Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• 01.02.2008
• 02.02.2008
• 03.02.2008
• 04.02.2008
• 05.02.2008
• 06.02.2008
• 07.02.2008
 08.02.2008
• 09.02.2008
• 10.02.2008
• 11.02.2008
• 12.02.2008
• 13.02.2008
• 14.02.2008
• 15.02.2008
• 16.02.2008
• 17.02.2008
• 18.02.2008
• 19.02.2008
• 20.02.2008
• 21.02.2008
• 22.02.2008
• 23.02.2008
• 24.02.2008
• 25.02.2008
• 26.02.2008
• 27.02.2008
• 28.02.2008
• 29.02.2008
   08.02.2008

8 лютого 2008 року


Преп. Ксенофонта, дружини його Марії і синів їхніх Аркадія та Йоана.



Святі Ксенофонт, Марія, Аркадій та Йоан

Святі Ксенофонт і Марія жили у V ст. в Царгороді і були дуже побожним християнським подружжям. Вони мали двох синів, Івана та Аркадія, які згодом поїхали на навчання до фінікійського міста Вирита. Невдовзі Ксенофонт важко захворів, тож сини прибули до Царгорода і завдяки їхнім сердечним молитвам батько одужав. Коли хлопці поверталися до Вирита, буря розбила корабель, на якому вони пливли. Однак вони врятувалися, але вода занесла їх у різні місця. Щасливо допливши до берега, юнаки вступили у місцеві монастирі.

Довідавшись згодом про трагедію, батьки думали, що сини потопилися. Невдовзі вони вибралися на прощу до Єрусалима і там за Божим Провидінням зустрілися зі своїми дітьми, які також прибули до міста. Після щасливої і несподіваної зустрічі сини пішли в пустелю служити Богові, а батьки, роздавши майно вбогим, вступили до монастирів, де свято закінчили своє життя.

На початок 



1 соборне послання ап. Петра 1, 1-2; 10-12; 2, 6-10

Петро апостол Ісуса Христа, вибраним переселенцям, розсіяним у Понті, Галатії, Кападокії, Азії та Вітинії, згідно з передбаченням Бога Отця, освяченням Духа, на послух і на скроплення кров'ю Ісуса Христа: Благодать і мир хай вам помножиться. Про це спасіння розвідували й досліджували пророки, що про вашу ласку пророкували. Вони досліджували, на котрий і який час вказував Дух Христа, що був у них, який свідчив наперед про Христові страсті та ту велику славу, яка мала по них настати. І їм було об'явлено, що не собі самим, але вам вони приготували те, що тепер вам оповіщено тими, які через Святого Духа, посланого з неба, вам проповідували; на що навіть і ангели прагнуть споглядати. Бо в Писанні написано: Ось я покладу в Сіоні наріжний, вибраний, дорогоцінний камінь. Хто вірує в нього не осоромиться. Вам, отже, що віруєте, честь, а тим, що не вірять, камінь, що його відкинули будівничі, він став угольним каменем, каменем спотикання і скелею падіння. Вони об нього спотикаються, бо не вірять у слово, на що й вони були призначені. Ви ж рід вибраний, царське священство, народ святий, люд придбаний на те, щоб звістувати похвали Того, хто вас покликав із темряви у дивне світло; ви колись не народ, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер помилувані.

На початок 



Євангеліє від Марка 12, 1-12

Сказав Ісус притчу оцю: Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, найняв його виноградарям і від'їхав на чужину. І послав він у свій час до виноградарів слугу, щоб узяти у них свою частину плодів. Вони його схопили, побили і відіслали ні з чим. І знов послав до них іншого слугу, але й тому побили голову і зневажили. Ще іншого послав він, та вони того вбили. Та багато інших послав він, і їх вони або побили, або повбивали. Мав він єдиного сина возлюбленого, і його послав до них наостанку, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. Та виноградарі ті казали між собою: Це спадкоємець, ходіть, уб'ємо його, і спадщина буде наша. І, схопивши його, вбили і викинули з виноградника. Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Чи ви не читали цього Писання: Камінь, який відкинули будівничі, став каменем наріжним. Господь зробив це, і воно дивне в очах наших. І шукали Його піймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що Він до них сказав цю притчу. І зоставили Його і відійшли.

На початок 



Св. Апостол Петро та управління світом

Одного дня після пробудження святий Петро відчув дивне натхнення; захотів керувати світом. Він не насмілювався висловити своє недоречне прагнення, але Ісус Христос прочитав це в його серці:

– Думаєш, що це легко?

– Може, й ні, – зізнався святий Петро. – Але хотів би спробувати.

– Добре, – відповів Ісус. – На один день сядеш на троні і керуватимеш світом.

І святий Петро опинився на золотому троні, звідки бачив увесь світ – міста, країни, села і всіх людей. Його погляд зупинився на одній старенькій, яка спокійно сиділа на луці, а в той час біла корова і її теля паслися обіч. Якийсь чоловік, проходячи повз неї, затримався і запитав:

– Що ти робиш?

– Пильную корову і телятко. Але тепер захотілося мені їсти, отже, піду щось з'їм.

– А корову і телятко візьмеш зі собою?

– Ні, залишу тут.

– Самих? Не боїшся?

– Ні. Господь Бог заопікується ними.

Святий Петро почув ці слова і, свідомий своєї відповідальності, покинув трон у небесах і зійшов на луку, щоб доглянути тварин, бо не міг зрадити довіри старенької, котра довірилась Богові. Але раптом з'явився рій мух, які налетіли на телятко. Телятко смикнулось, брикнуло і, врешті, почало втікати, а корова за ним.

– У нелегкому становищі опинився я, – мовив до себе святий Петро. Але, прагнучи залишитись на висоті, без вагань, мов стріла, побіг за тваринами. Біг так, що волосся на голові стало дибки. Спершу мусив перестрибнути рів і ледве не перекинув цапа, потім був живопліт, на якому роздер штани, врешті, мусив переплисти річку, в якій ледь не втопився. Але, подолавши усі перешкоди і нарешті наздогнавши втікачів, відчув, що страшенно змучений: у нього перехоплювало подих і підкошувались ноги. Однак схопив тварин за хвости і затягнув назад на луку саме в той момент, коли туди повернулася старенька. Задоволений, що успішно справився зі своїм обов'язком, не показуючись їй, апостол повернувся на небо.

Коли Ісус побачив, що Петро повертається, запитав:

– Ну як, сподобалася тобі роль царя світу?

– Боже Милостивий, це не для мене! Благаю Тебе, звільни мене від цього обов'язку. Я так намучився, щоб не засмутити стареньку! А як би я зумів відгукнутися на всі молитви, котрі возносяться до неба?


"Християнські легенди" - Свічадо, 2000

На початок 



Прохання про молитву

З 9 грудня 2003 року на цьому місці у "Покутті" Ви можете подати своє прохання про молитву. А ми передамо його сестрам-монахиням Української Греко-Католицької Церкви, які будуть молитися у Вашому намірі. Якщо Ви не заперечуватимете, прохання буде активізоване тут (тільки текст прохання, без вказівки імені та прізвища того, хто просить про молитву).

Запрошуємо відвідувачів нашої сторінки до спільної молитви, адже Господь наш Ісус Христос сказав: "Де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них" (Мт. 18, 20), - а також: "Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам" (Мт. 7, 7). Як відомо, молитви є різні (одна триває декілька хвилин і інша - лічені секунди), тому просимо про таку молитву, яку матимете змогу промовити.

Просимо помолитися

- за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея (Шептицького) та Ісповідника віри Патріарха Йосифа (Сліпого);
- за здоров'я для маленької Іринки та за душевний спокій Оксани;
- за здоров'я душі і тіла Марії;
- за Боже благословення Марії, Геннадія, Миколи та Людмили;
- за щасливі пологи для Людмили;
- за зрозуміння свого правдивого покликання і за душевний спокій Ірини;
- за навернення Володимира, Вікторії, Андрія.



У зв'язку з неполадками в роботі форми для надсилання прохань про молитву, просимо надсилати свої прохання безпосередньо на електронну адресу: press@ugcc.org.ua

Якщо Ви бажаєте залишити своє прохання, то просимо заповнити нижчеподану форму (формулювання прохання має бути чітким і лаконічним).

Ваше ім'я та прізвище:
         
Ваша ел. адреса (e-mail):
         
Текст прохання:
         
                         

На початок 


© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC