Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• 01.03.2008
• 02.03.2008
 03.03.2008
• 04.03.2008
• 05.03.2008
• 06.03.2008
• 07.03.2008
• 08.03.2008
• 09.03.2008
• 10.03.2008
• 11.03.2008
• 12.03.2008
• 13.03.2008
• 14.03.2008
• 15.03.2008
• 16.03.2008
• 17.03.2008
• 18.03.2008
• 19.03.2008
• 20.03.2008
• 21.03.2008
• 22.03.2008
• 23.03.2008
• 24.03.2008
• 25.03.2008
• 26.03.2008
• 27.03.2008
• 28.03.2008
• 29.03.2008
• 30.03.2008
• 31.03.2008
   03.03.2008

3 березня 2008 року


Св. ап. Архипа.



Святий Архип

Святий Архип належав до 70 Христових учнів і був єпископом у Колоссах у Малій Азії. Під час відзначення свята богині Артеміди погани схопили Архипа. За наказом начальника міста Артоклиса його волочили по землі і немилосердно били палицями. Опісля Архипа закопали по пояс у землю й закидали камінням. Ледве живого владику погани дорізали ножами.

На початок 



3 соборне послання ап. Івана 1, 1-15

Старець – улюбленому Ґаєві, якого я справді люблю. Бажаю, щоб тобі в усьому добре велося і щоб ти був здоровим, так як і твоїй душі ведеться добре. Я дуже зрадів, коли прийшли брати і засвідчили про твою правду: як ти в правді живеш. Більшої радости в мене немає, як довідатися, що мої діти живуть у правді. Любий, ти вірно чиниш у тому, що робиш для братів, а зокрема для чужинців. Вони перед Церквою свідчили про твою любов. Ти добре зробиш, коли вирядиш їх, як це Богові до вподоби. Вони бо вийшли заради Його імени, нічого не бравши від поган. Проте, мусимо таких приймати, щоб були співробітниками правди. Я писав до Церкви, але Діотреф, що хоче в них бути першим, нас не приймає. Тому я прийду, згадаю про його вчинки, які він творить і безчестить нас лихими словами. Та тим він не вдоволяється, але й сам не приймає братів, і боронить тим, які хочуть приймати, і виганяє з Церкви. Любий, наслідуй не зло, а добро. Бо хто добро чинить, той від Бога. Хто чинить зло, той не бачив Бога. А про Димитрія всі свідчать, навіть і сама правда. І ми теж свідчимо і ви знаєте, що наше свідчення правдиве. Чимало я мав тобі писати, але не хочу писати чорнилом та пером, бо надіюсь незабаром побачитися з тобою і усно поговорити. Мир тобі. Вітають тебе друзі. Вітай друзів пойменно. Амінь.

На початок 



Євангеліє від Луки 19, 29-40; 22, 7-39

В той час, як Ісус наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із Своїх учнів, кажучи: Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши до нього, ви знайдете прив'язане осля, на якому ніхто з людей ще не сидів ніколи; відв'яжіть його і приведіть. Коли ж вас хто спитає: Навіщо відв'язуєте? — Ви скажете: Господь його потребує. Пішовши, посланці знайшли, як Він сказав їм. Коли вони відв'язували осля, господарі його, спитали їх: Навіщо відв'язуєте осля? Ті відповіли: Господь його потребує. Привівши до Ісуса, вони накинули на осля свою одежу і посадили Ісуса. І як Він їхав, стелили свою одежу по дорозі. Коли Він був близько до спуску до Оливної гори, вся громада Його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили, кажучи: Благословен цар, що йде в ім'я Господнє! Мир на небі і слава на висотах! Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали Йому: Учителю заборони Твоїм учням. Він відповів: Кажу вам: Коли ці замовчать, каміння кричатиме.

Настав день Опрісноків, коли треба було жертвувати Пасху. Ісус послав Петра та Івана і сказав: Ідіть та приготуйте нам їсти Пасху. Вони Його спитали: Де хочеш, щоб ми приготували? Він відповів їм: Ось коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде, і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій Я з учнями Моїми міг би їсти Пасху? Він покаже вам велику горницю, вистелену килимами; там приготуйте. Пішли вони і найшли так, як Він сказав їм, і приготували Пасху. І як прийшла година, сів Він до столу і апостоли з Ним. Він до них промовив: Я вельми бажав їсти цю Пасху з вами, перш ніж Мені страждати, бо кажу вам, Я її більш не буду їсти, аж поки вона не завершиться в Царстві Божім. І, взявши чашу, віддав хвалу, і мовив: Візьміть її і поділіться нею між собою, бо кажу вам: Віднині Я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Царство Боже. І, взявши хліб, віддав хвалу, переломив, дав їм, і мовив: Це — Моє тіло, що за вас дається. Чиніть це на Мій спомин. Так само й чашу по вечері, кажучи. Ця чаша — новий завіт у Моїй крові, що за вас проливається. Та ось рука того, що Мене видасть, на столі зі Мною. Бо Син Людський іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що Його видає. І вони стали один одного питати, хто б то з них міг бути, що мав те зробити. Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого. Ісус сказав їм: Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться. Не так хай буде між вами. Але найбільший між вами хай буде, як найменший, а наставник, як слуга. Хто бо більший; той, що за столом, чи той, що услуговує? Хіба не той, що за столом? А проте Я між вами, як той, що услуговує. Ви — ті, що зостались при Мені у Моїх спокусах, і Я даю вам Царство, як Мені дав Отець Мій, щоб ви їли й пили за столом у Моїм Царстві, і сиділи на престолах, судячи дванадцять поколінь Ізраїля. Симоне, Симоне! Ось сатана хотів просіяти вас, як пшеницю, та Я молився за тебе, щоб віра твоя не ослабла, і ти, навернувшись, утверджуй братів твоїх. Сказав Петро до Нього: Господи, з Тобою я готовий піти і в тюрму, і на смерть. Ісус мовив: Кажу тобі, Петре, не запіє нині півень, як ти тричі відречешся, що не знаєш Мене. Далі сказав їм: Як я вас посилав без калитки, без торби, без взуття, хіба вам чого бракувало? — Нічого! відповіли . І Він до них промовив: Тепер же, хто має калитку, нехай візьме її, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу і купить меч. Кажу вам: Має збутись на Мені, що написане: Його зараховано до злочинців. Так бо те, що сказане про Мене, до кінця доходить. Вони сказали: Господи! Ось два мечі тут. Він відповів їм: Досить! Тоді Ісус вийшов і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за Ним пішли й учні Його.

На початок 



Судний день

Коли настане судний день, мільярди людей буде приведено на велику галявину перед Божим прес­толом. Багато хто з них відсахнеться, не витри­мавши яскравого світла, яким буде залите це місце. Однак, не всі розмовлятимуть з Богом покірливо і смиренно. Деякі не спроможуться на діалог в дусі Божого страху і належної пошани до Бога. Уже в самому тоні відповіді чутиметься бунт і зневага.

"Чи може Бог осуджувати? Що Він знає про страждання?" – пробурчала жінка в першому ряду. Вона відкотила рукав і показала витатуйова­ний на руці номер полонянки концентраційного табору. "Ми пережили таке, що, здається, немож­ливо пережити, нас били і мордували до смерти".

В іншій групі стояв негр. Він оголив перед Бо­гом свою шию. "А що Ти скажеш на це? – запитав він, вказуючи на сліди від задушення. – Наді мною знущалися тільки за те, що я чорний. Це був мій єдиний злочин".

З тлуму людей, що очікували суду, виступила студентка з маленькою дитиною і з синцями під очима: "Чому я маю так страждати? – простог­нала вона. – Це не була моя вина".

У величезному натовпі утворилися сотні таких збунтованих груп. Кожна з них нарікала на Бога за те, що Він допустив на землі такі великі страждання.

Добре Богові бути щасливим, живучи в такому красивому і благодатному місці, де нема страждання, голоду і ненависті. Хіба може Він знати щось про терпіння людей на землі? Бог, говорили вони, має дуже спокійне життя.

Кожна бунтівна група делегувала представни­ка, який, на її думку, постраждав найбільше. Єврея, негра, жертву Хіросіми, каліку, хворого на синдром Берґера, дитину з головною водянкою. Усі вони зібралися у центрі площі, щоб порозмов­ляти між собою. Кожен старанно приготувався, щоб представити свою трагедію.

Вони хотіли переконати Бога, що судити їх Він міг би лише тоді, коли б спочатку сам пережив те, що випало на їхню долю. Вони вважали, що Бог зобов'язаний зійти на землю і пережити різні люд­ські трагедії.

"Скажіть Йому, щоб народився євреєм. Нехай насамперед буде піддано сумніву спосіб, у який Він прийшов на світ. Дайте Йому такий тягар пра­ці, щоб навіть найближчі Йому люди подумали, що Він, мабуть, збожеволів. Нехай Він буде змуше­ний давати свідчення на суді, де судитимуть під­куплені судді, нехай Він буде осуджений боягу­зами і зазнає тортур. І, врешті-решт, дайте, щоб Він відчув себе смертельно самотнім. А тоді вбийте Його. Та так, щоб не було жодного сумніву в Його смерті. І все це робіть у присутності свідків".

Кожен з них представив свою точку зору, а зві­дусіль залунали схвальні вигуки.

Коли закінчив говорити останній, настала ве­лика тиша. Ніхто не мав мужності додати ще щось... Слухаючи розповіді люди усвідомили, що Бог досконало розуміє всі їхні страждання.

" I Слово стало тілом" (Йо. 1, 14).

Бруно Ферреро "Це знає тільки вітер" - Свічадо, 2005

На початок 



Прохання про молитву

З 9 грудня 2003 року на цьому місці у "Покутті" Ви можете подати своє прохання про молитву. А ми передамо його сестрам-монахиням Української Греко-Католицької Церкви, які будуть молитися у Вашому намірі. Якщо Ви не заперечуватимете, прохання буде активізоване тут (тільки текст прохання, без вказівки імені та прізвища того, хто просить про молитву).

Запрошуємо відвідувачів нашої сторінки до спільної молитви, адже Господь наш Ісус Христос сказав: "Де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них" (Мт. 18, 20), - а також: "Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам" (Мт. 7, 7). Як відомо, молитви є різні (одна триває декілька хвилин і інша - лічені секунди), тому просимо про таку молитву, яку матимете змогу промовити.

Просимо помолитися

- за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея (Шептицького) та Ісповідника віри Патріарха Йосифа (Сліпого);
- за здоров'я душі і тіла Марії, та за Боже благословення для Марії, Геннадія, Миколи та Людмили;
- за здоров'я та ласки Божі для Ірини;
- за благословення для Святослава і його швидке одужання після важкої аварії;
- за благословення для Андрія та Оксани, за мир злагоду і любов у їхній сім'ї і щоб Господь Бог подарував їм дитину;
- за благословення для Андрія, Лесі та Юлії і, щоб Господь допоміг їм подолали ту складну ситуацію, в якій вони опинилися;
- за здоров'я та ласки Божі для Марічки;
- за навернення Володимира і Ігоря та оздоровлення їх від алкоголізму.



У зв'язку з неполадками в роботі форми для надсилання прохань про молитву, просимо надсилати свої прохання безпосередньо на електронну адресу: press@ugcc.org.ua

Якщо Ви бажаєте залишити своє прохання, то просимо заповнити нижчеподану форму (формулювання прохання має бути чітким і лаконічним).

Ваше ім'я та прізвище:
         
Ваша ел. адреса (e-mail):
         
Текст прохання:
         
                         

На початок 


© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC