Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• 01.09.2007
• 02.09.2007
• 03.09.2007
• 04.09.2007
• 05.09.2007
• 06.09.2007
• 07.09.2007
• 08.09.2007
 09.09.2007
• 10.09.2007
• 11.09.2007
• 12.09.2007
• 13.09.2007
• 14.09.2007
• 15.09.2007
• 16.09.2007
• 17.09.2007
• 18.09.2007
• 19.09.2007
• 20.09.2007
• 21.09.2007
• 22.09.2007
• 23.09.2007
• 24.09.2007
• 25.09.2007
• 26.09.2007
• 27.09.2007
• 28.09.2007
• 29.09.2007
• 30.09.2007
   09.09.2007

9 вересня 2007 року

Неділя 15-а по Зісл. Святого Духа.

Преп. Пімена.



Святий Пімен

Святий Пімен народився 330 року і був за походженням єгиптянином. У 355 році юнак разом із рідними братами почав вести боговгодне життя у Скитській пустелі. Пізніше вони збудували монастир на руїнах поганської святині, де жили під проводом найстаршого брата Ануба. Невдовзі до них почали долучатися побожні юнаки, які прагнули досконалості. Часто відвідуючи пустельників, Пімен користав з їхнього досвіду і духовних настанов. Після смерті Ануба Пімен перейняв на себе управу чернечою громадою. Під кінець життя Пімен повернувся у пустелю, але через часті напади варварів знову повернувся до монастиря. Пімен, якого назвали "світильником світу і прикладом для монахів", помер у 440 році, проживши 100 літ.

На початок 



2 послання ап. Павла до Коринтян 4, 6-15

Браття, Бог, який сказав: нехай із темряви світло засяє, освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на лиці Ісуса Христа. Ми маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб було видно, що велич сили є від Бога, а не від нас. Нас тиснуть звідусіль, але ми не пригноблені; ми в труднощах, та ми не втрачаємо надії; нас гонять, та ми не покинуті; ми повалені, та не погублені. Увесь час носимо в тілі смерть Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним. Нас бо ввесь час живими віддають на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі. І так смерть діє в нас, а життя у вас. Та маючи той самий дух віри, про який написано: Я вірував, тому й говорив, і ми віруємо, тому й говоримо; бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, воскресить і нас з Ісусом і поставить з вами побіч себе. Бо все це ради вас, щоб благодать, множачись через багатьох збагатила дяку на славу Божу.

На початок 



Євангеліє від Матея 22, 35-46

В ті дні один законовчитель приступив до Ісуса і спитав Його, спокушаючи: Учителю, котра найбільша заповідь у законі? Він сказав до нього: Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, і всією думкою твоєю: це найбільша і найперша заповідь. А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого. На цих двох заповідях стоять увесь закон і пророки. Коли фарисеї були вкупі, Ісус спитав їх: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Кажуть Йому: Давидів. Він до них мовить: Як же Давид у натхненні називає Його Господом, кажучи: Господь промовив Господеві Моєму: Сиди праворуч Мене, доки не покладу ворогів твоїх підніжком ніг твоїх. Коли, отже, Давид Його називає Господом, як Він може бути його сином? Ніхто не міг Йому відповісти ні слова. І від того дня ніхто не важився більше Його питати.

На початок 



На долині

Дитину, що мешкала у долині, страшенно вабили гори, що виднілися ген-ген на обрії.

Вкриті синюватою паволокою, спрямовані у небо, вони здавалися хлопчині райським куточком, напротивагу до суворої сірої землі, на якій мешкав.

Коли хлопець виріс і став чоловіком, він таки рушив на поклик, маючи намір добратися до того чарівного місця.

Подорож тривала довго, через яри та долини.

Виснажений важкою дорогою, чоловік урешті видерся на вершину гори. Однак, глибоко розчарований, побачив, що гори насправді не голубі, а сірі і дикі – безладно нагромаджене каміняччя. Видовище це було аж ніяк не краще від місцини, яку він покинув. Та враз на обрії він уздрів ще одні гори – синьо-фіялкові, осяяні золотавими променями.

Чоловік знову подався у мандрівку. Треба було немало часу, аби до них добратися. Але й там, коли він підходив ближче, авреоля із блавату зникала і перед мандрівцем залишалися сірі скелі і випалена трава. Та овид знову явив йому щось блакитно-рожеве. Чоловік далі рушив у дорогу... І завжди на нього чекало розчарування: коли доходив до нової землі, вона виявлялася суворою, висохлою і сірою.

Лиш сягнувши старости, чоловік нарешті зрозумів, що його пошуки марні; він постановив повернутися назад – туди, звідки вирушав у далеку мандрівку.

Усі краї, які він колись полишив, тепер здавалися йому небесно-блакитними, осяяними дивовижним золотавим світлом.


Бруно Ферреро. Часом досить промінчика. - Свічадо, 2004

На початок 



Прохання про молитву

З 9 грудня 2003 року на цьому місці у "Покутті" Ви можете подати своє прохання про молитву. А ми передамо його сестрам-монахиням Української Греко-Католицької Церкви, які будуть молитися у Вашому намірі. Якщо Ви не заперечуватимете, прохання буде активізоване тут (тільки текст прохання, без вказівки імені та прізвища того, хто просить про молитву).

Запрошуємо відвідувачів нашої сторінки до спільної молитви, адже Господь наш Ісус Христос сказав: "Де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них" (Мт. 18, 20), - а також: "Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам" (Мт. 7, 7). Як відомо, молитви є різні (одна триває декілька хвилин і інша - лічені секунди), тому просимо про таку молитву, яку матимете змогу промовити.

Просимо помолитися

- за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея (Шептицького) та Ісповідника віри Патріарха Йосифа (Сліпого);
- за здоров'я та ласки Божі для Олени, Насті, Дмитра;
- за благословення для Андрія та Оксани, за мир злагоду і любов у їхній сім'ї і щоб Господь Бог подарував їм дитину;
- за благословення для Андрія, Лесі та Юлії і, щоб Господь допоміг їм подолали ту складну ситуацію, в якій вони опинилися;
- за одужання Мар'яни від алкоголізму;
- за здоров'я та ласки Божі для Марічки;
- за здоров'я душі і тіла Любомири, Юрія, Віктора, Михайла, мир злагоду в їх сім'ї, любов між ними;
- за оздоровлення Юрія від алкоголізму;
- за навчання Віктора и Михайла, Боже благословення для них.



У зв'язку з неполадками в роботі форми для надсилання прохань про молитву, просимо надсилати свої прохання безпосередньо на електронну адресу: press@ugcc.org.ua

Якщо Ви бажаєте залишити своє прохання, то просимо заповнити нижчеподану форму (формулювання прохання має бути чітким і лаконічним).

Ваше ім'я та прізвище:
         
Ваша ел. адреса (e-mail):
         
Текст прохання:
         
                         

На початок 


© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC