Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• 01.08.2008
• 02.08.2008
• 03.08.2008
• 04.08.2008
• 05.08.2008
• 06.08.2008
• 07.08.2008
• 08.08.2008
• 09.08.2008
• 10.08.2008
• 11.08.2008
• 12.08.2008
 13.08.2008
• 14.08.2008
• 15.08.2008
• 16.08.2008
• 17.08.2008
• 18.08.2008
• 19.08.2008
• 20.08.2008
• 21.08.2008
• 23.08.2008
• 24.08.2008
• 25.08.2008
• 26.08.2008
• 27.08.2008
• 28.08.2008
• 29.08.2008
• 30.08.2008
• 31.08.2008
   13.08.2008

13 серпня 2008 року

Св. і праведного Євдокима.

 

 

 

Святий Євдоким

Святий Євдоким народився 810 року у побожній християнській родині й походив із Каппадокії, що в Малій Азії. Він служив у війську і хоч мав багато нагод до гріха, однак, зберігав непорушною чистоту душі й тіла, сердечно молився і допомагав убогим щедрими милостинями. Завдяки його бездоганній поведінці, сумлінності у виконанні обов'язків імператор призначив його комендантом каппадокійського полку. Євдоким був надзвичайно справедливим і нікому не чинив ніякої кривди.

Коли йому виповнилося 33 роки, він важко занедужав і закінчив своє праведне життя 843 року. При його гробі діялися численні чуда. Коли на прохання матері відкрили гріб, то побачили, що тіло Євдокима було нетлінне, хоч минуло більше двох років. Тоді мощі св. Євдокима перенесли до Царгорода. Там батьки збудували церкву на його честь і поклали в ній святі мощі свого сина.

 

На початок 

 

1 послання ап. Павла до Коринтян 13, 4-14, 5

Браття, любов є довготерпелива, любов лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не рветься до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хто чинить кривду, радіє правдою; все зносить, у все вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не минає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання пропаде, бо знаємо почасти і почасти пророкуємо. Коли настане досконале, недосконале зникне. Коли я був дитиною, говорив, як дитина, думав, як дитина. Коли ж я став дорослим, покинув те, що дитяче. Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно, тоді ж - лицем у лице. Тепер я знаю почасти, тоді пізнаю так, як і я пізнаний. Тим часом залишаються: віра, надія, любов - цих троє, але найбільша з них любов. Понад усе дбайте про любов, жадайте духовних дарів, особливо дару пророцтва. Хто б говорив мовами, не людям говорить, але Богові; бо ніхто його не розуміє, він і говорить духом таємні речі. Хто ж пророкує, говорить людям на повчання, попередження й розраду. Хто мовами говорить, той сам себе повчає; хто пророкує, той повчає Церкву. Я бажав би, щоб ви говорили мовами, але ліпше, щоб ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто мовами говорить, хіба що він пояснює, щоб Церква мала повчання.

 

На початок 

 

Євангеліє від Матея 20, 1-16

Сказав Господь притчу оцю: Царство небесне подібне до чоловіка-господаря, що рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник. Домовившись з робітниками по динарію денно, він послав їх у свій виноградник. А коли вийшов коло третьої години, побачив інших, що бездільно стояли на ринку. І сказав їм: Ідіть і ви в мій виноградник; що буде по справедливості, дам вам. І ті пішли. Коли він знову вийшов, біля шостої та дев'ятої години, зробив так само. Вийшовши коло одинадцятої, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут стоїте увесь день бездільно? Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. І він сказав їм: Ідіть і ви у виноградник. Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві: Поклич робітників і дай їм заплату, почавши від останніх аж до перших. Ті, що прийшли коло одинадцятої години, взяли по динарію. Коли приступили перші, думали, що дістануть більше. Але й вони взяли по динарію. І, взявши, стали ремствувати на господаря, кажучи: Ті останні одну годину працювали, і ти зрівняв їх з нами, що несли тягар і спеку дня. Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, я не кривджу тебе; чи не за динарія ти згодився був зі мною? Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. Хіба не дозволено мені робити зо своїм, що захочу? Чи око твоє лукаве, тому що я добрий? Так-то останні будуть перші, а перші — останніми.

 

На початок 

 

Заповідь

У пустельній країні було мало дерев, тож про плоди годі й говорити. Казали, ніби Бог захотів зробити так, щоб їх вистарчало усім, отож Він явився пророку і промовив: «Ось моя заповідь для всіх живущих і всіх прийдешніх поколінь: ніхто не їстиме більше ніж один плід на день. Запишіть це у Святій Книзі. Той, хто порушить цей закон, – согрішить супроти Бога і супро­ти людства».

Закон ревно виконувався протягом століть, аж поки вчені не віднайшли спосіб перетворити пустелю на квітучу землю. Країна стала багатою на зерно і домашню худобу. І дерева хилилися додолу під вагою плодів, яких ніхто не зривав. А громадські та релігійні авторитети тієї землі надалі продовжували вимагати виконання закону про спо­живання одного плоду.

Кожен, хто називав гріхом проти людства вимогу, аби плоди гнили на землі, був оголошений блюзніром та ворогом моралі. Людей, які висловлювали сумніви щодо мудрості святого слова Бога, вів, як говорили, гордий дух розуму, та бракувало їм духу віри й покірності, бо лише цим шляхом можна досягти Правди.

Під час церковних проповідей часто наголошувалося на тому, що ті, які порушили закон, погано закінчували. І ніколи не згадувалося ані про таку ж кількість тих, які зле скінчили, хоч і щиро підкорялися закону, ані про велику кількість тих, що процвітали, навіть переступивши його.

І нічого не можна було вдіяти, аби змінити закон, бо пророк, який твердив, що отримав його від Бога, вже давно помер. Він, напевно, мав би мужність і бачив би сенс у тому, щоб із зміною обставин змінити закон, адже розумів Слово Боже не як предмет для поклоніння, але як те, що має приносити людям благо.

У результаті знайшлися ті, що відкрито глузували із закону, з Бога та релігії. Інші обходили закон потаємно і завжди з відчуттям провини. Та велика більшість строго дотримувалася його і взагалі прийшла до думки, що є святою просто тому, що й надалі жила безглуздою та застарілою звичкою, яку дуже боялася викинути з життя як непотріб.

Ентоні де Мелло "Молитва жаби", том 1 - Свічадо, 1999

На початок 

 

Прохання про молитву

З 9 грудня 2003 року на цьому місці у "Покутті" Ви можете подати своє прохання про молитву. А ми передамо його сестрам-монахиням Української Греко-Католицької Церкви, які будуть молитися у Вашому намірі. Якщо Ви не заперечуватимете, прохання буде активізоване тут (тільки текст прохання, без вказівки імені та прізвища того, хто просить про молитву).

Запрошуємо відвідувачів нашої сторінки до спільної молитви, адже Господь наш Ісус Христос сказав: "Де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них" (Мт. 18, 20), - а також: "Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам" (Мт. 7, 7). Як відомо, молитви є різні (одна триває декілька хвилин і інша - лічені секунди), тому просимо про таку молитву, яку матимете змогу промовити.

Просимо помолитися

- за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея (Шептицького) та Ісповідника віри Патріарха Йосифа (Сліпого);
- за благословення для Андрія та Оксани, за мир, злагоду і любов у їхній сім'ї, і щоб Господь Бог подарував їм дитину;
- за здоров'я та благословення для Ольги, Романа, Марії, Дмитра, за мир, злагоду і любов у їхній сім'ї;
- за Боже благословення для Руслана і Лесі;
- за упокій Петра, Юстини, Миколи, Василя, Кулини, Миколи, Івана, Матрони;
- за упокій Михайла, Марії, Тетяни, Анни, Петра, Станіслава, Данила, Меланки, Стефи, Михайла, Гриня, Василя, Йосифа;
- за упокій Михайла, Марії, Миколи, Людмили, Валентини, Антона, Єфросинії, Олексія, Семена, Єви.

 

У зв'язку з неполадками в роботі форми для надсилання прохань про молитву, просимо надсилати свої прохання безпосередньо на електронну адресу: press@ugcc.org.ua


Якщо Ви бажаєте залишити своє прохання, то просимо заповнити нижчеподану форму (формулювання прохання має бути чітким і лаконічним).

Ваше ім'я та прізвище:
         
Ваша ел. адреса (e-mail):
         
Текст прохання:
         
                         

 

На початок 

 

© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC