Йосифа (Сліпого);
- за здоров'я та ласки Божі для Олени, Насті, Дмитра;
- за благословення для Андрія та Оксани, за мир злагоду і любов у їхній сім'ї і щоб Господь Бог подарував їм дитину;
- за благословення для Андрія, Лесі та Юлії і, щоб Господь допоміг їм подолали ту складну ситуацію, в якій вони опинилися;
- за одужання Мар'яни від алкоголізму;
- за здоров'я та ласки Божі для Марічки;
- за здоров'я душі і тіла Любомири, Юрія, Віктора, Михайла, мир злагоду в їх сім'ї, любов між ними;
- за оздоровлення Юрія від алкоголізму;
- за навчання Віктора и Михайла, Боже благословення для них.



У зв'язку з неполадками в роботі форми для надсилання прохань про молитву, просимо надсилати свої прохання безпосередньо на електронну адресу: press@ugcc.org.ua

Якщо Ви бажаєте залишити своє прохання, то просимо заповнити нижчеподану форму (формулювання прохання має бути чітким і лаконічним).

Ваше ім'я та прізвище:
         
Ваша ел. адреса (e-mail):
         
Текст прохання:
         
                         

На початок 


© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC