Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• 01.03.2008
• 02.03.2008
• 03.03.2008
• 04.03.2008
• 05.03.2008
• 06.03.2008
• 07.03.2008
• 08.03.2008
• 09.03.2008
• 10.03.2008
• 11.03.2008
• 12.03.2008
• 13.03.2008
• 14.03.2008
• 15.03.2008
• 16.03.2008
• 17.03.2008
• 18.03.2008
 19.03.2008
• 20.03.2008
• 21.03.2008
• 22.03.2008
• 23.03.2008
• 24.03.2008
• 25.03.2008
• 26.03.2008
• 27.03.2008
• 28.03.2008
• 29.03.2008
• 30.03.2008
• 31.03.2008
   19.03.2008

19 березня 2008 року


Свв. 42-х мучч., що в Аморії.
(Літургія Напередосвячених Дарів)


    У седмичні дні Великого посту богослуження відправляються за Мінеєю і Тріоддю. По понеділках, вівторках і четвергах Святої Чотиридесятниці Божественні Літургії не правляться, а по середах і п'ятницях служиться Літургія Напередосвячених Дарів.



    Святі мученики аморійські

    У 840 році сарацини вщент розбили військо грецького імператора Теофіла і оточили місто Аморію. 42 побожні старшини, наче леви, боронили місто. Коли сарацини вдерлися до міста, то 42 відважних старшин сарацинський князь наказав закувати в кайдани і відвести до в'язниці у Сирії.

    Між тими старшинами були Теодор, Константин, Каліст, Теофіль, Астрій, Вассой і Милисен. Сім років тривала гірка мука побожних старшин, вірних Христові. Багато разів сарацини намовляли їх перейти на мусульманську віру, але безуспішно. Вкінці сарацинський князь засудив відрубати 42 старшинам голови, їхні тіла кинули в річку, однак, за Божою волею, святі мощі допливли до протилежного берега, де їх знайшли християни і побожно поховали.

    На початок 



    Тропар (гл. 6)

    Всевишній Боже, що живеш на небесах і створив усе живе! Спаси нас, бо на тебе ми уповали, Спасе наш.

    На початок 



    Пророцтво Ісаї 5, 16-25

    Господь Саваот возвеличиться в суді, і Бог Святий виявить святість Свою в справедливості! І пастися будуть овечки, немов би на луці своїй, а зоставлене з ситих чужі поїдять. Горе тим, що вину притягають до себе шнурами марноти, а гріх як мотуззям від воза, та кажуть: Хай квапиться Він, хай принаглить Свій чин, щоб ми бачили, а постанова Святого Ізраїлевого хай наблизиться і нехай прийде і пізнаємо ми! Горе тим, що зло називають добром, а добро злом, що ставлять темноту за світло, а світло за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке за гірке! Горе мудрим у власних очах та розумним перед собою самим! Горе тим, що хоробрі винце попивати, і силачі на мішання п'янкого напою, що несправедливого чинять в суді за хабар справедливим, а праведність праведного усувають від нього. Тому, як огненний язик пожирає стерню, а від полум'я никне трава, отак спорохнявіє корінь у них, і рознесеться їхній цвіт, немов курява, бо від себе відкинули Закон Господа Саваота, і знехтували вони слово Святого Ізраїлевого! Тому запалився гнів Господа на народ Його, і на нього Він витягнув руку Свою, та й уразив його: і захиталися гори, і сталось їхнього трупу, як сміття серед вулиць! При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!

    На початок 



    Як сіль

    Жив собі король, що носив шляхетне ім'я Ген­рих Мудрий. Мав він три дочки: Альбу, Бетіну і Шарлоту. В глибині душі король найбільше любив Шарлоту. Настав час прийняти рішення про те, котра з них стане наступницею престолу. Король покликав усіх своїх дочок і запитав: "Любі мої до­нечки, чи ви мене дуже любите?"

    Найстарша відповіла: "Тату, я люблю тебе, як світло дня, як сонце, яке дарує деревам своє тепло. Ти – моє світло!"

    Король, щасливий, посадив Альбу по своїй пра­виці і покликав другу дочку. Бетіна сказала: "Тату, я люблю тебе, як найбільший скарб світу, твоя мудрість набагато цінніша від золота і коштовного каміння. Ти – моє багатство!"

    Утішений і ощасливлений визнанням дочки, ба­тько наказав їй сісти ліворуч себе. Тоді покликав Шарлоту. "А ти, моя маленька, як сильно мене любиш?" – запитав її ніжно. Дівчина подивилася йому просто в очі й відповіла без жодного вагання: "Тату, я люблю тебе, як кухонну сіль!"

    Король онімів: "Що ти сказала? Як кухонну сіль?"

    Він не міг стримати свого гніву і вигукнув зі злістю: "Невдячна! Як смієш так мене трактувати – ти, що була світлом моїх очей. Геть від мене! Відрікаюся від тебе і наказую залишити мій дім!"

    Бідна Шарлота, ледве тамуючи сльози, мусила залишити палац і королівство свого батька. Вона почала працювати на кухні сусіднього володаря. А що була добра й гарна та ще вміла чудово кухо­варити, то за короткий час стала головною кухар­кою цього короля.

    Одного разу до свого сусіда прибув з візитом король Генрих. Про нього ходили чутки, що він дуже сумний і самотній, що мав трьох дочок, але одна втекла з якимсь каліфорнійським гітаристом, друга виїхала до Австралії годувати кенгуру, а наймолодшу вигнав сам король.

    Шарлота одразу впізнала свого батька. Пішла на кухню і почала готувати щонайкращі страви. Але замість солі сипала до них цукру.

    За обідом гості крутили носами і кривилися: ко­жен, скуштувавши страву, одразу ж в непристой­ний спосіб випльовував її в серветку.

    Розлючений король наказав покликати ку­харку.

    Шарлота прийшла і спокійно промовила: "Ко­лись мій батько вигнав мене з дому за те, що я сказала йому, що люблю його, як кухонну сіль, що на­дає смаку кожній страві. Не бажаючи робити йому ще однієї прикрості, я додала до всіх страв цукор".

    Король Генрих піднявся зі сльозами в очах: "У твоїх словах чути сіль мудрости, моя доню. Пробач мені і прийми корону".

    Було влаштовано великий бенкет, і всі запро­шені плакали від радости: королівські хроніки того часу засвідчують, що всі їх сльози були солоні.

    "Ви – сіль землі" (Мт. 5, 13).

    Бруно Ферреро "Це знає тільки вітер" - Свічадо, 2005

    На початок 



    Прохання про молитву

    З 9 грудня 2003 року на цьому місці у "Покутті" Ви можете подати своє прохання про молитву. А ми передамо його сестрам-монахиням Української Греко-Католицької Церкви, які будуть молитися у Вашому намірі. Якщо Ви не заперечуватимете, прохання буде активізоване тут (тільки текст прохання, без вказівки імені та прізвища того, хто просить про молитву).

    Запрошуємо відвідувачів нашої сторінки до спільної молитви, адже Господь наш Ісус Христос сказав: "Де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них" (Мт. 18, 20), - а також: "Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам" (Мт. 7, 7). Як відомо, молитви є різні (одна триває декілька хвилин і інша - лічені секунди), тому просимо про таку молитву, яку матимете змогу промовити.

    Просимо помолитися

    - за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея (Шептицького) та Ісповідника віри Патріарха Йосифа (Сліпого);
    - за здоров'я душі і тіла Марії;
    - за Боже благословення для Марії, Геннадія, Миколи і Людмили;
    - за здоров'я та ласки Божі для Олексія, Олесі та їх синочка Юрчика;
    - за здоров'я Зеновії та Оксани;
    - за благословення для Святослава і його швидке одужання після важкої аварії;
    - за благословення для Андрія та Оксани, за мир злагоду і любов у їхній сім'ї і щоб Господь Бог подарував їм дитину;
    - за благословення для Андрія, Лесі та Юлії і, щоб Господь допоміг їм подолали ту складну ситуацію, в якій вони опинилися;
    - за швидке одужання та Божі ласки для Володимира і Вікторії.



    У зв'язку з неполадками в роботі форми для надсилання прохань про молитву, просимо надсилати свої прохання безпосередньо на електронну адресу: press@ugcc.org.ua

    Якщо Ви бажаєте залишити своє прохання, то просимо заповнити нижчеподану форму (формулювання прохання має бути чітким і лаконічним).

    Ваше ім'я та прізвище:
             
    Ваша ел. адреса (e-mail):
             
    Текст прохання:
             
                             

    На початок 


    © 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC