Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• 01.09.2007
• 02.09.2007
• 03.09.2007
• 04.09.2007
• 05.09.2007
• 06.09.2007
 07.09.2007
• 08.09.2007
• 09.09.2007
• 10.09.2007
• 11.09.2007
• 12.09.2007
• 13.09.2007
• 14.09.2007
• 15.09.2007
• 16.09.2007
• 17.09.2007
• 18.09.2007
• 19.09.2007
• 20.09.2007
• 21.09.2007
• 22.09.2007
• 23.09.2007
• 24.09.2007
• 25.09.2007
• 26.09.2007
• 27.09.2007
• 28.09.2007
• 29.09.2007
• 30.09.2007
   07.09.2007

7 вересня 2007 року


Перенесення мощей св. ап. Вартоломія.
Св. ап. Тита.



Перенесення мощей святого Вартоломія

Церковні життєписці стверджують, що св. Вартоломій загинув мученицькою смертю. Його святі мощі перебували в місті Дарі у Месопотамії, а опісля, коли погани кинули домовину з мощами св. Вартоломія в море, вона чудесним способом доплила до острова Липарі поблизу Сицилії. Під час нападу сарацинів на цей острів розбійники порозкидали кості св. апостола, але один чернець позбирав їх і потайки сховав. У 839 році мощі св. Вартоломія перевезли в Беневент, де вони прославилися численними чудами.

Святий Тит

Святий Тит походив з поганської родини. До Христової віри навернув його, мабуть, св. апостол Павло, що називає його своїм сином. Своєю чеснотою й щирою працею він здобув собі таку прихильність св. Павла, що той покликав його на свого писаря. У 51 році взяв св. Павло Тита з собою на Собор в Єрусалимі, щоб обговорити справу зберігання Мойсейових обрядів.

Під кінець 56 року св. Павло вислав Тита з Ефесу до Коринту, щоб він усунув там згіршення й роздор у церковній громаді. Він добре виконав своє завдання, але не хотів прийняти від коринтян ніякого дару. Наступним разом вислав був апостол Павло Тита до Коринту, щоб позбирав милостиню для вбогих християн в Єрусалимі.

Коли св. Павло прибув з Рима на проповідування Христової віри на острів Крит, то висвятив Тита на єпископа цього острова, щоб він докінчив тут розпочате св. Павлом апостольське діло. Це знак, яке велике довіря мав св. Павло до Тита. В тому часі, коли Тит був єпископом Криту, св. Павло написав йому послання з різними духовними поученнями; в тім листі він передусім підкреслює, якими прикметами повинен визначатися єпископ і різні стани його вірних. Пізніше мав Тит проповідувати Христову віру в Далматії, а можливо, що відвідав теж св. Павла в Римі. Вернувшись опісля на кострів Крит, поширював християнство на поблизьких островах. Закінчив своє життя на Криті в глибокій старості, приблизно 96 року по Христі. його св. мощі мали спочивати в катедрі в місті Ґортині. Його голову перенесли до базиліки св. Марка в Венеції, де вона втішається почитанням побожного народу.

На початок 



Послання ап. Павла до Галатів 4, 8-21

Браття, колись ви, не знаючи Бога, служили богам, що не були богами. Тепер же, коли ви пізнали Бога чи, краще кажучи, коли Бог пізнав вас, як ви можете вертатися знову до немічних та вбогих первнів, яким, як колись, хочете знову служити? Вважаєте пильно на дні, на місяці, на пори та на роки! Боюсь за вас, чи не працював я коло вас даремно. Благаю вас, брати, будьте як я, бо і я такий, як ви. Ви мене нічим не образили. Ви знаєте, як я через недугу тіла проповідував вам перший раз євангеліє, і, не зважаючи на мою недугу, яка була вам спокусою, ви не погордували мною і не відіпхнули, але, як ангела Божого, прийняли, як Христа Ісуса. Де ж вона, тепер, та ваша радість? Свідчу вам, що якби можна було, ви були б вирвали собі очі і мені дали б! Невже я вам став ворогом, говорячи вам правду? Та ті нещиро вас ревнують; вони вас хочуть від нас відвернути, щоб ви про них дбали. Воно добре — ревнувати, але у добрім, і завжди, не лиш тоді, коли я між вами. О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос у вас не зобразиться! Хотів би я бути серед вас тепер і змінити мою мову, бо сам не знаю, що мені з вами робити. Скажіть мені, ви, що хочете бути під законом, чи ви не знаєте закону?

На початок 



Євангеліє від Марка 6, 45-53

В той час заставив Ісус учнів сідати в човен і плисти поперед Нього на той бік до Витсаїди, поки Він не відпустить народ. Відпустивши їх, пішов на гору молитися. Як настав вечір, човен був серед моря, а Він сам один на землі. Коли ж побачив, як вони втомилися веслуючи, бо вітер їм був противний, пішов до них близько четвертої сторожі ночі, ідучи по морю, і хотів минути їх. Вони ж, побачивши, як Він ступає по морю, гадали, що то примара, і закричали. Усі бо бачили Його і налякались, а Він вмить заговорив до них, кажучи: Будьте мужні: це Я, не бійтеся! І ввійшов до них у човен, і ущух вітер. Вони в собі вельми здуміли, понад міру, бо не розуміли чуда з хлібами — серце в них було нечуле. І, перепливши, прибули і причалили вони в землю Генезаретську.

На початок 



Вогонь

Однієї холодної зимової ночі шестеро людей опинилося на безлюдному острові. Кожен тримав у руках шматок дерева. На тому клаптику землі, загубленому у Північному морі, зовсім не було дерев. Посередині поволі догоряло вогнище – бракувало дров.

Мороз ставав щораз дошкульніший.

Найближче до вогнища стояла жінка. В якусь мить поблиск вогню вихопив із темряви обличчя темношкірого іммігранта. Жінка побачила його, і ще міцніше стиснула у руці свій шматок дерева. „Чому я маю вкидати у вогонь своє поліно, – думала вона, – щоб обігріти бездомного ледаря, який прийшов відібрати у мене хліб і працю?”

Чоловік, який стояв побіч неї, помітив іншого, що не належав до його партії. „Змарнувати цінний шматок дерева для політичного супротивника? – міряв ненависним поглядом свого опонента. – Ніколи й нізащо!”

Третій був одягнений доволі нужденно і весь час кутався у брудну маринарку, намагаючись сховати поліно. Його ж сусід явно виглядав на багача. „Чому я мушу витрачати свої дрова на лінивого багатія?”

Думки багача увесь час оберталися навколо його статків, які складали два будинки, чотири авта і великий рахунок у банку. Батарейка його сотового телефону розряджена. „Треба за будь-яку ціну зберегти свій цурпалок. Не пускати ж його в хід заради цих лінюхів і невдах”.

У слабкому світлі майже згаслого вогнища темношкіре обличчя іммігранта викривилось у мстивій гримасі. Він з усіх сил стискав у руці дерев'яний уламок. Йому було добре відомо, що усі ці білі його погорджують. „Нізащо не вкину своїх дрів до купи приску, – злосливо зиркаючи, вирішив він. – Настав час розплати!”

Останнім членом цієї сумної компанії був чоловік скупий і недовірливий. Він ніколи нічого не починав, якщо це не приносило йому користи. Давати тільки тому, хто щось дає – така була його засада. „Їм доведеться дорого заплатити за цей шмат дерева”, – думав він.

Усіх їх знайшли замерзлими, з дерев'яними цурпалками у застиглих руках.

Вони загинули не через морозяну погоду, а через внутрішнє обмерзання.

 

Може, у твоїй родині, у твоїй спільноті тліє вогонь, що ось-ось загасне? Що ти зробиш зі шматком дерева у своїй руці?


Бруно Ферреро. Часом досить промінчика. - Свічадо, 2004

На початок 



Прохання про молитву

З 9 грудня 2003 року на цьому місці у "Покутті" Ви можете подати своє прохання про молитву. А ми передамо його сестрам-монахиням Української Греко-Католицької Церкви, які будуть молитися у Вашому намірі. Якщо Ви не заперечуватимете, прохання буде активізоване тут (тільки текст прохання, без вказівки імені та прізвища того, хто просить про молитву).

Запрошуємо відвідувачів нашої сторінки до спільної молитви, адже Господь наш Ісус Христос сказав: "Де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них" (Мт. 18, 20), - а також: "Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам" (Мт. 7, 7). Як відомо, молитви є різні (одна триває декілька хвилин і інша - лічені секунди), тому просимо про таку молитву, яку матимете змогу промовити.

Просимо помолитися

- за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея (Шептицького) та Ісповідника віри Патріарха Йосифа (Сліпого);
- за благословення для Андрія та Оксани, за мир злагоду і любов у їхній сім'ї і щоб Господь Бог подарував їм дитину;
- за благословення для Андрія, Лесі та Юлії і, щоб Господь допоміг їм подолали ту складну ситуацію, в якій вони опинилися;
- за здоров'я та ласки Божі для Марічки.



У зв'язку з неполадками в роботі форми для надсилання прохань про молитву, просимо надсилати свої прохання безпосередньо на електронну адресу: press@ugcc.org.ua

Якщо Ви бажаєте залишити своє прохання, то просимо заповнити нижчеподану форму (формулювання прохання має бути чітким і лаконічним).

Ваше ім'я та прізвище:
         
Ваша ел. адреса (e-mail):
         
Текст прохання:
         
                         

На початок 


© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC