Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• 01.02.2008
• 02.02.2008
• 03.02.2008
• 04.02.2008
• 05.02.2008
• 06.02.2008
• 07.02.2008
• 08.02.2008
• 09.02.2008
• 10.02.2008
• 11.02.2008
• 12.02.2008
• 13.02.2008
• 14.02.2008
• 15.02.2008
• 16.02.2008
• 17.02.2008
• 18.02.2008
• 19.02.2008
• 20.02.2008
• 21.02.2008
• 22.02.2008
• 23.02.2008
• 24.02.2008
• 25.02.2008
 26.02.2008
• 27.02.2008
• 28.02.2008
• 29.02.2008
   26.02.2008

26 лютого 2008 року


Преп. Мартиніяна.



Святий Мартиніян

Святий Мартиніян з юних літ полюбив Бога, тому пішов у пустелю, де проживав у печері неподалік Кесарії Палестинської в Малій Азії. Там він вів надзвичайно суворе аскетичне життя.

Згідно з переказами одна жінка на ім'я Зоя за спокусою сатани марно намовляла його покинути чисте, посвячене Богові життя. Опісля Зоя покаялася і вступила до монастиря, а Мартиніян перейшов жити на острівець серед моря. Згодом він повернувся на сушу, де в молитві й пості вів богоугодне життя аж до своєї праведної смерті.

На початок 



1 соборне послання ап. Івана 3, 10-20

Улюблені, кожний, хто не чинить справедливості, не є від Бога, а й той, хто не любить брата свого. Бо це та вістка, яку ми чули від початку, щоб ми один одного любили, а не як Каїн, який був від лукавого і убив свого брата. Та й за що він його вбив? Бо його вчинки були лихі, а його брата справедливі. Не дивуйтеся, брати, коли світ вас ненавидить. Ми знаємо, що ми перейшли від смерти до життя, бо любимо братів; бо, хто не любить, той у смерті перебуває. Кожний, хто ненавидить брата свого, є душогубець, а ви знаєте, що ніякий душогубець не має в собі життя вічного, що в ньому перебувало б. З цього ми пізнали любов, що Він за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі класти. Коли хтось має достатки цього світу і бачить брата свого в нестачі, і замикає перед ним своє серце, то як любов Божа може перебувати в ньому? Дітоньки! Не любімо словом, ані язиком, але ділом і правдою. З цього пізнаємо, що ми від правди і заспокоюємо перед Ним серце наше; коли б серце обвинувачувало нас: Бог більший, ніж наше серце, і Він усе знає.

На початок 



Євангеліє від Марка 14, 10-42

В ті дні Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати їм Ісуса. Почувши це, вони зраділи і обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би Його видати у сприятливий час. Першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до Ісуса учні: Господи, де хочеш, щоб ми йшли й приготували їсти Пасху? Тоді Він послав двох із Своїх учнів і сказав їм: Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; ідіть лишень за ним, і, куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає, де Моя світлиця, в якій Я міг би їсти з Моїми учнями Пасху? І він вам покаже велику світлицю, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам. Учні пішли, прибули до міста і найшли, як Він сказав їм, і приготували Пасху. Якже настав вечір, приходить Він з дванадцятьма. І коли вони возлягли за стіл та їли, Ісус промовив: Істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі Мною, видасть Мене. Вони засмутилися, і один по одному почали Його питати: Чи це я? Він відповів їм: Один з дванадцятьох, що вмачає зі Мною руку в миску. Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тому чоловікові, що зрадить Сина Людського. Краще було б не родитися чоловікові тому! І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: Прийміть, це Моє тіло. Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі. І сказав їм: Це Моя кров завіту, що проливається за багатьох. Істинно кажу вам, що не питиму більше від плоду винограду аж по той день, як буду його пити новим у Царстві Божім. І, проспівавши хвалу, вийшли на Оливну гору. Сказав їм Ісус: Усі ви спокуситеся, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться. Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї. Петро сказав до Нього: Хоч і всі спокусяться, та не я! Відповів йому Ісус: Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ж ночі, заки півень заспіває двічі, тричі Мене відречешся. Та він ще більше твердив: Хоч би мені прийшлося з Тобою і вмерти, не відречуся Тебе! І всі говорили так само. Прийшли вони на місце, що зветься Гетсиманія, і Він сказав Своїм учням: Посидьте тут, поки Я помолюся. І взяв зі собою Петра, Якова та Івана, і Його став огортати жах і тривога. Потім сказав до них: Душа моя смутна аж до смерти. Лишіться тут і чувайте. Пройшовши трохи далі, Він припав до землі і почав молитися, щоб, якщо можливо, минула Його ця година. І мовив: Авва-Отче, усе Тобі можливе: віддали від Мене цю чашу! Та не, що Я хочу, але що Ти. І приходить, і знаходить їх у сні, і каже до Петра: Симоне, ти спиш? Не міг ти чувати ані одної години? Чувайте, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бо бадьорий, але тіло немічне. І, знову відійшовши, молився та говорив те саме слово. І, вернувшися, знову знайшов їх у сні, очі бо них були отяжілі, і вони не знали, що Йому відповісти. Вернувся Він утретє і каже їм: Усе ще спите і спочиваєте? Годі. Прийшла година: Ось Син Людський буде виданий у руки грішникам. Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився.

На початок 



Козел відпущення

Десятеро селян ішли дорогою на свої поля. Не­сподівано налетів ураган. Він несамовито шарпав дерева, земля здригалася і глухо стугоніла.

Утікаючи від грому і граду, люди заховалися в руїнах старого замку.

Світло блискавиць, спалахуючи то тут, то там, творило страхітливий танець. Наростав шум вітру, наближався гуркіт грому. Селяни добряче на­лякалися, і поміж них прошелестів шумок, що, мовляв, серед них мусить бути грішник, який стяг­нув на всіх це шаленство природи.

"Треба знайти винного і вигнати його з нашого гурту", – сказав один із них.

"Повісьмо за дверима наші шапки, – вирішили вони. – Чию шапку вітер знесе першою, той гріш­ник і мусить нас лишити".

Усі погодилися. З величезним зусиллям вони відчинили двері, і кожен з них повісив надворі свою шапку.

Одну з них одразу зірвав вітер.

Селяни без жодного милосердя випхали за двері власника шапки. Бідолашний, зігнувшись удвоє, почав продиратися крізь буревій.

Він ще не встиг далеко відійти, як раптом почув страшний гуркіт: блискавка вдарила в замок і спалила його дотла разом з людьми, які в ньому ховалися.

Бруно Ферреро "Це знає тільки вітер" - Свічадо, 2005

На початок 



Прохання про молитву

З 9 грудня 2003 року на цьому місці у "Покутті" Ви можете подати своє прохання про молитву. А ми передамо його сестрам-монахиням Української Греко-Католицької Церкви, які будуть молитися у Вашому намірі. Якщо Ви не заперечуватимете, прохання буде активізоване тут (тільки текст прохання, без вказівки імені та прізвища того, хто просить про молитву).

Запрошуємо відвідувачів нашої сторінки до спільної молитви, адже Господь наш Ісус Христос сказав: "Де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них" (Мт. 18, 20), - а також: "Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам" (Мт. 7, 7). Як відомо, молитви є різні (одна триває декілька хвилин і інша - лічені секунди), тому просимо про таку молитву, яку матимете змогу промовити.

Просимо помолитися

- за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея (Шептицького) та Ісповідника віри Патріарха Йосифа (Сліпого);
- за Боже благословення о. Єроніма, хворого Богдана, хворого Петра, навернення Віктора, Олега з родиною, навернення хворої Наталії, Степана з родиною, Любов з родиною, Ігора, Ксенії з родиною, Олександри і всіх з родини;
- за упокій Мирослави і всіх рідних одвіку спочилих, за душі терплячих в чистилищі, за упокій Вікторії;
- за здоров'я душі і тіла Олесі;
- за здоров'я душі і тіла Марії;
- за Боже благословення для Марії, Геннадія, Миколи та Людмили;
- за упокій душі мами Марії;
- за здоровя та ласки Божі для Марічки;
- за благословення для Святослава і його швидке одужання після важкої аварії;
- за благословення для Андрія та Оксани, за мир злагоду і любов у їхній сім'ї і щоб Господь Бог подарував їм дитину;
- за благословення для Андрія, Лесі та Юлії і, щоб Господь допоміг їм подолали ту складну ситуацію, в якій вони опинилися;
- за упокій Оксани та померлих Марії і Михайла.



У зв'язку з неполадками в роботі форми для надсилання прохань про молитву, просимо надсилати свої прохання безпосередньо на електронну адресу: press@ugcc.org.ua

Якщо Ви бажаєте залишити своє прохання, то просимо заповнити нижчеподану форму (формулювання прохання має бути чітким і лаконічним).

Ваше ім'я та прізвище:
         
Ваша ел. адреса (e-mail):
         
Текст прохання:
         
                         

На початок 


© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC