Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• 01.08.2008
• 02.08.2008
• 03.08.2008
• 04.08.2008
• 05.08.2008
• 06.08.2008
• 07.08.2008
• 08.08.2008
• 09.08.2008
• 10.08.2008
• 11.08.2008
 12.08.2008
• 13.08.2008
• 14.08.2008
• 15.08.2008
• 16.08.2008
• 17.08.2008
• 18.08.2008
• 19.08.2008
• 20.08.2008
• 21.08.2008
• 23.08.2008
• 24.08.2008
• 25.08.2008
• 26.08.2008
• 27.08.2008
• 28.08.2008
• 29.08.2008
• 30.08.2008
• 31.08.2008
   12.08.2008

12 серпня 2008 року

Свв. Сили й Силуана та інших апп.

 

 

 

Святий Сила

Деякі затяті юдеї домагалися від поган, що приймали християнську віру, зберігати всі старозавітні приписи. На Єрусалимському Соборі в 50 році апостоли постановили не примушувати навернених поган до обрізання. Це рішення Собору доручили також виконати Силі, який вирушив разом з Юдою до Антіохії, щоб повернути місцевим християнам спокій, втішити і скріпити їх у вірі.

Згодом Сила разом зі св. Павлом вирушив на місійну працю у Сирію та Кілікію, а згодом у Македонію, де їх схопили і кинули до в'язниці. Павло і Сила чудесним способом врятувалися, а тюремник, який їх охороняв, навернувся до правдивої віри. Побувавши у Римі, Сила повернувся до Коринта і став єпископом цього міста. Існують передання, що Сила загинув мученицькою смертю в Македонії.

 

На початок 

 

1 послання ап. Павла до Коринтян 12, 12-26

Браття, як тіло - є одне, хоч має багато членів, і всі члени тіла, хоч їх багато, становлять одне тіло, так і Христос. Усі бо ми христилися в одному Дусі, щоб бути одним тілом, чи то юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні, і всі ми були напоєні одним лише Духом. Тіло бо складається не з одного члена, але з багатьох. Коли б нога сказала: Я не рука, отже, не належу до тіла, - хіба тому вона не належить до тіла? І коли б вухо сказало: Я не око, отже, не належу до тіла, - хіба воно тому не належить до тіла? Якби все тіло було оком, де ж тоді був би слух? Якби все воно було вухом, де був би нюх? Та ж Бог розділив члени, кожного з них у тілі, як хотів. Якби все було одним членом, де було б тіло? Та членів є багато, але одне тіло. Не може око сказати руці: Ти мені непотрібна. Чи голова ногам: Ви мені непотрібні. Бо ж члени тіла, що здаються слабшими, найпотрібніші; і тим членам, що здаються непочесними в тілі, даємо більше чести, і наші непристойні члени зазнають більшої шани; ті ж, що у нас пристойні, її не потребують. Та Бог так уклав тіло, що дав більше чести нижчому членові, щоб не було роздору в тілі, але щоб члени дбали однаково один про одного. І як страждає один член, страждають із ним усі члени; і як один член у славі, радіють із ним усі члени.

 

На початок 

 

Євангеліє від Матея 18, 18-22; 19, 1-2; 13-15

Сказав Господь Своїм учням: Істинно кажу вам: Усе, що ви зв'яжете на землі, буде зв'язане на небі, і все, що розв'яжете на землі, буде розв'язане на небі. Істинно кажу вам ще раз: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм Моїм Отцем небесним; бо де двоє або троє зібрані в Моє ім'я, там Я серед них. Тоді підійшов Петро й каже до Нього: Господи, коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати? Ісус промовив до нього: Не кажу тобі, до сімох разів, а до сімдесяти раз по сім. І коли Ісус скінчив ці слова, покинув Галилею, і прибув у сторони Юдеї, що за Йорданом. Сила народу йшла за Ним, і Він їх оздоровив. Тоді привели до Нього дітей, щоб Він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм. Ісус сказав їм: Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне. І, поклавши на них руки, пішов звідти.

 

На початок 

 

Рятувальна станція

На скелястому березі моря, де часто розбивались ко­раблі, стояла собі маленька і зруйнована рятувальна станція. Це була звичайна хижка з однісіньким човном. Жменька людей, що складали команду станції, повністю присвятили себе цій справі: люди вдень і вночі тримали вахту на морі і, незважаючи на власну безпеку, без страху виходили у шторм, якщо тільки бачили, що десь з'являлася ознака корабельної катастрофи. Таким чином було врятовано багато життів, а станція врешті здобула собі славу.

Чим більше відомою ставала станція, тим більше людей з околиць прагнули працювати у чудовій команді. Люди вели­кодушно пропонували свій час та гроші. Тож було прийнято нових членів, закуплено нові човни і навчено нові команди. Хижу замінили на зручний будинок, який би міг відпові­дати потребам потерпілих; і, звичайно, оскільки корабельні катастрофи трапляються не кожного дня, він став популяр­ним місцем зустрічей – щось на зразок місцевого клубу. Минав час... Рятувальники настільки зайнялися спілку­ванням між собою, що зовсім перестали цікавитися ряту­вальною справою, хоч і надалі парадувалися зі значками, на яких був написаний їх девіз – рятування життя. По правді, якщо кого і було врятовано у морі, то це завжди викликало багато галасу і нарікань, бо потерпілі були брудні та хворі й нищили килими та меблі.

Досить швидко громадські акції у клубі стали настільки численними, а рятувальні настільки рідкісними, що на зустрічі членів клубу відбувся щирий обмін думками з цього приводу. Деякі наполягали на тому, щоб поверну­тися до первинних форм організації та діяльності. Було проведено голосування, і тим порушникам спокою, які, як виявилося, складали абсолютну меншість, запропонували покинути клуб і започаткувати інший.

Саме так вони й вчинили – трохи далі вниз по узбереж­жю, і несли допомогу з такою самовідданістю і відвагою, що через деякий час їх героїзм став загальновідомим явищем. Тоді кількість їхніх членів стала зростати, хижу було перебудовано... а їх ідеалізм згас. Якщо ви випадково відвідаєте сьогодні цей район, то побачите велику кіль­кість першорядних клубів, порозкиданих вздовж узбереж­жя. Кожен з них небезпідставно пишається своїм по­ходженням і традиціями. Корабельні катастрофи у тих водах все ще трапляються, проте ніхто, здається, особливо цим не переймається.

Ентоні де Мелло "Молитва жаби", том 1 - Свічадо, 1999

На початок 

 

Прохання про молитву

З 9 грудня 2003 року на цьому місці у "Покутті" Ви можете подати своє прохання про молитву. А ми передамо його сестрам-монахиням Української Греко-Католицької Церкви, які будуть молитися у Вашому намірі. Якщо Ви не заперечуватимете, прохання буде активізоване тут (тільки текст прохання, без вказівки імені та прізвища того, хто просить про молитву).

Запрошуємо відвідувачів нашої сторінки до спільної молитви, адже Господь наш Ісус Христос сказав: "Де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них" (Мт. 18, 20), - а також: "Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам" (Мт. 7, 7). Як відомо, молитви є різні (одна триває декілька хвилин і інша - лічені секунди), тому просимо про таку молитву, яку матимете змогу промовити.

Просимо помолитися

- за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея (Шептицького) та Ісповідника віри Патріарха Йосифа (Сліпого);
-
за благословення для Андрія та Оксани, за мир, злагоду і любов у їхній сім'ї, і щоб Господь Бог подарував їм дитину;
- за здоров'я та благословення для Ольги, Романа, Марії, Дмитра, за мир, злагоду і любов у їхній сім'ї
;
-
за Боже благословення для Віктора, Олександра, Галини, Петра, Каземіра, Світлани, Олени, Оксани, Віри;
- за Боже благословення для Михайла, Олени, Настасії, Маркіяна, Миколи, Ольги, Володимира, Евеліни, Ілони, Геннадія, Ярослава, Марти, Марти, Ірини, Галини, Михайла, Світлани, Світлани.

 

У зв'язку з неполадками в роботі форми для надсилання прохань про молитву, просимо надсилати свої прохання безпосередньо на електронну адресу: press@ugcc.org.ua


Якщо Ви бажаєте залишити своє прохання, то просимо заповнити нижчеподану форму (формулювання прохання має бути чітким і лаконічним).

Ваше ім'я та прізвище:
         
Ваша ел. адреса (e-mail):
         
Текст прохання:
         
                         

 

На початок 

 

© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC