Зміст

Новини

Прес релізи

Церква в Україні

Історія УГКЦ

УГКЦ сьогодні

Офіційні документи

Патріархат

Бібліотека

Запитуємо священика

Контакти

Головна сторінка

Rambler's Top100

   В розділі...
     <<< Назад
  
• 01.04.2008
• 02.04.2008
• 03.04.2008
• 04.04.2008
• 05.04.2008
• 06.04.2008
• 07.04.2008
• 08.04.2008
• 09.04.2008
• 10.04.2008
• 11.04.2008
• 12.04.2008
• 13.04.2008
• 14.04.2008
• 15.04.2008
• 16.04.2008
• 17.04.2008
• 18.04.2008
• 19.04.2008
• 20.04.2008
• 21.04.2008
• 22.04.2008
• 23.04.2008
• 24.04.2008
• 25.04.2008
• 26.04.2008
• 27.04.2008
• 28.04.2008
• 29.04.2008
 30.04.2008
   30.04.2008

30 квітня 2008 року

Світла середа.
Преп. Симеона, що в Персидії.
Перп. Акакія, єп. Мелитинського.




Святий Симеон

Священномученик Симеон, єпископ Персидський, постраждав під час гоніння на християн від персидського царя Сапора II (310 - 381). Він був єпископом міста Селевкії - Ктезіфона. Святителя обмовили в зв'язках з грецькою державою і ворожих діях проти персидського царя.

Цар став переконувати його поклонитися сонцю, інакше він погрожував винищити християнство в країні. Але ні переконання, ні загрози не похитнули мужнього святителя, і його повели в темницю. По дорозі святителя побачив євнух Усфазан, колишній наставник царя. Він встав і поклонився єпископу, але святитель відвернувся від нього і дорікнув в тому, що він, будучи християнином, із страху перед царем поклонився сонцю. Євнух всім серцем розкаявся, змінив дорогий одяг на грубий і, сидячи біля дверей палацу, гірко плакав: "горе мені, як я з'явлюся перед Бігме, від Якого відрікся? Ось - Симеон, і той відвернувся від мене!" Цар Сапор дізнався про печаль свого улюбленого вихователя і запитав його, що трапилося. Той відкрито сказав царю, що гірко розкаюється в своєму відступництві і не буде більше поклонятися сонцю, а тільки Єдиному Істинному Богу. Цар здивувався такій раптовій рішучості старця і ласкаво переконував його не принижувати богів, яким поклонялися їх батьки. Але Усфазан був непохитний, і його засудили на смертну страту. Єдиним проханням мученика Усфазана було, щоб глашатаї оповістили все місто, що він вмирає не за злочин перед царем, а як християнин. Цар виконав його прохання.

Відтак святителя Симеона усікли мечем.

Святий Акакій

Святий Акакій Мелітинський походив з вірменського міста Мелі-тини. Він робив такий гарний поступ у християнських чеснотах і науці, що невдовзі єпископ Отрія висвятив його на священика. Після смерті Отрії Акакій став його наступником. Він відзначався великою любов'ю до ближніх, а його єпископською палатою стали лікарня й притулок для вбогих. У 431 році Акакій взяв участь у Вселенському Соборі в Ефесі, на якому Пресвятій Діві Марії було надано титул Богородиця. Відійшов Акакій до Господа в глибокій старості.

На початок 



Діяння святих апостолів 2, 22-36

В тих днях Петро сказав до людей: Мужі ізраїльські! Слухайте ці слова: Ісуса Назарянина, якого Бог засвідчив серед нас силою, чудами і знаками, які Бог зробив між вами через Нього, як ви самі знаєте, Його, згідно з визначеною постановою і провидінням Божим, ви видали і вбили руками беззаконних, прибивши до хреста; Його Бог воскресив, розбивши окови смерти, бо неможливо було, щоб вона тримала Його в своїй владі. Давид бо говорив про Нього: Я бачив Господа передо мною завжди, бо Він у мене по правиці, щоб я не захитався.Ось чому звеселилось моє серце і зрадів язик мій. Та й тіло моє теж відпочине в надії. Бо Ти не зоставиш душі моєї в аді, і не даси Твоєму Святому бачити зотління. Ти дав мені дороги життя знати і наповниш мене радощами Твоїм видом. Мужі брати! Дозвольте мені сміло вам сказати про патріярха Давида, що помер і був похований, і гріб його у нас по цей день. Але, бувши пророком і знаючи, що Бог клятвою йому поклявся посадити на його престолі потомка з його лона, він передбачив і говорив про Христове воскресіння, що ні Його душа не була зоставлена в аді, ні Його тіло не бачило зотління. Цього Ісуса Бог воскресив, і ми всі тому свідки. Він, отже, вознесений Божою правицею, одержав від Отця обіцяного Духа Святого і вилив Його: ось воно те, що ви бачите й чуєте. Давид не зійшов на небо, сам бо він каже: Господь мовив Владиці моєму: Сядь праворуч Мене, поки не покладу ворогів твоїх підніжком ніг твоїх. Нехай, отже, ввесь дім Ізраїля знає певно, що Бог зробив Господом і Христом цього Ісуса, Якого ви розп'яли.

На початок 



Євангеліє від Івана 1, 35-51

В той час стояв Іван і двоє з його учнів. Побачивши Ісуса, що надходив, мовив: Ось Агнець Божий. Почули двоє учнів, як він сказав те, і пішли за Ісусом. Обернувшися і побачивши, що вони йдуть, Ісус сказав до них: Чого шукаєте? Вони сказали до Нього: Равві, що означає, Учителю, де перебуваєш? Він відповів їм: Ходіть і подивіться. Пішли, отже, і побачили, де перебуває, і того дня лишилися в Нього. Було ж близько десятої години. Андрій, брат Симона Петра, був одним із двох, що, почувши Івана, пішли за Ним. Зустрів він спершу брата свого Симона і сказав до нього: Ми знайшли Месію, що у перекладі означає: Христос. І привів його до Ісуса. Ісус же, глянувши на нього, сказав: Ти — Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа, тобто Петро, що означає: Скеля. Другого дня вирішив Ісус піти в Галилею. І, найшовши Филипа, мовив до нього: Іди за мною. А був Филип з Витсаїди, з міста Андрія та Петра. Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: Ми найшли Того, про якого писав Мойсей у законі і пророки — Ісуса, сина Йосифа, з Назарету. Натанаїл сказав йому: Що доброго може бути з Назарету? Мовив до нього Филип: Прийди й подивися. Ісус, побачивши, що до Нього надходить Натанаїл, сказав про нього: Ось справжній ізраїльтянин, в якому нема лукавства. Натанаїл сказав: Звідки ти мене знаєш? У відповідь Ісус сказав йому: Перше, ніж Филип покликав тебе, Я тебе бачив, як ти був під смоковницею. Натанаїл відповів йому: Учителю, Ти — Син Божий, Ти цар Ізраїля. Ісус у відповідь сказав йому: Тому що Я мовив до тебе: Я бачив тебе під смоковницею — віруєш; побачиш більше, ніж те. І сказав до нього: Істинно, істинно кажу вам, побачите небеса відкриті і ангелів Божих, як вони возходять та сходять на Сина Людського.

На початок 



Молитви – це ключ

Одного разу заарештували чесного, але бідного золотаря за злочин, якого він насправді не вчинив. Його вкинули до головної в'язниці міста, яку пильно оберігала сторожа. Ніякі докази його невинності не могли переконати начальство в'язниці. Минали тижні, місяці, і одного дня під тюрму прийшла його дружина. Вона розповіла начальникові охорони і охоронцям, яким ревним і побожним є її чоловік, а тепер, не маючи ритуального хідничка для здійснення молитов, дуже переживає і мучиться. А тому попросила дозволу передати йому цей хідничок. Начальство, не вбачаючи в цьому ніякого порушення правил, дозволило. Тепер залотар розстеляв п'ять разів денно свій килимок і молився. Пройшло багато тижнів, і одного разу в'язень звернувся до сторожів:

— Я тут сиджу вже у вас багато місяців без жодної роботи. А я ж відомий золотар. Якби ви дозволили, щоб мені передали кілька простих інструментів і трохи металу, я б виготовив з нього чудові прикраси, які ви могли б продавати собі на базарі і мали б додаток до своєї нужденної платні. Я ж не прошу багато. Лише хочу зайняти чимось довгі години бездіяльності в тюрмі і боюсь, щоби не втратити вправності, сидячи так довго без роботи.

Охоронці, у яких платня дійсно була мізерна і вони бідували, погодились на пропозицію золотаря.

Так минали тижні і місяці. Коли ж одного разу вони принесли йому для роботи чергову порцію металу, то побачили, що в'язень-золотар зник, не зоставивши по собі жодного сліду. Невідомо було, як це йому вдалося.

Через деякий час заарештували справжнього злочинця, винного у злочині, який приписували золотареві. Аж ось одного дня на міському базарі один з охоронців тюрми зустрів золотаря, колишнього в'язня. Він зразу розповів, що недавно заарештували справжнього злочинця, так що золотар може не боятися. Але охоронцеві було цікаво, як все-таки йому вдалося втекти з тюрми. І почув предивну історію.

Жінка золотаря розшукала головного архітектора, який проектував тюрму. Випросила в нього план коридорів і схеми замків. Потім всі ті схеми перенесла на хідничок. Коли її чоловік кожної днини по п'ять разів здійснював свої молитви, то врешті серед узорів килимка побачив ті схеми. Він зрозумів, що це підказка як вибратися із тюрми. З металу, що залишився у нього після виготовлення біжутерії, золотар зробив потрібні ключі і таким чином вибрався з тюрми.


Поль Дж. Вортон. Історії та притчі - Свічадо, 1998

На початок 



Прохання про молитву

З 9 грудня 2003 року на цьому місці у "Покутті" Ви можете подати своє прохання про молитву. А ми передамо його сестрам-монахиням Української Греко-Католицької Церкви, які будуть молитися у Вашому намірі. Якщо Ви не заперечуватимете, прохання буде активізоване тут (тільки текст прохання, без вказівки імені та прізвища того, хто просить про молитву).

Запрошуємо відвідувачів нашої сторінки до спільної молитви, адже Господь наш Ісус Христос сказав: "Де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них" (Мт. 18, 20), - а також: "Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам" (Мт. 7, 7). Як відомо, молитви є різні (одна триває декілька хвилин і інша - лічені секунди), тому просимо про таку молитву, яку матимете змогу промовити.

Просимо помолитися

- за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея (Шептицького) та Ісповідника віри Патріарха Йосифа (Сліпого);
- за просвічення світлом Христового Воскресіння кожної людської душі.



У зв'язку з неполадками в роботі форми для надсилання прохань про молитву, просимо надсилати свої прохання безпосередньо на електронну адресу: press@ugcc.org.ua

Якщо Ви бажаєте залишити своє прохання, то просимо заповнити нижчеподану форму (формулювання прохання має бути чітким і лаконічним).

Ваше ім'я та прізвище:
         
Ваша ел. адреса (e-mail):
         
Текст прохання:
         
                         

На початок 


© 1995-2008 Українська Греко-Католицька Церква  Web від TRC