Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• 01.07.2008
• 02.07.2008
• 03.07.2008
• 04.07.2008
• 05.07.2008
• 06.07.2008
• 07.07.2008
• 08.07.2008
• 09.07.2008
• 10.07.2008
• 11.07.2008
• 12.07.2008
• 13.07.2008
• 14.07.2008
• 15.07.2008
• 16.07.2008
• 17.07.2008
• 18.07.2008
• 19.07.2008
• 20.07.2008
• 21.07.2008
• 22.07.2008
 23.07.2008
• 24.07.2008
• 25.07.2008
• 26.07.2008
• 27.07.2008
• 28.07.2008
• 29.07.2008
• 30.07.2008
• 31.07.2008
   23.07.2008

23 липня 2008 року

Преп. Антонія Печерського, Київського.
Свв. сорока п'яти мучч., що в Никополі Вірменському.
Свв. братів мучч. Франціска, Мутія, Рафаїла і тих, що з ними в Дамаску вбитих
.

 

 

 

Святий Антоній Печерський

Святий Антоній Печерський народився 983 року у Любечі на Чернігівщині. Ще юнаком посвятився Господеві й жив у печері. Незабаром вирушив на грецьку гору Атон, щоб навчатися подвижницькому життю. У монастирі св. Атанасія постригся у ченці. 1051 року він повернувся додому і поселився у печері на горі неподалік Києва. Там Антоній вів самотнє життя у молитві, чуванні й пості. Згодом до нього долучилися побожні юнаки, які бажали жити богоугодним життям. Антоній був основоположником чернецтва на Русі-Україні й засновником Києво-Печерської лаври. Останні роки свого чернечого подвигу прожив на самоті. Господь наділив його даром зцілення недужих. 1073 року Антоній помер і був похований у Києво-Печерській лаврі. На його гробі діялися численні чуда.

Сорок п'ять мучеників Никопольських

Сорок п'ять мучеників постраждали у вірменському місті Никополі за царювання імператора Лікинія (307-324), співправителя Костянтина Великого. Лікиній жорстоко переслідував християн і в своїй східній області видав указ віддавати на муки і смерть всіх, хто не погоджується повернутися до язичництва. Коли почалися переслідування в Никополі, більше сорока послідовників Христових зважилися добровільно з'явитися до гонителів, відкрито визнати віру в Сина Божого і прийняти муки. Святих ісповідників очолювали Леонтій, Маврикій, Данило, Антоній, Олександр, що відрізнялися своїм добродійним життям. Урядовець, до якого прийшли святі ісповідники, був здивований одностайністю і мужністю людей, які добровільно прирікали себе на муки і смерть. Він прагнув переконати їх відректися від Христа і принести жертву язичницьким богам, але святі були непохитні. Вони спростовували всі доводи правителя, доводячи йому всю помилковість віри в мерзенних, рукотворних язичницьких богів. Тоді урядовець наказав бити християн по обличчю камінням, а потім закувати і кинути в темницю.

Коли святі мученики опівночі співали псалми, несподівано з'явився їм Ангел Господній, і темниця осяялася світлом. Ангел оголосив мученикам, що їх подвиг наближається до кінця, а імена вже записані на Небесах. Двоє темничных вартових, Меней і Вірілад, які бачили що відбувалося, увірували в Христа. На наступний ранок правитель вирішив віддати на смерть Христових ісповідників. Після звірячих катувань їх спалили у вогні, а кістки кинули в річку († біля. 318). Благочестиві люди знайшли їх, зібрали і зберегли. Пізніше, коли була дана свобода Христовій Церкві, на тому місці був споруджений храм на честь святих 45-ти мучеників.

 

На початок 

 

 

1 послання ап. Павла до Коринтян 2, 9-3, 8

Браття, чого око не бачило і вухо не чуло, що на думку людині не спало, те приготовив Бог тим, що люблять Його. Нам же Бог об'явив те Духом, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі. Хто бо з людей знає, що в людині, як не дух людський, який у ній? Так само й того, що в Бозі, ніхто не знає, крім Духа Божого. Ми ж прийняли не духа світу, а Духа, що від Бога, щоб знати, що нам дароване Богом; про це ми й говоримо не мовою, якої нас навчила людська мудрість, але якої навчив Дух Святий: духовні речі навчають духовними словами. Тілесна ж людина не приймає того, що походить від Духа Божого; це глупота для неї, і вона не може його зрозуміти, воно бо оцінюється Духом. Духовна ж людина судить усе, але її ніхто не судить. Бо хто пізнав думку Господню, щоб його навчати? Ми ж маємо думку Христову. Та і я, брати, не міг до вас говорити, як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі. Я молоком поїв вас, не їжею, бо не могли її їсти, та й тепер ще не можете, бо ви ще тілесні. Коли між вами заздрість та суперечки, хіба ви не тілесні і не поводитесь, як звичайні люди? Бо коли хто каже: Я Павлів, а інший: Я Аполлосів, хіба ви не звичайні люди? Що таке Аполлос, що Павло? Слуги, через яких ви увірували, і то як кому дав Господь. Я посадив, Аполлос поливав, але Бог дав зріст, так що ні той, хто садив, є чимось, ні той, хто поливав, але Бог, що дає зріст. І хто садить, і хто поливає - одне; але кожний отримає свою нагороду, згідно зі своїм трудом.

 

На початок 

 

Євангеліє від Матея 13, 31-36

Сказав Господь притчу оцю: Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік і посіяв на своїм полі. Воно, щоправда, найменше з усіх зерен, але, як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках. Ще іншу притчу оповів їм: Царство Небесне схоже на закваску, яку бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне. Усе це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого, щоб збулося сказане пророком: Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу. Тоді Він відіслав народ і прийшов додому.

 

На початок 

 

Меню не їсться

Шукач істини запитав суфія Джалаледина Румі, чи Коран є доброю книгою для читання.

Той відповів: «Насамперед ти повинен запитати себе само­го, чи принесе вона тобі якусь користь?»

Один християнський містик так говорив про Біблію: «Яким би корисним не було меню, воно не придатне для їди».

 

Ентоні де Мелло "Молитва жаби", том 1 - Свічадо, 1999

На початок 

 

Прохання про молитву

З 9 грудня 2003 року на цьому місці у "Покутті" Ви можете подати своє прохання про молитву. А ми передамо його сестрам-монахиням Української Греко-Католицької Церкви, які будуть молитися у Вашому намірі. Якщо Ви не заперечуватимете, прохання буде активізоване тут (тільки текст прохання, без вказівки імені та прізвища того, хто просить про молитву).

Запрошуємо відвідувачів нашої сторінки до спільної молитви, адже Господь наш Ісус Христос сказав: "Де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них" (Мт. 18, 20), - а також: "Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам" (Мт. 7, 7). Як відомо, молитви є різні (одна триває декілька хвилин і інша - лічені секунди), тому просимо про таку молитву, яку матимете змогу промовити.

Просимо помолитися

- за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея (Шептицького) та Ісповідника віри Патріарха Йосифа (Сліпого);
-
за благословення для Андрія та Оксани, за мир, злагоду і любов у їхній сім'ї, і щоб Господь Бог подарував їм дитину;
- за здоров'я та благословення для Ольги, Романа, Марії, Дмитра, за мир, злагоду і любов у їхній сім'ї
;
-
за Боже благословення для священників Романа, Романа, Івана, Андрія, Миколу, Тимотея, Володимира, Юрія;
- за Боже благословення для сестер Емілії, Бернадети, Ольги, Володимири;
- за упокій воїнів ОУН, УПА, запорізьких козаків знищених Катериною II та душі в чистилищі українського народу;
- за упокій душ, які померли під час голодомору;
- за Боже благословення для готельного бізнесу Михайла, Світлани.

 

У зв'язку з неполадками в роботі форми для надсилання прохань про молитву, просимо надсилати свої прохання безпосередньо на електронну адресу: press@ugcc.org.ua


Якщо Ви бажаєте залишити своє прохання, то просимо заповнити нижчеподану форму (формулювання прохання має бути чітким і лаконічним).

Ваше ім'я та прізвище:
         
Ваша ел. адреса (e-mail):
         
Текст прохання:
         
                         

 

На початок 

 

© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC